А аберація – відхилення будови чи функції від норми. А. ока сферична
жүктеу/скачать 0.82 Mb.
|
т. осмотичний – сила, що забезпечує рух води у напрямку з меншої концентрації іонів до більшої; т. парціальний – частина загального тиску газу, який входить до складу газової суміші, що припадає на частку цього газу; т. фільтраційний – різниця тисків в капілярі та тканині, що забезпечує перехід рідини та розчинених речовин з крові в тканини. ТІАМІН (вітамін В1) – водорозчинний вітамін, який міститься в зернових і бобових культурах, картоплі та продуктах тваринного походження; бере участь у процесах обміну речовин, нестача його спричинює ураження периферичних нервів, серцево-судинної, травної та м'язової систем. ТІК – різновид швидких мимовільних стереотипних скорочень м'яза чи груп м'язів, що викликають вимушені рухи. ТІЛО – 1) фіз. матерія або речовина, обмежена в просторі; 2) організм людини або тварини в цілому з його зовнішніми і внутрішніми проявами. Т. жовте – тимчасова залоза внутрішньої секреції, яка розвивається в яєчнику з клітин зернистого шару фолікула після його розриву та виходу з нього яйцеклітини; т. колінчасте – утворення проміжного мозку, яке належить до метаталамуса; основна функція: опосередкування та інтеграція аферентної інформації; т. к. латеральне – підкірковий центр зорового аналізатора, в якому відбувається проведення імпульсів від первинних зорових центрів покришки на шляху до зорової зони кори півкуль великого мозку; т. к. медіальне – підкірковий центр слухового аналізатора, в якому відбувається проведення імпульсів від первинних слухових центрів покришки на шляху до слухової зони кори півкуль великого мозку; т мамілярне – комплекс структур заднього відділу гіпоталамуса, які входять до складу лімбічної системи; бере участь у формуванні вищих психічних функцій; т. мозолисте – пласт нервових волокон, що з'єднує кору двох півкуль великого мозку між собою; т. смугасте – центральне утворення екстрапірамідної системи (хвостате і сочевицеподібне ядра, внутрішня капсула); бере участь у координації складних рухів, процесах пам'яті, емоціях тощо; т. шишкоподібне – т. розміщене в проміжному мозку, виробляє мелатонін, серотонін, гістамін тощо; бере участь у рості, статевому дозріванні, забезпеченні гомеостазу організму тощо. ТІЛЬЦЕ ДОТИКОВЕ – чутливі нервові закінчення, що беруть участь у здійсненні функції дотику. ТІНІ ЕРИТРОЦИТІВ – строма еритроцитів, яка залишається після гемолізу. ТКАНИНА – система клітин і неклітинних елементів, спільних за походженням, будовою та функціями. Т. збудлива – тканина (нервова, м'язова та залозиста), що здатна у відповідь на подразнення переходити із стану фізіологічного спокою у стан збудження; т. хромафінна – система клітин гліального походження, що містяться в мозковій частині надниркових залоз, в аорті, каротидних синусах тощо, які виробляють адреналін та інші гормони. ТОКОДИНАМОМЕТРІЯ – вимірювання сили скорочення м'язів матки під час пологів. ТОКОФЕРОЛ (вітамін Е) – жиророзчинний вітамін, що міститься в багатьох оліях, необхідний для нормального процесу розмноження; недостатність викликає м'язову дистрофію, дегенерацію нервових клітин. ТОМОГРАФІЯ – метод отримання пошарового зображення обстежуваного об'єкта. Т. комп'ютерна – т. шляхом сканування досліджуваного шару об'єкта тонким пучком рентгенівського випромінювання з подальшою побудовою зображення цього шару за допомогою ЕОМ. ТОНИ СЕРЦЯ – високочастотні звуки, які виникають під час роботи серця. Т. с. другий – т., обумовлений закриттям півмісяцевих клапанів аорти та легеневого стовбура, що у часі збігається з зубцем Т ЕКГ; т. с. перший – т., обумовлений систолою шлуночків, яка в часі співпадає з зубцем 5 ЕКГ; т. с. третій – т., обумовлений швидким наповненням серця кров'ю; т. с. четвертий – т., обумовлений систолою передсердь. ТОНУС – стан тривалого скорочення або напруження м'язів та збудження центрів ЦНС. Т. афективний – властивий індивідууму рівень емоційності в цілому (переважання емоцій та афективних реакцій, ступінь їх мінливості); т. базальний – ступінь активного напруження судинної стінки, що залишається після ліквідації нейрогенних та гуморальних впливів; т. венозний – судинний тонус вен, обумовлений скороченням непосмугованих м'язових елементів їхніх стінок; т. кірковий – тривале стійке збудження клітин кори півкуль великого мозку, що викликається тонізуючим впливом висхідного сітчастого утворення; т. тетанічний – тонічне скорочення скелетної мускулатури, під час якого спостерігається значне напруження м'язів, що стійко утримується на сталому рівні; спостерігається після децеребрації; т. нервових центрів – стале збудження нервових центрів, у підтримці якого безперервно беруть участь як аферентні імпульси з периферії, так і різні гуморальні подразники (напр., гормони, вуглекислий газ тощо); т. судинний – стале напруження стінок кровоносних судин, що протидіє їхньому розтягненню під впливом тиску крові. ТРАВЛЕННЯ – сукупність процесів, які забезпечують механічну і хімічну обробку їжі, внаслідок чого складні хімічні речовини перетворюються на прості, що легко засвоюються організмом. Т. мембранне – т., яке відбувається за допомогою ферментів, локалізованих на клітинній мембрані; т. порожнинне – т., що відбувається за межами клітин (у порожнині). ТРАНСКРИПЦІЯ – перший етап біосинтезу білків, коли відбувається перенесення генетичної інформації. ТРАНСПЛАНТАЦІЯ – пересаджування клітин, органів і тканин в межах одного організму (гомо-) або від одного до іншого (гетеротрансплантація) . ТРАНСПОРТ – перенесення води, газів та різних речовин через мембрану клітини або органоїдів. Т. активний – т. речовин проти градієнта концентрації з затратою енергії; т. пасивний – т. речовин за градієнтом концентрації без витрати енергії. ТРАНСПОРТЕРИ – неспецифічні та специфічні системи активного і пасивного транспорту речовин через мембрани. ТРАНСПОРТНІ СИСТЕМИ КЛІТИН – системи, які забезпечують різні види транспорту. ТРАНСФЕРОН – білок крові, що переносить мідь і залізо. ТРАНСФОРМАЦІЯ РИТМУ ЗБУДЖЕННЯ – одна з властивостей нервових центрів –зміна частоти ритму імпульсів. ТРАНСФУЗІЯ – переливання крові або будь-якої рідини. ТРАХЕОСТОМІЯ – розтин трахеї й утворення штучної фістули. ТРЕМТІННЯ –мимовільні стереотипні ритмічні чи коливальні рухи всього тіла або його частин. Т. фізіологічне – т., яке виникає внаслідок м'язового напруження, втоми, охолодження тощо; т. емоційне – т. пальців, рук, повік, що виникає під час емоційного збудження. ТРЕНУВАННЯ – процес систематичного впливу на організм з метою підвищення чи збереження на високому рівні працездатності та збільшення стійкості людини до несприятливих умов. ТРИГЕРНІ МЕХАНІЗМИ – пускові механізми, які забезпечують початок функціональної активності біологічного об'єкта. ТРИЗМ – тонічний спазм жувальних м'язів, що спричинює обмеження рухів у скронево-нижньощелепному суглобі. ТРИКУТНИК ЕЙНТХОВЕНА – умовний рівносторонній трикутник, утворений осями трьох стандартних відведень ЕКГ. ТРИПСИН – протеолітичний фермент, що утворюється з трипсиногену під впливом ентерокінази; активний в нейтральному або слабкоосновному середовищі. ТРИПСИНОГЕН – неактивний попередник трипсину, який синтезується підшлунковою залозою. ТРИТАНОПІЯ – аномалія колірного зору; людина не сприймає синього і фіолетового кольорів. ТРОМБ – ущільнена маса крові або лімфи після її згортання в кровоносній чи лімфатичній судині. ТРОМБІН – протеолітичний фермент, що утворюється в плазмі крові з протромбіну, перетворює фібриноген на фібрин, а також бере участь в активації факторів XIII, V, VIII згортання крові, агрегації тромбоцитів і ретракції (стисканні) кров'яного згустка. ТРОМБОЕЛАСТОГРАФІЯ – графічна реєстрація процесу згортання крові за зміною в'язкості крові та пружно-еластичними властивостями утворюваного згустка. ТРОМБОЗ – процес утворення в кровоносній чи лімфатичній судині тромбу. ТРОМБОЦИТИ – один з видів клітин крові, які беруть участь у згортанні крові, активують протромбін, фібриноген тощо, периферична частина (гіаломер) обумовлює ретракцію кров'яного згустка. ТРОМБОЦИТОЗ – збільшення вмісту тромбоцитів у периферичній крові. ТРОМБОЦИТОПЕНІЯ – зниження вмісту тромбоцитів у периферичній крові. ТРОПОНІН – глобулярний білок, який входить до складу тонких актинових філаментів міофібрил. ТРОПОМІОЗИН – фібрилярний білок, який входить до складу тонких актинових філаментів міофібрил. ТРОФІКА – сукупність обмінних процесів, що становлять основу клітинного живлення і забезпечують збереження структури та функції тканин і органів. ТУРГОР – напруження та еластичність тканини, що змінюються залежно від її фізіологічного стану. У УВАГА – форма організації психічної діяльності, що забезпечує виділення у свідомості одних об'єктів відображення при одночасному відволіканні від інших об'єктів. УДАР СОНЯЧНИЙ – зміни в організмі, обумовлені інтенсивним або тривалим впливом прямого сонячного випромінювання. У. тепловий – зміни в організмі, обумовлені тривалим впливом високої температури навколишнього середовища, особливо під час підвищеної вологості повітря. УКОЛ ЦУКРОВИЙ – укол у дно IV шлуночка довгастого мозку; викликає гіперглікемію. УРЕМІЯ – патологічний стан організму, пов'язаний із затримкою у крові азотистих шлаків. УРОБІЛІН – пігмент, який утворюється в сечі при окисленні уробіліногену. УРОБІЛІНОГЕН – продукт відновлення білірубіну, що утворюється в кишках під впливом бактерій. УРОГАСТРОН – речовина, що міститься в сечі, гальмує секрецію шлунка і його моторику. УРОДИНАМІКА – процес активного виведення сечі з організму. уява – формування нових образів та ідей на основі минулого досвіду. Ф ФАГОЦИТИ – клітини, здатні до фагоцитозу; термін запропонував І. І. Мечников. ФАГОЦИТОЗ – процес активного поглинання і внутрішньоклітинного перетравлювання різних частинок фагоцитами. ФАЗА – період у розвитку будь-якого явища. Ф. асинхронного скорочення шлуночків серця – ф. серцевого циклу, початкова частина періоду напруження шлуночків, послідовне втягнення міокардіоцитів у скорочення; триває 0,05 с; ф. деполяризації потенціалу дії – період, протягом якого відбувається повна зміна полярності електричних зарядів на внутрішній і зовнішній поверхнях мембрани клітини, яка перебуває у стані збудження; ф. вигнання – період випорожнення шлуночків серця від крові; ф. зрівняльна – однакова відповідь збудливої тканини на різні за частотою та силою подразнення; спостерігається у стані парабіозу; ф. ізометричного напруження – фаза серцевого циклу, друга частина періоду напруження шлуночків, що відбувається при закритих клапанах; триває 0,03 с; ф. ізометричного розслаблення серця – фаза серцевого циклу, друга частина діастоли шлуночків, настає після протодіастолічного періоду при закритих клапанах, відбувається прогресивне падіння тиску крові без зміни об'єму шлуночків; триває 0,08 с; ф. максимального вигнання – ф. серцевого циклу, протягом якої зігнання крові зі шлуночків серця відбувається з максимальною швидкістю; ф. наповнення серця – ф., протягом якої шлуночки серця заповнюються кров'ю; ф. напруження серця – ф., протягом якої відбувається систола шлуночків серця; ф. наркотична – одна з перехідних фаз від збудження до гальмування і в зворотному напрямку в корі великого мозку, що характеризується зниженням усіх умовних рефлексів; ф. парадоксальна – зростання відповіді збудливої тканини на слабкіші та рідші подразнення порівняно з частішими та сильнішими подразненнями; ф. перетворювання – період між початком електричної систоли (початок зубця Р на ЕКГ) та початком механічної систоли (початок 1-го тону ФКГ) серця; ф. підвищеної збудливості – підвищення збудливості, яке виникає внаслідок попереднього збудження слідом за фазою відносної рефрактерності, відповідає слідовій деполяризації; ф. повільного вигнання крові – ф. серцевого циклу, друга частина періоду вигнання крові з шлуночків серця триває 0,13 с; ф. повільного наповнення шлуночків серця – ф. серцевого циклу, друга (завершальна) частина періоду наповнення шлуночків, триває 0,17 с; ф. повільної реполяризації – другий період ф. реполяризації потенціалу дії, який характеризується повільною зміною полярності поверхні клітинної мембрани; ф. п. перша – зростання працездатності, обумовлене підвищенням активності ЦНС, мобілізацією уваги і пам'яті, зростанням обмінних процесів тощо; ф. п. друга – оптимальний рівень функціонування ЦНС, характеризується точними й раціональними робочими рухами тощо; ф. п. третя – ф. зниження працездатності, обумовлена втомою; ф. реполяризації потенціалу дії – ф., протягом якої розміщення електричних зарядів, характерне для збудження, змінюється на протилежне; ф. субнормальної збудливості – стан зниженої збудливості, що виникає внаслідок попереднього збудження, відповідає слідовому позитивному потенціалу (слідовій гіперполяризації); ф. ультрапарадоксальна – стан, що спостерігається у корі великого мозку, характеризується відсутністю умовних рефлексів на дію всіх позитивних (підкріплюючих) та наявністю їх у відповідь на дію гальмівних (непідкріплюючих) подразників; ф. швидкого вигнання крові – ф. серцевого циклу, початкова частина періоду вигнання; триває 0,12 с; ф. швидкого (пасивного) наповнення шлуночків – ф. серцевого циклу, початковий період наповнення шлуночків; триває 0,08 с; ф. швидкої реполяризації потенціалу дії – перший період фази реполяризації потенціалу дії, який характеризується швидкою зміною полярності поверхні клітинної мембрани. ФАЗОВИЙ АНАЛІЗ СЕРЦЕВОГО ЦИКЛУ – метод визначення тривалості різних періодів та фаз діяльності серця шляхом реєстрації полікардіограми. ФАЗОВІ ЯВИЩА В КОРІ МОЗКУ – процеси, що відбивають зміну співвідношень між силою подразника та величиною умовної реакції; відбуваються послідовно в декілька фаз: зрівняльна, парадоксальна, ультрапарадоксальна, гальмівна (наркотична). ФАЗОРЕНТГЕНОКАРДІОГРАФІЯ – метод отримання зображення серця в заданій фазі серцевого циклу. ФАКТОР – рухома сила будь-якого процесу або одна з головних його умов. Ф. абіотичний – сукупність умов зовнішнього середовища, що впливають на організм; ф. антианемічний – внутрішній ф. (виробляється слизовою оболонкою шлунка) та зовнішній ф., що потрапляє в організм з їжею (міститься у сирій печінці, дріжджах тощо); відповідає за фізіологічне дозрівання кісткового мозку; ф. антропічні – зміни, внесені в природу людською діяльністю, що впливають на органічний світ; ф. біотичний – сукупність факторів органічного світу, які визначають умови існування організмів; ф. гуморальні – утворені в різних тканинах і органах біологічно активні речовини, вплив яких на організм відбувається через рідинні середовища; ф. екологічні – елементи середовища, які впливають на організм; поділяються на абіотичні, антропічні і біотичні; ф. згортання крові – речовини, які забезпечують згортання крові та формування фібринних тромбів; ф. з. к. І (фібриноген) – білок плазми крові, який під впливом тромбіну перетворюється на фібрин; є основою кров'яного згустка; ф. з. к. II (протромбін) – глікопротеїд плазми крові, який є попередником тромбіну; ф. з. к. Ш (тканинний тромбопластин) – фосфополіпротеїд плазми крові, який бере участь у перетворенні протромбіну на тромбін; ф. з. к. IV – іони кальцію що міститься у плазмі крові, бере участь у всіх фазах згортання крові; ф. з. к. V і VІ (проакцелерин і акцелерин) – неактивна і активна форми одного фактора плазми крові, що беруть участь у прискоренні утворення тканинної та кров'яної протромбінази і тромбіну; ф. з. к. VІІ (проконвертин, стабільний ф.) – глобулін плазми крові, що забезпечує утворення тканинної протромбінази; ф. з. к. VIII (антигемофільний ф.) – глобулін плазми крові, необхідний для формування кров'яної протромбінази; його відсутність викликає гемофілію А; ф. з. к. IX (ф. Крістмаса, антигемофільний ф. В) – глобулін плазми крові, який разом з іншими факторами бере участь у створенні фактора з тромбоцитів; його відсутність викликає гемофілію В; ф. з. к. X (ф. Стюарта-Прауера, протромбіназа) – білок плазми крові, що синтезується в печінці за участю філохінонів (віт. К), бере участь у створенні фактора III згортання крові і фактора 3 тромбоцитів; ф. з. к. XI (попередник тромбопластину, антигемофільний ф. С) – глобулін плазми крові, необхідний для утворення кров'яної протромбінази, активує фактор IX; його відсутність викликає гемофілію С; ф. з. к. XII (ф. Хагемана, контактний ф.) – глікопротеїд плазми крові, який, взаємодіючи з чужорідною поверхнею, спричиняє процеси згортання крові, фібринолізу, активування калікреїнкінінової системи; ф. з. к. XIII (фібриназа) – глобулін плазми крові, що міститься у плазмі, клітинах крові і тканинах; необхідний для утворення фібрину; ф. риску – загальна назва факторів, які збільшують можливість розвитку порушень діяльності організму; ф. росту – речовина, яка здатна прискорювати поділ клітин, але не використовується при цьому як пластичний матеріал або джерело енергії; ф. тромбоцитів 3 (тромбоцитарний тромбопластин) – фосфоліпід, який синтезується в тромбоцитах, вивільнюється після їх руйнування; ф. тромбоцитів 4 (антигепариновий ф.) – білок, який синтезується у тромбоцитах і нейтралізує активність гепарину плазми; ф. тромбоцитів 5 (фібриноген) – ф., що синтезується в тромбоцитах чи адсорбується з плазми на їхній мембрані; забезпечує адгезію та агрегацію тромбоцитів. ф. тромбоцитів 6 (тромбостенін) – ф., що міститься на мембрані тромбоцитів, забезпечує ущільнення та скорочення кров'яного згустка за рахунок енергії АТФ, яку він розщеплює; ф. тромбоцитів 10 (судинозвужувальний ф.) – серотонін, який адсорбується тромбоцитами з крові; ф. тромбоцитів 11 (ф. агрегації) – АДФ і тромбоксан А2, які забезпечують агрегацію. ФЕНОМЕН АКТИВНОГО ВІДПОЧИНКУ СЄЧЕНОВА – зменшення часу відновлення стомлених скелетних м'язів за умови виконання фізичних вправ протилежною групою м'язів. Ф. віддачі – швидка зміна одного рефлексу на інший, який є антагоністичним до першого (напр., різке розгинання рефлекторно зігнутої кінцівки після припинення подразнення); ф. Гайдингера – виникнення у полі зору при освітленні ока поляризованим світлом двох трикутників, з'єднаних вершинами в точці фіксації (щиток Гайдингера); ф. "лійки" Шеррингтона – послідовна конвергенція аферентної імпульсації, що в кінці завершується загальним шляхом у вигляді лійки; ф. Орбелі-Гінецинського – підвищення працездатності й скорочення часу відновлення стомленого скелетного м'яза під впливом подразнення симпатичних нервів; ф. повторного входу збудження – виникнення циркуляції збудження в міокарді внаслідок локального збільшення його рефрактерності або блокади проведення імпульсу в одному напрямку; ф. управління ритмом серця – відповідність частоти серцевих скорочень до частоти подразнення блукаючого нерва. ф.Фареуса –Ліндквіста – зменшення в’язкості крові в капілярах; ФЕНОТИП – сукупність ознак та властивостей організму, вияв яких обумовлений взаємодією генотипу з умовами зовнішнього і внутрішнього середовищ. ФЕРМЕНТАТИВНО-ТРАНСПОРТНИЙ КОМПЛЕКС (КОНВЕЄР) – специфічна структура мембрани ентероцитів, яка складається з ферментів і транспортної системи, що забезпечує всмоктування безпосередньо з ферменту на вхід у транспортну систему. ФЕРТИЛЬНІСТЬ – здатність зрілого організму давати життєздатних нащадків. ФІБРИЛЯЦІЯ СЕРЦЯ – повна асинхронність скорочення міокардіоцитів, внаслідок чого припиняється функція серця як помпи. ФІБРИН – нерозчинний у воді білок, утворений з фібриногену під впливом на нього тромбіну в процесі згортання крові. ФІБРИНОКІНАЗА – протеолітичний фермент, який каталізує перетворення плазміногена на плазмін. ФІБРИНОЛІЗ – процес розчинення фібрину, який здійснюється ферментами фібринолітичної системи. ФІБРИНОЛІЗИН – фермент, що руйнує згустки крові, перетворюючи фібрин на розчинні продукти. ФІЗІОЛОГІЧНИЙ – стосується процесів, які відбуваються в живому організмі. ф. вартість роботи – величина затрачених фізіологічних резервів організму у процесі діяльності; ф. працездатність – певний функціональний стан, який дозволяє виконати той чи інший обсяг фізичної роботи; ф. характеристика трудової діяльності – вимоги до функціонального стану фізіологічних систем організму, необхідних для успішної діяльності; ф. навантаження – різновид робочого навантаження, основний тягар якого припадає на опорно-руховий апарат; ф. ідеалізм – суб'єктивно-ідеалістичне вчення, згідно з яким відчуття розглядаються як символи зовнішнього світу; ф. затрати під час роботи – кількість використаних у процесі діяльності енергетичних речовин та ступінь напруження тієї або іншої функції, яка визначається окремо за різними показниками; ф. основи раціонального харчування – харчування з урахуванням статі, віку, енергетичних витрат організму, умов праці та побуту, співвідношення білків, жирів, вуглеводів тощо; ф. основи трудової діяльності – фізіологічні механізми й процеси, які забезпечують трудову діяльність людини. ФІЗІОЛОГІЯ – медико-біологічна наука, яка вивчає процеси, що відбуваються в цілісному організмі та його частинах у їх взаємозв'язку між собою та з навколишнім середовищем. ФІКСАЦІЯ ЗОРОВА – проекція зображення досліджуваного об'єкта на певне місце сітківки, яке відбувається шляхом зміни положення очного яблука. жүктеу/скачать 0.82 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|