Issn 0235-3490. Археологія, 2011, №2

ISSN 0235-3490. Археологія, 2011, № 2
97
мала вістря, які дозволяли використовувати їх 
для нанесення колотих ран. Експерименталь-
ним шляхом доведено, що навіть простий ла-
тенський меч з м’якої сталі можна було вико-
ристовувати досить енергійно в ході тривалого 
рукопашного бою, ризикуючи лише пошкоди-
ти його гостру кромку. Проте й у цьому випад-
ку меч становив серйозну загрозу для супро-
тивника (Pleiner 1993, р. 164).
У ІІІ—І ст. до н. е. мечі латенських типів 
починають потрапляти на територію Украї-
ни разом із кельтами або носіями латенізова-
них культур, що призвело до поширення цьо-
го виду зброї серед місцевого населення. Всьо-
го на території України знайдено близько двох 
десятків мечів латенських типів, серед яких є 
власне кельтські вироби і місцеві наслідуван-
ня. Водночас поки що не створено єдиного 
зведення пам’яток, і не всі вони досліджені од-
наковою мірою. 
Найбільше мечів, які однозначно можна вва-
жати продукцією кельтських майстерень, знай-
дено на території Закарпаття. Серед них один 
ранньолатенський і два середньолатенські мечі 
з кельтського оппідуму Галіш-Ловачка (Бідзіля 
1971, с. 72—74), а також сім пізньолатенських 
зразків з комплексів дакійського могильника 
біля городища Мала Копаня (Kotigorosko 2009, 
p. 34). Чотири латенських мечі завдовжки 75,0—
92,0 см походять з пшеворського могильни-
ка Гринів рубежу ер у Верхньому Подністров’ї 
(Козак 2008, с. 120, рис. 1—2, 8). Ритуаль-
но пошкоджений меч пізньолатенського типу 
був виявлений серед інвентарю нещодавно 
опублікованого поховального комплексу ру-
бежу ер із с. Мутин у басейні р. Сейм. Комп-
лекс відносять до культурної групи Харівка, а 
його появу пов’язують з проникненням в аре-
ал зарубинецької культури певних воїнських 
груп північно-західного (ясторфського або 
пшеворського) походження (див.: Терпиловсь-
кий, Білинська 2010). Як люб’язно повідомив 
авторові Р.В. Терпиловський, зараз біля с. Му-
тин виявлені й інші подібні поховання. Серед 
їхнього інвентарю представлені численні пред-
мети озброєння та воїнського спорядження, зо-
крема кілька пізньолатенських мечів.
Попри невирішеність деяких окремих пи-
тань, загалом причини й обставини потрап-
ляння латенських мечів на територію Закар-
паття, Верхнього Подністров’я та в лісову 
зону сучасної України зрозумілі. Зовсім інша 
ситуація з тими зразками мечів латенських 
типів, які виявлені на території степової Скіфії і 
Таврики. Це, зокрема, стосується найранішого 
латенського меча у Північному Причорномор’ї, 
який походить з розкопок О.В. Бодянсько-
го біля с. Вищетарасівка Тамаківського р-ну 
Дніпропетровської обл. (Бодянский 1962).
Унікальний характер пам’ятки для цього 
регіону та обставини його виявлення змушу-
ють надзвичайно уважно поставитися до неї. 
Меч з Вищетарасівки був виявлений 1957 року 
експедицією Інституту археології АН УРСР 
під час розвідок на березі Каховського моря. 
Різноманітні матеріали звідти, зокрема й з 
Вищетарасівки, передані О.В. Бодянським до 
фондів Інституту археології, однак виявити се-
ред них латенський меч або інші предмети з 
поховання, яке нас цікавить, автору не вдало-
ся. Не дало позитивних результатів і звернен-
ня до музеїв Запоріжжя та Дніпропетровська, 
куди дослідник також передавав свої знахідки. 
Отже, на превеликий жаль, доводиться кон-
статувати, що меч з Вищетарасівки можна вва-
жати втраченим.
Згідно неопублікованого звіту автора розко-
пок, поховання з латенським мечем було виявле-
не в уроч. Парк на південному схилі лесової тера-
си. Воно описане наступним чином: «поховаль-

жүктеу/скачать 224.44 Kb.

Достарыңызбен бөлісу: