Тема 1. Методологічні основи країнознавства
18
ської Америки (Аргентина, Бразилія, Колумбія, Мексика, Уругвай,
Чилі) та Східної і Південно-Східної Азії (Республіка Корея, Сінгапур,
Малайзія, Тайвань), а також Південно-Африканська Республіка;
3)
держави із середнім та нижче середнього рівня розвитку госпо-
дарства, достатньо розгалуженою його структурою, але помітни-
ми галузевими і територіальними диспропорціями (більшість із по-
страдянських (Білорусь, Росія, Україна, Казахстан) та деякі європей-
ські постсоціалістичні держави (Болгарія, Румунія, Сербія, Хорватія),
а також низка держав Азії (Індія, Китай, Філіппіни), Латинської
Америки (Венесуела), Африки (Єгипет, Туніс); 4)
держави з висо-
кими доходами на одну особу, але спрощеною структурою господар-
ства (малі держави-експортери нафти (Бахрейн, Бруней, Кувейт,
ОАЕ та деякі ін.); деякі малі острівні держави з високим рівнем
розвитку рекреації й банківсько-посередницьких послуг (Антигуа
і Барбуда, Багами, Барбадос, Маврикій, Сейшели, Тринідад і Тобаго
та деякі ін.); 5)
держави з нижче середнього рівня розвитку еконо-
міки, основу якої складає сільське господарство, переробна та гір-
ничодобувна промисловість (Албанія, Молдова, В’єтнам, Куба, Гана,
Кенія, Сенегал, Конго (Браззавіль), Того та ін.); 6)
слаборозвинуті
аграрні держави світу (Мозамбік, Судан, Нігер, Чад, Непал, М’янма,
Лаос, Бангладеш та деякі ін.)); 7)
найбідніші держави світу (Сьєрра-
Леоне, Танзанія, Ефіопія, Сомалі, Камбоджа, Руанда, Бурунді, Ери-
трея, Мадагаскар та деякі ін.).
Достарыңызбен бөлісу: