Лекція 15. Елементи стереохімії і оптична ізомерія органічних сполук. Галогенопохідні аліфатичних і аліциклічних вуглеводнів. - 2 год.
Елементи стереохімії і оптична ізомерія органічних сполук. Хіральність молекул. Асиметричний атом Карбону. D,L- і R,S-номенклатури. Проекційні формули. Енантіомери і рацемати. Конфігураційні ряди. Номенклатура. Діастереомери, еритро- і трео-форми, мезо-форми. Стереохімія циклічних сполук. Способи розділення (розщеплення) рацематів. Методи дослідженя хіральних сполук. Обернення конфігурації і рацемізація. Зв’язок механізму реакції і стереохімії продуктів на прикладі реакції приєднання до подвійного зв’язку. Поняття про асиметричний синтез.
Асиметрія – відсутність будь-яких елементів симетрії, наслідок – оптична активність, тобто обертання площини поляризованого світла. Це властивість усіх речовин з асиметричним атомом, наприклад, атомом Карбону, що має чотири різні замісники. Їхні молекули є дзеркальнпим зображеннями одна одної. Наочний приклад – молочна (гідроксипропіонова) кислота:
Її молекули не мають жодного елемента симетрії. Стрілкою показаний напрямок обходу замісників, починаючи від найстаршого – гідроксигрупи (№ 57) до карбоксигрупи (№ 38) і метилу (№ 2) (старшинство груп в окремій таблиці). Цей обхід потрібний для від-несення структури до ряду R або S. Якщо він відбувається за годинниковою стрілкою (як у наведеному прикладі), ми даємо позна-чення R, а якщо проти годинникової стріл-ки, то S. Це легко запам’ятати, бо саме так ми пишемо верхню частину цих двох літер.
R S
R-молочна кислота S-молочна кислота
Старшинство деяких угруповань за правилом послідовності IUPAC
(більший умовный номер означає більше старшинство)
Угруповання
|
Умовний
номер
|
Угруповання
|
Умовний
номер
|
Угруповання
|
Умовний
номер
|
Гідроген
|
1
|
м-Нітрофеніл
|
27
|
Триметиламоніо
|
53
|
Метил
|
2
|
3,5-Динітрофеніл
|
28
|
Фенілазо
|
54
|
Етил
|
3
|
Пропініл-1
|
29
|
Нітрозо
|
55
|
Пропіл
|
4
|
о-Толіл
|
30
|
Нітро
|
56
|
н-Бутил
|
5
|
2,6-Ксиліл
|
31
|
Гідрокси
|
57
|
Пентил
|
6
|
Тритил
|
32
|
Метокси
|
58
|
н-Гексил
|
7
|
о-Нітрофеніл
|
33
|
Етокси
|
59
|
Ізопентил
|
8
|
2,4-Динітрофеніл
|
34
|
Бензилокси
|
60
|
Ізобутил
|
9
|
Форміл
|
35
|
Фенокси
|
61
|
Аліл
|
10
|
Ацетил
|
36
|
Глікозилокси
|
62
|
Неопентил
|
11
|
Бензоїл
|
37
|
Формілокси
|
63
|
Пропініл-2
|
12
|
Карбоксил
|
38
|
Ацетокси
|
64
|
Бензил
|
13
|
Метоксикарбоніл
|
39
|
Бензоїлокси
|
65
|
Ізопропіл
|
14
|
Етоксикарбоніл
|
40
|
Метилсульфінілокси
|
66
|
Вініл
|
15
|
Бензилоксикарбоніл
|
41
|
Метилсульфонілокси
|
67
|
втор-Бутил
|
16
|
Аміно
|
43
|
Флуор
|
68
|
Циклогексил
|
17
|
Амоніо
|
44
|
Меркапто
|
69
|
Пропеніл
|
18
|
Метиламіно
|
45
|
Метилсульфініл
|
71
|
Ізопропеніл
|
20
|
Етиламіно
|
46
|
Метилсульфоніл
|
72
|
Етиніл
|
21
|
Феніламіно
|
47
|
Сульфо
|
73
|
Феніл
|
22
|
Ацетиламіно
|
48
|
Хлор
|
74
|
п-Толіл
|
23
|
Бензоїламіно
|
49
|
Бром
|
75
|
п-Нитрофенил
|
24
|
Бензоїлоксикарбоніламіно
|
50
|
Йод
|
76
|
м-Толіл
|
25
|
Диметиламіно
|
51
|
Метилтіо
|
79
|
3,5-Ксиліл
|
26
|
Діетиламіно
|
52
|
|
|
Герман Еміль ФІШЕР
1852 – 1919
Нобелівська премія 1902
|
Крім формул з клиноподібними зв’яз-ками, застосовують проекційні форму-ли Фішера (1891), в яких асиметри-чний атом Карбону мається на увазі на перетині горизонтальної і вертикальної ліній, замісники біля горизонтальної лінії «дивляться» в наш бік від пло-щини паперу або дошки, за них на-чебто можна взятися руками, а замі-сники біля вертикальної лінії «дивля-ться» за дошку або папір, на якому накреслена формула:
|
Проекційні формули Фішера фактично є проекціями асиметричного тетраедра, позна-ченням його конфігурації.
Щоб проекційні формули Фішера зберігали конфігурацію, тобто просторове розташу-вання замісників, треба виконувати такі правила роботи з ними:
1._Формули не можна виводити з площини паперу, повертати на будь-які кути.
2. Для утворення формули антипода досить поміняти місцями будь-які два замісники:
Наприклад,
|
|
і
|
|
є антиподами
|
3. Для збереження конфігурації асиметричного атома, можна міняти місцями по колу будь-які три замісники. Наприклад, наведені нижче формули є тотожними:
Формули Фішера особливо зручні при зображенні формул сполук з кількома послідов-ними асиметричними атомами, насамперед, формул вуглеводів, які були головним об’-єктом дослідження Е.Фішера. Відправним пунктом стереохімічної номенклатури Фішера був правообертаючий гліцериновий альдегід, проекційну формулу якого позначали літерою D (від англ. dexter – правий) і записували так:
D-гліцериновий альдегід D-гліцеринова кислота D-молочна кислота
Відповідні антиподи позначали літерою L (від лат. laevo – лівий). До того самого ряду (D або L) відносили продукти перетворень, які не зачіпали асиметричний центр, наприклад, D-гліцеринову кислоту, D-молочну кислоту, незалежно від знака кута оптичного обертання. Скажімо, D-гліцеринова і D-молочна кислоти обертають площину поляризованого світла проти годинникової стрілки, D-глюкоза має знак кута обертання плюс, а D-фруктоза – знак мінус. Отже, літера D або L зовсім не означає, що сполука обертає площину поляризованого світла праворуч або ліворуч, це просто віднесення до певного конфігураційного ряду.
Для усунення розбіжності між літерою і знаком кута, додавали цей знак в назві в дуж-ках: D-(–)-гліцеринова кислота, D-(–)-молочна кислота, L-(+)-гліцеринова кислота, L-(+)-молочна кислота. З появою R,S-номенклатури вона виявилася зручнішою і доскона-лішою, ніж номенклатура D,L-, тому зараз саме вона застосовуется при описі будови ре-човин з оптично автивними молекулами. Оптичні антиподи мають абсолютно однакові фізичні і хімічні властивості, крім взаємодії з плоскополяризованим світлом та іншими оптично активними речовинами. Наприклад, кожний з антиподів винної кислоти утво-рює сіль с хініном – природною оптично активною речовиною, це дві різні сполуки, які мають неоднакову розчинність у воді і спирті, їхню суміш, яка утворюється з рацемату винної кислоти і оптично чистого хініну можна розкристалізувати, бо це діастереомери. Таким шляхом Пастер уперше добув обидва антиподи винної кислоти, у тому числі той, який відсутній у природних джерелах (L-ізомер, див. нижче).
Але оптична активність властива також речовинам з хіральними молекулами, вони теж є дзеркальнпим зображеннями одна одної, їх теж не можна сумістити між собою всіма точками, але деякі елементи симетрії у них присутні, зокрема, вісь 2-го порядку, напри-клад, у молекулі винної кислоти. Природна сполука називається ще виннокамінною кис-лотою, вона обертає площину поляризованого світла праворуч, тобто за годинниковою стрілкою, тому раніше її називали d- або D-винною кислотою. Сучасна систематична назва – (2R,3R-дигідроксисукцинатна кислота). Її антипод – L-винна кислота, або (2S,3S)-дигідроксисукцинатна кислота. Цифри перед літерами іноді не пишуть. Оптично недіяльну кислоту називають мезовинною, тут асиметричні центри можуть бути позна-чені R,S або S,R. Мезовинна і будь-яка з винних кислот є діастереомерами, вони мають різні фізичні і хімічні властивості, внаслідок чого їх можна розділити кристалізацією.
S,S-Винна кислота R,R-Винна кислота Мезовинна кислота (дві тотожні формули)
Існує четверта винна кислота, яку називають виноградною. Це рацемат двох оптичних антиподів, тобто суміш їх рівної кількості. Рацемат є оптично недіяльним, хоча склада-ється з оптично активних форм. Луї Пастер розділив виноградну кислоту у вигляді цин-хонінової солі на антиподи, одержавши при цьому D- (природна сполука) і L-енантіоме-ри винної кислоти.
Хінін Цинхонін
Синтетичну винну кислоту у вигляді рацемату або мезоформи можна синтезувати, при-єднуючи бром до малеїнової або фумарової кислоти і потім замінюючи бром на спирто-вий гідроксил водним лугом. При цьому малеїнова кислота переходить в оптично недія-льну мезовинну, а фумарова – у рацемічну виноградну кислоту. Можна також іти шля-хом окиснення згаданих ненасичених кислот калій перманганатом за реакцією Вагнера.
Винні кислоти мають вісь симетрії 2-го порядку, що не заважає їм бути оптично актив-ними. Це хіральні сполуки, які в суміші дають рацемат. Мезовинна кислота має площи-ну симетрії, що робить її оптично неактивною.
Якщо зверху і знизу ланцюга з двох асиметричних карбонових атомів розташовані різні замісники, то ми отримаємо трео- і еритро-форми, які видно на прикладі альдотетроз – треози і еритрози, від назв яких походять ці префікси.
Альдотетрози
Треози Еритрози
Стереохімія циклічних сполук
У таблиці наведені конформаційні вільні енергії (ΔG°) замісників у заміще-них циклогексанах:
Замісник
|
ΔG°, кДж/моль
|
Замісник
|
ΔG°, кДж/моль
|
Ме
|
7,1
|
COOEt
|
5,3
|
CF3
|
8,8
|
COO
|
8,0
|
Et
|
7,3
|
COCl
|
5,2
|
i-Pr
|
9,0
|
N=C=O
|
1,9
|
t-Bu
|
23,1
|
NO2
|
4,6
|
Ph
|
12,1
|
NH2
|
6,0 – 6,7
|
CH=CH2
|
7,0
|
NHCOPh
|
6,4
|
C≡CH
|
0,7
|
+NH3
|
8,0
|
C≡N
|
2,1
|
NMe2
|
8,8
|
F
|
0,6
|
+NMe3
|
10,1
|
Cl (Br, I)
|
1,7
|
SH
|
3,8
|
OH
|
2,2 – 3,7
|
SMe
|
2,9
|
CHO
|
3,5
|
SiMe3
|
10,4
|
COOH
|
5,7
|
SiCl3
|
2,9
|
Замісник намагається зайняти екваторіальне положення:
Це результат наштовхування Х на найближчі аксіальні атоми Н. У разі наяв-ності двох різних замісників екваторіалне положення займає той. що має бі-льшу вільну конформаційну енергію. Через це, наприклад, трет-бутил за-вжди займає екваторіальне положення в трет-бутилциклогексанах.
Трансанулярний ефект у середніх циклах (на прикладі циклододекану) – зближення внутрішніх атомів Н
Способи розділення (розщеплення) рацематів: способи Пастера
1._Механічне розділення (пінцетом) кристалів, що є дзеркальним зображенням один одного.
2. Утворення солей з природним оптично активним аміном (для кислот) і природною оптично активною кислотой (для амінів).
3. Використання бактерій, які споживають один з енантіомерів.
Пізніше були розроблені такі прийоми:
1._Додавання кристала одного з готових енантіомерів до пересиченого розчину рацемату.
2. Використання клатратів з сечовиною.
3. Використання хіральних каталізаторів (напр., р-ція Шарплеса, лекція 10).
4. Хроматографія на хіральних нерухомих фазах, застосування хіральних сорбентів.
Асиметричне перетворення
Типовий приклад – перетворення рацемічних ціангідринів на оптично активні ці-ангідрини під дією хіральних каталізаторів (зокрема, бруцину – алкалоїду з блюво-тних горішків). За наявності основи в розчині встановлюється рівновага між енан-тіомерами, каталізатор зсуває рівновагу в бік одного з енантіомерів. Навпаки, як-що взяти один з енантіомрів і звичайну основу (луг), то відбувається рацемізація.
Бруцин
У всіх випадках, коли в реакції бере участь асиметричний центр хіральної молекули і відсутні зовнішні асиметричні фактори (каталізатор, розчинник, реагенти), відбувається рацемізація і оптична активність зникає.
Спектральні дослідження оптично активних сполук
Апаратура: поляриметри, спектрополяриметри. Методи дослідження: дисперсія оптичного обертання, круговий дихроїзм.
Стереохімія електрофільного приєднання галогену до геометричних ізомерів алкенів
І – цис-бут-2-ен, ІІ – (1R,2R)-2,3-дибромобутан, ІІІ – (1S,2S)-2,3-дибромобутан
Тут працює таке стереохімічне правило: цис-ізомер алкену (I) дає суміш енантіомерів диброміду (II, III), тоді як транс-ізомер алкену (IV) дає індивідуальну сполуку – мезо-форму диброміду (V ≡ VI).
ІV – транс-бут-2-ен,
V – (1R,2S)-2,3-дибромобутан ≡ VІ – (1S,2R)-2,3-дибромобутан
Достарыңызбен бөлісу: |