Стволи мисливської зброї не мають нарізів, тому її називають гладкоствольной). Для поліпшення бойових якостей дульна частина ствола в деяких видах зброї має звуження («чок»), а інколи й нарізи («парадокс»).
Діаметр каналу ствола називається калібром. У нарізній зброї калібр вимірюється у міліметрах між двома протилежними полями. Бойова вітчизняна зброя має калібри: 5,45; 6,35; 7,62; 9,0 мм; спортивна — 5,6 мм. Калібр мисливської гладкостволь- пої зброї це поперечник (діаметр) капала ствола, який і визначається кількістю шарових куль, рівних діаметру канала ствола даної рушниці, виготовлених з одного англійського фунта свинцю (453,5 і ). Найпоширені вітчизняні мисливські рушниці мають калібр 12, 16, 20. Калібр зброї наносять на площадках казенної частини ствола і на денці гільзи.
Ударно-спусковий механізм - взаємозв'язана система частин зброї, призначена для зарядження (подачі і досилання патрона в патронник), замикання каналу ствола в момент пострілу, запалення капсуля (спуску курка з бойового зводу) і розрядки (виймання відстріляної гільзи з патронника). Ударно-спуско- вий механізм приводиться в дію енергією порохових газів, що виникають під час пострілу, або вручну. За цією ознакою вся вогнепальна зброя ділиться на автоматичну, напівавтоматичну і неавтоматичну.
В автоматичній зброї енергією порохових газів викидається снаряд, проводиться перезарядка і установка зброї на бойовий звід. Під час натискання на спусковий гачок відбувається один постріл, і весь цикл повторюється знову. Така зброя називається самозарядною автоматичною, наприклад, пістолет Токарева 7,62 мм (ТТ): пістолет Макарова 9,0 мм (ПМ); пістолет «Парабелум» 9,0 мм та ін. Якщо при натисканні па спусковий гачок відбувається кілька пострілів, така зброя називається самострільною автоматичною, наприклад, пістолет ('течкіна. автомати АК, ППШ, ППС тощо.
Перезарядка і установка затвора на бойовий звід неавтоматичної зброї провадиться вручну. Так, для підготовки гвинтівки до стрільби слід відвести затвор назад, потім послати вперед і замкнути ствол. У мисливській рушниці розімкнути ствол, вкласти в нього патрон і замкнути ствол. Неавтоматична зброя - це бойові гвинтівки, карабіни, револьвери. Останнім часом спортивна і мисливська зброя зустрічається напівавтоматична.
Вогнепальна зброя, яка застосовується із злочинними цілями, за способом виготовлення ділиться на перероблену заводську і атигіічну. Інколи зброю розподіляють на стандартну, нестандартну і атипічну. Перероблена заводська - це стандартна, виготовлена відповідно до вимог Держстандарту в спеціальних умовах, вона має деякі відхилення від стандартної, наприклад, но довжині ствола, прикладу, кількості стволів. Атппічпа зброя - це нестандартна, її виготовляють, перероблюючи заводську зброю, наприклад, вкорочуючи ствол гвинтівки, мисливської рушниці, або конструюють заново кустарним способом. Саморобна зброя виготовляється з підручних матеріалів, іноді з використанням деталей заводської зброї або пристроїв. Кустарна зброя відрізняється від саморобної тим, що вона виготовляється в майстернях, як правило, кустарями. Часом кустарну зброю важко відрізнити від заводської.
До атинічної - переробленої зброї - відносять обрізи (укорочення ствола або ж відокремлення прикладу). Щоб визнати обріз за вогнепальну зброю, важливо знати, з якої стандартної зброї він виготовлений. Для мисливської зброї (в тому числі і спортивної) - укорочення ствола повинно бути менше ніж 50 см (включаючи патронник). Менша довжина ствола порушує бойові властивості обріза, оскільки втрачається головне - убивча сила. Якщо довжина ствола більше ніж 50 см, а приклад не змінено, то таку зброю відносять до полегшеної.
Тепер вогнепальну зброю в судовій балістиці класифікують за різними підставами, па які можна натрапити в підручниках з криміналістики. Тому нижче наведені різні класифікації, які являтимуть певний інтерес для студентів (Схема 11).
За цільовим призначенням розрізняють: військову, цивільну, спортивну, мисливську, промислову, тренувальну, цільову, поліцейську (міліцейську).
За ступенем автоматизації: неавтоматичну, автоматичну, напівавтоматичну.
За ступенем зарядження: однозарядну, багатозарядну.
За довжиною ствола: одноствольну, двоствольну, багато- ствольну.
За калібром: малокаліберну, середньокаліберну, крупиока- ліберну (малокаліберна - до 6,5 мм, середньокаліберна - 6,5- 9,0 мм; крупнокаліберна - понад 9,0 мм).
За характером обробки ствола: нарізну, гладкоствольну (ненарізну), комбіновану (гладконарізну).
За способом виготовлення: заводську, кустарну, саморобну.
За особливостями конструкції: стандартну, нестандартну, атипічну.
У слідчій практиці до стандартної зброї найчастіше відносять: автомати, пістолети, пістолети-кулемети, револьвери, штуцери.
Нестандартна зброя - обрізи гвинтівок, мисливських рушниць, багатоствольні пістолети, револьвери.
Серед атипічної вогнепальної зброї поширені саморобні зразки, замасковані під побутові предмети.
До атипічної зброї слід віднести стріляючі предмети, пристрої нетипової конструкції.
Боєприпаси це боєзаряди, без яких неможливі постріли. Боезаряд складається із вибухової речовини, снаряда і пижа, гільзи для з'єднання заряду в одне ціле. Старовинні зразки вогнепальної зброї, деякі мисливські і сучасні саморобні є дуль- по-зарядними. Тобто зарядження провадиться через дульну частину ствола - спочатку засипають порох, потім закладають пиж, на який помішують снаряд (кулю чи дріб) і прикривають його знову иижом. Для пострілу необхідно через спеціальний отвір у казенній частині ствола запалити порох і лише тоді відбудеться постріл. Подібну запальну зброю виготовляють, як правило, неповнолітні. У практиці її називають самопалами.
Всі складові частини сучасного заряду об'єднані в одному пристрої, який називають патроном. Патрон - це боезаряд, що об'єднує всі елементи, необхідні для пострілу. Такий патрон називають унітарним. За формою і конструкцією патрони мають різні розміри, наприклад, неоднакові розміщення ініціюю- чої речовини для запалення порохового заряду. З цього приводу розрізняють патрони центрального і бокового займання.
Вітчизняні патрони до бойової вогнепальної зброї виготовляють із сталі, лакують міддю і покривають антикорозійним лаком. Форма гільз - пляшкоподібна, конічна або циліндрична. Гільзи старих зразків (для гвинтівок), мисливські і малокаліберних спортивних патронів на денці мають шляпку, а нових зразків - кільцеву проточку (канавку). В центрі денця є капсульне гніздо, в яке поміщають капсуль з ударно-вибуховою речовиною (ініціюючою).
Снаряд (куля) закріплюється в дульці гільзи шляхом обжиму (7,62 мм гвинтівочний, пістолетно-кулеметний патрон зразка 1943 р.; 5,6 мм малокаліберний спортивний патрон; 5,45 мм бойовий патрон); шляхом кернування (7,62 мм револьверний та пїстолетно-кулеметниіі патрон зразка 1930 р.) і щільної посадки (9,0 мм патрон).
Патрони для мисливської зброї мають циліндроподібні металові або ж картонні гільзи багаторазового використання. Після першого пострілу гільзу можна спорядити вручну, використовуючи спеціальні пристрої, наприклад «Діана». Кулі військових зразків за формою конічної частини бувають гострокінцеві, плоскі і напівсферичні. Хвостова частина у деяких куль конічна (важка, бронебійна). За конструкцією кулі розрізняють оболонкові та безоболонкові. Оболонкові мають стальну оболонку, всередині якої розміщується свинець або ж осердя для посилення пробійної сили. Безоболонкові кулі не моноліт із металу (свинець, чавун). Безоболонкові кулі використовуються в спортивних і мисливських патронах. При виготовленні боєприпасів злочинці найчастіше користуються безоболонковимп кулями.
Достарыңызбен бөлісу: |