Лекція №1 вступ. Адміністративно-територіальний устрій

Лекція № 3

У 1997 р. ВВП України складав майже 50 млрд. дол., у 2007 р. – 321,3 млрд. дол. (50–60 десяток у світі).

Основним критерієм класифікації національних економік є ВВП на душу населення – у 2006 р. – 6 900 дол. (у 1997 р. – 1 040 дол.).

– темпи росту реального ВВП за рік – 6,9% (у 90-х роках ВВП країни постійно скорочувався і тільки з 2001 р. він став поступово рости);

– рівень безробіття – 2,5% (по інших джерелах – 3,4%);

– інфляція (процес знецінювання грошей, зв'язаний зі збільшенням цін на товари і послуги). В Україні в 1992–93 р. відбувалася так називана гіперінфляція, коли ціни щодня піднімалися на 2–3%. На початку 2000 років вона була на рівні – 20%, у 2007 р. – 11,3%.

– дефіцит бюджету – перевищення державних витрат над доходами, що приводить до збільшення державного боргу. У 2007 р.: доходи – 44,63 млрд. дол., витрати – 46,98 млрд. дол.

Галузева структура економіки. Промисловість є ведучою галуззю господарства України. До її складі виділяють:

– видобувна промисловість (займається видобутком різних видів палива і сировини з надр України, її розвиток і поширення залежать від розміщення і запасів корисних копалин);

– обробна промисловість (відносяться галузі, що займаються чи обробкою переробкою сировини і напівфабрикатів – машинобудування, металургія, деревообробка, легка, хімічна й ін.).

За видом продукції, що випускається, галузі поєднуються в:

– важку промисловість (сукупність галузей, що випускають сировину, паливо, знаряддя праці – паливна, електроенергетика, металургійна, хімічна, машинобудування, лісова і деревооб­робна, промисловість будматеріалів);

– легку промисловість (галузі промисловості, що роблять товари народного споживання – одяг, взуття, тканини, парфумерію й ін.);

– харчову промисловість (галузі, що роблять продукти харчування).

Галузі поділяють у залежності від використання їхньої продукції:

– галузі групи А (галузі, що випускають засобу виробництва);

– галузі групи Б (виробництво товарів споживання).

У галузевій структурі промисловості України провідне місце традиційне належить важкої промисловості (74%). В останні роки у всіх галузях промисловості відбувається значне скорочення виробництва продукції, найбільше – у машинобудуванні, хімічної і легкої промисловості. Хоча сьогодні багато видів промислових товарів (метал, літаки, ракетоносії, тканини, швейні вироби, продовольчі товари) користаються великим попитом на світовому ринку.

Довгий час у промисловості виділяли такі класичні форми громадської організації виробництва, як концентрація, спеціалізація, кооперування і комбінування. Тепер до них приєдналися диверсифікованість і комплексування.

1) Концентрація – це зосередження всі зростаючих обсягів виробництва на окремих підприємствах, в окремих центрах. Відбувається двома шляхами: екстенсивний шлях (збільшення виробництва на окремому підприємстві відбувається за рахунок його розширення) і інтенсивний шлях (обсяги виробництва збільшуються за рахунок упровадження високопродуктивного технологічного устаткування). Концентрація дозволяє чи механізувати автоматизувати виробництво, перевести його на нові технології, тим самим збільшити продуктивність праці. Однак у сучасних умовах ефективними можуть бути малі і середні підприємства – їхній легше переорієнтувати на випуск конкурентної продукції.

2) Спеціалізація – випуск на одному підприємстві визначеного виду продукції, що веде до поліпшення якості продукції, підвищення продуктивності праці, зниженню собівартості виробництва.

Розрізняють 3 форми спеціалізації:

– предметна спеціалізація (виготовлення окремих готових виробів);

– подетальна (виготовлення окремих вузлів, деталей, агрегатів на підприємствах);

– постадійна (послідовне виробництво напівфабрикатів, чи деталей вузлів на різних підприємствах, кожне з який виконує визначену стадію обробки. Поширена в машинобудуванні і кольоровій металургії).

3) Кооперування – установлення виробничих взаємозв'язків між спеціалізованими підприємствами, що разом працюють над виробництвом складної продукції. Особливо поширено в машинобудуванні.

4) Комбінування – з'єднання на одному підприємстві всіх стадій переробки визначеної продукції, що забезпечує безвідходність виробництва. Поширено – у металургії, текстильної, деревообробної і нафтопереробної промисловості.

5) Диверсифікованість виробництва – процес його кількісної і якісної розмаїтості. Характерна для великих підприємств, що вільно реагують на зміну попиту. Тоді паралельно з випуском основної продукції розвертається виробництво інших виробів, що мають попит. Наприклад, «Южмаш» (Дніпропетровськ): ракетна техніка, колісні трактори, тролейбуси, побутова техніка.

6) Комплексированність виробництва – складається у встановленні ефективних виробничих зв'язків між окремими підприємствами різних галузей. У результаті цієї форми громадської організації формуються промислові комплекси.

До 1991 р. Україна мала тільки відділення союзних банків – Держбанку СРСР, Внешторгбанка і Стройбанка. У 1991 р. був створений власний центральний банк – Національний банк України. У 1998 р. в Українській асоціації банків нараховувалося 113 банків із загальним активом 5,9 млрд. діл.;

– у 2000 р. – 195 банків з активами – 3 666 млн. грн.;

– у 2003 р. – 179 банків – 8 116 млн. грн.;

– у 2006 р. – 188 банків – 22 000 млн. грн.

Економічний потенціал України. Економічний потенціал країни характеризує можливості національної економіки робити матеріальні блага, надавати послуги, задовольняти економічні потреби суспільства. Економічний потенціал включає такі складові:

– виробничий потенціал формується основними виробничими фондами, до яких відносяться будівлі, трубопроводи, машини, устаткування й ін. В Україні існує близько 100 тис. підприємств, але більшість з них мають застарілі, дуже зношені, а те і зруйновані виробничі фонди, що вимагають чи відновлення демонтування;

– трудоресурсний потенціал характеризується кількістю і якістю робочої сили. В останнє десятиліття чисельність трудових ресурсів у країні зменшилася (у результаті складної демографічної ситуації), тоді як якість робочої сили залишається високим (росте частка людей з вищому утворенням). Економічна криза в країні привів до появи безробіття і неповної зайнятості населення, масової трудової еміграції в Росію, країни Європи, Америки й ін.;

– природний потенціал складають усі види природних ресурсів, що маються на території країни. По сумарних запасах деяких з них Україна займає одне з ведучих місць у Європі (мінеральних, ґрунтових і рекреаційних).

– фінансовий потенціал визначається сукупністю грошових фондів підприємств, громадян і країни. Фінансові можливості України поки ще дуже скромні. Річний бюджет України менше, ніж бюджети окремих міст розвитих країн Заходу. Чимало фінансових операцій відбувається поза легальними рамками економіки (ховаються в «тіні»).

– науковий потенціал України базується на розгалуженій системі наукових інститутів, науково-дослідних установ НАНУ, міністерств і відомств. У деяких напрямках науки Україна виявила себе як одні зі світових лідерів в області кібернетики, електрозварювання металів, кардіохірургії, космічної техніки. І в той же час у багатьох галузях наукової діяльності, у сфері розробки високопродуктивної техніки і новітніх технологій, відставання вітчизняної науки є істотним.