Міністерство освіти І науки України Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди На правах рукопису глазкова ірина яківна

13.00.04 – теорія і методика професійної освіти

Дисертація

на здобуття наукового ступеня

доктор педагогічних наук, професор

ВСТУП
Актуальність теми. Складні й суперечливі процеси, що відбуваються в Україні, поставили нові завдання перед освітньою системою, вирішення яких вимагає підвищення рівня професійної підготовки педагогів. В урядових документах, зокрема законах України “Про загальну середню освіту”, “Про вищу освіту”, Державній програмі “Вчитель”, Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті, Національній стратегії розвитку освіти в Україні на період до 2021 року, визначено особливо високі вимоги щодо формування професійно-педагогічної компетентності вчителя.

• 
  виокремлено такі типи бар’єрів у педагогічному процесі: пізнавальний (Л. Геращенко, О. Домирева, Н. Мараховська, А. Пилипенко, Н. Черненко); професійної діяльності вчителя (Ф. Вафін, Н. Городецька, Н. Загуменних, А. Маркова, С. Назметдінова, М. Подимов, А. Сафіна, Н. Чинкіна); творчої самореалізації студентів (К. Карамова); спілкування (Н. Волкова, О. Залюбовська); навчальної діяльності (О. Барвенко, Т. Вербицька, Н. Губарева, О. Гудименко, Н. Дроздова, Н. Сопілко, О. Худобіна, Н. Черненко, Н. Яковлєва); соціалізації (О. Єльнікова); професійного самовизначення (А. Массанов);
  
• 
  учені акцентують увагу на дослідженні умов подолання бар’єрів у педагогічному процесі (Т. Вербицька, О. Худобіна, Л. Ярославська), необхідних для цього методів і прийомів (Н. Губарева, Н. Мараховська);
  
• 
  погляди на бар’єр як джерело розвитку всього живого, зокрема людської особистості, вдосконалення якої й відбувається в результаті його подолання, викладено в працях Р. Шакурова, Н. Черненко.
  

Доцільність дисертаційної роботи посилюється й потребою вирішення нагальних суспільних проблем та подолання соціально-педагогічних суперечностей між:

• 
  поширенням терміна “бар’єр” у сучасній педагогічній лексиці та недостатнім науково-теоретичним обґрунтуванням сутності дефініції “бар’єр”, її розмежуванням з іншими близькими за змістом поняттями;
  
• 
  наявністю різноманітних педагогічних бар’єрів у процесі професійної діяльності та нездатністю вчителів своєчасно запобігати їм або ефективно долати;
  
• 
  потребою педагогічної практики в науково обґрунтованій системі формування в майбутніх учителів компетентності запобігання і подолання педагогічних бар’єрів у процесі професійної підготовки та її недостатньою розробленістю в педагогічній теорії;
  
• 
  вимогами суспільства до вчителя, який здатний забезпечувати запобігання або подолання педагогічних бар’єрів у педагогічному процесі, та нерозробленістю питань практичної підготовки майбутнього вчителя до такої діяльності;
  
• 
  потенційними можливостями процесу професійної підготовки майбутніх учителів у вищих навчальних педагогічних закладах та відсутністю відповідного навчально-методичного забезпечення формування компетентності запобігання і подолання педагогічних бар’єрів.
  

Тему дисертації затверджено вченою Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди (протокол № 9 від 21.12. 2010 р.) та узгоджено в Міжвідомчій раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології НАПН України (протокол № 8 від 25.10.2011 р).

Для досягнення зазначеної мети поставлено такі завдання:

• 
  з’ясувати сутність понять “бар’єр”, “педагогічний бар’єр”, висвітлити основні функції педагогічних бар’єрів, дати характеристику типів педагогічних бар’єрів суб’єктів педагогічного процесу;
  
• 
  розкрити сутність і структуру компетентності запобігання і подолання педагогічних бар’єрів;
  
• 
  визначити методологічні підходи до формування в майбутніх учителів компетентності запобігання і подолання педагогічних бар’єрів;
  
• 
  теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити систему формування в майбутніх учителів компетентності запобігання і подолання педагогічних бар’єрів;
  
• 
  розробити поетапну технологію, стратегії і тактики як елементи системи формування у майбутніх учителів компетентності запобігання і подолання педагогічних бар’єрів;
  
• 
  уточнити критерії та показники рівнів сформованості в майбутніх учителів компетентності запобігання і подолання педагогічних бар’єрів;
  
• 
  упровадити в навчальний процес вищих педагогічних навчальних закладів навчальні й навчально-методичні матеріали для студентів та викладачів з питань формування компетентності запобігання і подолання педагогічних бар’єрів.
  

Дослідження ґрунтується на розумінні професійної компетентності педагога як певного рівня його професійної підготовки, що забезпечує суб’єктові праці здатність до виконання ним виробничих функцій і завдань педагогічної діяльності. Видом професійної компетентності майбутнього вчителя є компетентність запобігання і подолання педагогічних бар’єрів, що розглядається як інтегроване, динамічне утворення особистості, результат підготовки на засадах теоретичних знань (про педагогічні бар’єри, їх сутність, типи, функції); практичних умінь запобігання, подолання й штучного створення педагогічних бар’єрів; особистісних якостей (бар’єростійкість, бар’єропревентивність), що стимулюють, мотивують, емоційно забарвлюють і регулюють як навчальну, так професійну діяльність.

Компетентність запобігання і подолання педагогічних бар’єрів представлено структурними компонентами, зміст яких зумовлений типологією педагогічних бар’єрів суб’єктів педагогічного процесу, та функціональними, реалізація яких сприяє результативності навчальної й професійної діяльності.

Ефективність формування у майбутніх учителів компетентності запобігання і подолання педагогічних бар’єрів у процесі професійної підготовки забезпечують: науково-теоретичне обґрунтування сутності та типології педагогічних бар’єрів суб’єктів педагогічного процесу; методологія дослідження, що характеризується використанням основних положень наукових підходів щодо розуміння сутності вказаної компетентності; взаємозв’язок структурних і функціональних компонентів зазначеної компетентності; система формування цієї компетентності, що передбачає реалізацію етапів технології і гармонійне поєднання тактик відповідно до обраної стратегії або запобігання, або подолання педагогічних бар’єрів.

• 
  системний підхід дав змогу визначити компетентність запобігання і подолання педагогічних бар’єрів як складне утворення, якому притаманна певна структура й системоутворювальні зв’язки, що потребує розробки системи для реалізації теоретичних пошуків у практичній діяльності;
  
• 
  синергетичний підхід уможливив вивчення компетентності запобігання і подолання педагогічних бар’єрів як відкритої системи, що змінюється відповідно до вимог професійної підготовки та майбутньої професійної діяльності;
  
• 
  особистісно-діяльнісний підхід сприяв усвідомленню сутності особистості майбутнього вчителя як суб’єкта діючого, у якого через зовнішню або внутрішню активність формується зазначена компетентність;
  
• 
  суб’єктний підхід уможливив активний пошук шляхів формування творчої особистості, її спрямованість на віднаходження нового, нестандартного в усіх сферах діяльності людини, розвиток творчих можливостей за допомогою спеціальної технології;
  
• 
  антропологічний підхід був спрямований на саморозвиток і самовдосконалення особистості майбутнього вчителя в процесі формування компетентності запобігання та подолання педагогічних бар’єрів;
  
• 
  акмеологічний підхід забезпечив спрямованість професійної підготовки майбутнього вчителя на максимальне використання його особистісного та професійного потенціалу для формування компетентності в запобіганні й подоланні педагогічних бар’єрів з метою досягнення акме;
  
• 
  ресурсний підхід сприяв удосконаленню компетентності запобігання і подолання педагогічних бар’єрів, оскільки в процесі нарощування потенціалу особистість збагачується новими сенсами, цінностями, змінюється система потреб, а в процесі реалізації трансформованих сутнісних сил розширюються можливості виявити, виразити власні новоутворення, пов’язані з розвитком здібностей, нахилів тощо;
  
• 
  реалізація компетентнісного підходу сприяла формуванню в майбутнього вчителя компетентності запобігання і подолання педагогічних бар’єрів як інтегрованого особистісного утворення, що відображає єдність його теоретичної та практичної підготовки.
  

• 
  праці, присвячені професійній підготовці майбутніх учителів (О. Абдулліна, Є. Барбіна, А. Бойко, О. Дубасенюк, М. Князян, Г. Локарєва, І. Ляхова, Р. Пріма);
  
• 
  дослідження проблем формування професійної компетентності вчителя, значущих якостей його особистості (М. Васильєва, Н. Волкова, В. Гриньова, О. Гура, М. Євтух, Л. Карпова, М. Князян, Н. Кузьміна, В. Лозова, А. Мудрик, Р. Пріма, В. Семиченко, В. Сластьонін, А. Сущенко, Т. Сущенко, О. Фунтікова та інші);
  
• 
  положення щодо організації навчального процесу у вищій школі (О. Абдулліна, А. Алексюк, С. Амеліна, В. Краєвський, І. Лернер, В. Лозова, І. Облєс, П. Підкасистий);
  
• 
  теорія діяльнісного підходу до процесу засвоєння знань та розвитку особистості (Б. Ананьєв, Л. Виготський, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн та інші);
  
• 
  дослідження педагогічних технологій (В. Безпалько, В. Євдокимов, М. Кларін, І. Прокопенко, С. Сисоєва, І. Якиманська);
  
• 
  дослідження шляхів ефективного професійного становлення майбутнього вчителя в умовах вищих навчальних закладів (І. Булах, С. Гончаренко, В. Гриньова, Т. Сущенко);
  
• 
  праці, присвячені проблемі бар’єрів педагогічного процесу (О. Барвенко, Т. Вербицька, Н. Волкова, Л. Геращенко, О. Худобіна, Л. Ярославська та інші).
  

Загальну гіпотезу конкретизовано в часткових припущеннях, які передбачають, що формування в майбутніх учителів компетентності запобігання і подолання педагогічних бар’єрів стане можливим, якщо:

• 
  з’ясувати сутність педагогічних бар’єрів, охарактеризувати їх основні функції, висвітлити типологію педагогічних бар’єрів суб’єктів педагогічного процесу;
  
• 
  методологічно обґрунтувати сутність компетентності майбутніх учителів в запобіганні й подоланні педагогічних бар’єрів на основі наукових підходів: системного, синергетичного, особистісно-діяльнісного, суб’єктного, антропологічного, акмеологічного, ресурсного та компетентнісного;
  
• 
  розкрити сутність та структуру компетентності запобігання і подолання педагогічних бар’єрів;
  
• 
  реалізувати розроблену в процесі дослідження систему формування в майбутніх учителів компетентності запобігання і подолання педагогічних бар’єрів упродовж чотирьох років навчання у вищому педагогічному навчальному закладі;
  
• 
  обґрунтувати поетапну технологію, стратегії запобігання і подолання педагогічних бар’єрів, дієвість яких забезпечується сукупністю тактик.
  

• 
  теоретичні: аналіз, порівняння, систематизація та узагальнення психолого-педагогічної літератури щодо досліджуваної проблеми; аналіз нормативної документації щодо вимог до професійної підготовки вчителя (ОПП, ОКХ, навчальні плани та програми); аналіз власної діяльності; класифікація педагогічних бар’єрів; моделювання системи формування в майбутніх учителів компетентності запобігання і подолання педагогічних бар’єрів; метод аналізу дефініцій – для встановлення сутності компетентності майбутніх учителів в запобіганні та подоланні педагогічних бар’єрів, обґрунтування її структури, теоретичних і методологічних засад, технології формування;
  
• 
  емпіричні: спостереження за роботою студентів; анкетування, тестування, інтерв’ю, бесіди, опитування, вивчення продуктів діяльності з метою виявлення рівнів сформованості компетентності запобігання і подолання педагогічних бар’єрів; ранжування якостей особистості майбутнього вчителя; методи самооцінювання показників сформованості компетентності запобігання і подолання педагогічних бар’єрів; педагогічний експеримент щодо виявлення ефективності системи формування в майбутніх учителів компетентності запобігання і подолання педагогічних бар’єрів у процесі професійної підготовки;
  
• 
  математичної статистики: метод статистичної обробки даних на основі критеріїв Стьюдента й Фішера для кількісного та якісного аналізу результатів експериментальної роботи.