Допомога люДині яка знахоДиться у стані шоку, стресу чи травми практичні пораДи
жүктеу/скачать 0.89 Mb. Pdf көрінісі
|
- Бұл бет үшін навигация:
- Демонстративне ставлення
| ігноруюче ставлення – стан, при якому дитина не хоче або не може оцінити си-
туацію, яка склалася, або намагається не помічати її негативних наслідків (у тому числі погіршення свого стану здоров’я); ставлення з перебільшенням – ситуація, при якій дитина перебільшує навіть дрібниці того, що сталося. Постійно очікуючи чогось поганого, дитина дає собі 17 ПРаКТичНІ ПОРаДи сОЦІаЛьНиМ ПРаЦІВНиКаМ, ПсихОЛОгаМ Та ВОЛОНТЕРаМ негативні установки, провокуючи тим самим ускладнення ситуації, зменшуючи власну можливість адекватно реагувати на нові, несприятливі події; Демонстративне ставлення полягає у тому, що деякі діти постійно підкреслюють, що саме їхня ситуація найгірша. головна мета такої поведінки – привернути до себе увагу, викликати співчуття у оточуючих тощо. Для подолання сильних негативних емоцій, які були спричинені травматичним досвідом такої дитини, можуть бути застосовані психологічні захисні механізми, що полягають у витісненні зі свідомості негативних спогадів. При наданні допомоги дітям зазначеної категорії, необхідно враховувати, що такі захисні механізми можуть проявлятись у дітей як безпосередньо після травмую- чої події, так і значно пізніше. Необхідно також враховувати, чи були травмуючі події поодинокими, чи довготривалими та часто повторюваними. Від цього за- лежить специфіка надання допомоги дитині. Також слід враховувати, що те як діти реагують на ситуацію залежить від їх віку та рівня розвитку. зазвичай діти можуть впоратися з травмуючою ситуацією швидше та краще, якщо поряд знаходяться дорослі. але в них також можуть виникати деякі з наступних специфічних реакцій: маленькі діти можуть повернутися до поведінки, що притаманна більш ранньо- • му віку, часу, коли вони були щасливі і ще не пережили травмуючих обставин; у дітей шкільного віку можуть виникати нові страхи, вони можуть стати менш • доброзичливими і привітними, відчувати себе самотніми або надто перейма- тися захистом та порятунком людей, які опинилися чи перебували в подібній ситуації, здійснювати ризиковані дії. Крім того, те як діти реагують на труднощі, також залежить від того як з ними вза- ємодіють їхні батьки або особи, які їх замінюють, та інші дорослі. Важливим першим кроком при наданні допомоги дитині, яка залишилась без сімейного оточення, є її возз’єднання з близькими. Якщо діти перебувають разом з батьками необхідно надати допомогу дорослим, аби вони мали змогу належ- ним чином піклуватися про дітей, та забезпечити їх усім необхідним для повно- цінної життєдіяльності. жүктеу/скачать 0.89 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|