Підручник

ТРУДОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ
110 
5. Рекомендація про трудові правовідносини № 198. Прийнята на 95-й 
сесії Генеральної конференції Міжнародної організації праці 31 травня 
2006 р. 
6. Директива № 2019/1152 Європейського Парламенту і Ради від 
20 червня 2019 р. про прозорі й передбачувані умови праці в 
Європейському Союзі. 
7. Венедіктов С.В. Теоретико-правові засади сучасної концепції 
трудового правовідношення в Україні: монографія / С.В. Венедіктов. – 
Х.: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2011. – 224 с. 
8. Данілова М.В. Охоронні та організаційно-управлінські відносини у 
трудовому праві України: проблеми теорії та практики: монографія. – 
Харків: Константа, 2017. – 423 с. 
 
 

Модуль 2. ПРАВОВІ МОДЕЛІ Й МЕХАНІЗМИ РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВИХ … 
111 
 
Розділ 6. Правове регулювання організації праці 
 
6.1. Організація праці як об’єкт регулювання норм трудового 
права 
Для правильного з’ясування сутності категорії «організація праці» 
необхідно звернутися до ключових понять, а саме: «праця» та 
«відносини». Праця за «Тлумачним словником української мови» – це: 
«Свідома діяльність людини, спрямована на створення матеріальних або 
культурних цінностей. Син. труд. Відносини – «зв’язки, що виникають 
між людьми в процесі спілкування, діяльності на якому-небудь ґрунті». 
«Робота» - це: «1. Дії, які виконують, щоб зробити що-небудь, досягти 
чого-небудь; праця. 2. Посада, джерело заробітку, заняття як засіб 
існування». 
З економічної точки зору праця – це процес перетворення ресурсів 
природи у матеріальні, інтелектуальні і духовні блага, здійснюваний і 
(або) керований людиною чи за примусом (адміністративним, 
економічним), чи за внутрішнім переконанням, чи за тим й іншим. Праця 
як економічний ресурс зазвичай характеризується чисельністю 
працівників, їх кваліфікацією, тривалістю та ефективністю виконання 
виробничих функцій. 
Форма, зміст безпосереднього процесу праці визначається, перш за 
все, змістом технологічного процесу організації. На відміну від 
попередніх науково-технічних перетворень, що стосувалися головним 
чином продуктивних сил, сьогодні в цей процес глибоко втягнуті й 
трудові відносини. Фактично складається новий тип соціальної 
організації трудового процесу, нова модель трудових відносин. 
Своїм виникненням трудове право завдячує бурхливому розвитку 
промислового виробництва, що ґрунтувалося на використанні найманої 
робочої сили. Формувався ринок праці, система відносин, пов’язаних із 
використанням юридично вільних, але економічно залежних робітників, 
які не мали нічого окрім вільних «робочих рук». Соціальне законодавство 
стало самовільним результатом тієї колосальної еволюції, яка відбулася у 
суспільстві та корінним чином змінила співвідношення сил. 
Необхідно також зазначити, що у різні історичні періоди правове 
регулювання праці цілком відображало політико-економічні особливості 
епохи, проте, цінність праці, як важливого, базового явища 
цивілізованого суспільства, ніколи не ставилося під сумнів. Набуває 
актуальності, у цьому аспекті, й проблема організації праці. Спільна 
праця мільйонів людей вимагала чіткого управління та правового 
регулювання. Так, наприклад, за нової економічної політики в СРСР 
колективна угода про працю стала основним способом, через який 
передавався профспілковий вплив на тодішню радянську організацію 

ТРУДОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ
112 
праці. Законодавство про працю становило, певною мірою, скелет 
правової організації праці, практика ж колективних угод про працю 
надавала йому плоть і кров. З початком Другої світової війни в СРСР 
посилюються адміністративні тенденції у правовому регулюванні праці. 
Безперервно зростаюча потреба підприємств у висококваліфікованій 
робочій силі викликала також необхідність більш детального, чим раніш, 
правового регулювання підготовки і підвищення кваліфікації робітників 
безпосередньо на підприємствах. 
Особливе значення в дослідженнях правового регулювання 
організації праці мають досягнення ленінградської наукової школи 
трудового права, у витоків якої стояв В.М. Догадов, а потім тривалий час 
очолював О.С. Пашков (1921 – 1997). У дослідженнях цієї наукової 
школи одне з центральних місць займала проблема визначення ролі 
трудового права в системі управління працею. Це мало колосальне 
значення для розробки питань організації праці і трудового права. 
Безумовно, певний вплив на активізацію дослідження проблем 
правового регулювання праці справляла політика комуністичної партії та 
соціалістичної організації праці, яка ґрунтувалася на плановій економіці. 
Зокрема, початок 60-х рр. ХХ-го ст. у СРСР ознаменувався посиленням 
уваги до питань правового регулювання організації праці, матеріальної 
зацікавленості працівників у результатах діяльності соціалістичних 
підприємств. 
Кожен із етапів історичного розвитку трудового права спонукає 
вчених до глибокого аналізу його значення для людей, розвитку 
суспільства, держави. Мається на увазі, що дослідження правових 
проблем правового регулювання праці не втратило актуальності й на 
нинішньому етапі розвитку економіки в Україні та світі. Індустріально 
розвинуті країни планомірно переходять до шостого технологічного 
укладу, який характеризується застосуванням новітніх поколінь 
електронної техніки, принциповими змінами технологічних процесів, що 
дозволяють, з одного боку, синхронізувати діяльність значної кількості 
господарських структур, що знаходяться у різних регіонах світу, з іншого 
– збільшити їх конкурентні переваги. В результаті досягається 
колосальний ефект транснаціональної інтеграції. 
Для визначення важливості людини в економічних процесах 
необхідно звернутися до поняття «людський капітал». 

жүктеу/скачать 3.64 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: