Апарат верховної ради україни інформаційне управління відділ інформаційно-бібліотечного забезпечення


ПЕРЕДКАНІКУЛЬНИЙ ПОСПІХ В ПАРЛАМЕНТІ: ПІДСУМКИ



бет3/14
Дата18.07.2016
өлшемі0.81 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14

ПЕРЕДКАНІКУЛЬНИЙ ПОСПІХ В ПАРЛАМЕНТІ: ПІДСУМКИ

Леся Балуцька, «Поступ», 12.07.2010, Львівська обл.

«Антимагдебурзьке» право: обмежити не можна дозволити.

 

Робота в українському парламенті останніми днями просто кипить. Народні обранці квапляться прийняти якомога більше законопроектів, бодай у першому читанні, внести відповідні поправки та чітко дотримуватися порядку денного, що часто стає порядком нічним. Затримуючись понаднормово на своїх робочих місцях, парламентарі хоч і нарікають на понадурочний графік, проте, стимулу до праці надають довгождані та близькі вже канікули, тривалістю у два місяці. Чи вдалося нардепам надолужити втрачений раніше час і чи плодотворною була їхня передвідпусткова праця?

Подарунком до дня народження Глави держави мав стати закон про референдум, прийнятий Верховною Радою у новій редакції. До нього мали бути внесені близько тисячі поправок, основною з яких – можливість обійти парламент у прийнятті законів та зміни Основного Закону, шляхом винесення відповідних питань на Всеукраїнський референдум. Таким чином, Віктору Януковичу мали повернути повноваження його передпопередника Леоніда Кучми, а Україна мала знову стати державою з президентсько-парламентською формою правління, а не навпаки. Згідно із внесеними поправками до закону, на Всеукраїнському референдумі мали бути поставлені питання про скасування Конституційної реформи 2004 року, за якої парламент отримав значно ширші повноваження ніж президент й відтоді Україна іменується парламентсько-президентською республікою.

В рамках цього законопроекту спікер Верховної Ради Володимир Литвин вже взявся прогнозувати, що в Україні слід очікувати дострокових парламентських виборів, позаяк, у редакції Конституції до 2004 року йдеться: «Чергові вибори до Верховної Ради України відбуваються в останню неділю березня четвертого року повноважень Верховної Ради України» (ст. 77). Тож за Конституцією вибори мали би бути черговими, а для депутатів, що обиралися згідно внесених змін на п’ять років – достроковими.

Таких оптимістичних заявок спікера ніхто особливо не брався коментувати. Буква закону для всіх одна, а для депутатів різна кожного разу. Тож, якщо в обхід Конституції України вдалося продовжити термін повноважень депутатів місцевих рад, то, зрозуміло, задля простої формальності, ніхто не буде врізати терміну повноважень всенародних обранців.

Як не дивно, але дискусії з приводу відміни Конституційної реформи 2004 року були присічені депутатом від НУНС Юрієм Ключковським. Парламент підтримав його поправку щодо виключення із тексту законопроекту «Про всеукраїнський референдум» норми, згідно з якою на референдумі можна скасовувати зміни до Конституції або визнавати таким, що втратив чинність закон про внесення змін до Конституції України. Цю поправку також підтримали Блок Литвина та КПУ. Тож розгляд законопроекту довелося відкласти на осінь до другого читання. А там, очевидно, й коаліція поповниться новими тушками і законопроект проголосують більш одностайно.

Натомість, не перестають наростати пристрасті й точитися дискусії з приводу іншого, прийнятого вже на сьогодні закону про місцеві вибори, офіційна назва якого звучить так: «Про вибори депутатів Верховної Ради Криму, місцевих рад і сільських, селищних, міських голів». Вперше, з часу одіозної Конституційної реформи 2004 року народні депутати, чисельністю у 396 осіб (чи карток) проголосували за зміни до Конституції, у пункті, що стосується зрівняння терміну повноважень міських голів та місцевих депутатів. Проте, ці зміни має ухвалити ще Конституційний суд і повторно прийняти Верховна Рада, щоправда, вже на осінній сесії.

Свого часу, зміни до Основного Закону приймалися таким поспіхом, що про важливу деталь, як рівність терміну повноважень мерів та депутатів місцевих рад, очевидно, забули. Як наслідок, перманентний виборчий процес в Україні отримав ще й юридичне закріплення. Тепер же, з метою економії державних коштів, виділених на проведення виборів, відповідні зміни одноголосно були прийняті. Зрештою, відміна місцевих виборів у травні цього року також пояснювалася дірками в бюджеті, що як і виборчий процес, стають сьогодні незмінною складовою українських реалій. Окрім недостатності коштів, наголос робився на необхідності вдосконалення виборчого законодавства, розширення прав місцевого самоврядування. Словом, мали бути внесені достойні зміни до закону про місцеві вибори, які б гарантували прихід на місця достойної влади.

Відтак, оголошена дата проведення місцевих виборів – 31 жовтня. Тому і причин поквапитися народним депутатам із поправками до закону про місцеві вибори предостатньо. Тож, спершу відповідні зміни на скору руку прийняли, а далі, подивившись на результат своєї праці – вжахнулися. Однак далеко не всі. Хтось у передчутті відпустки, навіть не зауважив, що приймав, а комусь і справді байдуже до місцевих виборів в Україні. Інші ж намагалися певним чином згладити резонанс довкола закону. Приміром, Володимир Литвин, так наче виправдовуючись за прорахунки у внесених поправках, обіцяв, що закон буде переглянуто у другому читанні та всі існуючі ляпи буде виправлено. А ляпів виявилося чимало. Та, незважаючи на них, закон таки прийняли.

Не новиною, а швидше даниною наївному українському виборцю стало збереження закритих списків. Дарма, що виборча система пропонується змішана – 50% депутатів обиратимуться по мажоритарних виборчих округах, інших 50% - пропорційно, за партійними списками. І хоч мажоритарна виборча система, як правило, передбачає відповідальність депутата перед виборцем і здатна представляти інтереси виборця, а не партії, однак, містить ряд недоліків. Серед основних – похибка при врахуванні інтересів виборців, коли, приміром, в окрузі балотується 10 – 15 кандидатів, а перемогу отримує тільки один. Або ж, коли йдеться про купівлю округу.

Що ж до такого недоліку пропорційної виборчої системи як реєстрація великої кількості партій, то він унеможливлюється, з огляду на ще одну поправку, внесену до закону про вибори: участь у виборах можуть брати тільки ті партії, які зареєстровані не пізніше ніж за 365 днів до виборів. Таким чином, вже звичний для українського виборчого процесу майновий ценз, що і сьогодні себе підтверджує у відповідному законі, доповнюється ще й «віковим» цензом. Норма в цілому прийнятна і дозволяє запобігти участі у виборах різноманітних сумнівних та «кишенькових» політичних партій. Але вона варта життя в разі, якщо б зміни до закону про місцеві вибори вносилися раніше, а не за кілька місяців до самих виборів. Бо тепер це вже дискримінація партій, плюс – іменних блоків. Останні, згідно з внесеними поправками, також опиняються в аутсайдерах місцевих виборів.

На додачу до всього прийнято ще й партійний ценз. Маю на увазі норму, яка передбачає висунення кандидата на місцевого голову виключно від партії. Мер, відтак, автоматично може стати виразником інтересів своєї партії, а не представником територіальної громади. Хоча це питання спірне, як і ряд інших. Адже, до прикладу, чинний міський голова Львова Андрій Садовий – член партії «Народний Союз «Наша Україна». Але не можна сказати, щоб його партійна приналежність негативним чином відбилося на благоустрої міста. Навіть більше, вважається, що виходець із партійної організації, а не самовисуванець, отримавши перемогу на виборах, згодом матиме більшу підтримку у своїй діяльності через допомогу однопартійців та здатності до консенсусу із своїми опонентами.

Та чи не найбільшим каменем в город демократичного волевиявлення громадян стала законодавча норма щодо формування виборчих комісій тільки з тих партій, які представлені на даний час у парламенті. Окрім цього, виборчі комісії можуть приймати рішення в день голосування і без кворуму. Це прямий шлях до фальсифікації, коли результат виборів буде залежати не від виборця, що, прийшовши на виборчу дільницю в день голосування, виконав свій громадянський обов’язок і поставив «хрестик» у бюлетені. А напряму від членів комісій, що проводитимуть підрахунок голосів і можуть поставити інший «хрестик» на вільному виборі, а отже на місцевому самоврядуванні як такому. Щось на зразок усучасненого «антимагдебурзького» права.

Проти нового виборчого закону вже виступили у Комітеті виборців України. Своє незадоволення окремими законодавчими нормами висловив, зокрема, віце-прем’єр міністр лідер партії «Сильна Україна» Сергій Тігіпко, назвавши закон в цілому антидемократичним. Народний депутат лідер «Фронту змін» Арсеній Яценюк звернувся із закликом до демократичних сил українського парламенту, з метою підтримки у зверненні до Конституційного Суду щодо відповідності прийнятого Верховною Радою закону про місцеві вибори Конституції України. Лідер БЮТ Юлія Тимошенко також заявила, що її політична сила в жодному разі не підтримає зміни до закону про місцеві вибори. Так, під час голосування законопроекту депутати від БЮТ, в знак протесту покинули сесійну залу. Не допомогло...

VI сесія Верховної Ради VI скликання таки завершилася. Пленарні засідання кількох останніх тижнів були напруженими та результативними, в тому плані, що хоч якийсь результат не завжди означає позитивний результат: ухвала бюджетного кодексу, прийняття у першому читанні податкового кодексу, ухвала судової реформи та прийнятий закон про місцеві вибори. Залишається сподіватися, що добре відпочивши від законодавчих гонок, депутати, повернувшись із заслужених канікул, розпочнуть сесію з більш мудрого та зосередженого підходу до розгляду як виборчого законодавства так і інших поспіхом прийнятих законів й по-новому, де ще можливо, поправлять свої власні поправки.

http://postup.brama.com/usual.php?what=68199




Достарыңызбен бөлісу:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14


©dereksiz.org 2019
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет