Робоча навчальна програма

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

медичного факультету№3, спеціальність – «медична психологія»

Cхвалено на на засіданні кафедри психології та соціології 14 червня 2007р. протокол № 18.

Зав. кафедрою

психології та соціології

к.ф.н., доц. Зорій Н.І.

практичних занять з експериментальної психології для студентів 2 курсу медичного факультету №3, спеціальність – «медична психологія»

Зав. кафедрою

психології та соціології

к.ф.н., доц. Зорій Н.І.

ПЕРЕЛІК ТЕМ

ЯКІ ВИДІЛЕНІ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ВИВЧЕННЯ

з експериментальної психології для студентів 2 курсу медичного факультету №3, спеціальність – «медична психологія»

Cхвалено на на засіданні кафедри психології та соціології 14 червня 2007р. протокол № 18.

Зав. кафедрою

психології та соціології

к.ф.н., доц. Зорій Н.І.

ПЕРЕЛІК

• 
  оперувати понятійно-категоріальним апаратом експериментальної психології;
  
• 
  формулювати науковий апарат дослідження (об’єкт, предмет, мета, гіпотеза) стосовно певного психологічного явища;
  
• 
  визначати основні підходи (методи) щодо організації, опрацювання та інтерпретації психологічного дослідження;
  
• 
  пояснювати специфіку проведення наукового психологічного дослідження та основних його етапів;
  
• 
  визначати валідність психологічного експерименту відповідно до мети та процедури дослідження;
  
• 
  визначати етапи та процедуру експериментального дослідження;
  
• 
  складати план експериментального дослідження відповідно до наукової проблеми, що вивчається;
  
• 
  формувати експериментальні групи відповідно до визначених стратегій;
  
• 
  вирізняти методи контролю впливу особистості досліджуваного в експерименті;
  
• 
  аналізувати типи експериментальних ситуацій;
  
• 
  визначати стилі спілкування досліджуваного і експериментатора;
  
• 
  визначати незалежні, залежну та зовнішні змінні;
  
• 
  застосовувати методи контролю зовнішніх змінних;
  
• 
  пояснювати причини виникнення артефактів в психологічному дослідженні;
  
• 
  проводити кореляційний та факторний аналіз;
  
• 
  адекватно та об’єктивно інтерпретувати отримані результати дослідження, узагальнювати їх та робити відповідні висновки;
  
• 
  оформляти та узагальнювати результати емпіричного дослідження.
  

Cхвалено на на засіданні кафедри психології та соціології 14 червня 2007р. протокол № 18.

Зав. кафедрою

психології та соціології

к.ф.н., доц. Зорій Н.І.

1. 
   Історія становлення експериментальної психології в Україні та світі.
   
2. 
   Становлення вітчизняної експериментальної психології (І.М.Сєченов, Г.І.Челпанов та ін.).
   
3. 
   Характеристика психологічного експерименту. Виняткове положення експерименту серед інших методів психологічного дослідження.
   
4. 
   Класифікація методів психологічного дослідження.
   
5. 
   Характеристика неемпіричних методів.
   
6. 
   Організаційні методи (порівняльний метод, лонгітюдний метод, комплексний метод).
   
7. 
   Методи опрацювання даних (кількісні та якісні методи).
   
8. 
   Інтерпретаційні методи (генетичний метод, структурний метод, функціональний метод, комплексний метод, системний метод).
   
9. 
   Характеристика емпіричних методів загальнопсихологічного характеру.
   
10. 
    Метод спостереження, його види, особливості проведення.
    
11. 
    Особливості вербально-комунікативних методів психології (бесіда, опитування, анкетування, інтерв’ю).
    
12. 
    Загальна характеристика психологічного експерименту, його види.
    
13. 
    Види експериментів (не менш трьох різних класифікацій з визначенням основи).
    
14. 
    Психологічне тестування.
    
15. 
    Комп’ютерне тестування.
    
16. 
    Визначення моделювання як методу психології.
    
17. 
    Поняття «модель». Функції моделей. Класифікація моделей.
    
18. 
    Основні напрямки моделювання в психології.
    
19. 
    Моделювання фізіологічних основ психіки.
    
20. 
    Моделювання психологічних механізмів.
    
21. 
    Психологічне моделювання.
    
22. 
    Психофізіологічні методи як об’єктивні способи вивчення психіки.
    
23. 
    Методи дослідження роботи вегетативної нервової системи.
    
24. 
    Вимірювання шкірно-гальваничної реакції.
    
25. 
    Методи дослідження серцево-судинної системи.
    
26. 
    Методи дослідження дихальної системи.
    
27. 
    Методи дослідження травної системи.
    
28. 
    Методи дослідження роботи соматичної нервової системи.
    
29. 
    Методи дослідження роботи центральної нервової системи.
    
30. 
    Психологічні проблеми як джерело експериментальних гіпотез. Ознаки наявності проблеми.
    
31. 
    Типи експериментальних гіпотез. Їх значення у наукових дослідженнях.
    
32. 
    Артефакти наукових досліджень.
    
33. 
    Спілкування в експерименті. Характеристика взаємодії експериментатора та досліджуваного.
    
34. 
    Типи досліджуваних, мотивація участі в експерименті.
    
35. 
    Вплив особистості експериментатора на результати, типові помилки експериментатора.
    
36. 
    Методи контролю впливу особистості досліджуваного на експеримент.
    
37. 
    Типи експериментальних ситуацій і стиль спілкування досліджуваного і експериментатора.
    
38. 
    Рекомендації по організації експериментального спілкування.
    
39. 
    Основні вимоги до наукових досліджень та їх характеристика.
    
40. 
    Етапи експериментального дослідження.
    
41. 
    Організація та проведення експериментального дослідження.
    
42. 
    Ідеальний та реальний експеримент.
    
43. 
    Реальний експеримент та експеримент «повної відповідності».
    
44. 
    Нескінченний експеримент. Його переваги, недоліки. Як він враховується в реальних експериментах.
    
45. 
    Бездоганний експеримент. Основні ознаки. Відношення до реального експерименту.
    
46. 
    Валідність психологічного експерименту. Основні види валідності (внутрішня, зовнішня, прогностична, операціональна, критеріальна, конструктна).
    
47. 
    Коефіцієнт валідності та помилка оцінки.
    
48. 
    Поняття експериментальної вибірки та генеральної сукупності дослідження.
    
49. 
    Поняття про експериментальну та контрольну групу.
    
50. 
    Репрезентативність експериментальної вибірки. Правила формування вибірки досліджуваних.
    
51. 
    Види конструювання експериментальних груп.
    
52. 
    Стратегії формування вибірки досліджуваних.
    
53. 
    Основні експериментальні змінні та значення їх виділення в експерименті.
    
54. 
    Визначення «схем контролю» та їх значення в проведенні експерименту. Приклади.
    
55. 
    Незалежна змінна (НЗ), її значення. Наведіть приклади.
    
56. 
    Залежна змінна (ЗЗ). Парметри ЗЗ.
    
57. 
    Визначення зовнішньої змінної. Методи контролю зовнішньої змінної (елімінація, створення константних умов, метод балансування, контбалансування, метод рандомізації). Наведіть приклади.
    
58. 
    Ознаки причинного зв’язку між змінними.
    
59. 
    Основні схеми контролю фактору часу (мікро- та макро-рівні).
    
60. 
    Експериментальні плани з однією незалежною змінною.
    
61. 
    Плани для однієї незалежної змінної та декількох груп.
    
62. 
    Схеми контролю в індивідуальних експериментах. Плани експериментів для одного досліджуваного.
    
63. 
    Ефекти послідовності. Їх різні форми та прийоми їх подолання.
    
64. 
    Факторні експериментальні плани. Типи взаємодії двох факторів.
    
65. 
    Доекспериментальні плани.
    
66. 
    Квазіекспериментальні плани.
    
67. 
    Плани ex-post-facto.
    
68. 
    Кореляційне дослідження, його типи.
    
69. 
    Основні артефакти, що виникають в ході застосування кореляційного дослідження (ефект послідовності, ефект научіння, ефект фонових впливів, ефект взаємодії).
    
70. 
    Психогенетичне дослідження, види.
    
71. 
    Види психологічних вимірювань.
    
72. 
    Типи шкал.
    
73. 
    Види шкальних перетворень.
    
74. 
    Результати емпіричного дослідження та форми їх представлення.
    
75. 
    Помилки першого і другого роду, їх причини та засоби мінімізації.
    
76. 
    Представлення результатів дослідження: графічне, символічне та вербальне.
    
77. 
    Вимоги до оформлення наукової статті.
    
78. 
    Види природничонаукового психологічного дослідження (методичні підходи).
    
79. 
    Основні характеристики психологічного емпіричного дослідження.
    
80. 
    Етичні принципи проведення дослідження.
    

Cхвалено на на засіданні кафедри психології та соціології 14 червня 2007р. протокол № 18.

Зав. кафедрою

психології та соціології

к.ф.н., доц. Зорій Н.І.

Схвалено предметною методичною комісією з суспільних та гуманітарних дисциплін, фізичного виховання та здоров’я 20 червня 2007р., протокол № 8.

Голова предметної методичної

комісії, доцент Н.І.Зорій

Методика

проведення заліку з експериментальної психології

для студентів 2 курсу медичного факультету №3,

спеціальність – «медична психологія»
Залік із експериментальної психології проводиться у відповідності до білетної програми, яка затверджується щороку на засіданні кафедри психології та соціології і на предметній методичній комісії з суспільних та гуманітарних дисциплін, фізичного виховання та здоров’я.

До заліку допускаються студенти, які повністю виконали вимоги навчального плану з предмету, не мають академічної заборгованості, засвоїли навчальну програму з експериментальної психології, регулярно відвідували лекції та практичні заняття, підготували реферати тем, пропущених без поважних причин.

Залік проводиться в усній формі. До заліку підготовлені білети, що складені на основі екзаменаційної програми, які включають два теоретичні питання та практичне завдання.

Оцінка із заліку виставляється у відповідності з розробленими критеріями оцінок та з урахуванням поточної успішності студента.

Cхвалено на на засіданні кафедри психології та соціології 14 червня 2007р. протокол № 18.

Зав. кафедрою

психології та соціології

к.ф.н., доц. Зорій Н.І.

Схвалено предметною методичною комісією з суспільних та гуманітарних дисциплін, фізичного виховання та здоров’я 20 червня 2007р., протокол № 8.

Голова предметної методичної

комісії, доцент Н.І.Зорій

КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ

знань студентів 2 курсу медичного факультету №3,

спеціальність – «медична психологія»

на заліку з експериментальної психології

Загальні критерії оцінки знань та вмінь з експериментальної психології

Оцінка знань з предмету "Експериментальна психологія" повинна проводитися з урахуванням ступеня оволодіння понятійно-категоріальним апаратом експериментальної психології, вміння визначати науковий апарат дослідження (об’єкт, предмет, гіпотезу) стосовно певного психологічного явища, а також залежні, незалежні та проміжні змінні дослідження, оволодіння практичними навичками конструювання та використання валідних методик, підбору методик відповідно до мети дослідження, вміння будувати експериментальні та неекспериментальні плани для однієї та двох змінних, проводити кореляційний та факторний аналіз, використовувати різні форми представлення результатів дослідження. Логічно і послідовно реалізувати набуті знання на практиці.

Оцінка "Зараховано" ставиться студентам, які протягом навчального семестру не мали академічної заборгованості, засвоїли навчальну програму, регулярно відвідували лекції та практичні заняття. Студенти повинні дати повну, аргументовану відповідь, здатні аналізувати, виконувати всі завдання, відповісти на питання білету.

Оцінка "Незараховано” ставиться у тому випадку, коли дається неповна, недостатньо аргументована відповідь на питання, відсутня здатність аналізувати, розкривається лише одне питання білету, слабо сформований понятійно-категоріальний апарат з предмету.

Cхвалено на на засіданні кафедри психології та соціології 14 червня 2007р. протокол № 18.

психології та соціології

к.ф.н., доц. Зорій Н.І.
Схвалено предметною методичною комісією з суспільних та гуманітарних дисциплін, фізичного виховання та здоров’я 20 червня 2007р., протокол № 8.
Голова предметної методичної

комісії, доцент Н.І.Зорій

1. 
   Комп’ютерне забезпечення тестового контролю з експериментальної психології.
   
2. 
   Мультимедійний проектор.
   
3. 
   Діапроектор.
   
4. 
   Схеми та таблиці.
   

1. 
   Готтсданкер Р. Основы психологического експеримента. – М.: Изд-во МГУ, 1982. – 464 с.
   
2. 
   Ганзен В.А., Балин В.Д. Теория и методология психологического исследования. – СПб., 1991.
   
3. 
   Дружинин В.Н. Структура и логика психологического исследования. – М., 1994.
   
4. 
   Дружинин В.Н. Экспериментальная психология: Учебник для вузов. – 2-е изд., доп. – СПб.: Питер, 2003. – 319 с.
   
5. 
   Корнилова Т.В. Введение в психологический эксперимент: Учебник. – 2-е изд. – М.: Изд-во МГУ; Изд-во ЧеРо, 2001. – 256 с.
   
6. 
   Куликов Л.В. Психологическое исследование. Методические рекомендации по проведению.- СПб., 1995.
   
7. 
   Максименко С.Д., Носенко Е.Л. Експериментальна психологія (дидактичний тезаурус): Навч. посіб. – К.: МАУП, 2002. – 128 с.
   
8. 
   Никандров В.В. Экспериментальная психология. – СПб.: Изд-во “Речь”, 2004. – 480 с.
   
9. 
   Общая психодиагностика / Под ред. А.А. Бодалева, В.В. Столина. – М.: МГУ, 1987.
   
10. 
    Практикум по общей и экпериментальной психологии / Под. ред. А.А.Крылова. – Л.: Изд-во Ленигр. у-та, 1987. – 255 с.
    
11. 
    Рубинштейн С.Я. Экспериментальные методики патопсихологии. – М.: Медицина, 1970. – 215 с.
    

1. 
   Анастази А., Урбина С. Психологическое тестирование.- СПб.: Питер, 1999.- 487 с.
   
2. 
   Безпалько И.Г., Гильяшева И.Н. Проективные методы // Кабанов М.Н., Личко А.Е., Смирнов В.М. Методы психологической диагностики и коррекции в клинике. – Л.: Медицина, 1983.
   
3. 
   Березин Ф.Б., Мирошников М.П., Рожанец Р.В. Методика многостороннего исследования личности. – Медицина, 1976. – 186 с.
   
4. 
   Беседин А.Н., Липатов И.И. и др. Книга практического психолога.- Х.: РИП, 1996.- 542 с.
   
5. 
   Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика личности. – К.: Здоровье, 1989.
   
6. 
   Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психодиагностике. – СПб.: Питер Ком, 1999.
   
7. 
   Введение в экспериментальную психосемантику. – М.: Изд-во Моск. у-та, 1983. –157 с.
   
8. 
   Дашков И.М., Устинович Е.А. Экспериментальные исследования валидности шкалы субъективного предпочтения цвета (Тест Люшера). Диагностика психических состояний в норме и патологии. – Л.: Медицина, 1970. – С.115-126.
   
9. 
   Зайцева М.И. Методы шкалирования при измерении установки // Социальные исследования: теория и методы. – М.: Наука, 1970. Вып. 5. – С.220-224.
   
10. 
    Иванова А.Я. Обучающий эксперимент. Вопросы патопсихологии. – М.: НИИ Психиатрии. МЗ РСФСР, 1970. – С.238-254.
    
11. 
    Карпова Э.Б. О «гармоническом» типе реагирования на болезнь по данным экпериментально-психологического исследования // Психологическая диагностика при нервно-психических и психосоматических заболеваниях. – Л., НИИ Психоневрологии, 1985. – С.137-141.
    
12. 
    Мейли Р. Структура личности // Экспериментальная психология : М.: Прогресс, 1975. Вып. 5. – С.288-248.
    
13. 
    Насиновская Е.Е. Методы изучения мотивации личности. Опыт исследования личностно-смыслового аспекта мотивации: Учебно-методическое пособие. – М.: МГУ, 1988.
    
14. 
    Коган В.Н., Роговин М.С. Ассоциативный экперимент и его клиническое применение // Вопросы психологии. – 1961. – №6. – С.105-113.
    
15. 
    Кэмпбелл Д. Модели экпериментов социальной психологии и прикладных исследованиях: Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1980. – 391 с.
    
16. 
    Мельников В.М., Ямпольский Л.Т. Введение в экпериментальную психологию личности. – М.: Просвещение, 1985. – 319 с.
    
17. 
    Обучающий эксперимент как метод оценки умственного развития детей: метод рекомендаций. – М.: НИИ Психиатрии. МЗ РСФСР, 1973. – 29 с.
    
18. 
    Петренко В.Ф. Введение в экпериментальную психосемантику: исследование форм репрезинтации в обыденном сознании. – М.: Изд-во Моск. у-та, 1983. – 176 с.
    
19. 
    Стивенс С.С. Экспериментальная психология. В 2-х т. Т.1. – М., 1960. – 686 с.; Т.2. – М., 1963. – 1038 с.
    
20. 
    Фресс П., Пиаже Ж. Экспериментальная психология. Вып. VI. – М., 1978. – 282 с.