Особливості контруювання і процес виготовлення незнімних ортодонтичних апаратів
жүктеу/скачать 66 Kb.
|
| Особливості контруювання і процес виготовлення незнімних ортодонтичних апаратів.
Етапи виготовлення знімних ортодонтичних апаратів. Основні їх конструктивні особливості, принцип дії, корекція і активування (апарати: Андрезена - Гойпля, Френкеля 1-4 тип, Брюкля, Шварца, Башарової, Осадчого А.Д., Биніна б.Н., Грігорьєвої Л.П., Дорошенко С.I., Куріленко В.С. і ін.). Етапи виготовлення і конструктивні елементи апаратів. Апаратурний метод лікування Ортодонтичні апарати використовують для лікування зубощелепних аномалій, збереження результату після його закінчення і профілактики ускладнень. Основним методом лікування аномалій зубощелепної системи є апаратний. Ортодонтичі апарати бувають позаротовими, внутрішньоротовими (одно- і двощелепні). Залежно від способу кріплення їх ділять на знімні і незнімні. Лікувальні апарати складають найбільшу групу. Дія їх засновано на використанні сил тиску і тяги. Залежно від джерела навантажень розрізняють лікувальні апарати механічної, функціональної і комбінованої дії, а також моноблоки і активатори. Апарати механічної дії створюють навантаження на зубощелепну систему завдяки властивостям використовуваного матеріалу або конструкції. Для механічних апаратів характерний наявність гвинта, дроту, лігатури, гумового кільця. У них використовують силу ортодонтичного гвинта, пружні властивості дроту і лігатури, еластичні властивості гумового кільця. Завдяки власному джерелу зусилля ці апарати також називають активними. Величину і інтенсивність навантаження регулює лікар. Функціональні апарати діють при скороченні м'язів ЩЛД, тобто під час функції, тому їх називають пасивними. За допомогою накусочних майданчиків, площин похилих сила скорочення жувальних м'язів передається на неправильно розташований зуб, деформовану ділянку зубного ряду або щелепи. Апарати комбінованої дії поєднують в собі активне і пасивне джерела навантаження. Вживані в ортодонтичних апаратах сили характеризуються величиною, напрямом і тривалістю дії. Також важливе місце (точка) додатку сили. Розвинута апаратом або жувальною мускулатурою сила розподіляється на різні ділянки зубощелепної системи, визначаючи таким чином величину навантаження на одиницю площі. Питання про кількісне значення необхідної для ортодонтичного лікування сили вперше в експерименті на тварин вирішив A.M. Шварц (1932). Він встановив, що ортодонтичний тиск не повинен перевищувати капілярний (20—26 г/см2). Оптимальним є тиск (3,5:20-103 г/см2). При навантаженні 67 г/см2 виявляється травматичне здавлення пародонту. Проте в клінічних умовах не вдається зміряти площу пародонту переміщуваних зубів і тиск на одиницю площі. Тому про величину навантажень, що розвиваються, лікар судить за своїми оцінками і відчуттями пацієнта. У дитини повинні з'явитися відчуття легкої незручності, але не болі. В той же час відсутність болю не є критерієм фізіологічної апарату. Переміщення зуба під дією однієї прикладеної у області коронки сили може бути поступальним і обертальним, залежно від місця додатку і напряму сили. Сила, направлена по поздовжній (вертикальній) осі зуба, приводить до впровадження або витягнення. Додаток сили до коронки по дотичній до неї забезпечує поворот зуба навколо вертикальної осі. Сила, прикладена у області коронки перпендикулярно до подовжньої осі зуба (горизонтально), нахиляє коронку у напрямі дії сили у бік рота, передню, мезіально або дистально. При цьому корінь зуба відхиляється в протилежному напрямі. Відбувається обертальне переміщення зуба, яке в ортодонтії прийнято називати «похило-обертальним» [Калвеліс Д.А., 1961]. Поступальне переміщення зуба в горизонтальній площині, або так зване корпусне, можна здійснити за допомогою двох паралельних протилежно направлених сил, а також сили і протилежно направленого обертального моменту, прикладених до коронки зуба, і апаратами, які створюють за допомогою тяги переміщення зуба по тій, що направляє. Істотна також тривалість дії апаратів. Одні з них діють безперервно, тривало або постійно, інші — переривисто (короткочасно). До перших відносяться активні апарати, оскільки вони діють до того часу, поки пружина або еластичне кільце не втратить пружності. До других прийнято відносити функціональні апарати, оскільки вони діють переривисто, тільки у момент скорочення м'язів. Проте таке ділення не завжди істинно. На думку Д.А. Калвеліса і інших дослідників, використання малих і переривистих сил доцільніше. Знімні і незнімні апарати мають переваги і недоліки. Переваги знімних апаратів — зручність догляду за ними, дотримання гігієни рота, можливість зняти апарат і перевірити результати лікування. Окрім цього, можливість численних модифікацій і комбінування з позаротовими апаратами, технічна простота виготовлення. Важливо і те, що опорою може бути не тільки зуб, але і альвеолярний відросток. Знімні апарати легко дозувати, вони дозволяють здійснювати візуальний контроль. Недоліками їх є подразнююча дія базису апарату на слизисту оболонку аж до появи алергічної реакції, а також схильність карієсу при недотриманні гігієни рота. Крім того, якщо дитина не дисциплінована, то знімний апарат він може легко зняти. При застосуванні знімних ортодонтических апаратів слід пам'ятати: • послідовність дії на зубощелепну систему і об'єм необхідних переміщень зубів, груп зубів планується на початку лікування; • успіх лікування залежить від опорної частини апарату, яка протидіє активній (діючій силі) частині апарату; • розширення одного зубного ряду може привести до значного порушення оклюзії зубних рядів; • пластинкові апарати не повинні мати багатьох активних елементів, оскільки застосування сил одночасне в різних напрямах може привести до їх взаємного гасіння; • разом із зміною форми і розміру зубних рядів відбувається зміна міодинамічної рівноваги м'язів-антагоністів і синергистов. Кінцевою метою розширення зубних рядів є нормалізація їх форми, створення місця для аномально розташованих зубів, і найголовніше — створення оптимальної оклюзії. Перевага незнімних апаратів полягає в неможливості зняти їх без дозволу лікаря. Недолік їх в тому, що під коронками, каппами, кільцями може розсмоктуватися фосфат-цемент, затримуватися їжа і розвиватися карієс. Каріозний процес може виникнути в місцях прилягання лігатур до коронок зубів. Лігатури можуть дратувати міжзубні сосочки, викликати гінгівіт, краєвий періодонтіт. У ортодонтичних лікувальних апаратах розрізняють діюча і опорна частини, зміцнюючі і допоміжні елементи. Діючою частиною механічних апаратів є лігатура, пружини різних модифікацій, частина базису з гвинтом, прилегла до деформованої ділянки, гумове кільце; у функціональних апаратах — площина похилої, накусочний майданчик і інші елементи. Для кріплення знімних апаратів використовуються кламери різних конструкцій: Адамса, круглі, багатоланкові, стрілоподібні Шварца. Незнімні апарати укріплюють на зубах за допомогою коронок, кілець, капп. Оскільки апарати фіксуються тимчасово, опорні зуби не препарують, що приводить до дизокклюзії зубних рядів. За свідченнями можна зрізати жувальну поверхню або ріжучий край коронки, перетворивши її на кільце. Оскільки шийка ортодонтичної коронки або кільця ширша за шийку зуба, край ортодонтичних коронок, кілець, кап не повинен торкатися ясен, щоб не ушкоджувати її. Коронки, кільця є хорошою опорою для ортодонтичних апаратів. Ортодонтичні коронки відрізняють від ортопедичних. Зуби під ортодонтичні коронки не препаруються, межа коронки — до фізіологічної шийки зуба. Ортодонтичні коронки можна виготовляти шляхом їх штампування з гільз. Найчастіше використовуються ортодонтичні кільця, які заводським шляхом виготовляють фірми по типоразмірах. У набори входять кільця, які розрізняють залежно від сторони зубного ряду (ліва або права), а також від щелепи (верхня або нижня). Коронки (кільця) зазвичай фіксуються на вісфат-цемент або іономер-цемент. При щільному розташуванні зубів в зубному ряду для створення проміжків між зубами проводять ортодонтичну лігатурну сепарацію. Перед приміркою і фіксацією коронки (кільця) на цемент лігатуру розрізають і виводять з міжзубного простору. Допоміжними елементами ортодонтичних апаратів є гачки, штанги, трубки і дотичні що направляють. Частіше їх припаюють до незнімних апаратів, рідше — вварють в пластмасовий базис. Під дією сили ортодонтичних апаратів зубні ряди, щелепи піддаються стисненню, розтягуванню і переміщенню в різних напрямах. Згідно третього закону Ньютона, при дії апарату на певні відділи зубощелепної системи виникає протилежно направлена сила — сила протидії. Для досягнення бажаного лікувального ефекту необхідно створити стійкість опорної частини апарату. Вона залежить від площі цієї частини апарату, стійкості опорних зубів і величини навантаження, що розвивається апаратом. Все це виражається величиной навантаження на одиницю опорної площі. Для запобігання зсуву опорних і переміщення неправильно розташованих зубів навантаження на одиницю опорної площі повинне бути в 2—3 рази менше, ніж на одиницю площі додатку сили. Найменше навантаження створюється в пластинкових апаратах завдяки великій площі базису. У незнімних апаратах, що фіксуються на коронках, кільцях і каппах, навантаження на одиницю опорної площі значно більше, тому опорні зуби повинні бути стійкими, що забезпечується сформованістю коріння і непошкодженим пародонтом. У зв'язку з цим існують вікові свідчення до використання апаратів: до 10—12 років застосовують, як правило, пластинкові апарати, а після закінчення формування коріння опорних зубів — будь-які. КАПИ ШВАРЦА І БИНІНА СКЛАДАЄТЬСЯ з пластмасового базису, що покриває весь нижній зубний ряд /капа Биніна/ на передню ділянку зубного ряду /капа Шварца/ до що мав площину похилу в передньому або бічному відділі. АПАРАТ функціонально-направляючої дії, знімний ЗАСТОСОВУЄТЬСЯ в змінному і постійному прикусі при піднебінному положенні верхніх зубів. ПРИНЦИП ДІЇ: джерелом сили є скоротлива здатність жувальної мускулатури. Апарат сприяє вестибулярне переміщенню верхніх передніх зубів і дистальному зсуву нижньої щелепи. АКТИВУВАННЯ: 1 раз на 10 днів шляхом корекції площини похилої. ФУНКЦІОНАЛЬНО-ДІЮЧІ АПАРАТИ РЕГУЛЯТОР ФУНКЦІЙ ФРЕНКЕЛЯ СКЛАДАЄТЬСЯ з двох щокових щитів і два губних пелотів з пластмаси, сполучених між собою металевим каркасом - піднебінним бюгелем, лінгвальною і вестибулярною дугами і іншими деталями. ЗАСТОСОВУЄТЬСЯ В молочному, змінному і постійному прикусі для лікування аномалій положення передніх зубів, дистального глибокого прикусу з протрузією передніх зубів /тип 1/, для лікування дистального глибокого прикусу, що поєднується з ретрузією верхніх передніх зубів /тип 2/, для лікування мезіального прикусу /тип З/, для лікування відкритого прикусу /тип 4/. ПРИНЦИП ДІЇ - об'єктом дії є м'язи, тренування яких сприяє нормалізації функцій. Досягається стулення губ - нормалізація функції дихання, положення мови. Тиск біля і внутрішньоротових м'язів передається на зубні ряди і альвеолярний відросток щелеп, сприяючи виправленню прикусу в сагітальном, вертикальному в трансверзальном напрямі. АПАРАТ БРЮКЛЯ СКЛАДАЄТЬСЯ з пластинчастого базису на нижню щелепу з ретракційною дугою і площиною похилою у області передніх зубів. АПАРАТ комбінованої дії, знімний. ЗАСТОСОВУЄТЬСЯ в молочному, змінному і постійному прикусі при мезіальном прикусі. ПРИНЦИП ДІЇ: використовуються пружинячі властивості ретракціонной дуги для язичного переміщення передніх зубів нижньої щелепи і скоротлива здатність жувальної мускулатури, що дозволяє за допомогою похилої площини перемістити передні зуби верхньої щелепи вестибулярно. АКТИВУВАННЯ: 1 раз на 10-14 днів. АПАРАТ КОМБІНОВАНОЇ ДІЇ- АКТИВАТОР АНДРЕЗЕНА-ГОЙПЛЯ
Подовження верхнього зубного ряду. Одним з найбільш простих способів застосування активного пластинкового апарату є корекція зворотного різцевого перекриття, коли немає місця для розміщення зубів в правильному положенні в дузі (мал. 11-19). Якщо це проводиться у дорослого пацієнта, то зазвичай потрібне відокремлення у області бічних зубів за рахунок роз'єднуючих поверхонь з метою створення простору для виведення верхніх різців вперед із зворотного перекриття. У дітей відокремлення може не вимагатися. Фіксація пластинки даного типу іноді може забезпечуватися тільки за рахунок щільного прилягання базису апарату до піднебінних поверхонь зубів. Зазвичай же встановлюються кламера. Завершує формування апарату гвинт, який встановлюється позаду різців. Розширення зубних рядів. Найбільш поширеною ситуацією, коли потрібне розширення зубного ряду, є звуження верхньої щелепи з тенденцією до перехресної оклюзії. Активна пластинка, розділена по середній лінії (див. мал. 11-3), розширюватиме дугу майже повністю за рахунок щокового нахилу бічних зубів, без розкриття піднебінного шва і розширення верхньої щелепи. З цієї причини знімні пластинки не рекомендуються при скелетній формі перехресної оклюзії або коли потрібне розширення зубного ряду більше 2 мм з кожного боку. Для запобігання зсуву пластинки потрібна хороша фіксація. Трансверзальне розширення нижнього зубного ряду за допомогою знімного апарату забезпечити набагато складніше, ніж розширення верхнього зубного ряду, оскільки гвинт повинен бути розташований ближче до передньої частини базису пластинки. Розширення між-іклової відстані нижньої щелепи за допомогою гвинта, розташованого в передній частині пластинки, проводити не рекомендується, оскільки при цьому сили додаються на різці і ікла, що дає велику вірогідність додатку надмірного навантаження на зуби. До того ж міжіклове розширення на нижній щелепі дуже нестабільне. Мал. 11-20. Y-пластинка, розроблена Schwartz для одночасного розширення у області бічних зубів і переміщення передніх зубів вперед. Як і для всіх апаратів з гвинтовою активацією, тут потрібна дуже повільна і акуратна активація гвинтів. Такі апарати в даний час застосовувати не рекомендують. Одночасне розширення і подовження. Також можливо проводити одночасне розширення і подовження, особливо на верхньому зубному ряду, за допомогою розділення базису апарату на три сегменти. Такий дизайн був основою для оригінальної Y-пластинки Schwartz, використовуваної для одночасного розширення і подовження зубного ряду (мал. 11-20). Якщо активувати пластинки такого типу поволі і акуратно, то вони можуть бути досить ефективні. Основною проблемою таких апаратів, як і будь-якого пристрою з гвинтовою активацією, є дія великих переривистих сил, що вимагає повільного і обережного переміщення зубів. Мал. 11-21. Варіанти Y-пластинки, використовувані для більшого розширення з лівого боку, чим з правою, у пацієнта з тенденцією до одностороннього перехресного прикусу. Диференційоване розширення відбувається тому, що зуби з лівого боку, прилеглі до малого сегменту пластинки, випробовують більше зусилля при відкритті гвинта, чим зуби, прилеглі до великого сегменту. А — апарат перед установкою. В — вид апарату в порожнині рота після деякого розширення. С — частково виправлений перехресний прикус. Одним з варіантів Y-пластинки є пластинка з підставою, поділеною тільки на дві частини, одну велику і одну маленьку (див. мал. 11-21). При такому асиметричному розділенні пластинки активація гвинта забезпечуватиме більше зусилля на одиницю площі в малому сегменті, чим у великому, і тому в малому сегменті спостерігатиметься більше переміщення зубів. Якщо розглядати крайній випадок, то за допомогою такого методу можна виділити один зуб в окремий сегмент, а решту всіх зубів залишити у великому сегменті. Даний підхід все ж таки не рекомендується, оскільки якщо активація зосереджується тільки на одному зубі, то на нього впливає дуже велика сила. Практична межа кількості зубів в малому сегменті складає два або три. Якщо ж потрібно перемістити один або два зуби, то частіше використовуються пружини, а не гвинти. Також можна використовувати дизайн розділеної пластинки і гвинта для розширення дуги в передньо-задньому напрямі, як, наприклад, в апараті для відкриття простору для заблокованого ікла або премоляру. Тут актуально те ж саме заперечення: зусилля концентрується на дуже малій кількості зубів, а це йде врозріз з основною вимогою до фізіологічного зубного переміщення. З цієї причини апарати з гвинтовою активацією не можуть бути рекомендовані для внутрішньодугового розширення. Використання гвинта для цих цілей може в кращому разі бути застарілим, а у гіршому разі небезпечним. Всі апарати з розділеною пластинкою забезпечують лише нахил зубів, оскільки край пластинки стикається із зубом тільки в одній крапці. Тут не існує практичного способу забезпечення пари, необхідної для лабіального або щокового кореневого торка (див. розділ 10). Якщо навіть нахил є прийнятним результатом розширення, незнімний апарат з ортодонтичними кільцями (наприклад, на лінгвальній дузі) забезпечує той же ефект і часто є кращою альтернативою. Коротше кажучи, знімні розширювальні пластинки мають обмежене застосування у дітей і дорослих. Апарат В. С. Куріленко для переміщення зубів в мезіодистальном напрямі. Він є знімною пластинкою, в яку включені рухомі і нерухомі елементи з ортодонтичного дроту діаметром 0,6 мм. Рухомий елемент, прилягая до апроксимальной поверхні біля самої шийки переміщуваного зуба, забезпечує переміщення його без повороту навколо вертикальної і горизонтальної осі. Рухомий елемент вільно обертається в базисі і може бути використаний для пересування 2-х і навіть 3-х зубів, особливо при необхідності їх переміщення в одному напрямі. У пластинку можна вмонтувати ретракційну дужку, площину похилої і інші елементи знімних ортодонтичних апаратів, що скорочує термін лікування аномалій. До знімних механічно діючих апаратів відноситься апарат С. І. Дорошенко. У даний час використовуються знімні апарати з різним розташуванням гвинтів. Їм необхідна надійна фіксація. жүктеу/скачать 66 Kb. Достарыңызбен бөлісу:
|