Ознайомлення з планом роботи. Прийняття правил роботи групи

1) Учасникам пропонується прислухатись до своїх відчуттів і закінчити речення: «У цю хвилину я відчуваю… (тепло, холод, голод, спрагу, втому …)»

2) Відповідно до свого настрою Вам треба продовжити фразу «У цю хвилину мені … (весело, сумно, нудно, радісно, цікаво…)»

3) Робота в парах. Висловіть свої почуття один до одного. Наприклад: «Я відчуваю до тебе симпатію», «Мені в тобі подобається…», «Я поважаю тебе».

Учасникам роздаються заготовлені картки, на яких записані емоції, і те, за допомогою яких частин тіла потрібно ці емоції виразити. Наприклад, картка «Сум – Руки» – означає, що сум потрібно виразити за допомогою рук. Учасникам потрібно відгадати, яку емоцію виражають.

Що дала вам ця вправа? Які почуття виникали під час її виконання?

Які емоції демонструвати було приємно, а які ні?

Що ви відчували? Які виникали відчуття?

У чому відмінність між емоціями і почуттями?

Чи є почуття корисні та шкідливі?

Дуже часто в складних життєвих ситуаціях для прийняття виважених рішень недостатньо лише логічного аналізу. Аналізуючи кожне можливе рішення, слід зважати на почуття, які це рішення може викликати у тебе та інших людей, яких це стосується.

Уміння співпереживати допоможе уникати слів і вчинків, що ображають людей, віддаляють їх від тебе. Усі відчуття, емоції та почуття є важливими. Вони допомагають сприймати та оцінювати інформацію з навколишнього світу і краще пристосовуватися до нього.

Однак сильний страх, тривога, гнів шкодять здоров’ю, а позитивні емоції збільшують резерви загального благополуччя.

Вам потрібно змінити негативні думки на позитивні.

• 
  «ви – легке повітря».
  

• 
  «ви – легкий вітерець…».
  

• 
  «на хмарини й плинете над землею…»; відчуйте легкість, повноту свободи й безмежність простору.
  

• 
  «сильний вітер… справжній ураган…».
  

• 
  «легкий ніжний вітерець…».
  

Які відчуття чи переживання у вас виникали під час виконання цієї вправи?

Наскільки вдалося розслабитись, почувати себе розкуто?

Якою була взаємодія зі стихією повітря?

Чи вдалося відчути різні стани повітря?

Які емоції, тілесні відчуття викликали такі уявлення?

Ведучий нагадує значення слова «Асоціація» − зв’язок, сприйняття, сприймання. Всі учасники сідають у коло. Ведучий пропонує одному учаснику зайняти місце у центрі кола. Кожний з учасників по черзі висловлює своє порівняння образу сидячого в колі з живим або неживим предметом.

Наприклад, «Людо, ти мені нагадуєш зайчика, тому що…», «Сергій мені схожий на вулкан…». Якщо учасники не можуть пояснити чи обґрунтувати свою асоціацію, вони просто називають порівняння. Ведучий уважно слідкує, щоб діти не ображали гідність один одного.

Обговорення. Ведучий звертається до того, хто сидів у колі, які асоціації йому сподобались, а з якими він не згоджується.

Яке значення мають почуття та емоції в житті людини?

Учасники групи стають у широке коло, тримаючись за руки. Кожен по колу говорить: «Сьогодні я… (навчився, відчув, зрозумів тощо), і вся група робить крок уперед. Після проговорення всіх досягнень під час тренінгу, коло має стати щільним.

1. Бойченко Т.Є., Василашко І.П. Основи здоров’я: Підручник для 7 класу загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: Ґенеза, 2007.

2. Воронцова Т.В., Пономаренко В.С. Основи здоров’я: Підручник для 7 класу загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: Алатон, 2007.

3. Воронцова Т.В., Пономаренко В.С. Основи здоров’я: Посібник для вчителя. 7 клас. – К.: Алатон, 2007.

4. Марасанов Т.И. Социально-психологический тренинг: – М.: Кошто-центр, 2001.
С.М. Пляка,

методист навчально-методичного кабінету

виховної роботи і шкільних бібліотек

Кіровоградського обласного інституту

післядипломної педагогічної освіти

імені Василя Сухомлинського;

вчитель фізичної культури

Захарівської ЗШ І-ІІІ ступенів

Світловодської райдержадміністрації

1. Шикування в одну шеренгу, рапорт, привітання, повідомлення завдань уроку. (Перевірити готовність учнів до уроку).

2. Інструктаж з правил техніки безпеки під час занять фізичною культурою. (У формі бесіди).

3. Вимірювання рівня частоти серцевих скорочень (ЧСС). (У нормі ЧСС складає 80-90 уд./хв.).

4. Різновиди ходьби: на носках, на п’ятках, у напівприсіді, у повному присіді, стрибки у повному присіді. (У колону по одному, дистанція 2-3 кроки).

5. Різновиди бігу: звичайним бігом, спиною вперед, із високим підніманням стегна, із закиданням гомілки назад. (У колону по одному, дистанція 2-3 кроки. Звернути увагу на частоту рухів).

6. Ходьба з вправами на відновлення дихання. (Руки вгору – вдих, вниз – видих).

7. Вимірювання рівня частоти серцевих скорочень (ЧСС). (У нормі ЧСС складає 120-140 уд./хв.).

8. Загальнорозвивальні вправи на місці. (Темп виконання – середній).

9. Об’єднання учнів у дві команди. (Назви команд учні вигадують самі).

Друзі! Сьогодні ми з вами пригадаємо давні часи, коли відбулися перші олімпіади, з’ясуємо коли та ким було відроджено проведення Олімпійських ігор; здійснимо подорож літніми олімпіадами, починаючи з 2000 року та нагадаємо про здобутки на них українських та кіровоградських спортсменів.

Наша подорож буде незвичайна, а спортивна. По завершенню частини уроку, що пов’язана з історією олімпіад, команди «Сокіл» та «Гарт» продемонструють свою витривалість, силу та кмітливість у спортивних змаганнях.

2. Загальні відомості про Олімпійські ігри. Знайомство із олімпійською символікою.

1-ий учень. Боги і богині Давньої Греції жили на вершині гори Олімп. Зевс був верховним божеством, володарем неба, грому та блискавок. Головний храм і вівтар Зевса знаходилися в містечку Олімпія. Саме тут проводилися Олімпійські ігри, які були присвячені Зевсу.

За переказами їх уперше провели у 776 р. до н.е. До Олімпії прибували атлети з усіх грецьких земель. Участь в Олімпіаді була привілеєм кожного вільного грека.

Переможця нагороджували вінком з маслинового листя. Переможець мав право поставити в Олімпії статую. Почесті, якими вшановувався олімпійський переможець, можна співставити з римським тріумфом – урочистим виїздом полководця.

2-ий учень. Для відзначення героїв змагань існувало багато почестей. На їхню честь встановлювали скульптури, складали вірші, виконували пісні. Експансивні та темпераментні греки над усе цінували благородство та мужність, чесність та відвагу, виявлені у відкритому двобої.

До рідних місць переможців відряджали найвитриваліших бігунів, щоб повідомити громадянам радісну звістку. Назустріч олімпійському чемпіону вирушали представницькі процесії. Героя вносили в місто на кріслах-ношах, возили на розфарбованих колісницях.

Все це супроводжувалось співом величних гімнів, бенкетами, які тривали по декілька днів. Олімпіоніка нагороджували цінними подарунками, грошовими преміями.

Змагання атлетів проводили на честь богів кожні чотири роки. Якщо спортивний фестиваль в Олімпії починався під час війни, то всі бойові дії припинялися, щоб воїни могли взяти участь у змаганнях.

6 квітня 1896 року на мармуровому стадіоні Афін зібралося 80 тисяч глядачів, щоб привітати учасників відкриття Ігор першої Олімпіади сучасності.

Перші Ігри сучасності пройшли дійсно з великим успіхом. Олімпійські ігри стали найбільшою спортивною подією з часів Стародавньої Греції. Грецькі офіційні особи були такі задоволені, що висунули пропозицію про «вічне» проведення Ігор Олімпіади на їх батьківщині, в Греції. Але ця ідея була відкинута, оскільки було вирішено, Олімпіади міняли місце проведення кожні 4 роки.

Символом Олімпіади є Олімпійський прапор, який був запропонований П’єром де Кубертеном у 1914 році та вперше презентований на VII літніх Олімпійських іграх у Антверпені у 1920 році. Олімпійський прапор білого кольору, на ньому зображено 5 кілець різного кольору. Білий – колір миру. П’ять кілець – це символ дружби спортсменів п’яти континентів: Європи – синє кільце, Африки – чорне, Америки – червоне, Азії – жовте, Австралії – зелене. Переплітаються кільця зліва направо.

Олімпійський птах – голуб, який символізує мир. Випускають його під час офіційних церемоній, як посланця миру до всіх народів світу.

4-ий учень. Олімпійський вогонь – один із символів Олімпійських ігор. Його запалюють в місті проведення Ігор під час відкриття, і він горить до їх завершення. Традиція запалювати олімпійський вогонь започаткована в Давній Греції, щоб нагадати про подвиг Прометея, який за легендою викрав його у Зевса та подарував людям.

Традицію було відновлено у 1928 році і вона зберігається до цих днів. Під час Олімпійських ігор 1936 року, що проводились у Берліні, вперше було проведено естафету Олімпійського вогню. Зазвичай, запалити вогонь доручають відомій людині, частіше за все, спортсмену, хоча бувають і винятки. Це велика честь бути обраним для проведення цієї церемонії.

У наш час Олімпійський вогонь запалюють в Олімпії (Греція) за кілька місяців до відкриття ігор. Жінки, які зображають жриць, проводять церемонію, під час якої одна з них запалює вогонь за допомогою параболічного дзеркала, що фокусує промені Сонця.

Потім цей вогонь доправляють в місто, де будуть проходити Олімпійські ігри. Зазвичай, використовують факели, які несуть бігуни, передаючи його один одному по естафеті.

Від України Олімпійський вогонь несли 4 сильних духом людей:

• 
  Віра Ремажевська – директор та засновник унікального реабілітаційного центру для дітей з проблемами зору в Україні. Вона є володарем багатьох нагород, найпочесніша з яких – «Орден посмішки». Цю міжнародну дитячу нагороду за 40 років її історії вручали таким відомим людям, як Мати Тереза, принцеса Діана та Папа Іоанн Павло ІІ.
  
• 
  Лариса Лавренюк – організатор благодійного центру, який допомагає рятувати життя хворих на рак маленьких українців.
  
• 
  Руслан Коваленко – один із засновників черкаського велоклубу. Власними силами та за власний рахунок відроджує велосипедний спорт у Черкасах. Руслан є організатором та натхненником багатьох велозмагань і спортивних заходів.
  
• 
  Павло Макогончук – хірург, самовідданість якого стала головною причиною вибору його на почесну роль факелоносця.
  

У 2000 році в Сіднеї (Австралія) на XXVII літніх Олімпійських іграх виступали українські спортсмени та вибороли 23 медалі, серед яких 3 золоті, 10 срібних, 10 бронзових. На цих іграх вдало відзначилася Яна Клочкова, яка здобула 2 золоті та 1 срібну медаль з плавання.

Руслан Мезенцев народився в Кіровограді 24 червня 1981 року. З 1986 почав займатися спортивною гімнастикою у дитячо-юнацькій школі олімпійського резерву «Надія». Р. Мезенцев виграв свої перші змагання зі спортивної гімнастики у віці 5 років. У 12 років він святкував перемогу на першості Європи серед юніорів. Згодом Руслан стає бронзовим призером Чемпіонату Європи, а також срібним призером XXVII Олімпійських ігор. Крім того спортсмен нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.

Олександр Симоненко народився 14 лютого 1974 року в Кіровограді. У 1981 р. прийшов до велосекції спортклубу «Буревісник». Тренером став його батько – Сергій Іванович. У 1994-1998 роках навчався у Кіровоградському педагогічному інституті імені Володимира Винниченка на факультеті фізичного виховання та спорту.

О. Симоненко – Заслужений майстер спорту України з велотреку, срібний призер літніх Олімпійських ігор 2000 року. Чемпіон світу 1998, 2000 років, срібний призер чемпіонатів світу 1995, 1997 років. У 2001 році визнаний кращим спортсменом України. Лауреат загальнонаціональної програми «Людина року-2001».

За високі спортивні результати, вагомий внесок у справу примноження слави національного спорту у світі Олександра Симоненка нагороджено орденом «За заслуги» ІІ-го та ІІІ-го ступенів. У 2003 році Олександру Симоненку присвоєно звання «Почесний громадянин Кіровограда».

Ще три кіровоградські спортсменки представляли Україну на Олімпіаді, але медалей не завоювали:

Ольга Тесленко – майстер спорту України міжнародного класу зі спортивної гімнастики, яка крім цього була учасницею XXVI літніх Олімпійських ігор 1996 року в Атланті (США).

Тетяна Ярош – майстер спорту України міжнародного класу зі спортивної гімнастики.

Інна Нікітіна – майстер спорту України міжнародного класу з плавання.

Зупинка «Афіни-2004».

У 2004 році відбулися XXVIІI літні Олімпійські ігри в Афінах (Греція). Тут наші спортсмени виступили краще, ніж на попередній олімпіаді. Вони здобули 9 золотих, 5 срібних і 9 бронзових медалей, повторивши успіх олімпіади в Атланті 1996 року. На цих Олімпійських іграх знову відзначилася Яна Клочкова. Вона виборола 2 золоті медалі і їй було присвоєно звання «Героя України» та вручено орден «Золота зірка».

Але здобутки цих спортсменів залишилися високими, що дозволило їм ще раз випробувати себе вже на Олімпіаді 2008 року, яка відбулася в Пекіні.

XXІХ літні Олімпійські ігри відбулися у 2008 році в Пекіні (Китай). На цій олімпіаді українські спортсмени виступили найкраще за всі роки їх участі в Олімпійських іграх. Вони здобули 7 золотих, 5 срібних, 15 бронзових медалей і встановили рекорд по їх кількості – 27 медалей. Всього в Олімпіаді взяли участь 254 спортсмена у 28 видах спорту.

Також, слід згадати Аліну Кравченко – майстра спорту України зі спортивної гімнастики, яка стала учасницею І літніх Юнацьких Олімпійських ігор, що проходили 2010 року у Сінгапурі.

Цього року Лондон (Велика Британія) зустрічає найкращих спортсменів на XXХ літніх Олімпійських іграх. Лондон став першим містом, яке прийматиме олімпійські ігри втретє.

Талісманами ігор є краплинки сталі на ім’я Венлок та Мандевіль. Назвали їх на честь міст Мач-Венлок, де відбулися перші змагання на кшталт Олімпійських ігор, та селища Сток-Мандевіль, де пройшли перші на території Великобританії Паралімпійські ігри.

Вчитель пропонує учням обговорити підсумки участі українських та кіровоградських спортсменів на олімпіаді, використавши дані, розміщені на офіційному сайті Національного олімпійського комітету України http://www.noc-ukr.org/.

Зупинка «Паралімпійські ігри».

Паралімпійські ігри – міжнародні спортивні змагання для людей із обмеженими фізичними можливостями. Традиційно проводяться після Олімпійських ігор, а починаючи з 1992 року – на тих же аренах, що й Олімпійські ігри. Літні Паралімпійські ігри проводяться з 1960 року, а зимові Паралімпійські ігри – з 1976 року.

• 
  Алла Мальчик, майстер спорту України міжнародного класу, бронзовий призер ХІІ літніх Паралімпійських ігор (Афіни, 2004 р.) з легкої атлетики, чемпіонка XIII Паралімпійських ігор (Пекін, 2008 р.) у штовханні ядра та бронзовий призер у метанні диску.
  
• 
  Юрій Андрюшин, Заслужений майстер спорту України, бронзовий призер Х та ХІІ літніх Паралімпійських ігор (Атланта, 1996 р.; Афіни, 2004 р.), чемпіон ХІ літніх Паралімпійських ігор (Сідней, 2000 р.) з плавання.
  
• 
  Олег Мунц, Заслужений майстер спорту України, чемпіон VIII зимових Паралімпійських ігор (Солт-Лейк-Сіті, 2002 р.), бронзовий призер ІХ зимових Паралімпійських ігор (Турін, 2006 р.) з лижних гонок.