Приводи проведення експертизи для осіб жіночої статі

1) визначення статевої зрілості;

2) наявність, порушення та давність порушення дівочої пліви;

3) характер, механізм виникнення ушкоджень при зґвалтуванні;

4) характер та механізм виникнення ушкоджень при скоєнні розбещених дій;

5) визначення здатності до статевих зносин та запліднення;

6) визначення вагітності та пологів;

7) визначення зв'язку переривання вагітності із травмою;

8) визначення аборту;

9) визначення статевої приналежності;

10) стан статевих органів у випадках встановлення ступеня стійкої втрати працездатності.

Приводи проведення експертизи для осіб чоловічої статі:

1) визначення здатності до статевих зносин;

2) визначення здатності до запліднення;

3) визначення статевої зрілості;

4) визначення венеричного захворювання;

5) визначення ознак акту мужолозтва;

6) визначення ознак факту зґвалтування;

7) визначення статевої приналежності.

Чоловіча і жіноча стать організму обумовлені генетично - спеціальними статевими хромосомами,

фактично - статевими залозами

(у ссавців і людини).

• 
  Гермафродитизм (двостатевість) характеризується наявністю в однієї людини ознак чоловічої і жіночої статі.
  

1) істинний гермафродитизм: двосторонній та односторонній;

2) несправжній чоловічій гермафродитизм;

3) несправжній жіночій гермафродитизм;

4) нейтральний гермафродитизм;

5) подвійний гермафродитизм.

1. 
   істинний гермафродитизм – характеризується наявністю у суб'єкта і чоловічих, і жіночих статевих залоз;
   

Розрізняють двосторонній (з кожного боку є по яєчку і яєчнику) і односторонній (на одній стороні знаходиться яєчко і яєчник, на іншій - або яєчко, або яєчник) істинний гермафродитизм. Виділяють ще латеральний гермафродитизм, коли на одній стороні знаходиться яєчник, а на іншій - яєчко і особливу форму - білатеральний гермафродитизм (ovotestis), при якому статева залоза має змішаний характер: одна її частина побудована як яєчник, інша - як сім'яник.

Лікування залежить від віку. У дітей до 2-х років питання про вибір лікувальних заходів зумовлює тип зовнішніх статевих органів: 1-й, 2-й і 3-й необхідно лікувати в жіночому напрямі, 4-й тип - в чоловічому.

У дітей більш старшого віку і підлітків, а також у дорослих вибір лікування залежить від усвідомлення своєї статевої приналежності, психосексуальной орієнтації і типу зовнішніх статевих органів.

2) несправжній чоловічій гермафродитизм – характеризується наявністю функціоноючих чоловічих статевих залоз, але за наявності і жіночих і чоловічих статевих органів або вторинних статевих ознак;

3) несправжній жіночій гермафродитизм - характеризується функціонуванням жіночих статевих залоз за наявності чоловічих і жіночих статевих органів чи вторинних ознак;

4) нейтральний гермафродитизм - характеризується наявністю як чоловічих, так і жіночих статевих органів, розвинених однаково недостатньо, і рудиментами статевих залоз;

5) подвійний гермафродитизм – розвинені і чоловічі, і жіночі статеві органи, а також по черзі функціонують залози, специфічно притаманні певній статі.

Особливості проведення експертизи статевої приналежності:

1. Експертиза проводиться судово-медичним експертом за участю ендокринолога, невропатолога, уролога, психіатра.

2. Особливості опитування:

- психічний стан (ким особа сама себе вважає – чоловіком чи жінкою);

- чи є статевий потяг і до якої статі;

- наявність полюцій чи менструацій.

3. Особливості огляду і обстеження:

- загальний розвиток (будова скелета, статура, форма і розміри таза);

- вираженість і ступінь розвитку вторинних статевих ознак (характер росту волосся на голові, обличчі та лобку);

- характер розвитку гортані та тембр голосу;

- можливість отримання сім'яної рідини.

4. Для визначення істинної статі проводять визначення 17-кортикостероїдів в сечі, дослідження статевого хроматину крові.

• 
  зріст стоячи - не менше як 150 см;
  
• 
  сидячи - 80 см;
  
• 
  окружність грудної клітини в спокійному стані - 78-80 см;
  
• 
  при видиху - 73-76 см;
  
• 
  окружність плеча в середній третині - 30-31 см;
  
• 
  окружність гомілки - 40-41 см;
  
• 
  окружність голови - 55 см;
  
• 
  ширина плеч - 40-42 см;
  
• 
  маса тіла - 45-50 кг.
  

• 
  молочні залози з виступаючими сосками,
  
• 
  оволосіння лобка і пахвових ямок.
  

• 
  довжина шийки матки становить не більше 1/3 від довжини її тіла;
  
• 
  шийка матки має циліндричну форму.
  

Приводом для встановлення статевої недоторканості може бути обвинувачення в розпутних діях, в справах про зґвалтування або замах на нього, іноді - притягнення до відповідальності за наклеп, образу, наприклад, при несправедливому обвинуваченні у співжитті з певною чи багатьма особами. В останньому випадку справи виникають у порядку приватного обвинувачення, за заявою потерпілої.

Анатомічна цілість дівочої пліви є основним показником незайманості (дівочості).

Дефлорація - порушення цілості дівочої пліви.

Дівоча пліва - це дублікатура слизової оболонки піхви, в яку входять сполучнотканинні і м'язові волокна, судини і нерви. Вона розташована при вході в піхву між присінком і її порожниною та обмежує вхід у піхву.

Розрізняють основу пліви, вільний край, за рахунок якого сформований отвір, піхвову (або верхню) і зовнішню (або нижню) поверхні. Дівоча пліва має різну товщину, консистенцію, міцність і ступінь еластичності. Ширина її визначається віддаллю від основи до вільного краю (від 0,2-0,3 см до 1-1,5 см), розміри пліви і її отвору варіабельні. Іноді пліва дуже низька, представлена лише невеликою складкою слизової оболонки піхви.

Найчастіше зустрічаються дві основні форми, обумовлені локалізацією отвору: кільцеподібні або циркулярні при центральному розташуванні отвору і напівмісяцеві або серповидні, коли отвір локалізується ексцентрично, частіше у верхній частині, ближче до сечовивідного отвору.

Вільний край пліви може бути рівним і гладеньким, але іноді в ньому відмічаються природні заглибини. В залежності від їх кількості і глибини пліва набуває вигляду зубчастої або бахромчастої (коли заглибин багато, але глибина їх незначна), шматкоподібної або дольчастої, пелюсткоподібної (коли заглибини доходять до середини пліви чи глибше).

Порушення анатомічної цілості дівочої пліви (дефлорація) може бути у вигляді розривів і надривів.

При розриві дівочої пліви спостерігається кровотеча та виражені ознаки запалення. У середньому в перші 2-3 дні краї розриву кровоточать, вкриті згустками крові, з ознаками запалення. На 3-5 день набряк зменшується, краї розривів вкриваються білуватими нашаруваннями. До 5-8 дня запалення значно зменшується, і краї розривів вкриваються грануляційною тканиною. Розриви дівочої пліви на 12-20 день зарубцьовуються і не мають слідів запалення. Після її загоювання встановити давність порушення пліви неможливо.

При встановленні статевої незайманості, крім визначення цілості дівочої пліви, використовують пробу цервікального каналу. Вона полягає в тому, що при гінекологічному дослідженні осіб жіночої статі, які жили статевим життям або займалися мастурбацією (онанізмом), з каналу шийки матки з'являються густі виділення молочного кольору з сіруватим відтінком в значній кількості. У жінок 30-35 років, що живуть статевим життям, ці виділення сіруватого кольору, водянисті. У дівчат, які не займалися мастурбацією і незайманих, слиз із каналу шийки матки при гінекологічних маніпуляціях не виділяється.

Необхідність визначення здатності до статевого акту та запліднення частіше виникає у чоловіків у кримінальних і цивільних справах і пов'язана зі статевими злочинами, коли обвинувачуваний заперечує у себе здатність до статевих зносин і запліднення внаслідок імпотенції, будь-яких захворювань, у цивільних справах - у зв'язку з поданням аліментного позову.

Імпотенція може бути абсолютною, тимчасовою і відносною.

За абсолютну вважається імпотенція, коли чоловік проявляє повне статеве безсилля.

Відносне статеве безсилля настає періодично і при певних обставинах.

Імпотенція може бути викликана різними причинами: недорозвиненням статевих залоз, відсутністю статевих гормонів, виснаженням організму, стресом, нервово-психічними розладами, цукровим діабетом, гіпотонією і так далі. Зловживання алкоголем і курінням в деяких випадках теж може привести до імпотенції.

Вагінізм - це патологічний стан, який характеризується різким судомним скороченням м'язів піхви та промежини при спробі здійснити статевий акт чи гінекологічне дослідження. Вагінізм зумовлений підвищеною чутливістю жіночих статевих органів. Супроводжується сильним болем, іноді непритомним станом.

Буває первинний і вторинний (набутий) вагінізм. Частіше з'являється при першій спробі до статевих зносин у жінок, які бояться болю при дефлорації, в зв'язку з грубим поводженням чоловіка під час статевого акту тощо.

Вторинний вагінізм може розвинутися у жінки, яка жила статевим життям, іноді - у тієї, що народжувала, внаслідок запальних процесів чи інших захворювань зовнішніх статевих органів і піхви, які супроводжуються болем.

Як правило, вагінізм виключає можливість статевих зносин.

Наявність у обстежуваного азооспермії виключає можливість запліднення.

Він може бути вродженим або тимчасовим, який зумовлений двосторонньою облітерацією сім'явивідних протоків придатків яєчка внаслідок запального процесу.

Тимчасовий асперматизм може бути пов'язаний і з тим, що попередньо мали місце неодноразові статеві зносини з еякуляцією і тому сперма більш не виділяється.

При наявності справжнього асперматизму чоловік нездатний до запліднення.

Вона може настати після радіаційного ураження організму чи коли сперматогенна тканина обох яєчок атрофована.

Аспермія повністю виключає можливість запліднення.

Астеноспермія - патологічний стан, при якому в еякуляті міститься велика кількість хворобливо змінених форм сперматозоїдів з послабленим рухом.

Наявність астеноспермії робить можливість запліднення дуже сумнівною.

Гіпоспермія зумовлена порушенням сперматогенезу, переродженням і атрофією тканини яєчок.

Виключити можливість запліднення при гіпоспермії не можна.

Олігоспермія - патологічний стан, при якому виділяється всього біля 1 мл сім'яної рідини, в якій міститься 1-30 млн. сперматозоїдів у перерахунку на 1 мл, 20-25% рухомих форм, 10-30% сперматозоїдів з нормальною структурою і 5-10% незрілих клітин сперматогенезу.

Олігоспермія може бути викликана частими статевими зносинами, фізичним чи психічним виснаженням, гострою дією алкоголю і поганим харчуванням.

Можливість запліднення в момент олігоспермії малоймовірна.

Некроспермія - патологічний стан, при якому в свіжоотриманій, збереженій при температурі тіла і дослідженій після розрідження спермі містяться виключно нерухомі сперматозоїди. Виділяють наступні форми некроспермії: справжню, артефіціальну і несправжню. Найчастіше зустрічається тотальна або часткова некроспермія, викликана дією теплоти (більше 55°С), часом (пізнє дослідження сперми), хімічними факторами.

Наявність справжньої некроспермії виключає можливість запліднення.

Ознаки вагітності поділяють на сумнівні, ймовірні (або правдоподібні) та вірогідні (або достовірні):

• 
  сумнівні ознаки: шлунково-кишкові розлади, нудота та блювота (особливо вранці), зміна смаку, поява незвичайного смаку, іноді - закрепи, збочення ньохових відчуттів, посилення пігментації шкіри обличчя (так звана хлоазма вагітних), пігментація сосків та навколишніх кружалець, білої лінії живота, збільшення живота, функціональні розлади нервової системи та психіки (емоційна лабільність);
  
• 
  імовірні або правдоподібні ознаки вагітності: припинення менструацій, або затримка не менше, як на 10 днів; синюшність зовнішніх статевих органів, слизової оболонки піхви та шийки матки (ознака Чедвіка); збільшення матки та зміна її форми, розм'якшення шийки матки (ознака Горвіца-Хегара); збільшення та набрякання молочних залоз, поява в них молозива, розростання монтгомерових залоз; розлади сечовипускання (почастішання); з'явлення біологічних та гормональних реакцій на вагітність;
  
• 
  вірогідні або безсумнівні (достовірні) ознаки вагітності (вони з'являються на четвертому місяці вагітності): серцебиття та рух плода, визначення частин його тіла (пальпацією, рентгенографічно, при УЗД).
  

• 
  набухання молочних залоз, пігментація сосків і навколососкових кружалець, виділення молозива чи молока;
  
• 
  садна в піхві, зіяння статевої щілини, розриви чи рубці промежини;
  
• 
  збільшення матки і наступна її еволюція (на 7-й день після пологів дно матки віддалене від симфізу на 8-12 см, на 10-й день - на 6-8 см, через 3 тижні матка знаходиться в малому тазу, до кінця 6-го тижня вона набуває нормальної величини, середнє зменшення матки - на 1,5-2 см за добу);
  
• 
  розриви шийки матки;
  
• 
  до 3-5 тижнів - наявність лохій (післяпологових виділень з порожнини матки): в перші 2-3 дні після пологів вони кров'янисті, з 3-4 дня - серозно-кров'янисті, з 5-го - до них приєднуються шматочки відпадаючої децидуальної оболонки, до 12 дня виділення набувають сіровато-білого кольору зі слизом, до кінця 3-го тижня вони припиняються;
  
• 
  в перший день після пологів шийка матки згладжена, зовнішній її зів відкритий до 10-12 днів.
  

• 
  загальна дія на організм (підняття важкої речі, тривала гаряча ванна, прийняття препаратів, токсичних речовин);
  
• 
  введення в матку стороннього предмета з метою ушкодження плідного яйця (катетера, в'язальної спиці, гусячої пір'їни, олівця);
  
• 
  впорскування в порожнину матки різних рідин (мильної води, розчину соди, сулеми, карболової кислоти, оцету, спирту, йоду, перманганату калію).