п. ретроградне – п. в міокарді у напрямку, що протилежний звичайному (тобто від міокарда шлуночків до передсердь);
п. сальтаторне – переривчасте, стрибкоподібне п. в мієлінових нервових волокнах від одного перехвату вузла до іншого.
ПРОВІДНІСТЬ – властивість нервової та м'язової тканини проводити хвилю збудження; відбувається за допомогою потенціалу дії.
П. іонна – п. іонів через клітинні мембрани, відіграє важливу роль у розподілі іонів між клітиною і зовнішнім середовищем, створенні різниці потенціалів, генерації їх і проведенні нервового імпульсу.
ПРОВІТАМІНИ – речовини, які надходять з їжею і є джерелом утворення в організмі будь-якого вітаміну.
ПРОГЕСТЕРОН – статевий гормон стероїдної природи, синтезується жовтим тілом, разом з естрадіолом регулює менструальний цикл.
ПРОДУКТИ ХАРЧОВІ – поживні продукти тваринного, рослинного або синтетичного походження, які використовуються для харчування.
ПРОНИКНІСТЬ – здатність клітин і тканин поглинати, виділяти, транспортувати хімічні речовини, пропускаючи їх через клітинні мембрани, стінки судин і епітелій.
ПРОНОС – розлад функції травневого каналу, який характеризується частою дефекацією і калом рідкої консистенції.
ПРОПЕРДИН – білок сироватки крові, один з компонентів пропердинової системи.
ПРОПРІОРЕЦЕПТОРИ – рецептори опорно-рухового аппарату (м'язів, сухожилків, фасцій, суглобів тощо), які беруть участь у всіх актах, що пов'язані з роботою м'язів, суглобів та сухожилків.
ПРОСЕКРЕТИН – неактивний попередник секретину, що виробляється залозами дванадцятипалої кишки, перетворюється на секретин під впливом хлористоводневої кислоти шлункового соку.
ПРОСТАГЛАНДИНИ – біологічно активні речовини, які виробляються клітинами різних тканин і органів, впливають на тонус непосмугованої мускулатури, виділення шлункового соку, є медіаторами запалення, регулюють діяльність нирок, впливають на залози внутрішньої секреції тощо.
ПРОСТІР МЕРТВИЙ – частина повітроносних шляхів, повітря яких не бере участі в газообміні.
ПРОТАНОПІЯ – форма дихромазії, при якій відсутнє сприйняття червоного кольору.
ПРОТЕЇНАЗА – фермент, який розщеплює пептидні зв'язки в білках та пептидах.
ПРОТЕЇНЕМІЯ – вміст у крові протеїнів (альбумінів та глобулінів).
ПРОТЕЇНУРІЯ – виділення білка сечею; у здорових людей відбувається після тяжкої м'язової роботи або при споживанні їжі, збагаченої білками.
ПРУЖНІСТЬ М'ЯЗА – здатність протидіяти розтягненню м'яза.
ПСИХІКА – форма активного відображення суб'єктом об'єктивної реальності, яка виникає в процесі взаємодії із зовнішнім світом.
ПУЛЬМОКАРДІОГРАФІЯ – метод дослідження серцевої діяльності шляхом реєстрації пульсації повітря в дихальних шляхах.
ПУЛЬМОФОНОГРАФІЯ – акустичний метод локального дослідження легенів.
ПУЛЬС – поштовхоподібні коливання стінок кровоносних судин, серця і тканин, що до них прилягають, які викликаються скороченнями серця.
П. альтернуючий – п., який характеризується правильним чергуванням слабких та сильних ударів;
п. артеріальний – коливання стінки артерії, синхронне з систолою шлуночків;
п. венозний – коливання стінок великих вен, розміщених близько від серця, обумовлене відтоком крові до серця;
п. дикротичний – наявність двох пульсових хвиль при кожному скороченні серця;
п. м'який – п., для повного усунення якого потрібне незначне зусилля;
п. напружений – п., для повного усунення якого потрібне значне зусилля;
п. нерегулярний – п. з неоднаковими проміжками часу між окремими ударами;
п. ниткоподібний – малий пульс, який важко визначається пальпаторно;
п. повільний – п., який характеризується повільним підвищенням та повільним зниженням пульсової хвилі;
п. рідкий – п., який має частоту нижче 60 за 1 хв;
п. частий – пульс з частотою понад 100 за 1 хв.
ПУЛЬСОЕЛЕКТРОПЛЕТИЗМОГРАФІЯ – електроплетизмографія, при якій основну увагу приділяють пульсовим коливанням електропровідності обстежуваної ділянки тіла.
ПУЛЬСОТАХОМЕТР – прилад для вимірювання частоти пульсу.
ПУНКТ КОРИ "СТОРОЖОВИЙ" – група нейронів кори, які перебувають у стані стійкого збудження, характерного для перехідного стану між неспанням та сном, забезпечують зв'язок з навколишнім середовищем, є основою для навіювання. Термін ввів І. П. Павлов.
ПУЧОК – сукупність волокон (нервових, м'язових тощо), об'єднаних анатомічно чи фізіологічно.
П. Бурдаха (п. клиноподібний) – п. нервових волокон від чутливих клітин спинномозкових вузлів до клиноподібного ядра довгастого мозку;
п. Гісса – частина провідної системи серця, яка бере початок від атріовентрикулярного вузла, проходить у міжшлуночковій перетинці і ділиться на праву та ліву ніжки;
п. Голля (п. тонкий) – п. нервових волокон, що йде в складі дорсального канатика спинного мозку і закінчується в релейних ядрах Голля довгастого мозку;
п. Джеймса – п. провідної тканини, який з'єднує праве передсердя серця з міжшлуночковою перетинкою;
п. Кента – п. провідної системи серця, який з’єднує праве передсердя з правим шлуночком серця;
п. кірково-таламічний пучок – п. нервових волокон від різних ділянок кори великого мозку до ядер таламуса;
п. Макхейма – п. провідної системи серця, який з’єднує праве передсердя з лівим шлуночком, обминаючи вузол Ашоф-Тавара;
п. таламокірковий (пучок горбково-кірковий) – п. коротких нервових волокон, які йдуть від ядер таламуса до різних відділів нової кори півкулі великого мозку.
П'ЄЗОДИНАМОМЕТРІЯ – метод вимірювання сили ізометричного скорочення окремого м'яза.
Р
РАДІОПІЛЮЛЯ – мініатюрний радіопередавач, який використовується для дослідження функції травного каналу (визначає концентрацію водневих іонів, тиск, температуру).
РАДІОРЕЗИСТЕНТНІСТЬ – стійкість організму до дії іонізуючого випромінювання.
РАДІОСЕНСИБІЛІЗАЦІЯ – підвищення радіочутливості біологічних об'єктів.
РАДІОТЕЛЕМЕТРІЯ – реєстрація на відстані різних параметрів діяльності фізіологічних систем організму.
РАДІОЧУТЛИВІСТЬ – чутливість біологічних об'єктів до дії іонізуючого випромінювання.
РАЦІОН – норма харчових продуктів для людини на певний відрізок часу.
РЕАБІЛІТАЦІЯ – комплекс заходів щодо відновлення втрачених чи ослаблених функцій організму.
РЕАБСОРБЦІЯ – процес зворотного всмоктування води і деяких речовин через біологічні мембрани.
Р. канальцева – зворотне всмоктування води і деяких речовин з первинної сечі в кров;
р. облігатна – зворотне обов’язкове всмоктування води, натрію хлориду, амінокислот, глюкози тощо, яке відбувається в проксимальному відділі нефрону і не підлягає фізіологічній регуляції;
р. факультативна – зворотне всмоктування води і деяких іонів у дистальному відділі нефрону, яке фізіологічно регулюється.
РЕАДАПТАЦІЯ – процес повторного пристосування організму до умов навколишнього середовища.
РЕАКТИВНІСТЬ – основна властивість живого організму реагувати на вплив зовнішніх або внутрішніх факторів.
РЕАКЦІЯ відповідь організму або окремих його структур на зміни зовнішнього чи внутрішнього середовища.
Р. активації – зміна повільного, високоамплітудного ритму ЕЕГ (характерного для сну) на швидкий, низькоамплітудний ритм (характерний для неспання) при подразненні ретикулярного утворення стовбура мозку;
р. алергічна – прояв підвищеної чутливості до впливів чужорідних речовин;
р. анафілактична – алергічна р. на повторне введення чужорідних речовин;
р. антиген-антитіло – специфічне зв'язування антигену з відповідним антитілом, внаслідок чого утворюється імунний комплекс;
р. вестибуловегетативна – зміна артеріального тиску, частоти пульсу, дихання, потовиділення, температури тіла, секреції слини, що виникає при подразненні рецепторів лабіринту;
р. вестибулярна – р. організму у відповідь на адекватні (інерційно-гравітаційні сили) і неадекватні (температуру, електричний струм тощо) подразнення вестибулярного апарату;
р. депресорна – p. організму, спрямована на зниження артеріального тиску;
р. ідеомоторна – підвищення тонусу або слабке скорочення м'язів, яке виникає у людини при уявленні про рух;
р. ізогемаглютинації – р. визначення груп крові за стандартними сироватками;
р. клиностатична – зменшення частоти скорочень серця і зниження артеріального тиску після переходу з вертикального в горизонтальне положення;
р. крові активна – p., що визначається концентрацією в крові водневих (Н+) та гідроксильних (ОН-) іонів. Характеризується водневим показником (рН);
р. напруження – комплекс пристосувальних р. організму, спрямованих на мобілізацію його ресурсів;
р. підсвідома – р., яка відбувається внаслідок активації невеликої кількості нейронів ЦНС;
р. подвійної ізогемоаглютинації – р. визначення груп крові за стандартними еритроцитами;
р. порогова – р. збудливої тканини на дію порогового подразника;
р. пресорна – p., яка виявляється підвищенням артеріального тиску;
р. пристосувальна – р. організму на подразнення, що забезпечує урівноваження його з навколишнім середовищем і спрямована на збереження оптимального рівня життєвих процесів;
p. свідома – реакція, що відбувається внаслідок активації всіх нейронів ЦНС;
р. смакова – p., спрямована на аналіз харчових речовин;
р. субсенсорна – р. на подразник, інтенсивність якого лежить нижче від порога відчуття. Термін ввів Г. В. Гершуні;
р. фотохімічна – хімічна p., яка відбувається в сітківці ока під впливом світла.
РЕАНІМАЦІЯ – відновлення життєдіяльності вмираючого організму шляхом відповідних дій, спрямованих у першу чергу на відновлення кровообігу, дихання та діяльності вищих відділів ЦНС.
РЕВЕРБЕРАЦІЯ ЗБУДЖЕННЯ – тривала циркуляція імпульсів збудження між різними структурами ЦНС.
РЕВЕРСІЯ МЕМБРАННОГО ПОТЕНЦІАЛУ – виникнення під час збудження потенціалу протилежного знака відносно стану спокою: внутрішня поверхня клітини стає позитивною стосовно зовнішньої негативної.
РЕГУЛЯЦІЯ – сукупність процесів, спрямованих на забезпечення необхідних режимів функціонування біологічної системи і на досягнення певної мети.
Р. за відхиленням – автоматична зміна функціонування біологічного об'єкта, у якого сигналом для діяльності апаратів регуляції є відхилення;
р. за збуренням – автоматична зміна функціонування біологічного об'єкта, у якого діяльність регуляції викликається сигналом регульованого параметра.
р. вестибулярна – р. організму у відповідь на адекватні (інерційно-гравітаційні сили) і неадекватні (температуру, електричний струм тощо) подразнення вестибулярного апарата;
р. гормональна – p., що здійснюється гормонами;
р. гуморальна – p., що здійснюється через рідинні середовища організму, в яких містяться біологічно активині речовини;
р. нейрогуморальна – p., що здійснюється за участю нервової системи і гуморальних факторів (метаболітів, гормонів, медіаторів тощо), які передаються кров'ю, лімфою, тканинною рідиною;
р. нервова – сукупність реакцій ЦНС, спрямованих на забезпечення оптимального рівня життєдіяльності, підтримання гомеостазу й адекватної взаємодії організму з навколишнім середовищем;
р. умовнорефлекторна – p., що забезпечується умовними рефлексами.
РЕГУРГІТАЦІЯ – переміщення вмісту будь-якого порожнинного органа в напрямку, протилежному до фізіологічного.
РЕЗЕРВ ДИХАННЯ – різниця між максимальною вентиляцією легенів та хвилинним об'ємом дихання.
РЕЗЕРВ КРОВІ ОСНОВНИЙ (ЛУЖНИЙ) – показник буферної системи крові – об'єм вуглекислого газу в 1000 мл крові за умови, що парціальний тиск вуглекислого газу над кров'ю становить 5,2 кПа (40мм рт. ст.); у нормі дорівнює 520-570 мл.
РЕЗИСТЕНТНІСТЬ – стійкість до дії різних пошкоджуючих факторів.
Р. еритроцитів осмотична – здатність еритроцитів витримувати без пошкодження зниження осмотичного тиску;
р. осмотична еритроцитів максимальна – осмотичний тиск, при якому виникає повний гемоліз всіх еритроцитів, що визначається за концентрацією NaCl; в нормі 0,34 %;
р. о. еритроцитів мінімальна – осмотичний тиск, при якому починається гемоліз еритроцитів, що визначається за концентрацією NaCl; в нормі 0,52 %;
р. організму – стійкість організму до дії різних пошкоджуючих факторів, що реалізується на основі загальнобіологічного принципу гомеостазу;
р. капілярів – здатність стінок капілярів, що зазнають механічного впливу, зберігати цілісність.
РЕЗУС-АНТИТІЛА – антитіла, спрямовані проти одного з ізоантигенів резус-фактора або їх комбінації.
РЕЗУС-НЕСУМІСНІСТЬ – наявність у донора і реципієнта або у вагітної жінки і плода антигенних відмінностей за резус-фактором.
РЕЗУС-ФАКТОР – аглютиноген, який міститься в еритроцитах більшості людей (85%).
РЕКАЛЬЦИФІКАЦІЯ ПЛАЗМИ – метод дослідження здатності крові згортатися визначенням часу згортання цитратної плазми після додавання розчину кальцію хлориду.
РЕЛАКСАЦІЯ – 1) розслаблення скелетної мускулатури;
2) зняття психічного напруження.
Р. рецептивна – активне рефлекторне розслаблення шлунка під час ковтання і подразнення стравоходу їжею.
РЕЛАКСИН-ГОРМОН – гормон жовтого тіла та плаценти, який розширює симфіз лобкових кісток, сприяє нормальному перебігу пологів.
РЕНІН – фермент юкстагломерулярного комплексу нирок, що перетворює ангіотензиноген плазми крові на ангіотензин, який підвищує артеріальний тиск.
РЕНТГЕНОКІМОГРАФІЯ – метод реєстрації переміщень обмежених ділянок контура того чи іншого органа за допомогою рентгенівських променів.
РЕНТГЕНОФАЗОКАРДІОГРАФІЯ – рентгенографія серця в різні фази серцевого циклу.
РЕОБАЗА – мінімальна сила постійного електричного струму, здатна при необмеженій тривалій дії викликати збудження нерва або м'яза.
РЕОГРАФІЯ – метод дослідження пульсових коливань кровонаповнення судин, органів і тканин шляхом графічної реєстрації змін повного опору тканин до проходження струму високої частоти, слабкого за силою та напругою.
Р. інтегральна – сумарна оцінка кровонаповнення судин органів і тканин за допомогою реографічного методу;
р. поперечна – р. кінцівки, при якій електроди розміщені на одному рівні відносно її поздовжньої осі; використовується для оцінки функцій кровоносних судин певної частини кінцівки;
р. поздовжня – р. кінцівки, при якій електроди розміщені по її поздовжній осі; використовується для оцінки функцій кровоносних судин всієї кінцівки.
РЕОКАРДІОГРАФІЯ – метод оцінки серцевої діяльності та хвилинного об'єму серця реографічним методом.
РЕОКОРТИКОГРАФІЯ – різновидність реоенцефалографії, коли електроди накладають на поверхню кори півкуль великого мозку.
РЕОПЛЕТИЗМОГРАФІЯ – різновид плетизмографії, коли реєстрацію змін електричного імпедансу здійснюють за допомогою струмів високої частоти.
РЕОПУЛЬМОНОГРАФІЯ – метод кількісної оцінки величини крово- та повітронаповнення певних ділянок легенів та змін цих показників у процесі дихання.
РЕОСУБКОРТИКОГРАФІЯ – різновидність енцефалографії, коли електроди вводять у підкіркові структури головного мозку.
РЕОЕНЦЕФАЛОГРАФІЯ – дослідження мозкового кровообігу реографічним методом.
РЕПОЛЯРИЗАЦІЯ – відновлення вихідної різниці потенціалів між зовнішньою поверхнею мембрани і протоплазмою клітини, виникає після деполяризації.
РЕСПІРАЦІЯ – періодичність зовнішнього дихання; термін вживається також для позначення тканинного дихання.
РЕТЕНЦІЯ – компонент пам'яті: збереження набутої інформації.
Р. азоту – затримка азоту білка в організмі за умови позитивного азотистого балансу.
РЕТИКУЛОЦИТ – еритроцит , який має базофільну сітку.
РЕТИКУЛУМ САРКОПЛАЗМАТИЧНИЙ – система трубочок і цистерн волокна посмугованого м'яза, де зберігаються іони кальцію.
РЕТИКУЛЯРНА ФОРМАЦІЯ – сітчасте утворення, розміщене вздовж мозку, яке здійснює активацію кори великих півкуль, має низхідний вплив на спинний мозок
РЕТИНАЛЬ – форма ретинолу, яка відрізняється наявністю альдегідної форми.
РЕТИНАЛЬДЕГІД – форма ретинолу, що в сполученні з білком опсином утворює родопсин (зоровий пурпур).
РЕТИНОЛ (вітамін А) – жиророзчинний вітамін, який утворюється в організмі людини з каротину, що надходить з їжею.
РЕТРАКЦІЯ – зменшення об'ємів клітин, тканин або іншого морфологічного утворення (напр., кров'яного згустка) за рахунок скорочення деяких елементів його структури.
Р. згустка – скорочення (стягування) згустка крові або плазми, яке супроводжується виділенням сироватки (завершальний етап формування тромбу).
РЕФЛЕКС – реакція організму на подразнення, яка відбувається за участю ЦНС; за допомогою рефлексу організм швидко й цілеспрямовано реагує на зміни внутрішнього і зовнішнього середовища.
р. анальний – рефлекс на подразнення шкіри поблизу заднього проходу, викликає скорочення зовнішнього сфінктера прямої кишки;
р. антагоністичні – р., один з яких гальмує інший;
р. ахіллів – сухожильний р., при якому підошовне згинання стопи викликається ударом молоточка в ділянці ахіллового сухожилка;
р. Бабінського – повільне тонічне розгинання великого пальця стопи, що виникає при інтенсивному штриховому подразненні шкіри підошви; рефлекс фізіологічний у дітей до 2-2,5 року;
р. безумовний – відносно сталі стереотипні природжені реакції організму на вплив зовнішнього або внутрішнього середовища; відбуваються за участю ЦНС і не потребують для свого виникнення спеціальних умов;
р. вазовазальний – р . з інтерорецепторів одних судин на тонус інших;
р. вегетативний – р., який регулює діяльність внутрішніх органів та здійснює адаптаційно-трофічний вплив на різні функції соматичної нервової системи;
р. в. вісцеровісцеральний – в. р., при якому подразнення рецепторів одного внутрішнього органа впливає на діяльність іншого;
р. в. вісцеродермальний – в. р., при якому подразнення рецепторів внутрішнього органа викликають зміни на обмежених ділянках шкіри (напр., зміна чутливості);
р. в. дермовісцеральний – в. р., при якому подразнення певної ділянки шкіри викликає зміну діяльності відповідного внутрішнього органа;
р. вестибулярний – p., який виникає при зміні положення тіла в просторі;
р. випрямний – вестибулярний p., який забезпечує повернення тіла з неприродного стану в нормальний; здійснюється центрами середнього мозку;
р. внутрішньосерцеві – р., що виникають за участю внутрішньосерцевої нервової системи (напр., при розтягуванні правого передсердя ізольованого серця змінюється функція гемодинамічпо роз'єднаного з ним лівого шлуночка);
р. гастроентеральний – виникнення або посилення скорочень тонкої кишки у відповідь на подразнення шлунка;
р. Герінга – уповільнення пульсу під час затримки дихання на стадії глибокого вдиху;
р. Герінга-Брейера – група рефлекторних реакцій, які сприяють зміні фаз дихального циклу, регулюють глибину і частоту дихання залежно від ступеня повітронаповнення легенів;
р. Гольца – зменшення кількості серцевих скорочень (іноді припинення роботи серця) при подразненні інтерорецепторів черевної порожнини (напр., при постукуванні по стінці живота);
р. глотковий – скорочення м'язів глотки і гортані при подразненні рецепторів глотки і кореня язика;
р. депресорний – р. серцево-судинної системи, спрямований на зниження артеріального тиску;
р. дихальні – реакція організму на зміни зовнішнього або внутрішнього середовища, яка впливає на характер зовнішнього дихання;
р. д. захисні – рефлекторні зміни зовнішнього дихання, які запобігають або зменшують потрапляння в дихальні шляхи подразливих та пошкоджуючих речовин;
р. д. оборонні – рефлекторні зміни дихальних рухів, спрямованих на виведення з дихальних шляхів екзогенних або ендогенних подразників;
р. дихально-серцевий – зниження частоти серцевих скорочень у кінці видиху;
р. замикальний пілоричний – закриття пілоричного сфінктера шлунка під впливом кислого вмісту, який надходить у дванадцятипалу кишку;
р. захисний – загальна назва рефлексів, які виникають у відповідь на дію надмірного подразника і спрямовані на його усунення;
р. дуги аорти – депресорний р. підвищення тиску в ділянці дуги аорти, що спричиняє розширення судин, уповільнення та ослаблення серцевої діяльності; виникає зниження артеріального тиску крові;
р. зіничний – зміна діаметра зіниць (або однієї зіниці) залежно від освітлення;
р. інтероцептивний – p., що виникає при подразненні інтерорецепторів;
р. ковтальний – p., що виникає при подразненні рецепторів слизової оболонки глотки та кореня язика;
р. колінний – подразнення сухожилка чотириголового м'яза нижче надколінка, яке викликає розгинання нижньої кінцівки в колінному суглобі;
р. кремастерний – підтягнення яєчка при подразненні верхньо-внутрішньої поверхні стегна;
р. лабіринтний – виникнення ністагму при уповільненні чи прискоренні обертання тіла людини;
р. ланцюговий – безумовний р. який складається з великої кількості простих рефлексів, закінчення кожного з яких є сигналом для появи наступного;
р. ліктьовий згинальний – згинання передпліччя під час постукування в ділянці сухожилка двоголового м'яза плеча;
р. ноцицептивний – комплекс соматичних і вегетативних рефлексів, які виникають при больових подразненнях;
р. окосерцевий (р.Даніні-Ашнера) – короткочасне уповільнення пульсу та зниження артеріального тиску при натисканні на очні яблука;
р. орієнтувальний – р. на новизну, до якого входять рухові та вегетативні компоненти, а також активізація ЦНС;
р. підошовний – слабке подразнення підошви викликає згинання пальців і стопи;
р. порожнистих вен – пресорний pефлекс: підвищення тиску в отворах порожнистих вен та правому передсерді, що викликає посилення та почастішання серцевих скорочень;
Достарыңызбен бөлісу: |