Олена сірякова, приватний нотаріус, м. Миколаїв Вексель (ІІ частина) 1

приватний нотаріус, м. Миколаїв

Переказний¹ вексель (тратта) – цінний папір, який посвідчує просте, нічим не обумовлене зобов’язання зазначеного у векселі платника у встановлений у векселі строк сплатити векселедержателю певну суму. Форма переказного векселя визначається тією ж нормативною базою, що й форма простого векселя. Розглянемо детальніше вимоги, які пред’являються в Україні до переказного векселя.

– найменування – «Переказний вексель» (вексельна мітка);

– простий і нічим не обумовлений наказ сплатити певну суму;

– найменування платника;

– зазначення терміну платежу;

– зазначення місця, в якому має здійснюватися платіж;

– найменування того, кому або з наказу кого платіж має бути здійснено;

– дату та місце складання векселя;

– підпис того, хто видає документ (векселедавця).

Документ, у якому відсутній будь-який з цих реквізитів, не має сили переказного векселя за виключенням:

– вексель, строк платежу в якому не вказаний, вважається таким, який підлягає оплаті за пред’явленням;

– якщо у переказному векселі відсутня спеціальна вказівка про місце платежу, то місце, зазначене поряд з найменуванням платника, буде вважатися місцем платежу і одночасно місцезнаходженням платника. В переказному і простому векселі векселедавець вправі вказати інше місце платежу, ніж місцезнаходження платника, не називаючи при цьому третю особу, у якої платіж повинен бути здійснений;

– якщо не вказане місце складання векселя, вважається, що вексель складено в місці, вказаному поруч з найменуванням векселедавця. При цьому треба звернути увагу на те, що відсутність дати складання векселя тягне за собою недійсність векселя.

Згідно ст. 5 Закону України «Про обіг векселів в Україні» векселі (як прості, так і переказні) складаються в документарній формі. Форма вексельного бланка передбачена Положенням про вимоги до стандартної (типової) форми виготовлення бланків, затвердженим Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 22.11.2001 року № 338. Так само як і простий вексель, переказний вексель може заповнюватися друкованим і недрукованим способом державною мовою (виключенням є лише російська мова). Найменування трасанта або векселедавця, інших зобов’язаних за векселем осіб заповнюється тією мовою, якою визначається офіційна назва в їх установчих документах.

Що стосується терміну платежу, то переказний вексель може бути виданий строком:

– за пред’явленням (це не означає, що дія векселя безтермінова). Такий вексель повинен бути пред’явлений до платежу протягом року з дня його складання. Цей термін може бути продовжений або скорочений;

– в такий-то час від пред’явлення (під пред’яв­ленням розуміється пред’явлення векселя до акцепту). Від дати акцепту або дати складання протесту в неакцепті визначається термін платежу. Термін пред’явлення до акцепту обмежений одним роком, але цей термін може бути продовжений, або скорочений;

– в такий-то час від складання;

– на визначений день.

Зазначення строку в інший спосіб робить вексель недійсним. Відсутність строку платежу не тягне за собою недійсності векселя, це лише означає, що вексель повинен бути оплачений за пред’явленням. (А пред’явлення, як зазначалося вище, повинно відбутися протягом року з дня складання.)

В попередній статті вже давалася характеристика основних реквізитів простого векселя, деякі реквізити якого характерні й для переказного векселя; тож повторювати вже сказане немає ніякого сенсу. Але переказний вексель має і свої особливі реквізити, які спробуємо проаналізувати.

Так, на відміну від простого векселя, який містить обіцянку оплатити певну суму, переказний вексель має в своєму тексті наказ. Наказ про платіж має бути простим і нічим не обумовленим. Будь-яка обумовка до наказу про платіж дає підстави сумніватися в безумовному характері наказу і тягне за собою втрату документом сили векселя. Змістом вексельного наказу є вимога заплатити певну, чітко визначену грошову суму. Вексельне законодавство не дозволяє вказівки платежу з відсотками, правда, відсоткова обумовка не робить вексель недійсним. Така обумовка вважається ненаписаною. Виключення з цього правила складають векселі із строком платежу: «за пред’явленням» та «в такий-то час від пред’явлення», в яких термін платежу вказаний таким чином, що не дає можливості визначити конкретну дату платежу. В цьому випадку можливо вказати, що суму векселя треба платити з відсотками. Відсоткову ставку необхідно зафіксувати в тексті векселя, оскільки відсутність її робить вексельну обумовку ненаписаною. Відсотки нараховуються з дати видачі переказного векселя, якщо не вказана інша дата, з якої будуть нараховуватись відсотки.

Згідно ст. 21 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі будь-який переказний вексель може до настання строку платежу бути пред’явлений до акцепту платнику, тому пред’явлення до акцепту можна вважати правом векселедержателя, а не його обов’язком. Векселедавець і кожен з індосантів може обумовити, що вексель має бути пред’явлений до акцепту із зазначенням або без зазначення терміну. Невиконання такої вимоги призводить до втрати держателем векселя його регресних прав по відношенню цих осіб при неакцепті або неплатежі за векселем.

Векселедавець вправі зобов’язати векселедержателя у будь-якому випадку пред’явити вексель до акцепту із зазначенням або без зазначення строку, або заборонити пред’явлення векселя до акцепту шляхом напису в тексті векселя про заборону, за виключенням векселів, що підлягають оплаті у третьої особи, або в місці, відмінному від місцезнаходження платника (доміцильований вексель), або оплаті «в певний строк від пред’явлення». Він також вправі обумовити, що пред’явлення переказного векселя до акцепту не може бути раніше зазначеного ним терміну. Векселедавець, якщо він забороняє акцепт, несе підвищену відповідальність: держатель векселя вправі звернутися з позовом до векселедавця про витребування платежу до настання терміну платежу у випадку неплатездатності векселедавця. Якщо вексель не об’явлений трасантом, як такий, що не підлягає акцепту, кожен індосант (тобто особа, яка передала вексель шляхом передавального напису – індосаменту) при індосуванні векселя може обумовити, що він може бути пред’явлений до акцепту із зазначенням строку або без зазначення.

Переказні векселі із строком в певний термін від пред’явлення повинні бути пред’явленими до акцепту протягом одного року з дня їх складання. Цей термін може бути скорочений або продовжений трасантом (особою, яка видала переказний вексель), індосанти можуть лише скоротити цей термін.

Акцепт може бути датований. У випадку, якщо вексель підлягає оплаті «в такий-то час від пред’явлення» або згідно із вказівкою векселедавця (або індосантів) повинен пред’являтися до акцепту у встановлений строк, датування акцепту є обов’язковим. При відмові акцептанта проставити дату акцепту, векселедержатель повинен звернутися до нотаріуса для опротестування векселя в недатуванні акцепту, щоб зберегти свої права проти індосантів і проти векселедавця. Вексель повинен бути пред’явлений нотаріусу для опротестування в неакцепті протягом строку, встановленого для акцепту. Якщо вексель було пред’явлено до акцепту в останній день строку, то протест має буди здійснений не пізніше 12 години слідуючого за цим дня. Нотаріус, який прийняв вексель до протесту в неакцепті, повинен пред’явити векселедавцю вимогу достроково виконати платіж за векселем. Якщо до 12 години наступного дня платіж не послідував, нотаріус здійснює протест векселя в неакцепті і робить відмітку на векселі. Векселедержатель при неотриманні акцепту або платежу повинен повідомити осіб, які володіли цим векселем до нього – індосанта (це особа, яка володіє векселем на підставі індосамента, збереженого першим векселедавцем) і трасанта (трасант – це особа, яка видала переказний вексель,) про неакцепт або неоплату векселя, оскільки ці особи несуть солідарну відповідальність за платіж по векселю протягом 4 робочих днів, які слідують за днем протесту. В свою чергу кожен індосант протягом 2 робочих днів з дня отримання повідомлення повинен повідомити свого індосанта з вказанням найменувань і адрес тих, хто надіслав повідомлення. Особливої форми до такого повідомлення закон не пред’являє. Якщо векселедержатель володіє векселем на підставі ряду індосаментів, а адреси індосанта при цьому не зазначено, необхідно повідомити того першого індосанта, який свою адресу зазначив. Відсутність такого повідомлення не тягне за собою втрати прав по векселю, але може спричинити шкоду індосанту або трасанту у вигляді санкцій або відсотків (якщо у векселі є відсоткова обумовка). Тому векселедержатель, який таке повідомлення не направив, несе відповідальність за таку шкоду.

Акцепт є безумовним, але трасат (тобто платник за векселем) може обмежити його частиною суми, будь-які інші зміни в змісті переказного векселя розцінюються як відмова від акцепту.

Акцептант – це, як зазначалось вище, особа, яка приймає на себе платіж за векселем. При акцепті платник перетворюється в головного вексельного боржника. Акцептуючи вексель, платник – акцептант вправі обмежити акцепт частиною суми векселя. Будь-які інші зміни, виконані акцептантом в змісті переказного векселя, тотожні відмові в акцепті (ст. 26 Закону…). Якщо векселедавець вказав місце платежу, відмінне від місцезнаходження платника, не називаючи при цьому третю особу, у якої платіж повинен бути здійснений, платник може вказати таку особу при акцепті векселя. Якщо ним такої вказівки не зроблено, передбачається, що акцептант повинен зробити платіж за переказним векселем сам в місці платежу, а якщо воно співпадає з місцезнаходженням платника, він може вказати в акцепті будь-яку адресу в тому ж місці. Акцептуючи вексель, платник – акцептант зобов’язується тим самим оплатити переказний вексель в строк. Якщо акцептант, який поставив на переказному векселі напис про акцепт, закреслив його до повернення векселя, вважається, що в акцепті відмовлено. Однак при письмовому підтвердженні векселедержателю (або іншим особам) акцепту, акцептант залишається зобов’язаним перед ними умовами акцепту. Після повернення векселедержателю акцептованого векселя, відкликати його платник не може; навіть у тому випадку, коли, повідомивши письмово векселедержателя про акцепт ним векселя, він закреслив на вексельному бланку свій акцепт. При несплаті векселя акцептантом після акцепту особа, яка оплатила вексель, вправі в позовному порядку вимагати від акцептанта оплати.

Переказні векселі, за загальними правилами, можуть бути пред’явлені до акцепту до настання строку платежу. Виключення складають векселі з терміном «в такий-то час від пред’явлення», які повинні бути акцептовані протягом одного року з дня їх видачі. Цей термін може бути скорочений векселедавцем або індосантами та збільшений векселедавцем. В такий же термін (один рік з дня видачі з можливим скороченням або збільшенням) можуть бути акцептовані і переказні векселі із строком «за пред’явленням», але, як правило, вони одразу ж пред’являються до платежу. Крім того, вексельне законодавство надає векселедавцю і індосантам право зазначити у векселі певну дату для пред’явлення векселя до акцепту, а трасант (особа, яка видала переказний вексель) додатково має можливість обумовити, що акцепт векселя не може мати місця раніше вказаного ним терміну. В свою чергу, платник має право утриматися від негайної відповіді на пропозиції про акцепт векселя і вимагати, щоб вексель був йому пред’явлений вдруге до акцепту на наступний день.

Як вже говорилося раніше, пред’явлення векселя до акцепту є правом, а не обов’язком векселедержателя. Пред’явити вексель до акцепту можливо лише до настання строку платежу за векселем. Оскільки акцепт – це згода платника оплатити вексель, то пред’явлення його до акцепту при настанні строку платежу не має ніякого сенсу. При настанні строку платежу доцільно пред’явити вексель до оплати. Пред’явлення переказного векселя до акцепту повинно бути в місцезнаходженні (місці проживання) платника. Порушення цього правила є підставою для відмови акцептанта у здійсненні акцепту, а нотаріуса – у вчиненні протесту.

Переказний вексель може видаватися:

– з наказу трасанта (тобто векселедавець (трасант) і перший векселедержатель (ремітент) співпадають в одній особі);

– на самого трасанта (тобто векселедавець (трасант) і платник (трасат) співпадають в одній особі);

– за рахунок третьої особи (тобто платник за векселем (трасат) не співпадає в одній особі з векселедавцем (трасантом) і є його боржником).

Платіж за переказним векселем може забезпечуватись авалем повністю, або частиною суми. Аваль-це вексельне поручительство, договір у відповідності з яким аваліст (вексельний поручитель) гарантує виплату боржником боргу за векселем і несе відповідальність нарівні з боржником. Зобов’язання аваліста не може бути більшим, ніж зобов’язання вексельного боржника. Аваль дається на векселі або на алонжі з вказівкою місця його видачі і підписується авалістом. В авалі обов’язково зазначається за кого з учасників вексельного обігу він даний. Якщо такий напис відсутній вважається що він даний за векселедавця.

Позовні вимоги, які витікають з переказного векселя, гасяться:

– у відношенні акцептанта – після закінчення трьох років, які відраховуються від дати настання платежу,

– у відношенні індосантів і трасанта від векселедержателя – після закінчення одного року з дати протесту;

– у відношенні індосантів між собою та до трасанта – після закінчення шести місяців, з дня акцепту векселя індосатом і здійснення платежу за ним або з дня, коли йому було пред’явлено позов. ■