Від особистості письменника або особистості героя літературного твору до особистості учня
жүктеу/скачать 1.3 Mb.
|
| Руденко Валентина Іванівна, вчитель української мови та літератури Водянської середньої загальноосвітньої школи Широківського району.
Від особистості письменника або особистості героя літературного твору до особистості учня У посібнику вміщено зразки уроків по вивченню біографії письменника не традиційних за формою організації навчального процесу та уроки, на яких розглядається характеристика літературного персонажа. Мета посібника – допомогти вчителю урізноманітнити структуру уроків і методи роботи при вивченні біографії письменника, відійти від шаблонів, навчити учнів сприймати письменника як особистість, створити умови для духовного самовдосконалення, самореалізації і самоутвердження дитини. Адже, особистість письменника або особистість героїв його творів є зразком для формування духовного світу особистості учня. Посібник розрахований на вчителів літератури. ВСТУП Література у школі має формувати не просто освічену людину, а особистість, здатну до життєтворчості. Саме література є основним предметом, під час вивчення якого здійснюється формування духовного світу школяра. Щоб розв’язати це завдання у процесі вивчення біографії та творчості письменника, потрібно сформулювати в учнів поняття про духовні орієнтири митців слова. Вивчення біографії письменника – це багатющий матеріал життя і творчості кращих представників своєї нації, непересічних особистостей, творчих індивідуальностей. Доля кожного із них тісно пов’язана з долею своєї країни, народу, укладом його життя. Видатний методист Є.А.Пасічник наголошує, що духовний світ письменника найбільше розкривається перед учнями при знайомстві з його життєписом. Адже «прогресивний письменник – голос нації, виразник її політичних ідеалів, совість епохи. Його життя – це приклад служіння народу… пізнати життя митця – це значить пройнятися настроями епохи, в яку він жив і творив, зрозуміти політичні ідеали того часу, психологію поколінь». Професор Г. Токмань також стверджує, що «письменник – унікальна особистість. Переконати в цьому учнів можна, показуючи неповторність перебігу його думок, почуттів, фактів долі, відповідаючи на запитання: як він ішов по життю? Який зробив вибір? Чи виявив своє неповторне «Я» серед людей?» Методист Н. Петриченко радить повертатися до окремих штрихів біографії автора після ознайомлення з його творами, оскільки «побачити автора у творі, уявити його на основі прочитаного – перший крок на шляху до розуміння духовного світу митця». Одним із факторів, що впливають на творчу індивідуальність авторів є те, що кожен з них має неповторні духовні орієнтири, своє бачення навколишнього світу, свої власні ідеали гуманізму, добра, краси, справедливості. Знайомлячи школярів із життям і творчістю митців слова, слід акцентувати увагу на фактах їхнього життєпису, де найяскравіше визначається громадянськість та духовність особистості. Дуже важливо озброїти учнів теоретичними поняттями, виробити в них уміння розглядати художній образ як цілісність, аналізувати його духовний світ. Кожного учня необхідно ознайомити з пам’ятками, схемами аналізу духовного світу особистості письменника чи героїв його творів. Тому на уроці завжди під рукою посібник - довідник для учнів «Учись учитись», в якому зібрані всі необхідні до уроків пам’ятки. (Дивись деякі зразки у додатку нижче). Щоб охарактеризувати духовний світ письменника, треба з’ясувати його уявлення про мету життя, щастя, визначити, яким він бачив ідеал людини, яке місце серед почуттів займали обов’язок, патріотизм, честь, гідність, самоповага тощо; чи була сформована в нього національна самосвідомість, дієвою чи декларативною була його любов до своєї землі, вольовою чи безвольною людиною він був, чи втілював у життя свої ідеї, чи тільки проголошував їх. На все це слід звертати увагу, складаючи тези, хронологічну таблицю, конспект до біографії письменника та складаючи характеристику на головних героїв твору. Ця робота глибоко проводиться у старших класах, але необхідно поступово залучати учнів середньої школи. При складанні характеристики як письменника так і літературного героя значну роль відіграє словничок «Азбука моралі». Знання точного змісту слів допоможе учневі належним чином оцінити особистість, яку він характеризує, допоможе в повному обсязі зрозуміти ті контексти, в яких вони вживаються. Мета словничка - не лише розтлумачити значення слова, а й викликати бажання досягти досконалості. Аналізуючи позитивні та негативні якості персонажа, добре знаючи значення кожного слова, учень мимоволі отримує практичні поради як покращити свою поведінку та стосунки з оточуючими, як працювати над вдосконаленням своєї особистості. Вивчаючи біографію будь-якого письменника, можна створювати в класі пошукову групу, яка знайомиться з листами, щоденниками, спогадами та, користуючись таблицями-схемами аналізу особистості, висвітлює цього письменника як Людину. Учні повинні зрозуміти, що за літературним образом стоїть автор – людина, а сам твір – це частина його душі. Зрозумівши особливості світосприйняття, світовідчуття автора, учні зможуть повноцінно сприйняти і його витвір, і самого письменника як неповторну особистість. Урок вивчення біографії письменника завершувати словами: «Тож подивіться уважно на портрети і на дошці, і в підручнику, зверніть увагу на епіграф, і задумайтеся: чи збагатило вас духовно ознайомлення з життям письменника? Чи може служити його життєвий шлях прикладом для формування сильної особистості? Дома учні повинні написати твір : «Що імпонує мені в … як особистості?», «Чи може письменник бути нашим ідеалом?» Показуючи учням ціннісні орієнтації особистості, активізуємо формування ідеалу. Для учнів таким ідеалом може бути конкретна особистість письменника. Через прагнення наслідувати ідеал починає діяти механізм волі, особистість формує себе, свій характер, маючи перед собою зразок. Таким же ідеалом може бути і літературний герой. Аналізуючи образи героїв твору, складаючи характеристику чи порівняльну характеристику, використовуємо ті ж самі схеми, що і до вивчення біографії письменника. Як організувати таку роботу на уроці? Способів знайомства з особистістю письменника (героя) багато: інтерв’ю з письменником, учнівське дослідження, прес-конференція, літературна вітальня, гронування, бліц-опитування, розповідь про життя письменника від його імені, від імені друга, сучасника, критика; зустріч з літературним героєм тощо. Таким чином, найважливішим завданням учителя на уроці літератури є розкриття особливостей духовного світу письменника шляхом активного діалогічного спілкування з учнями, адже така робота спонукає дітей до творчості, до подальшої праці над собою, до пошуку свого місця й призначення на цій землі. Додаток 1 Схема аналізу духовного світу особистості 1. Читаючи біографію письменника, його художні твори, щоденники, спогади, художньо – біографічні твори про нього, аналізуючи образи-персонажі, пам’ятай, що найголовнішим твоїм завданням є зрозуміння духовного світу митця та його героїв. 2.Охарактеризувати духовний світ особистості – це насамперед: а) з’ясувати мету її життя, розуміння щастя, уявлення про ідеал; б) визначити чи мала ця людина розвинену національну свідомість, що значила для неї Україна (батьківщина) і що вона зробила для батьківщини; в) назвати риси характеру і з’ясувати, яке місце серед них займали почуття обов’язку, честі, гідності, патріотизму, що вплинуло на світогляд; г) чи розвинена воля: це людина дії чи бездіяльний ідеаліст-мрійник; д) побачити неповторність її духовного світу (звички, уподобання, характер, погляди і т. д.). 3. Конспектуючи прочитаний чи прослуханий матеріал біографії письменника, життєвого шляху героя, розділяй його за схемою: а) загальна характеристика особистості (домінуючі риси характеру, які визначають неповторність її індивідуальності); б) основні дати, факти життя і творчості; в) духовний світ особистості (дати відповіді на запитання пункту 2 у довільній формі). 4. Зроби висновки про його виховне і пізнавальне значення. Актуальність ідей, вкладених у цей образ. Що з цього образу я візьму з собою у життя.
Характеристика героя – виявлення у характері, зовнішності, мові, діях героя певних особливостей . План характеристики літературного героя
10. Світогляд. 11 Роль деталей у розкритті характеру. 12. Авторська характеристика.
Додаток 4 Пам’ятка «Як підготуватись до твору-роздуму про героя»
( епіграф, цитати, факти), який стане в пригоді під час написання твору.
Додаток 5 Пам’ятка « Особистісні цінності як надбання людини» «Я –людина, і це мене до чогось зобов’язує…» Якщо ти вважаєш себе людиною, якщо ти хочеш бути людиною, завжди пам’ятай: Цінність – це все, що може цінувати особистість, що є для неї значущим і важливим. Сфера духовних цінностей охоплює сенс життя, милосердя, справедливість, чесність, толерантність, любов, добро тощо, тобто сенс вищих моральних категорій. Сфера духовного життя людини – це розвиток, формування й задоволення її моральних, інтелектуальних і естетичних запитів та інтересів у процесі активної діяльності. Духовний світ особистості – це духовне життя людини в його цілісності й специфічності. Категорія «духовний світ» означає не тільки механізм психіки (воля, мислення, почуття), а й зміст людських думок, прагнень, спрямованість волі. Схематично структуру духовного світу особистості можна подати у такому вигляді :
1+2+3 – це ідеал, смисл життя, щастя. Духовна особистість – це особистість, яка присвятила себе праці в ім’я кращої долі свого народу, державної незалежності; особистість, яка віддана національним і християнським ідеалам, а також створює умови для поліпшення духовного і соціального життя людей. Адже нормальним станом людини є не стан спокою, а стан активної діяльності, не стан пасивного задоволення, а стан активного прагнення, мотиваційного напруження. Гармонійний розвиток особистості – це не пропорційний розвиток складових, а розвинення тих із них, які є визначальними для формування особистості. Поняття, які входять до структури духовного світу – ідеал, щастя, обов’язок, патріотизм, честь, гідність тощо. Ідеал – зразок досконалості. Воля – здатність людини ставити перед собою чітко визначену мету і досягати її, не зважаючи на будь-які перешкоди. Людину сильної волі визначають цілеспрямованість, наполегливість, рішучість, мужність. Воля людини тільки тоді може бути сильною, коли її вчинки визначаються високою і благородною метою, прагненням до високого і благородного ідеалу. Ментальність – особливість світосприйняття, світобачення, психології, національного характеру, вдачі кожного народу. Позитивними рисами ментальності українців є: чутливість, ліризм, естетизм народного життя і обрядовості, миролюбність, лагідність, м’якість характеру, працелюбність, доброзичливість, співчутливість. Негативні риси: перевага емоційного над раціональним і вольовим, запальність та скоре вистигання, слабка воля, невміння підпорядкувати свої інтереси, бажання інтересам та бажанням загалу. Пам’ятка «Як займатися самовихованням» «Знайди себе в собі, підкори себе собі, оволодій собою» Ф. Достоєвський Найперше, треба усвідомити, що ти дійсно хочеш стати сильною особистістю.
( особистість письменника, літературного героя, реальних людей).
Уроки комунікативної спрямованості Ці уроки передбачають самостійне опрацювання учнями матеріалу, підготовку доповідей, виступи перед аудиторією, обговорення, критику або доповнення опонентів. Вони сприяють розвиткові комунікативних умінь і навичок. Це насамперед урок – усний журнал, урок – роздум, урок – панорама, урок – диспут тощо. Уроки – дослідження Цей вид занять зацікавлює дітей, які схильні до самостійного освоєння знань, часто готові розв’язувати під керівництвом учителя проблемні завдання, висувати гіпотези, шукати шляхи перевірки їх, мають здібності до науково-пошукової діяльності. Це уроки таких типів: урок – пошук, урок – розвідка, урок - дослідження, урок – спостереження, урок – презентація тощо. Уроки – подорожі Ці уроки зацікавлюють тих дітей, чиї інтереси мають романтичне забарвлення, дотичні до фантастики. Пов’язані вони з виконанням певних ролей, відповідним оформленням навчального приміщення, використанням відповідної атрибутики, самими умовами проведення. Уроки – змагання Такі уроки передбачають поділ дітей на групи, що змагаються між собою, створення експертної групи, проведення різноманітних конкурсів. Це уроки – КВК, уроки – турніри, уроки – вікторини, уроки – конкурси. Це досить ефективний метод стимулювання навчальної діяльності школярів. Уроки громадського огляду знань Такі уроки спонукають до активної самостійної пізнавальної діяльності, опрацювання додаткової літератури. Це урок – творчий звіт, урок – залік, урок захисту знань, урок – консиліум, урок – рольова гра. Тема. “Того великого вогню і смерть не погасила” (Леся Українка як особистість) Мета: висвітлити учням багатогранну постать Лесі Українки, простежити життєдайні та трагічні сторінки її життя, а також умови формування поетичного таланту; відкрити світ її захоплень, уподобань, формувати навички дослідницько-пошукової роботи; з’ясувати, що вплинуло на формування її, як Людини, громадської діячки, розвивати мислення учнів, сприяти вихованню почуттів любові та гордості за приналежність до нації, яка має такого генія, та формування потреби складання програми самовиховання за допомогою естетичних уподобань, моральних цінностей, які сповідувала велика поетеса, виховувати “прометеїв вогонь” у душах учнів. “Я маю в серці те, що не вмирає” Л.Українка “Я честь віддам титану Прометею” Тип уроку: вивчення особиcтості письменника. Урок – філософське дослідження. Методи і прийоми: робота в групах, словникова робота, евристична бесіда, художня оповідь, виразне читання автобіографічних поезій і фрагментів біографічних творів, листів. Обладнання: фотопортрети Лесі Українки, репродукції картин: І.Айвазовський “Дев’ятий вал” та інші картини, Рафаель “Сікстинська мадонна”, записи музичних творів: П.Чайковський “Вальс” з балету “Лебедине озеро” або музика Шопена, Моцарта, Бетховена; виставка творів про Лесю Українку. Хід уроку. І. Організаційний момент. 1.Вступне слово вчителя. Хто ми є – щось маленьке у великому Всесвіті, якась піщинка, а чи великий світ – світ емоцій, чеснот, розуму, ми холодні прагматики, а чи гарячі серця, здатні до творення? 2.Позитивна установка. Є світ, є я, є я в світі! (Діти повторюють слова пам’ятки). Я – розумна істота. Я – особистість творча. Я – задумуюсь, вчуся висловлюватись. Я – хочу знати. Я готовий сприймати нове. 3.Поетична хвилинка. (На фоні музики П. Чайковського “Вальс” ). Виразне читання вірша “Надія”. - Чиї твори щойно прозвучали? (Це “Вальс” з балету Чайковського “Лебедине озеро” – один із улюблених творів Лесі. Вона сама добре грала на фортепіано, її улюблені композитори: Ф. Шопен, П.Чайковський, Шуман, Бетховен, Моцарт. Інший твір – це вірш 9-річної Лесі “Надія”).
ІІ. Повідомлення теми, мети, епіграфів уроку. Запишіть до зошитів тему, епіграфи уроку, та давайте визначимо, що ми повинні навчитися на цьому уроці, які ми поставимо перед собою завдання? (Задуматись над життям письменниці, спроектувати грань її особистості на свою, ознайомитись з листами, щоденником, спогадами про Лесю, аби Леся -людина, Леся - митець зайшла в одній особі до вас, щоб ви побачили її очі, вираз обличчя, почули її голос; щоб ви збагнули її вдачу, характер і смак, які ви змогли б залучити до свого ідеалу людини?). - То що ж таке ідеал?
- Зверніть увагу на дошку і запишіть до зошитів проблемне питання: “Чи може Леся Українка бути нашим ідеалом? Що вона має в серці таке, що не вмирає? Велич Лесі Українки зрозуміли її сучасники ї нащадки. Вона була титулована одним словом – геній. Ліна Костенко написала про Лесю Українку: “Є таланти, є явища, є особистості європейського рівня”. - Отже, як сформувалась особистість європейського рівня? Пропоную форму роботи – урок – дослідження, пошук. (Клас ділимо на групи, кожна з яких досліджує ту чи іншу грань життя Лесі Українки, група представляє матеріали, інші учні заповнюють схему, складають план). ІІІ. Сприйняття і усвідомлення учнями нового матеріалу. Робота в парах. Завдання 1: Перше, що ми бачимо в людині – це її зовнішність. Розгляньте портрети Лесі Українки. Знайдіть у спогадах про неї описи зовнішності і зачитайте їх. Завдання 2: Доведіть, що оточення має великий вплив на формування особистості. Хто із оточуючих і як впливав на Лесю. Завдання 3: Доведіть, що освіта – один із найважливіших чинників формування особистості. Де, як, і чого навчалася Леся? Завдяки чому здобула таку освіту і розвинула інтелект. Завдання 4: Розгляньте картини Айвазовського “Дев’ятий вал”, “Чорне море”, прочитайте поезію Л. Українки “Негода”, “Тиша морська”, порівняйте ці твори мистецтва, кому вдалося краще передати настрій моря, його мінливий характер. Завдання 5: Як і під чиїм впливом формувався світогляд? Визначте національні погляди Лесі Українки, загальнолюдські погляди та її життєве кредо. Завдання 6: Зверніть увагу на епіграф “Я честь віддам титану Прометею”. Так писала Леся Українка. Напевно, ви чули такий вислів “прометеїв вогонь”, він символізує негасиме прагнення до високих, шляхетних цілей. Чому Лесю називають “Дочкою Прометея”? Дає відповідь на завдання перша пара. Матеріали, які представляє група. Група демонструє портрети Лесі Українки у різні періоди її життя, описує один, який сподобався найбільше. Зачитують спогади сучасників про зовнішність поетеси. Сестра О.Косач-Кривнюк про зовнішність Лесі: „1879 – Лесі йшов восьмий рік – білява, тендітна 1882 – 11 років – бліденька, аж зеленкувата, тоненька та довгенька, починає відпускати косу. 1882 – 15років – Леся вже заввишки з маму, тільки зовсім тоненька та кволенька. 1897 – 26 років – дуже худа, бліда, страшно втомлюється, ноги попухли внизу; 1899 – 28 років – струнка, з виразом терпіння дама, обличчя якої так сильно оживлене внутрішньою духовністю, що вона виглядає прямо красивою. 32 роки – схудла, і до того змарніла, що до павутинки подібна“. (На розкладці демонструються портрети цих років). Покоївка Ганна Поліщук з Колодязного: „Виглядала Леся вище середнього зросту, тоненька, худа дуже, лице мала загоріле, темне, довгасте, без рум’янців. Любила прихмурювати очі. Не признавала ніякої пудри. Переважно одягала блузку і спідницю. У Колодяжному ходила в українському вбранні, а як їде в Ковель, то переодягається. Леся накульгувала“. Аріадна Трущ: „Лесю уявляють мужеською, але вона відзначалася великою жіночністю. Леся любила одягатися. Одягалася гарно, але скромно, спеціально любила гарні блузки. На лівій руці носила чорну рукавичку. Ходила Леся рівно, але з паличкою...“ Вчитель Косіяч Гранат, молодий чиновник, який служив з батьком в одній установі, залишив такі спогади: „Невисока білява молода жінка, бліда, тендітна, ніби стомлена, але енергійна, весела. Ось вона сміється і з її звужених повік випромінюється тепло, густа синява, біля очей лягають тоненькими павутинками зморшки. Ось вона перестає сміятись, і враз павутиннячко зникає, зникає і синява очей. Вони стають світлими, блакитними, допитливими, ніби вона чогось жде від співбесідника. Ось вона піднімає невеличку руку, білу-білу, із синіми прожилками, і поправляє сплетені вузлом коси. Між брів, не зачіпаючи високого сяючого чола, стримить тоненька риска“. - Звісно, фотографії – це миттєвості, тому не завжди вони фіксують характерний звичайний вираз обличчя. Лише один знімок Климентій Квітка, чоловік поетеси, вважав вдалим „скромний вираз на тій карточці ближчий до властивого Лесі виразу. Можу запевнити, що і сама Леся находила сей знімок побіднішим за інші“, хоча казала, що вираз обличчя надто вже смутний. Значно ближчим до істини є живописні портрети. Відомі дві прижиттєві малярські роботи: Ф. Красицького та І. Труша. За свідченнями Климентія Квітки „найбільш вартим репродукції є портрет, що змалював Іван Труш у Києві, хоча ... тоді вираз Лесі був виключно втомлений“. - Чи характеризує зовнішній портрет великої поетеси її внутрішній світ, характер? (Привітна, терпляча, добра, жіноча). Висновок. Як багато про людину може сказати її зовнішність: про життєві обставини, характер, вдачу, моральні якості, тобто внутрішній світ. Дає відповідь на завдання друга пара. Учитель. Дослідники мають довести, що вплив оточення на формування особистості величезний. „Пригляньтесь уважно до портретів Лесі Українки, Олени Пілки та Петра Косача – і побачите, яка то міцна, викристалізувана порода“, - радить літературознавець і дисидент Євген Сверстюк. Він продовжує: „Дитина потрапляє у світ, витворений, викроєний, сформований батьками ще до народження дітей, - дитина потрапляє у світ культури батьків“. Який висновок щодо значення сім’ї, батьків у формуванні і розвитку дитини ви можете зробити? Матеріали, які представляє група.
Мати вплинула на формування світогляду, сформувала патріотичні погляди. Вплинула на вибір життєвого шляху. Прилучала з дитинства до перекладацької праці (зокрема, творів Гоголя, навіть Гомера). Заохочувала до вивчення фольклору, етнографії. Завдяки матері Леся „змалечку пише добірною українською мовою“. Мати підбирала домашніх вчителів, не віддала до гімназії, бо це була казенна наука, всуціль зрусифікована. Вона ж вибрала доньці вельми красномовний псевдонім. Отже, мати вплинула на формування світогляду, на розвиток обдарувань, на рівень освіченості. Петро Косач. Це був родовитий землевласник, маршалок повітового дворянства з генеральським званням, батько Лариси, юрист, любив літературу і музику. Він врятував життя Лесі, коли вона була ще немовлям. Оскільки мати не могла годувати груддю доньку, бо захворіла на тяжку анемію, то батько, боячись, що дитина загине, взяв відпустку і за лікарськими приписами, які старанно виконував, налагодив штучне годування і виходив Лесю сам. Може, тому вони: донька і батько, були найщирішими і найніжнішими приятелями. Та й Леся була подібна до нього і вродою, і вдачею. Для своєї улюблениці Петро Косач побудував „білий домик“, де Леся писала свої твори, був одним з перших читачів. Підтримуючи обдарування і захоплення, все ж найбільше турбувався про здоров’я, тривожився, коли у „білому домику“ до пізньої ночі горіло світло. Найбільше, що дав дочці, - безкорисливу справжню любов, матеріально забезпечив здобуття освіти, сприяв розвитку обдарувань, захоплень, вплинув на формування характеру і вдачі.
В одному з листів Косачів вона підведе риску під їхніми стосунками: „Він навчив мене, як терплять лихо і б’ються з долею“. Вплинув на формування світогляду, характеру, на розвиток інтелекту, сприяв освіті. Родини Старицьких і Лисенків. У Києві склався тріумвірат родини Косачів, Старицьких і Лисенків. Їх єднає захоплення театром, музикою, літературою, їхні національні погляди співпадали. Таке спілкування вплинуло на формування мистецьких уподобань, світоглядної позиції та політичних переконань. Батькові сестри. Вплинули на формування особистості Лесі Українки батькові сестри. Олена Косач (Тесленко-Приходько) навчила плести вінки. Леся завдячувала їй умінням гарно вишивати. Ця енергійна завзята тьотя Єля згодом буде звинувачена у співучасті в організації замаху на одного високо посадового чиновника, заарештована і заслана в Сибір. Це їй присвячений перший Лесин вірш „Надія“. Олександра Косач (Шимановська) була першою вчителькою музики. Отож, тітки вплинули на формування світогляду, на розвиток обдарувань та захоплень. Інші особи. Серед відомих, навіть знаменитих людей того часу, що оточували поетесу, були такі: І. Франко, М. Павлик, М. Коцюбинський, С. Мержинський, М. Кривнюк, А. Кримський, К. Квітка. Можна сказати, що вона переросла своє оточення і, скоріше, впливала на нього, а не навпаки. Висновок. Оточення надзвичайно впливає на формування особистості, на розвиток обдарувань, захоплень, світогляду, на характер, на рівень освіченості. І, можливо, найважливішу роль відіграє найближче оточення – родина, де дитина росте і розвивається. Врахуйте це, майбутні мами і батьки. Дає відповідь на завдання третя пара. Учитель. Вашій групі належить довести, що освіта – один з найважливіших чинників формування особистості. Виступи учнів. Читати почала в 4 роки. Леся Українка за допомогою гувернанток і матері вивчила німецьку, французьку, російську мови, а згодом засвоїла ще 9 іноземних мов. Систематично навчалася до чотирнадцяти років, далі – самоосвіта. Вчилася гри на фортепіано. У професора Мурашка – живопису. Людмила Драгоманова зазначає у спогадах: „Леся мала широку освіту та інтерес до західних європейських культур... Європейські мови і літератури знала добре, як і ми, що вчилися по французьких гімназіях та університетах“. Про рівень її освіченості свідчить такий промовистий факт. М. Павлик у листі до Драгоманова пише: „Леся так просто ошеломила мене своїм образованієм та тонким розумом. Я думав, що вона тільки в крузі своїх поезій. Але це далеко не так. на свій вік це геніальна жінка“. Цікаві спогади залишив журналіст В. Чаговець: „7 жовтня 1899 р. в концертному залі літературно-артистичного товариства на кафедрі стояла змучена недугою 28-літня дівчина, яка кидала в аудиторію ідеї, мислі, гідні голови Мудреця і філософа. Вона цитувала Бодлера, Шекспіра, Бернса, Льва Толстого, не забувала рідного Шевченка“. Ольга Косач-Кривнюк, згадує про те, як її сестра уклала підручник „Стародавня історія східних народів“ з допомогою Драгоманова, котрий підібрав їй французькі і німецькі книжки, додав докладні поради. Цікавим фактом, що свідчить не тільки про високу ерудицію й інтелект, а й про надзвичайну працездатність і бажання самовдосконалення, є спогад Людмили Старицької-Черняхівської про те, як вони вдвох, ще юними дівчатами, з Ларисою Косачівною брали уроки англійської мови у однієї англійки. Лесині успіхи і здібності вражали навіть вчительку. Минуло 20 років, коли подруги знову зустрілись. „Мої знання англійської сплили за водою... – пише авторка - ... А Леся здивувала мене своїм знанням англійської мови: читала і балакала по-англійськи, як по-українському“. - Завдяки чому Леся здобула таку освіту і розвинула інтелект?
Яка була вдача нашої поетеси і яким сформувався її характер, нам представлять дослідники. Матеріали до виступів. За словами сестри „зо всіх шістьох дітей Леся найбільше була подібна до батька і вродою, і вдачею ... у Лесі такі самі риси обличчя, барви очей і волосся, як у батька, так само середній зріст, така ж постать, така сама тендітність. Вдачею ж вони обоє однаково були лагідні та добрі безмежно, однаково обоє були здатні страшенно скипіти, коли їх дійняти чимось особливо для них дошкільним. Обоє були надзвичайно стримані, терплячі, витривалі, з виключною силою волі. Обоє мали напрочуд гарну пам’ять“. Вдачу люди успадковують, а характер формується. Професор Б. Степанишин у своїй книзі про Лесю Українку сформулював 14 характерних рис великої українки. Серед них скромність, самокритичність, прямота, делікатність.
Ця сторінка життя відкрила нам жінку люблячу, сильну духом, саможертовну і героїчну. Тридцятилітня війна з хворобою Лариси Косачівни. Терплячість, самостійність, витримка, справді залізна сила волі були потрібні Ларисі Косачівні в період 30-літньої війни з хворобою. „Щоб не плакать, я сміялась“, - скаже вона в одному з віршів. А чи легко це було – тамувати нелюдський біль? Та вона не хотіла, щоб страждали через неї інші, тому, зціпивши зуби, мовчала. Учитель. Які риси характеру є основними в Лесі Українки? Чому? Які життєві обставини вплинули на формування характеру? Висновок. Леся мала сильний характер, залізну волю, була терплячою, бо інакше вона не змогла б перебороти хворобу і життя в таких суспільних умовах. Дає відповідь на завдання п’ята пара. Учитель. Переконайте нас, що захоплення і обдарування у великій мірі характеризують особистість, її духовний світ. Обдарування. Леся була обдарованою дитиною: у 4 роки вже читала, мала хист до вивчення мов. Мала малярські, режисерські та акторські здібності. У дитинстві любила вишивати (мати спонукала до цього, беручи дівчину з собою під час поїздок по селах), власноруч вимережила любому батькові сорочку. Любила садити і доглядати квіти, яких на клумбах у Косачів було пре достатньо. Гарно декламувала (це в неї від батька). Добре грала на фортепіано, імпровізувала власні композиції. Міні-інсценізація. (Попередньо підготовлена учениця, котра добре грає на фортепіано, мала завдання скласти розповідь від імені поетеси і вжитися в образ Лесі – музики). Леся: Мені здається, що з мене вийшов би далеко кращий музика, ніж поет, якби натура не втяла зі мною кепський жарт. Моїми вчителями музики були тітка Олена, батькова сестра, потім дружина Лисенка, Ольга О’Коннор, яка мала бездоганний смак і була справжнім професіоналом. Я так зраділа, коли батьки подарували мені фортепіано. (Гортає ноти). Скільки насолоди дала мені музика. Я любила твори Шопена, Бетховена, Шумана, Гріга. Мене вражала Бетховенова „Місячна соната“. В ній було стільки смутку, стільки пристрасті й болю, стільки глибоких незбагненних почуттів. (Грає сонату. Згодом встає і читає вірш) Мій давній друже, мушу я з тобою Розстатися надовго... Жаль мені! З тобою звикла я ділитися журбою, Вповідувати думки, веселі і сумні. (Група продовжує представляти розповідь про обдарування). Мати з батьком, помітивши малярські здібності своєї доньки, сприяли їх розвитку. Леся брала уроки малювання у відомого художника – імпресіоніста професора О. Мурашка. Досить гарно, за словами матері, намалювала кілька олійних робіт.(Демонструється одна з них – „Мати і дитина). Цю картину можна схарактеризувати як ностальгію за материнством, що не збулося. Стільки ніжності, доброти і любові у постаті матері, що навчає свою дитину пізнавати світ. Леся власних дітей не мала, але любила своїх небожат і ставилась, як до рідних. А дітьми називала свої твори. (Опис картини складає представник від групи). „Літня пора, полудень. У саду мати з донькою біля пташиного гнізда. Щоб бути ближче до дитини, мати стала на коліна. У жінки струнка зграбна постава, витончені руки і рухи, на обличчі – щира посмішка, крізь яку світиться материнська любов. Дівчинка довірливо тулиться до неньки ... Мовчазний діалог двох рідних сердець“.
Окрім того, Леся багато подорожувала. Хоча ці мандрівки були вимушені, але як багато дали вони поетесі. Бачила вона єгипетські піраміди, загадкового Сфінкса, міланську оперу „Ла-Скала“, турецьку фортецю, Бахчисарайський фонтан, костел св. Стефана, де насолоджувалась грою органа, - все це знаходить відгук у її душі і у творах. Поетеса побувала на багатьох малярських виставках, відвідала Ермітаж у Петербурзі, бачила шедеври італійського живопису в оригіналі, але чи не найулюбленішою картиною була „Сікстинська мадонна“ Рафаеля. Листівку з репродукцією цієї картини подарував їй Сергій Мержинський під час Лесиного перебування в Мінську. Це була найдорожча пам’ять про кохану людину.(Демонструється репродукція картина Рафаеля „Сікстинська мадонна“). Її дві улюблені стихії: ліси і море. У одному з листів поетеса писала: „Найгірша помилка мого життя – се що я зросла у волинських лісах, решта все тільки логічні наслідки. А проте я не згадую лихом волинських лісів. Сього літа, згадавши про їх, написала „драму-феєрію“ на честь їм, а вона дала мені багато радощів, хоч я від хорувала за неї (без сього не йде!)“. Учитель. Ми з вами матимемо змогу познайомитися з цим пречудовим твором, гімном волинським лісам. А от море... Цей величний витвір природи! Воно повертало поетесі здоров’я, настрій, дарувало натхнення. Це була стихія нерозгадана, таємнича, мінлива. Леся відтворила у своїх віршах характер моря, його душу. Напевне, перебуваючи в Криму, Леся Українка відвідала виставку картин І.Айвазовського, тому ми скористаємося репродукцією знаменитого полотна „Дев’ятий вал“, щоб почути і побачити бурю на морі. (Демонструється репродукція картина І.Айвазовського. Учениця чи вчитель читає вірш „Негода“. Звучить музичний запис „Море“ Ю.Антонова). Учениця. Поетеса, очевидно, знала ці картини і, безумовно була захоплена морем, його красою. Окрім того, море повертало їй здоров’я, настрій, натхнення. В темний вечір сиджу я в хатині; Буря грає на Чорному морі... Гомін, стогін, квиління пташині, Б’ється хвиля, як в лютому горі. Там, на березі, мріє кілками Морський човен, розбитий, нужденний. Наче звір, що в пустині пісками Його вихор засипав південний; Мов у неба рятунку благають Ті останки сумні, нещасливі. А з туману на них набігають Грізні, люті вали білогриві. Вдарить вал і гукне, мов з гармати, Скрізь по березі гук залунає; Хоче море човна розламати, Трощить, ломить, піском засипає.
Тиша в морі... ледве-ледве Колихає море хвилі, Не колишуться од вітру На човнах вітрила білі. З тихим плескотом на берег Рине хвилечка перлиста: Править хтось малим човенцем, - В’ється стежечка злотиста. Аналізуючи ці твори мистецтва, ми прийшли висновку, що майстер пензля творив свої пейзажі за допомогою фарб, відтінків кольорів, техніки мазка, а поетеса – за допомогою слів, художніх засобів: порівнянь, метафор, епітетів. Велика поетеса мала ще й хист до малярства, навчалася в київській школі О.Мурашка. збереглося кілька її олійних робіт.
Цікаві думки щодо специфіки творчості художників і поетів висловив І.Франко у своїй праці „Із секретів поетичної творчості“: „Є багато спільного у митців: використання відтінків барв, нюансів світла і тіні, концентрації художнього матеріалу, в роботі над композицією. Але перевага поезії над живописом у тому, що поет має можливість передати рух, безперервні зміни в природі“. Справді, якщо на картині велетенська хвиля застигла назавжди, то Лесині вірші щоразу при читанні навіюють ілюзію бурі. Сподіваюсь, що два великі майстри передали і вам своє захоплення морською стихією. Висновок. Учні роблять свої висновки щодо захоплень і обдарувань. Учитель. На мою думку, найкращим підсумком цієї сторінки життя нашої Лесі будуть слова Ліни Костенко: „Леся Українка, з її освітою, розумом, з її безпомилковим етичним слухом з її хистом до музики, мов, до живопису, - вона була одним з тих останніх поетів, „вихованих в буржуазній культурі“, тобто – вихована в системі інших культурних цінностей“. Дає відповідь на завдання шоста пара. Учитель. Завершальним етапом роботи на уроці буде кредо – поетичне і життєве – дочки княжої Волині. Як і під чиїм впливом формувався світогляд, ми вже з’ясували. Нам належить тепер визначити світоглядну позицію уже сформованої особистості. Отож, запрошуємо до слова останню групу. Учнівські виступи. Національні погляди Лесі Українки. Під впливом матері Олени Пчілки донька зростала свідомою українкою. Ось її позиція, вже дорослої людини. Вона писала мовою, яка була заборонена ще до її народження. „Моя мова мужицька? – писала Леся Українка до М.Кривнюка. – Так і всі мови мужицькі, а пани скрізь намагаються говорити по чужому, аби не так, як свої мужики говорять“. Щодо України, її історичної долі. „Ми відкинули назву українофільство, а звемось просто – українцями, бо ми ними таки є“. „Ми не бажаємо собі такого стану: „славянские ручьи сольются в русском море“, хоч би й революційному, або федерація, або повна сепарація – іншої дороги ми не признаєм“. Загальнолюдське у світогляді поетеси. „Зніміть з мене се ганебне тавро азіата; воно гнітить мене – я європейка“. Те, що вона була саме європейка і мала широкий світогляд, свідчить наступне: „Не хочеться приклад брати з наших, які тільки пишуть і мало читають, - і то тільки своє“. Леся Українка вважала, що переклади з чужомовної літератури відіграють одну з провідних ролей у просвіті народу: „Як українці знатимуть чужу літературу, то, може, згине з нашої дилетантизм“. Оптимізм – життєве кредо. Життя Лесі було досить складне. Але вона засвоїла „трагічний світогляд“ – всі нещастя сприймати стоїчно. У листі до А.Кримського пише: „Нащо думати про катастрофи, дорогий товаришу. Над усіма нами вони висять, та, на щастя, ми не знаємо, коли вони впадуть“. „Я прогресистка і думаю, що світ іде до кращого, а не до гіршого“. „Я можу в літературі або тримати бойовий тон, або мовчати“. „Виконуй свій обов’язок, а там - будь що буде“. Це був девіз і в суспільному, і в особистому житті. Адже бути українкою в часи, коли країна звалась Малоросією – це уже подвиг, але вона виконувала свій обов’язок. Так само, коли вмирав від сухот коханий, вона була з ним аж до останніх хвилин – це не тільки саможертовна любов, а й фанатизм високої проби. „Не можна, гріх бути інвалідом, коли так багато роботи і так мало людей“, - пише в листі до сестри Ольги. І кидається у вир громадського життя. А на той час поширились соціалістичні, інтернаціональні ідеї, якими захоплюється поетеса певний час як прогресивними. Але і ці ідеї вона розглядала крізь призму національного. Світогляд Лесі Українки доводить, що це неординарна небуденна особистість справді європейського рівня.
- Що ж сприяло формуванню Лесі Українки як особистості, а що заважало її розвитку, поступу? Висновок. Вирішальну позитивну роль відіграло оточення, обдарування, ставлення батьків до здібностей дитини, домашня освіта і самоосвіта, вдача, характер, самовиховання, а заважали обставини, які склалися в особистому і суспільному житті: хвороба і 30-літня війна з нею, смерть коханої людини; підневільне становище України і російське підданство, яке гнітило Лесю. В Україні є й „дочка Прометея“. Так називають у нас Лесю Українку, тому що „...була малою горда, щоб не плакать ...сміялась“; тому що без надії сподівалась, а будучи тяжко хворою, терплячи страшний біль, продовжувала боротись, життя віддаючи Україні. Прометей – один із її улюблених образів. До нього звертається вона у драмах „Іфігенія в Тавриді“, „В катакомбах“. Це змальований нею волелюбний раб неофіт проголошує: Я честь віддам титану Прометею, Що не творив своїх людей рабами, Що світив не словом, а вогнем, Боровся не в покорі, а завзято ... Я вслід йому піду. ІV. Узагальнення і систематизація вивченого. Отож, наша робота була плідною. І тепер належить зробити висновок, якою ж особистістю постала перед вами Леся Українка? Скористайтеся для відповіді своїми схемами, які сподіваюсь, ви „оживили“ під час уроку завдяки матеріалам, які представляли групи. Висновок. Леся Українка – високоосвічена обдарована особистість з багатим духовним світом, з високими моральними принципами, шляхетна і благородна натура. Завдяки силі волі, витримці, залізному характеру витримала випробування долі і могла підвести підсумок: „Зрештою, життя моє не було убогим, і сором було б мені плакатись на нього“. У свій час Леся Українка була ідеалом і прикладом для оточення (особливо, молоді). Вона спромоглася сягнути таких вершин духу, що під силу лише генієві.
Отже, вона ідеал нескореності людського духу. Як Драгоманов – Лесин духовний батько, так Леся хай стане нашою духовною матір’ю. Доля подарувала Україні Лесю, а ми морально зобов’язані вслухатися в її заповіти і жити сьогодні за її посланнями. - Чи зможемо ми досягти ідеалу? Пам’ятайте слова О.Ольжича „Захочеш – і будеш“. То ж якщо захотіли – в путь. Як писала свого часу Софія Майданська, „Ніколи не пізно вирушати в дорогу до людей, до зірок, до себе. В людей навчишся мудрості, в зірок – туги за недосяжним, у себе завжди знайдеш сумніви і сум за тим, що не збулось“, а головне – віру, що недаремно прийшов на цю землю. „Знайди себе в собі
Як Леся, майте в душі те, що не вмирає. Ваші дослідження і виступи заслуговують відповідної нагороди (мотивування оцінок).
Пишіть домашнє завдання і пам’ятайте слова Сократа: „Заговори, щоб я тебе побачив!“ 1. Написати міні-твір на основі власної схеми та почутого на уроці: „Чим привабила мене поетеса.“ або „Що імпонує мені в Лесі Українці як особистості?“ або „Чи може Леся бути нашим ідеалом?“ 2. Прочитати збірку „На крилах пісень“, виконати ідейно-художній аналіз віршів (по групах). Додаткові матеріали до уроку „Леся Українка як особистість“. Характер Лесі Українки наскільки прекрасний, настільки ж і складний. Передусім відзначимо її принциповість. Друга властивість Лесиного характеру – скромність. Перші (та й не тільки) вірші, доводилось в неї видобувати мало не силоміць. А біографію свою до друку нізащо не хотіла давати, навіть тоді, коли була авторкою геніальної збірки „На крилах пісень“. „Коли б я побачила свою біографію в друку, се була б найприкріша хвилина мого життя“. „Мене називають правою рукою дядька (Драгоманова): добре було б, якби мене можна було назвати одним пальцем на його руці“. Третя властивість – самокритичність і самовиховання. „Характер мій якийсь скритий, мені це не подобається, завжди стараюсь бути якось ширше, вільніше“. Четверта властивість – сила волі і цілеспрямованість. „Хіба тільки якась диявольська сила мене затримає, коли я не дійду свого“. Залізна воля Лесі найдужче проявилась в 1901 р. у Мінську біля вмираючого Сергія Мержинського. Не всякий так може володіти собою за таких умов. П’ята властивість – почуття людської гідності. При всій шанобі до Михайла Драгоманова, коли той скривдив її ні за що, дала йому належну відсіч: „Чого се ви так на мене напались? Далебі не по правді Ви вчинили!“ А коли ж вона винна, відразу ж визнає це: „Якщо будете мене лаяти, то я того варта“. Шоста властивість - солідарність з однодумцями у спільній боротьбі за долю рідного краю. Політичному в’язневі Михайлові Кривнюку Леся пише в тюрму: „І так мені захотілось – посидіти замість Вас. Далебі, я для цього створена ...“ І вірш про це:
Сьома властивість – має відвагу признатись у чомусь такому, що її характеризує негативно. Наприклад: „У 26 літ уперше пізнаю, що то катехізис! Що ж, краще пізно, ніж ніколи“. Восьма властивість – християнське милосердя: „Я звикла приймати чужі болі й жалі. Мої друзі, що звертаються до мене в хвилини смутку, - тим найбільше притягують мене до себе“. Дев’ята властивість – невсипущість: „Перед собою маю роботу без кінця, не маю коли і вгору глянути“. „О, якби мені не нога, чого б в світі натворила!“ Десята властивість – прямота: „Прошу, аби Ви кожний раз, як заворушиться у вас якийсь сумнів проти мене, казали б мені його просто, не замовчуючи, а я Вам завжди з охотою так само відповім ... Я певна перед власною душею, що я Вас ніколи не зраджу і не зневажу“. Одинадцята властивість – делікатність .Маючи від Михайла Павлика запрошення побувати в його хаті, Леся все ж зупиняється в готелі, бо прийдеться, мовляв, приймати у себе людей, і „ми б заважали господареві“. Сюди ж зараховуємо і компліменти Лесі. Ось її комплімент Михайлові Кривинюку: „Ваша лагідність, Михайло, більша, ніж у царя Давида“. Дванадцята – жертовність: „Я б сама за тебе в огонь пішла – так тебе люблю“ (йдеться про сестру Ольгу). Тринадцята – спромога до боротьби: „У мене організм хоч і поганий, та упертий і здатний до значної боротьби. Веселіше вмерти на барикаді. Ми ще поберемося!“ Чотирнадцята – дивитись смерті у вічі: „Світ не западе і без мене, знайдуться ліпші на моє місце...“ „Як дитина, я не тямлю небезпеки. Як той лицар Парсіфаль, я не знаю страху“ П’ятнадцята – самостійність. „Навіть у своїх хворобах волію бути самостійною“. „Бути здоровою тільки самій для мене нічого не варт“. – писала Леся до сестри Ольги. І справді вона бажала і все робила для того, щоб усі її рідні були здорові. „Я дуже рада що ви поправляєтесь. – вітає вона дядька Михайла Драгоманова. – Часто згадую легенди, де то одна людина приймає на себе чужу біду і слабість, і жаль мені, що це можливо тільки в казці“. Ні, не лише в казці. І Леся Українка довела це власним життям, довела багатократно. Ось у далекому Петербурзі на тиф захворіла її молодша сестра Ісидора. Птахою прилетіла і врятувала Дору від смерті. У Мінську вмирає Сергій Мержинський. „Все, все покинуть, до тебе полинуть“ – і полинула всупереч благанням матері, всупереч застереженням рідних. І Оксану врятувала. Навіть в останній день свого життя, коли Ісидора приїхала на двірець зустріти сестру Ольгу, Леся сказала до матері: „Дивіться, наготуйте ж Лілі щось поїсти: вона ж так бідна здорожилася!“ Це були останні слова Лесі Українки. Усе досі сказане про Лесю можна звести до такої тези: „Беру твій біль на себе“. Це добре збагнула Алла Демидова, виконавиця ролі Лесі У фільмі „Іду до тебе“: „Вживаючись у роль, я пройшла Лесиними дорогами, переболіла її болем. А біль у неї пекельний...“ (Див. Б.Степанишин, Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка в школі: методичний посібник для вчителів. – К.: „Проза“, 1998.) Вікторина до біографії Л Українки
Проблема відповідальності за долю батьківщини у драмі Лесі Українки „ Бояриня“. жүктеу/скачать 1.3 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|