Тараса шевченка

На правах рукопису

1.1. Еволюція міжнародно-правового закріплення співробітництва

держав-членів ЄС у сфері забезпечення простору

свободи, безпеки та юстиції………………………………………………………….23

1.2. Концептуальна та джерельна база дослідження правових засад

заснування та розвитку простору свободи, безпеки та юстиції

в рамках ЄС……………………………………………………………………………47

1.3. Правова характеристика поняття та складових "простору свободи,

безпеки та юстиції в рамках ЄС"…………………………………………………….59

Висновки до розділу 1………………………………………………………………...88

2.1. Право громадян ЄС на вільний рух в межах

території держав-членів………………………………………………………………90

2.2. Правове регулювання спільної імміграційної політики……………………...99

2.3. Заходи закріплені у праві ЄС щодо функціонування спільної

Європейської системи притулку……………………………………………………131

2.4. Правові основи політики ЄС у сфері прикордонного контролю………………...157

Висновки до розділу 2………………………………………………………………174

3.1. Компетенція ЄС щодо забезпечення "високого рівня безпеки"

його громадян………………………………………………………………………..176

3.2. Регламентація правом ЄС співпраці поліцейських, митних

та інших компетентних органів держав-членів……………………………………186

3.3. Правові механізми боротьби зі злочинністю та її попередження

в рамка Європейського Поліцейського Офісу……………………………………..200

Висновки до розділу 3……………………………………………………………….208

4.1. Становлення європейського простору кримінальної юстиції

та організаційно-правові засади співпраці національних судів

у кримінальних справах…………………………………………………………….210

4.2. Співробітництво держав-членів ЄС в рамках Європейського

бюро судової співпраці та Європейської судової мережі

у кримінальних справах. Правові основи заснування

та функціонування Європейської Прокуратури…………………………………...232

4.3. Заходи ЄС щодо розвитку співпраці судів держав-членів

у цивільних справах транскордонного характеру…………………………………247

Висновки до розділу 4……………………………………………………………….268

Розділ 5. Міжнародно-правові основи зовнішнього виміру

простору свободи, безпеки та юстиції………………………………………………270

5.1. Допомога країнам-кандидатам та країнам з перспективою членства

в ЄС у запровадженні acquis у сфері свободи, безпеки та юстиції………………270

5.2. Імплементація компонентів свободи, безпеки та юстиції

відповідно до Європейської політики сусідства…………………………………..277

5.3. Стратегічне партнерство та інші форми співробітництва ЄС

з третіми державами у сфері свободи, безпеки та юстиції……………………….286

5.4. Співробітництво ЄC з міжнародними організаціями

у сфері свободи, безпеки та юстиції………………………………………………..299

Висновки до розділу 5……………………………………………………………….310

6.1. Правовий аналіз стану та перспектив співробітництва

між Україною і ЄС у сфері свободи руху осіб……………………………………..312

6.2. Правові передумови розвитку співробітництва між

Україною і ЄС у сфері міграції та притулку……………………………………….319

6.3. Правові основи взаємодії України з ЄС у сфері

управління кордонами……………………………………………………………….337

Висновки до розділу 6……………………………………………………………….348

7.1. Правові аспекти співробітництва Україна – ЄС

у сфері боротьби з організованою злочинністю та тероризмом………………….350

7.2. Нормативно-правове забезпечення та залучення до міжнародного

співробітництва України у сфері боротьби з відмиванням

грошей та фінансуванням тероризму……………………………………………...361

7.3. Приведення антикорупційного законодавства України у відповідність

з міжнародними та європейськими стандартами………………………………….370

7.4. Актуальні проблеми у сфері правового регулювання боротьби

з торгівлею людьми в Україні………………………………………………………378

7.5. Правова оцінка державної політики України у сфері

боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів,

психотропних речовин і прекурсорів……………………………………………....387

Висновки до розділу 7……………………………………………………………….394

8.1. Співробітництво між Україною та ЄС і його державами-членами

у цивільно-правовій сфері…………………………………………………………..395

8.2. Співробітництво між Україною та ЄС і його державами-членами

у кримінальних справах……………………………………………………………..407

8.3. Реформування судової та пенітенціарної систем України

відповідно до європейських стандартів…………………………………………….420

Висновки до розділу 8……………………………………………………………….430

Якщо стратегія європейської інтеграції, визначена Договором про створення Європейського Економічного Співтовариства 1957 р., полягала у формуванні внутрішнього ринку ЄС, в якому забезпечено свободу руху товарів, осіб, послуг та капіталу, то відповідно до Лісабонського договору 2007 р. заснування ПСБЮ є одним з найбільш амбітних і трудомістких пріоритетів сучасного ЄС.

Гарантування свободи, безпеки та належного доступу до правосуддя громадян ЄС передбачає широкий перелік заходів: дотримання прав людини та громадянина; розвиток спільної імміграційної політики та Європейської системи притулку; прикордонне, поліцейське та судове співробітництво; зближення норм кримінального права держав-членів; створення нових органів і агенцій та вдосконалення роботи існуючих; інтегрування політик у сфері свободи, безпеки та юстиції у зовнішню політику ЄС. Здатність ЄС здійснювати ці політично чутливі та довгострокові реформи вимагає розширення повноважень Союзу та посилення його ролі щодо створення ПСБЮ.

Заснування в межах ЄС ПСБЮ можна відзначити в історії європейської інтеграції як одне з найбільших її досягнень. Це, на перший погляд, сміливе твердження можна обґрунтувати таким чином.

По-перше, формування ПСБЮ торкається функцій та прерогатив сучасної держави. Безпека громадян, контроль на зовнішніх кордонах, управління юстицією, ще з часів формування сучасної держави та її теоретичного обґрунтування у працях Томаса Гоббса, Джона Локка і Шарля Луї де Монтеск’є, належать до визначення та легітимності існування держави. Той факт, що з набранням чинності Маастрихтським договором ЄС поступово посилює свою роль у зазначеній сфері, означає, що Союз долучається до виключної національної компетенції, при цьому не підмінюючи державу в забезпеченні нею внутрішньої безпеки та правопорядку, а доповнюючи її.

По-друге, ПСБЮ ставить у центрі уваги ЄС інтереси особи. Боротьба зі злочинністю та нелегальною міграцією, формування надійної та захищеної системи надання притулку, спрощення доступу до правосуддя є тими проблемами, що турбують передусім громадян ЄС. Це означає, що, посилюючи свою роль у зазначених сферах, ЄС несе відповідальність перш за все перед громадянами ЄС.

По-третє, ПСБЮ стає однією з цілей європейської інтеграції, сферою активної діяльності ЄС. Незважаючи на те, що ПСБЮ є відносно новою правовою категорією, запровадженою Амстердамським договором, ця сфера акумулювала в собі значний обсяг правових норм – як обов’язкових, так і м’якого права. Для досягнення цілей ПСБЮ створено низку агенцій ЄС, серед яких найбільш відомими є Європол та Євроюст. Міністри внутрішніх справ та міністри юстиції держав – членів ЄС щомісяця зустрічаються для вирішення питань, що входять до їхньої компетенції. Проблемам у сферах свободи, безпеки та юстиції присвячено багаторічні Програми ЄС – Гаазьку 2004 р. та Стокгольмську 2009 р., а також розроблено Плани дій щодо їх імплементації.

Водночас глобальний підхід ЄС до розвитку ПСБЮ зумовлює підвищену увагу до зовнішнього виміру цього простору. Особливу роль у зовнішньому вимірі ПСБЮ, зважаючи на особливості та характер політик, які він об’єднує, відведено співробітництву в рамках Східного партнерства, важливим чинником якого є Україна.

Співробітництво Україна – ЄС у сфері свободи, безпеки та юстиції становить спільний інтерес обох сторін. Для ЄС – це гарантування безпечного середовища на зовнішніх кордонах ЄС та приєднання України до спільних європейських цінностей. Україна ж, яка безперечно є європейською державою, що поділяє головні європейські цінності і повинна розвиватися як складова частина європейської цивілізації, зацікавлена у: максимальному наближенні до високих стандартів ЄС у сфері свободи, безпеки та доступу до правосуддя; посиленні практичного співробітництва між національними компетентними органами та агенціями ЄС з метою подолання спільних загроз (зокрема транскордонної злочинності, торгівлі людьми та незаконного обігу наркотиків); виробленні багатосторонніх механізмів співробітництва у цивільно-правовій сфері; підтримці ЄС, у тому числі технічній, щодо посилення інституційної спроможності та реформування системи юстиції нашої держави.

З огляду на вищезазначене, а також у зв’язку з набранням чинності Лісабонським договором у грудні 2009 р., який сприяв суттєвим реформам у сфері ПСБЮ, актуальність дослідження правових засад заснування та розвитку ПСБЮ в рамках ЄС є очевидною. Ця проблематика є новою для вітчизняної науки міжнародного права, а її дослідження сприятимуть з’ясуванню правової природи та змісту концепції ПСБЮ, що лежить в основі поглиблення інтеграційних процесів в ЄС, а отже, дасть змогу визначити напрями здійснення правових та інституційних реформ в Україні в контексті розвитку її співробітництва з ЄС у сфері свободи, безпеки та юстиції на засадах сусідства і можливого членства.

Низка міжнародно-правових аспектів теорії та практики світової інтеграції, а також інтеграційні процеси в Європі досліджувалися в працях таких українських та російських науковців, як Ю. Борко, М. Буроменський,

Крім того, ПСБЮ, як “нова правова категорія”, а також правове регулювання окремих складових цього простору стали центром уваги численних досліджень європейських учених, серед яких: С. Алегрі, М. Андерсон, Г. Антонопулос, Д. Апап, Д. Аркерс, Р. Байрн, Б. Бак,

З часу підписання Маастрихтського договору складові ПСБЮ були розділені піларною структурою ЄС, що зумовлювало застосування до них двох різних методологій (комунітарної та міжурядового співробітництва). Амстердамський договір об’єднав компоненти свободи, безпеки та юстиції навколо концепції ПСБЮ, і лише з набранням чинності Лісабонським договором у грудні 2009 р. забезпечено єдині правові рамки заснування та розвитку цього простору.

Для досягнення поставленої мети увагу в дисертації приділено вирішенню таких основних завдань:

- дослідити еволюцію правового регулювання співробітництва держав – членів ЄС у сфері свободи, безпеки та юстиції;

- дати правову аргументацію концепції ПСБЮ та її компонентів;

- здійснити правовий аналіз політики ЄС щодо свободи руху осіб, прикордонного контролю, притулку та імміграції;

- дослідити компетенцію ЄС у сфері гарантування безпеки громадян ЄС;

- визначити правові механізми співробітництва поліції митних та інших компетентних органів держав – членів ЄС, у тому числі через Європол;

- розкрити організаційно-правові форми судового співробітництва між державами – членами ЄС у цивільних та кримінальних справах;

- охарактеризувати особливості формування в рамках ЄС нової європейської системи судового співробітництва, інституційними рамками якої є Євроюст (враховуючи перспективу створення Європейської Прокуратури);

- визначити характерні риси міжнародно-правових форм співробітництва ЄС з третіми державами у сфері свободи, безпеки та юстиції;

- дати характеристику правових зв’язків ЄС у сфері свободи, безпеки та юстиції з міжнародними організаціями, у першу чергу Радою Європи, ООН, ОБСЄ та Гаазькою конференцією з міжнародного права;

- здійснити правову оцінку стану та перспектив співробітництва між Україною і ЄС у сфері свободи руху осіб;

- висвітлити сильні та слабкі сторони українського законодавства у сферах міграції, притулку та управління кордонами в контексті його наближення до міжнародних та європейських стандартів;

- розкрити напрями інституційних та правових перетворень в Україні у сфері забезпечення безпеки громадян;

- дати характеристику правового інструментарію співробітництва між Україною та ЄС і його державами-членами у цивільних та кримінальних справах;

- визначити стан реформування судової та пенітенціарної систем України відповідно до європейських стандартів.

Об’єктом дисертаційного дослідження є міжнародно-правові та організаційно-правові відносини, які склалися у сфері забезпечення ПСБЮ в рамках ЄС.

Предметом дисертаційного дослідження є правові основи діяльності ЄС та його взаємодії з державами-членами, третіми державами та міжнародними організаціями щодо заснування та розвитку ПСБЮ, а саме: міжнародні договори у сфері прав людини, а також ті, які здійснюють правове регулювання надання допомоги в цивільних та кримінальних справах; установчі договори ЄС; регламенти, директиви та рішення інститутів ЄС; прецедентне право ЄС; міжнародні договори та інші правові інструменти ЄС у сфері СБЮ, в тому числі ті, які визначають особливості взаємовідносин України та ЄС у зазначеній царині; національне законодавство України, яке регулює відносини у таких сферах, як міграція, притулок, управління кордоном, боротьба з організованою злочинністю та судочинство.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційної роботи складає система взаємопов’язаних загальнонаукових та спеціально наукових методів дослідження, застосування яких забезпечує достовірність знання та вирішення поставлених цілей і завдань.

Діалектичний метод, який визначає взаємообумовленість та безперервний рух суспільних явищ, широко застосовується при аналізі правових відносин, що складаються в рамках ПСБЮ та перебувають в умовах постійного розвитку та удосконалення.

Такі методи емпіричного та теоретичного дослідження, як аналіз і синтез, які передбачають вивчення предмета дослідження, розклавши його на складові частини, застосовуються при вивченні концепції ПСБЮ (що об’єднує компоненти “свободи”, “безпеки” та “юстиції”) та правових зв’язків і засадничих принципів, що лежать в її основі. А поєднання цих методів з методами індукції та дедукції, шляхом виведення від одиничного до загального та від загального до одиничного, дало змогу обґрунтувати ПСБЮ як цілісне правове явище, існування якого цілковито залежить від розвитку та взаємодії вищезазначених складових і вимірів (внутрішнього та зовнішнього) цього простору.

Використання історико-правового методу дало змогу здійснити дослідження етапів міжнародно-правового закріплення співробітництва у сфері забезпечення ПСБЮ як між державами – членами ЄС, так і між ЄС та третіми державами (в тому числі Україною) та міжнародними організаціями. Порівняльно-правовий метод лежить в основі оцінки відповідності національних правових норм (в тому числі України) у сфері свободи, безпеки та юстиції європейським і міжнародним стандартам. Застосування цього методу у поєднанні з порівняльно-історичним методом дало можливість визначити загальні тенденції та закономірності розвитку: міжнародно-правового регулювання в рамках ЄС міграційної сфери, сфери притулку та управління кордонами; регламентації правом ЄС співпраці поліцейських, митних та інших компетентних органів держав – членів ЄС; правових механізмів співробітництва в рамках Європолу, Євроюсту та Європейських судових мереж у кримінальних та цивільних справах; європейського простору кримінальної юстиції; співпраці судів держав-членів у цивільних справах транскордонного характеру.

Функціональний метод, який широко застосовується в міжнародному праві при визначенні правової природи міжнародних організацій та прита­манної їм компетенції, використано в процесі дослідження внутрішньої та зовнішньої компетенції ЄС у сферах свободи, безпеки та юстиції.

Особливе місце в дослідженні займає метод системного аналізу, який уможливив класифікацію правових норм, що визначають правопорядок ПСБЮ, на матеріальні та процесуальні, публічні та приватні, а також за галузями права (міграційне, кримінальне, кримінально-процесуальне, цивільне, цивільно-процесуальне) та їх інститутами (зокрема підсудність, виконання судових рішень, вручення судових документів, дослідження доказів). Окрім цього, на основі методу системного аналізу і методу прогнозування визначено проблеми та подальші шляхи реформування вітчизняного законодавства для цілей створення безпечного та правового середовища в Україні. Останній метод застосовується також і при оцінці потенціалу Євроюсту в контексті створення на його основі Європейської Прокуратури, яка є вертикальною системою, наділеною частиною суверенних прав держав-членів.

І, нарешті, метод правової герменевтики наскрізно використовується при тлумаченні правових норм (міжнародних договорів, законодавства ЄС, прецедентів та національного законодавства), що визначають зміст співробітництва держав – членів ЄС, третіх держав і міжнародних організацій у сфері свободи, безпеки та юстиції.