З досвіду роботи Резан Олени Михайлівни
Іспанський епос. Пісня про мого Сіда
жүктеу/скачать 0.68 Mb.
|
Іспанський епос. Пісня про мого Сіда …Багато мешканців Бургоса залишили свої домівки й пішли з уславленим героєм. Біля мосту через Арлансон зібралося 115 рицарів. Радів Сід, що зростає його військо. Рицарі цілували Сідові руку як сеньйору, а він промовляв до них: Вдвічі більше поверну я вам, ніж те, що полишаєте ви, йдучи зі мною. Сід залишає Кастилію. Із кожним днем збільшується його військо: вже 300 списів, прикрашених прапорцями, похитуються над головами вершників. А піших вояків і рахувати не варто, бо було їх немало. І ось військо Сіда вступило на землі, завойовані маврами. На його шляху опинилася фортеця Кастежон. Сід під’їхав до неї під вечір і всю ніч провів у засідці, а вранці, коли маври, нічого не підозрюючи, відкрили ворота фортеці і поспішили до своїх садів та городів, загін вийшов із засідки. Велика здобич дісталася іспанцям. Сід взяв собі п’яту частину, яка належала йому по праву, а все інше по справедливості розділив між вояками. Потім під ударами Сіда впала фортеця Алькосер, він переміг мавританських царів Фариса і Гальве. Далеко навкруги розлетілися чутки про те, що кастильський вигнанець раз у раз завдає ударів по містах та фортецях маврів... За переказом Н. Запорожець Балада про Робін Гуда Заступництво за мисливців …Світлий травневий ранок, щебет птахів, запахи лісу, з якого тільки-но виїхав Робін Гуд, що у світі можуть існувати горе і сльози. Цю радісну картину порушувала стара жінка, що йшла дорогою до Ноттінгема, гірко плачучи. Робін Гуд різко зупинив коня: Що сталося з тобою, добра жінко? Сам Господь, мабуть, почув молитви бідної вдовиці і послав тебе мені, благородний Робін Гуде. Ноттінгемський шериф наказав завтра вдосвіта стратити трьох моїх синів. Я згадав тебе і твоїх синів. Добрі хлопці! Не думаю, щоб вони когось вбили чи підпалили чийсь будинок, і ніхто не примусить мене повірити, що вони пограбували церкву. Господь з тобою! Хіба ж мої хлопчики здатні на таке зло? – заплакала жінка. Що ж тоді вони вчинили? Тяжко зітхнула вдовиця і ледь чутно промовила: Вони мають вмерти тому, що разом з тобою, Робін Гуде, полювали у королівському лісі і забили лань. Так ось воно що! У нас в Англії життя людини цінується куди менше, ніж життя королівської лані, оленя чи кабана. Ніяк не можу звикнути до цього. Але клянуся тобі, твої сини будіть жити. Йди додому. До світанку ще далеко. І він поскакав дорогою назад. Через деякий час Робін Гуд вийшов із лісу. Вірний лук із стрілами за спиною. І як не бувало спокійного ранкового настрою. Холодний погляд очей з-під насуплених брів не віщував нічого доброго ноттінгемському шерифові. Поблизу міста зустрівся Робін Гудові убогий. Старий, що нового чути в Ноттінгемі? Та все, як звичайно, добрий чоловіче, - відповів той. – готуються до страти трьох гарних хлопців. Та ось тільки одна біда – кудись на лихо щез кат. Дуже журиться без нього наш шериф. Ось що, батьку, - посміхнувся Робін Гуд.- скидай своє жалюгідне вбрання та одягай мій костюм. Візьми ще шапку, черевики і ось цю торбинку із сріблом. Гріх тобі сміятися над старим! Твій одяг коштує немало, а моє лахміття навіть костюмом не назвеш. А от мені сподобався цей покрій, - розсміявся Робін Гуд. – та щоб тобі не так шкода було віддавати мені таку прекрасну річ, візьми двадцять золотих. Випий за здоров’я кравця, що зшив таке чудове вбрання. Еге, та в таких штанях, мабуть, не страшна літня спека – протяг гуляє між дірками. А ось у цьому кашкеті мене не впізнала б, мабуть, і рідна мати. Прощавай старий! Кульгаючи, спираючись на палицю і закриваючи обличчя краєм подраного плаща, Робін Гуд ввійшов до міста. І ось так удача! Назустріч йому – сам пихатий ноттінгемський шериф. Бережи тебе Господь, - звернувся до нього перевдягнутий Робін Гуд, - чи не потрібен тобі випадково кат, дорогоцінний шерифе? Ну, от я і зустрів потрібну мені людину, - сказав шериф. – я так і думав, що кожен захоче стати катом, а мої недоумки-слуги все бовкають, що ніхто не погодиться. А що ж ти даси мені за це, шерифе? – запитав Робін Гуд, зігнувшись і дивлячись у землю. Ти маєш рацію, старий. За добру роботу треба гарно платити. Ортимаєш новий одяг, я накажу нагодувати тебе і дам тобі пригорщу грошей. Іди за мною.
Еге, старий, який ти спритний! – здивувався шериф. – Тим краще, з тебе вийде добрий кат. Шериф зустрівся очима з поглядом Робін Гуда, який стояв наче вкопаний. Він розправив свої могутні плечі, відкрив обличчя, що аж пашіло гнівом, і гучним молодим голосом мовив: Чекай-но, шерифе. Я хочу дещо змінити твоє уявлення про рід людський. Ти впевнений, що кожен бідняк за штани і пригорщу мідяків продасть свою душу і совість, давши згоду вішати невинних людей. Але ж вони… Вони взяли тільки те, що належить всім. Вільні громадяни Англії споконвіку були мисливцями, вправними стрілцями з лука. То як ти думаєш, хто допоміг їм оволодіти цим мистецтвом? Прудкі олені, лані, та кабани у наших зелених лісах! А тепер ми повинні лише поглядом проводжати дичину і чемно поступатися їй дорогою не бувати цьому! Допоки в англійських лісах ще живуть вільні стрільці, ти не будеш страчувати селян за впольовану ними звірину! Шериф мало не захлинувся від люті. Та як ти смієш? Ти, нікчемний убогий! Не суди по зовнішності, шерифе. Що ти можеш знати про багатство і бідність? У моїй торбині разом з окрайцем хліба, що дали мені милостиві люди, лежить річ, якій немає ціни. Це ріг, що подарував мені Робін Гуд. Якщо я тільки затрублю в нього… Голосно засміявся пихатий шериф Ноттінгема: Та труби собі на здоров’я аж поки очі на лоба не вилізуть. Мелодійно протрубив ріг, і нараз наче ожили луки і кручі навколо Ноттінгема. Десятки вершників і піших стрільців у зеленому вбранні спустилися з навколишніх гір і швидко наближалися до міста. Де і поділася пиха ноттінгемського шерифа! Його, що ніколи не знав жалю, охопив страх: Хто ці люди? Чого вони йдуть до міста? – запитав він. Це вільні мешканці Шервудського лісу. І ти маєш рацію, шерифе, що не чекаєш від них добра. Як вітер, увірвалися стрільці Робін Гуда в місто і поспішили прямісінько до міської в’язниці. Після короткої, але запеклої сутички були пробиті ворота в’язниці, і сини вдовиці вийшли на волю... Твір. Жозеф Бедьє. Роман про Трiстана та Iзольду Навчання та виховання Трістана Як увійшов же Трістан у сьомий рік і треба було забрати хлопчика з-під жіночої опіки, Рогальт доручив виховання його мудрому навчителеві, славному конюшому Горвеналю. За невеликий час навчив його Горвеналь усього, що належить знати баронам: битися мечем та списом, стріляти з лука, кидати камінний диск, найширші рови перескакувати. Він призвичаїв його ненавидіти брехню та лукавство, помагати безсилому, міцно держатися слова. І ще перейняв Трістан од вихователя мистецтво розмаїтого співу, гру на арфі та мисливські звичаї та порядки. То коли всяде, було Трістан на коня та й виїде поміж молодих конюших, кожне сказало б, що його кінь, його зброя і сам він молодий-то одно тіло і що ніколи вони не розлучались. Бачивши його такого шляхетного, гордого, широкого в плечах, а тонкого в стані, дужого, вірного та одважного, всі славили Рогальта, що викохав такого сина. Але Рогальт, усе маючи на мислі Рівалена та Бланшфлер, що їх молодість і врода в очах йому воскресали, милував Трістана, як рідне дитя, а потаємки мав його за свого володаря. Знайомство з королем Марком та перші подвиги Трістана А далі я скажу коротко, що король Марк висвятив Трістана на рицаря, і Трістан, перехопившись корнуельськими кораблями через море, ознаменував ім'я своє й рід свій батьковим васалам, викликав на поєдинок Ріваленового вбивцю, подолав його і вернув собі дідизну. Та намислив він, що король Марк не може без нього щасливо жити, як шляхетне серце завжди давало йому наймудріші поради, то й скликав він своїх графів та баронів і таке їм сказав слово: ... Перед боєм з Моргольтом Настав той день. Ступив Трістан на пурпуровий килим і сказав озброїти себе для високого подвигу. Він надів панцер та шолом із воронової криці. Барони плакали: жаль їм було юнака, соромно за себе. "Трістане, Трістане,- казали вони в думках, - сміливий бароне, прекрасний юначе, чому не я, а ти зважився на цей бій? По мені не тужили б так ревно, як тужитимуть по тобі". Після бою з Моргольтом А Трістан у Тінтажелі лежав в недузі дедалі тяжчий: отруєна кров струмувала з його ран. Лікарі догадалися, що Моргольт уразив йому тіло намоченим у трутизні списом, а що не могли їхні ліки та напої його врятувати,- здалися вони на волю божу. Від його ран ішов такий тяжкий дух, що до нього боялися підходити найближчі друзі, - всі, опріч короля Марка, Горвеналя і Дінаса із Лідана. Лише ці троє могли сидіти у рицаря в головах, і любов їх перемагала жах. Нарешті Трістан сказав однести себе в поставлену при березі хатинку. Там, лежачи край морських хвиль, чекав він смерті. Т.Г. Шевченко. Єретик. Поема Значення єдності слов’янських народів Слава тобі, любомудре, Чеху-слов’янине! Що не дав ти потонути В німецькій пучині Нашій правді. Твоє море Слов’янскеє, нове! За того вже буде повне І попливе човен З широкими вітрилами І з добрим кормилом, Попливе на вольнім морі, На широких хвилях. Слава тобі!, Шафарику, Вовіки і віки! Що звів єси в одно море Слов’янскії ріки! Привітай же в своїй славі І мою убогу Лепту-думу немудрую Про чеха святого, Великого мученика, Про славного Гуса. Прими, отче. А я тихо Богу помолюся, Щоб усі Слов’яне стали Добрими братами, І синами сонця правди, І єретиками Отакими, як Констанцький Єретик великий! Мир мирові подарують І Славу вовіки! Страта Яна Гуса Камень, его же небрегоша зиждущии, сей бысть во главу угла: от Господа бысть сей, и есть дивен во очесех наших Псалом 117, стих 22 [і23] Кругом неправда і неволя, Народ замучений мовчить. І на апостольськім престолі Чернець годований сидить. Людською кровію шинку І рай у найми отдає! Небесний царю! суд твій всує, І всує царствіє твоє. Розбійники, людоїди правду побороли, осміяли твою славу, І силу, і волю. Земля плаче у кайданах, Як за дітьми мати. Нема кому розкувати, Одностайне стати За Євангеліє правди, За темнії люде! Нема кому! Боже! Боже! Чи то ж і не буде? Ні, настане час великий Небесної кари. Розпадуться три корони На гордій тіарі! Розпадуться! Благослови На месть і на муки, Благослови мої, Боже, Нетвердії руки!
І повели Гуса На Голгофу у кайданах. І не стрепенувся... Перед огнем; став йому Імолитву діе: <<О Господи милосердний, Що я заподіяв Оцим людям? твоїм людям! За що мене судять! За що мене розпинають? Люди! добрі люди! Молітеся!..неповинні- І з вами те буде! Молітеся! люті звірі Прийшли в овніх шкурах І пазурі розпустили... Ні гори, ні мури Не сховають. Розіллється Червонеє море Крові! крові з дітей ваших. О горе! о горе ! Онде вони! ясних ризах. Їх лютії очі... Уже крові...>> - <<Пали! пали!..>>
Ченці осудили, Запалили...та божого Слова не спалили, Не вгадали, що вилетить Орел із-за хмари Замість гуся і розклює Високу тіару. Байдуже їм, розлетілись, Мов тії ворони, З кровавого того свята.
Розвернулись у будинках І гадки не мають- Бенкетують та інколи Te Deum співають. Все зробили...Постривайте! Он над головою Старий Жижка з Табарова Махнув булавою.
Мерщій у битву бусурмани мчать, Через Італію, крізь ліси і гать, І раптом бачать там французьку рать, Дванадцять перів красних там стоять, Щоб лютого напасника здолать... Які правила повсякденного життя були встановлені у Візантії? Як стосується історії Візантії стародавня мудрість: „Царська влада – чудовий саван”? Висловте своє ставлення до такої політики? ...Всі, від василевса до останньої людини, підкоряються встановленим законам. Але що значить наше тлінне життя порівняно із славою ромейської держави? І ось ми трудимося, несемо тягар податків і проливаємо кров на полях битв, тому що лише здатні на втрати і страждання, гідні безсмертя в пам'яті нащадків... До якого збірника відноситься дана казка? На тлі яких історичних подій вони відбувалися і в якій країні? ...Ради Аллаха, татку, - вигукнула Шагразада, - віддай мене заміж за царя, і тоді я або залишуся жити, або стану викупом за дочок мусульман і врятую їх від нього. Заклинаю тебе Аллахом, не наражайся на цю смертельну небезпеку! – сказав батько. Але ж так має бути! – мовила Шагразада. Тоді батько спорядив її і відвів до царя Шагріяра... Розділ ІІ
Прочитайте уривок і назвіть епос. Про який скарб іде мова у цьому епосі? Якому народу належить авторство? Які головні герої цього епосу? Які моральні уроки можна винести з оповіді? …Скарб сховано в одній із гір, що височіють за Ісландією на Крайній Півночі. Там ніколи не сходить сонце, а земля не вкривається травою. Це найбільший з усіх скарбів, яким коли-небудь володіла одна людина… Розділ III Про яке заняття йдеться? Доведіть свою відповідь: „Хто наше ремесло собі обрав, Життя, вважай, у себе він забрав. Не одного звело воно в могилу, Не одного із торбою пустило. Отож, хто дурість хоче проявити, Заходиться хай золото варити” Середньовічне прислів’я твердило: „Міське повітря робить людину вільною”. Чи відповідало це прислів’я дійсності? Доведіть, спираючись на цитату. ...Наше місто Гаммельн - це гарне і світле містечко. В ньому жили щасливі і далеко не бідні люди. Ми створили власну комуну і стали незалежні від барона, який до цього брав величезні податки та вимагав відпрацьовувати повинності на його користь... Прочитайте уривок. Який устрій ремісничого життя описано? Які вимоги ставились до роботи майстрів? У жодного чоботаря нашого міста не йшли справи так погано як у мене. Шкіри залишилося тільки на одну пару чобіт. Грошей не було і я вирішив відпустити навіть підмайстра та учнів. Викроїв чоботи, а зшити вирішив вранці. Але коли на світанку я, одягнувшись, зайшов до майстерні, то знайшов чудову пару, це був справжній шедевр. Історія України (від найдавніших часів до ХV ст.) Розділ І Прочитайте уривок. Назвіть заняття первісної людини, яке описано. ...Старий, повільно пережовуючи корінь, уважним зірким і досвідченим оком оглядав один за іншим шматки кременя, що лежали біля нього. Нарешті він вибрав кремінь, округлий і довгий, схожий на огірок, і, притримуючи його ногами, поставив стійма... Коли кремінь був міцно затиснутий у цих природних лещатах, старий взяв обома руками інший камінь, більш важкий, і кілька разів обережно вдарив їм по закругленій верхівці кременя. Легкі, ледь помітні тріщини пішли уздовж усього кременя.... Прочитай уривок. Події якого періоду описані? Впиши назву народу, про який іде мова? Як пов’язані греки з даним народом? ...Хто кого тіснив, нас массагети чи ми массагетів, хай про те не турбується дочка грецького архонта. Бо звідтоді, як ми прийшли сюди, у степах на схід і на захід від Борисфену, на південь і на північ, немає люду, сильнішого за нас. І доки в небі сяє Колаксай, а на землі тече Арпоксай, ми – __________– володарі усіх тутешніх родів і племен. І дочка грецького архонта хай не боїться їдучи до нас... Весільний звичай якого народу описаний в літературному уривку? Про яке положення жінки у сім’ї та суспільстві він свідчить? ...Дівчину, яку батьки віддавали заміж, везли, у нову сім’ю в гарно вбраному, заквітчаному повозі. Та тільки молода переступала поріг чужого дому, як його спалювали за дверима. Спалювали на знак, що назад їй уже нема вороття, немає і не буде до скону її літ. Віднині вона переставала існувати для своїх батьків, для рідні, для всього білого світу. Бо повозка спалена за дверима, а попіл розвіяний вітром, бо у них, у ____________, жінка ділила зі своїм чоловіком тільки постіль (щоб мав законних дітей!), але не стіл, бо їла окремо і до гостей чоловіка ніколи не виходила. Самій же приймати гостей – зась! Будинок чужий, чоловіків, а чоловіка свого вона, як і велить звичай, називала не по імені, а паном. Бо власне, була йому не стільки жінкою, як покірною хазяйкою і вірною служанкою водночас... Навіть у покоях не вільна ходити, де хотіла: мала для життя своє, жіноче помешкання - гінекей. У тім гінекеї спливали її самотні дні. А чоловік мешкав у просторім і світлім андроні. Тут приймав гостей, гучно бенкетував... Порівняйте становище чоловіка і жінки. Про який народ іде мова? Назвіть народи, які мали аналогічний спосіб життя та відносин між чоловіком та жінкою. ...Кінний стрілець із лука, як їх, __________, називають інші народи. Що ж , чоловіку, якщо він, звичайно справжній чоловік, якщо він воїн, так і подобає бути. То жінки – ліниві й тлусті сколотки – з кибиток не вилазять, а по землі ходять тільки на своїх двох, а місце чоловіка – сідло надійного коня. І так він за життя звикається з конем, що іноді йому здається, що кінь і він – то одне ціле, що він і народився конем та людиною водночас, що чотири сильні й невтомні ноги коня – то його сильні й невтомні ноги. Прочитайте уривок. Заповніть таблицю: „Торгівля між Скіфією та грецькими містом-державою Ольвією”. Чи було це типовим для всіх міст-держав Причорномор’я ?
...Скіфи до цього не чіпали греків, адже вони самі зацікавлені, щоб був мир і торгівля. Особливо частими гостями греків були скіфи-землероби, хліб привозили, золотий скіфський хліб, якого так потребувала Ольвія і - щонайбільше – метрополія, Греція. Як тільки землероби скошували й обмолочували пшеницю, їхні поселення об’їжджали вожді із слугами і повозками – зерно збирали. Спорядивши караван – відряджали його в Ольвію. Неквапливо скріпили повозки на високих дерев’яних колесах, запряжені низькорослими комолими биками. Для Ольвії, коли з’являвся зерновий караван, наставало ніби свято. Скіфи міняли зерно на вина, посуд, олію, золоті прикраси, одяг тощо. Кочові ж племена скіфів випроваджували у місто скот, везли шерсть, хутра, мед, іноді приганяли валки рабів, яких вони захоплювали під час своїх численних набігів на сусідні племена. Найчастіше кочовики приводили полонених гетів та прибалів з фракійського краю. Рабів перевозили у Грецію разом із хлібом. В Афінах, кажуть, із скіфських рабів набирали міську поліцію...
Колоністам торували шляхи торгові каравани. Вони всюди плавали, знали дороги й в чужі краї, вони засновували свої факторії, вони й підказували, де краще поселитися. Міста, аби якось спекатись бунтівної голоти, ладнали каравани, згукували добровольців... Прочитайте уривок. Порівняйте умови життя греків метрополії та Причорноморських колоній в період освоєння території? ...Для синів сонячної Еллади клімат Північного Причорномор’я був надто суворим, зими холодними, тому заривалися в землю. У цих краях камінь був не всюди, під ногами ж була земля – тверда, надійна. Для бідняків – то єдине багатство. Кайлами довбали тверду землю, рили на свій ріст чотирикутні ями, на стовпах ставили двосхилі чи односхилі дахи. Зверху клали паліччя, обмазували його глиною із соломою – ось і увесь дах. Яка сім’я – така й землянка. Яку тактику застосували скіфи у війні з персами? Назвіть дату цього походу. ...Військо гинуло без їжі та води. Щодень стратеги посилали навсібіч загони у пошуках харчу, але скіфи спокійно знищували їхні загони. Більше того, перські вершники, побачивши скіфських лучників, відразу ж повертали назад коней і, збиваючи з ніг власну піхоту, мчали до табору. Ганьба! Прокоментуйте перелік описаних дарів скіфського царя Іданфірса. До чого вони закликали? ...Скіфи спіймали десять вершників, але не забили їх і навіть не відібрали у них зброї. Вони напоїли їх кумисом і веліли відвезти своєму царю дари. І вони привезли Дарію незвичайні дари: три клітки, у яких сиділи птах, миша і жаба. А на клітках лежало п’ять стріл... Розділ ІІ Прочитайте цитату. Чи справдилася мрія дівчинки? Назвіть її ім’я. Розкажіть подальшу її біографію. „Я хочу мати багато відданих людей. Дівчинка уважно подивилася на Олега й зітхнула: - Ти князь. Я теж хотіла б бути князем…” Прочитайте уривок. Про яку сім’ю іде мова? Яку подію і яких років описано? Висловте своє ставлення до даних подій. …Ігор був великий майстер перетворювати поразку в перемогу. Навіз він цього разу багато різного добра. Ольга з ключницями все добро порахувала, замкнула в коморах і печаті до дверей приклала. А Ігор надто вже вихвалявся цим безкровним миром. Не його заслуга - Олегова: не забуде Цареград щита його на воротах своїх... Прочитайте уривок. Про якого князя іде мова? До якого століття відноситься підготовка до походу? Висловте своє ставлення до цього князя. ...Але й понині вороги не вгавають, прагнуть знищити нас, готують похід проти наших земель. Хозари? Печеніги? Невже гречини? Хозари зараз розбиті, із печенігами все мирно, брань нам готують імператори Візантії, Нового Риму. Так чого ж, княже, терпимо ми? У палаті стає все видніше і князь бачить роздратовані бородаті обличчя бояр і воєвод. Всі схопились з ослонів, стоять, б’ють об підлогу посохами. Так ходімо сукупно з болгарами на Константинополь! Веди нас княже!.. Розділ ІІІ
На кордоні поля Половецького; З вами, русичі, хочу або голову свою втратить, або шоломом іспити з Дону” Прочитайте уривок. Впишіть ім’я та титул монгола, про якого іде мова. Висловте своє ставлення до нього. ...В тi часи монголи жили роздрiбленими племенами, якi воювали мiж собою. ______________ (ім’я) поодному пiдкорив усi племена i об'єднав їх у величезне вiйсько. З таким вiйськом _________________ (титул) планував завоювати Всесвiт, дiйти до останнього моря... Розділ ІV Прочитайте уривок. До якого історичного періоду можна віднести дані події? Кого уособлює автор в образі богатиря Іллі? З високого берега річки Красної застава-фортеця на схід споглядає. Десь здалека-здалека земля дуднить, оружжя бряжчить, порох степовий несеться. Лицарство з походу повертається. Ілля богатир у блискучій зброї на вороному коні до брам фортеці наближається. Усьому лад дає, на зводні мости все лицарство пропускає. А тоді посланця, доброго молодця Михайла Потику, до стольного города, Володимира короля виряджає, переказує: Велику силу печенізьку ми побили. У триденній битві тяжкій немало ворогів порубали, немало й в полон узяли. Загони їхні ген у степ, за Дон ріку загнали. Святу Русь-Україну від напасника оборонили. Молодець Михайло на коня сідає, з невеликим полком на шлях Київський виїжджає. Шумно-гамірно на заставі, у фортеці. Лицарство відпочиває по довгім поході, по тяжкій битві печенізькій.
жүктеу/скачать 0.68 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
| ||||||||||||||||||||||||