Стратегія вертикальної інтеграції як основа розбудови міжнародного виробництва нафтогазових тнк

аспірант кафедри міжнародних фінансів Інституту міжнародних відносин

Київського національного університету імені Тараса Шевченка

УДК 339.7

У статті досліджується ефективність використання стратегії вертикальної інтеграції у процесі розбудови міжнародного виробництва нафтогазових ТНК у сучасних умовах розвитку галузі. Аналізуються переваги та недоліки вертикальної інтеграції, визначаються стратегічні цілі використання цієї стратегії, а також умови, за яких доцільне її використання.

В статье исследуется эффективность использования стратегии вертикальной интеграции в процессе развития международного производства нефтегазовых ТНК в современных условиях развития отрасли. Анализируются преимущества и недостатки вертикальной интеграции, и определяются стратегические цели использования данной стратегии, а также условия, при которых целесообразно ее применение.

The article examines the efficiency of the strategy of vertical integration for the expansion of oil and gas TNC’s international production in present conditions of industry development. The article also analyzes advantages and disadvantages of vertical integration, highlighted the strategic objectives of this strategy and the conditions under which it expedient to use.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вагомий внесок у розробку різних аспектів проблеми використання стратегії вертикальної інтеграції в розбудові міжнародного виробництва нафтогазових ТНК зробили такі закордонні й вітчизняні науковці, як: Ж. Девіс (Jerome Davis), Е. Інпкен (Andrew Inpken), М. Мофет (Michael H. Moffet), Д. Равенскрафт (David J. Ravenscraft), Ф. Шерер (Frederic M. Scherer), Д. Тіс (David Teece), Р. Коуз (Ronald Coase), О. І. Вільямсон (Oliver E. Williamson), М. Портер (Michael Porter), Г. Йетто-Гільє (Grazia Ietto-Gillies), О. І. Рогач, Р. Р. Шагієв, В. М. Гальперін та ін.

Нафтогазова промисловість – базова складова енергетичного сектору світової економіки. Її поточний стан та майбутній розвиток залежать від багатьох факторів, серед яких: наявність розвіданих запасів та можливість доступу до них; загальний стан розвитку галузевих технологій; поведінка основних акторів галузі.

Специфіка алокації покладів вуглеводнів і зростання попиту на продукти їх переробки зумовила стрімкий процес транснаціоналізації виробничої та збутової діяльності компаній у кінці XIX – на початку XX ст.

На сучасному етапі нафтогазові транснаціональні корпорації виступають головним організатором і координатором міжнародного виробництва в нафтогазовій галузі.

Міжнародна виробнича система нафтогазових ТНК містить мережу підконтрольних їм підприємств, а також незалежні компанії (нафтогазові компанії і спеціалізовані нафтогазові сервісні компанії), що мають стабільні тривалі бізнес-зв’язки із підрозділами вищезазначених ТНК [2, c. 23–29; 3, c. 13].

У процесі розвитку міжнародного виробництва нафтогазових ТНК найчастіше використовується вертикальна інтеграція як одна з найбільш ефективних галузевих стратегій, що забезпечує підвищення ефективності діяльності компаній.

Вертикальна інтеграція завжди була характерною рисою міжнародного виробництва нафтогазової галузі¹. Результати проведених нами розрахунків свідчать про те, що сьогодні ця стратегія також використовується переважною більшістю нафтогазових ТНК усіх форм власності (табл.).

Таблиця

Ступінь вертикальної інтеграції нафтогазових ТНК у 2010 році^*

* Для оцінки ступеня вертикальної інтеграції між нафтовидобутком і нафтопереробкою нами був використаний коефіцієнт самозабезпечення нафтою (КСН)² [8].

Вибір схеми реалізації вертикальної інтеграції – у вигляді дочірніх компаній або філій – залежить, перш за все, від чинного у країні законодавства.

Види вертикальної інтеграції [9]:

• 
  повна інтеграція – компанія здійснює увесь цикл виробничо-технологічного процесу, формуючи єдиний ланцюг створення вартості;
  
• 
  неповна (часткова) інтеграція – частина продукції виробляється компанією, а інша – купується на ринку;
  
• 
  квазіінтеграція – виникає в результаті взаємодії компанії з іншими компаніями (шляхом створення стратегічних альянсів, асоціацій та ін.) без витрат і переходу прав власності.
  

Пряма інтеграція компаній передбачає об’єднання зусиль компанії з виробниками напівфабрикатів, кінцевої продукції, роздрібними мережами залежно від місця розташування компанії, яка інтегрується в ланцюзі створення вартості. Цей вид інтеграції, що дістав назву спадної (Downstream integration), дозволяє отримати більше інформації про споживачів і здійснювати контроль над кінцевими ланками ланцюга створення вартості.

Ефективність вертикальної інтеграції є особливо значущою при створенні повного виробничого циклу та унеможливлює появу посередників.

Однією із головних причин вертикальної інтеграції є зниження видатків завдяки переходу від ринкового обміну до внутрішньої організації. Такий ефект досягається скороченням трансакційних витрат на ринках напівфабрикатів у результаті організації продажів готової продукції за допомогою інтернаціоналізації [14, c. 11–32]. У цьому випадку окремі бізнес-одиниці іноді вводять до складу корпорації; відтак виникає можливість використання трансфертних цін.

Вертикальна інтеграція дає змогу ТНК знизити ризики:

• 
  висхідна інтеграція гарантує забезпечення сировиною під час дефіциту на ринку і захист від цінової волатильності, що в сучасних умовах турбулентності світового ринку вуглеводнів є надважливим завданням;
  
• 
  спадна інтеграція дозволяє впливати на ринки, забезпечуючи продажі виробленої продукції й уникаючи посередників.
  

Доцільно підкреслити, що інтенсивність вертикальної інтеграції залежить від галузі й наявних можливостей компанії.

Вертикальна інтеграція дозволяє компанії знизити капітальні та експлуатаційні витрати, вчасно уникати ризиків, скоротити витрати часу на підготовку контрактів, забезпечити стабільність цін і поставок.

• 
  інвестиційні – виникають унаслідок коливання цін на ринку (у процесі як злиттів та поглинань, так і розвитку інновацій);
  
• 
  посилення позицій конкурентів – у силу прорахунків при плануванні вертикальної інтеграції або в ході реалізації цієї стратегії;
  
• 
  вірогідність втрати гнучкості – через надмірні видатки в дочірніх компаніях.
  

Співпраця компанії-постачальника та компанії-споживача в одній системі завдяки вертикальній інтеграції дозволяє оптимізувати логістичну систему, зводячи до мінімуму резерви та запаси і необхідність підлаштування під можливі зміни як ціни сировини, так і графіку постачань, підвищуючи тим самим стійкість компанії. Окрім того, відпадає необхідність створювати спеціальний механізм гарантування поставок і оплат.

Наявність гарантованих продажів виробленої продукції на попередніх виробничих етапах дає змогу компанії направляти кошти на рекламу та просування тільки кінцевої продукції, використовуючи один або декілька брендів (нецінова конкуренція).

Таким чином, зростання обсягів продажу компанії, що репрезентує останню ланку технологічного ланцюга групи, забезпечує зростання продажів усім іншим компаніям. Цей механізм дозволяє нафтогазовій ТНК зберігати стійкість дочірніх підприємств, що виробляють кінцеву продукцію, здійснюючи компенсаційні виплати з прибутків, отриманих компаніями в інших ланках ланцюга створення вартості, у період низьких цін на продукти переробки.

Використовуючи механізм тимчасових дотацій, ТНК може зберегти, а інколи й збільшити свою ринкову частку після нормалізації ринкової ситуації внаслідок виходу з бізнесу більш слабких конкурентів.

Отже, вертикальна інтеграція може застосовуватися як стратегія «придушення конкуренції» [15, c. 33].

• 
  високий рівень видатків на проведення вертикальної інтеграції, пов'язаний із придбанням компаній або інноваціями;
  
• 
  необхідність розробки і використання в інтегрованій компанії нової системи управління в результаті об’єднання декількох видів бізнесу, що потребують різних управлінських підходів;
  
• 
  потреба в наданні компанії більшої гнучкості – здатності швидко реагувати на зміни бізнес-оточення (досягається шляхом вкладення інвестицій в обладнання та технології, створення резервних фондів для вирішення специфічних кризових завдань);
  
• 
  необхідність проведення НДДКР для кожної ланки ланцюга створення вартості.
  

Водночас, попри певні недоліки вертикальна інтеграція дозволяє створити додаткові переваги й посилити конкурентні позиції компанії.

Стратегічні вигоди від використання вертикальної інтеграції досягаються в результаті:

• 
  скорочення витрат від об’єднання декількох видів бізнесу для створення завершеного виробничого циклу;
  
• 
  зміни ступеня впливу на розмір та структуру галузі;
  
• 
  забезпечення стабільних поставок і продажів;
  
• 
  покращення інформаційного забезпечення кожного з інтегрованих видів бізнесу;
  
• 
  технологічного взаємозв’язку, що дозволяє досягти більшої узгодженості характеристик продукції та умов поставок між інтегрованими компаніями;
  
• 
  можливості проведення НДДКР для вирішення комплексних завдань.
  

До основних причин широкого використання вертикальної інтеграції в нафтогазовому бізнесі належать:

• 
  створення замкнутого ланцюга створення вартості;
  
• 
  скорочення трансакційних витрат, пов’язаних із переходом продукції з однієї ланки на переробку в іншу технологічну ланку;
  
• 
  зниження бізнес-ризиків у ході реалізації бізнес-проектів;
  
• 
  зацікавленість у розв’язанні технічних, технологічних і наукових завдань;
  
• 
  можливість узгодження стратегічних цілей та пошук комплексних рішень.
  

• 
  географічне положення, близькість до джерел сировини, транспортна інфраструктура;
  
• 
  особливості менеджменту деяких нафтогазових ТНК (наприклад, схильність до ризику та розподілу ризиків);
  
• 
  технологічна специфіка;
  
• 
  екологічні аспекти діяльності компаній;
  
• 
  близькість ринків збуту, торговельні обмеження і рівень розвитку збутової інфраструктури;
  
• 
  інформаційне забезпечення бізнесу;
  
• 
  науково-технічні та інші фактори.
  

Вертикальна інтеграція об’єднує виробничі процеси в рамках однієї компанії або групи компаній, які можуть здійснюватися в декількох географічних районах: від пошуку родовищ до видобутку вуглеводнів, їх подальшої переробки і маркетингу

Ефективність вертикальної інтеграції особливо значуща при створенні повного виробничого циклу й унеможливлює появу посередників.

Вертикальна інтеграція дозволяє компанії знизити капітальні і експлуатаційні витрати, уникнути ризиків, скоротити тривалість підготовки контрактів, забезпечити стабільність цін та поставок.

Необхідно констатувати, що існує прямий зв'язок між вертикальною інтеграцією і конкурентними перевагами нафтогазових ТНК, а тому ця стратегія може бути використана як стратегія «придушення конкуренції».

Основна проблема, з якою стикаються повністю вертикально інтегровані компанії, полягає в неможливості досягти лідерства одночасно в декількох видах бізнесу, при цьому випуск продукції, дохідність, а відповідно і прибутковість компаній вище в тому випадку, якщо вони є вертикально інтегрованими.

1. 
   International Energy Agency, OECD/IEA 2012. – Paris : World Energy Outlook, 2012. – 750 p.
   
2. 
   Рогач О. І. Транснаціональні корпорації : підручник / О. І. Рогач. – К. : Київський університет, 2008. – 400 с.
   
3. 
   Grazia Ietto-Gillies. Transnational Corporations and International Production: Concepts, Theories and Effects / Ietto-Gillies Grazia. – Northampton : Edward Elgar Publishing, 2012. – 260 p.
   
4. 
   2011 Survey of Top 100 non-US Oil & Gas Companies [Electronic resource]. – Access mode : http://www.ogj.com/downloadables/survey-downloads/ogj-100/2011.pdf
   
5. 
   2011 Survey of Top 200 US Oil & Gas Companies [Electronic resource]. – Access mode : http://www.ogj.com/downloadables/survey-downloads/ogj-200/2011.pdf
   
6. 
   The New York Times [Electronic resource]. – Access mode : http://www.nytimes.com/
   
7. 
   Financial Times Oil and Gas [Electronic resource]. – Access mode : http://www.ft.com/intl/companies/oil-gas
   
8. 
   Teece D. Vertical Integration and vertical divestiture in the U.S. oil industry: economic analysis and policy implications / D. Teece. – Stanford, CA : Institute for Energy Studies, Stanford University, 1976. – 141 p.
   
9. 
   Porter M. E. Competitive strategy. Techniques for analyzing industries and competitors / M. E. Porter. – NY : Free Press, 1980. – 396 p.
   
10. 
    Шерер Ф. Структура отраслевых рынков / Ф. Шерер, Д. Росс ; пер. с англ. – М. : ИНФРА-М, 1997. – 698 с.
    
11. 
    Портер М. Международная конкуренция / М. Портер ; пер. с англ. – М. : Международные отношения, 1993. – 896 с.
    
12. 
    Шагиев Р. Р. Интегрированные нефтегазовые компании / Р. Р. Шагиев. – М. : Наука, 1996. – 303 с.
    
13. 
    Ravenscraft D. J. Mergers sell-offs, and economic efficiency / D. J. Ravenscraft and F. M. Scherer. – Washington : Brookings Institution, 1987. – 290 p.
    
14. 
    Коуз Р. Г. Природа фирмы / Р. Г. Коуз ; пер. с англ. // В сб. : Теория фирмы ; под ред. В. М. Гальперина. – СПб. : Экономическая школа, 1995. – 534 с.
    
15. 
    Уильямсон О. И. Вертикальная интеграция производства: соображения по поводу неудач рынка / О. И. Уильямсон ; пер. с англ. // В сб. : Теория фирмы ; под ред. В. М. Гальперина. – СПб. : Экономическая школа, 1995. – 534 с.
    

2 КСН – англ. Refining Self Sufficiency Ratio – розраховується за формулою (1).

(1)

Поряд із КСН, ступінь вертикальної інтеграції також вимірюється за допомогою показника вертикальної інтеграції [13], який розраховується як відношення річного обсягу видобутих рідких вуглеводнів до річного обсягу перероблених, що фактично збігається з коефіцієнтом самозабезпечення.