Міністерство аграрної політики України
жүктеу/скачать 1.89 Mb.
|
| Розділ 6. ХМІЛЬ
Історична довідка та господарське значення Про лікувальні властивості хмелю згадується ще в арабських рукописах VIII сторіччя. В травниках середніх віків говорилось про нього як про сечогінний та „очищаючий кров” засіб. Пізніші автори вважали, що хміль може в багатьох випадках замінити опій, і рекомендували приймати настій столової ложки шишок в склянці окропу як снодійне. Відваром або поростом з суцвіть хмелю в народі лікували захворювання печінки і сечового міхура, катар і гастрит. Лупулін хмелю додавали в примочки і припарки від ударів, синців і наривів. Як стимулюючий і дезинфікуючий засіб екстракт хмелю разом з іншими речовинами входить до складу „березової води”, яку використовують для укріплення волосся при ранньому випаданні. Відомий шампунь „Флора" виготовляється саме на хмелевому екстракті. У наш час шишки хмелю застосовуються при виготовленні валокордину і мелокардину, різноманітних настоїв, відварів, емульсій та порошків, косметичних кремів та як антисептик при зберіганні овочів і фруктів. У стеблах хмелю міститься близько 15% світло-бурого міцного волокна, придатного для одержання грубої пряжі, мішковини, брезенту. Молоді паростки хмелю накопичують багато вітаміну С. В деяких країнах з них виготовляють салати і зелені супи, як з цвітної капусти або спаржі. Листя і стебла придатні для згодовування худобі у вигляді силосу і гранул. Шишки хмелю, в першу чергу, – незамінна сировина для приготування пива. Більше тисячі років пивовари кип'ятять ячмінний солод тільки з хмелем. Саме він додав пиву різних смакових відтінків і пікантну гіркість, густий аромат і стійкість. Цьому винаходу людство зобов'язане пивоварам Київської Русі, які вперше ввели до складу пива дикий хміль. 3 того часу і поширився він по всій пивоварній Європі. Початок українського хмелярства повязаний з чехами. У 1866 році були закладені перші хмільники в селах Підцурково і Глинські на Рівненщині. Весною 1877 року в селах Високе та Рея вперше посадили культурний хміль для товарних цілей. Зараз ці села знаходяться в Черняхівському та Бердичівському районах Житомирської області. Хмелярство до 1993 року тут було традиційною галуззю сільського господарства. Молода пивоварна промисловість в пореформеній Росії розвивалась швидкими темпами і вимагала все більшої кількості хмелесировини. З 1880 року хміль почали масово садити не тільки поміщики в своїх маєтках, але й заможні селяни. Дерново-підзолисті, сірі і темно-сірі опідзолені, малогумусні чорноземні ґрунти в умовах достатнього зволоження виявились дуже сприятливими для вирощування нової технічної культури. За якістю Волинський хміль не поступався кращим зарубіжним сортам, а за ароматом навіть і перевищував. Це сприяло популяризації його на світовому ринку. жүктеу/скачать 1.89 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|