Наукова доповідь і науковий виступ

Ефективною апробацією результатів наукового дослідження на наукових конференціях та семінарах є наукова доповідь і науковий виступ. Наукова доповідь – жанр наукового стилю, що передбачає розгорнуте повідомлення на спеціальну тему, фіксується в усній чи писемній формі і виголошується на засіданні наукового товариства.

На відміну від наукового виступу, наукова доповідь більша за обсягом (текст може бути викладений на 20 сторінках) і призначена зазвичай для виголошення на пленарних засіданнях. Науковий виступ (4-7 сторінок) готують на секційні засідання наукового заходу.

Науковий виступ – публічне виголошення промови (думки) з певного питання. У науковій доповіді подають огляд основної проблеми заходу, тому здебільшого її виголошують досвідчені фахівці, що дає змогу підвищити рівень конференції, симпозіуму, семінару. Участь у таких заходах слугує перевіркою професійної мовнокомунікативної, стилістичної компетенції дослідників.

Залежно від виконуваних функцій наукові доповіді поділяють на такі різновиди:

1. 
   тематична доповідь (подає розгорнутий виклад певної наукової проблеми);
   
2. 
   інформаційна доповідь (пропонує інформацію про стан справ у відповідній галузі наукової діяльності);
   
3. 
   звітна доповідь (узагальнює результати роботи науково-дослідних колективів)¹.
   

Представлення доповідача передбачає надання стислої інформації про нього: його прізвище, ім’я та посада. Не потрібно викладати зміст його повідомлення, адже це його власне завдання, але голова зібрання може пояснити, чому саме цю людину запрошено виступити. Якщо вже з моменту представлення доповідач прагне справити враження, він має дати якомога більше інформації про себе тому, хто його представлятиме.

Доповідач повинен знати заздалегідь:

1) тему засідання, конференції, круглого столу, зустрічі тощо;

2) склад аудиторій;

3) хто ще виступатиме на зібранні;

4) де й коли відбудеться засідання, конференція, круглий стіл, зустріч тощо.

Проголошення доповіді вимагає серйозної підготовки. Перший крок у підготовці – накреслити мету та завдання виступу, визначити коло питань, що їх він має охопити. Насамперед, заздалегідь слід сформулювати предмет та тему останнього (можливо, все це вже було визначено організаторами зібрання). Другий крок – добір допоміжної інформації. Остання ж може бути отримана з двох джерел 1) теоретичні джерела – це можуть бути статті в періодичних виданнях, книги та окремі публікації, що стосуються теми, енциклопедичні, термінологічні та галузеві словники; 2) усні розмови з обізнаними з проблемою людьми. Висвітлювані питання мають ґрунтуватися на найновіших дослідженнях та наукових публікаціях (якщо це науковий виступ), на останніх виступах у пресі, на радіо та телебаченні, як прихильників, так і опонентів (якщо це політичний виступ), на аналізі та посиланнях на протоколи попередніх засідань (якщо це громадські збори). Добираючи інформацію, необхідно пам’ятати, що повідомлення буде теоретично обґрунтованим та актуальним лише за умови наявності промовистих прикладів.

Завершивши підготовку, потрібно організувати інформацію в певні категорії, надати їй чіткості, визначити та сформулювати власне бачення проблеми. Доповідь потрібно будувати, дотримуючись таких вимог: теоретична обґрунтованість, опора на фактичний матеріал, наведення переконливих прикладів, власне бачення проблеми. Наступний крок – написання плану доповіді на папері, що містить: вступ, основний текст (серцевина доповіді), висновки.

Вступ

Починаючи виступ, звертаються до присутніх: Шановний голово (ректоре, директоре), Шановні члени координаційної ради... Шановні учасники науково-практичної конференції... Шановні пані й панове... Шановне товариство... Після цього називають тему чи мету свого виступу (доповіді) й переходять до викладу його змісту. Своєрідний код взаємостосунків між промовцем і слухачем, на думку психологів, закладений вже у звертанні до аудиторії. Розрізняють кілька прийомів, які сприяють ефективному початку спілкування: яскравий епізод; цікавий факт; афоризм; цитата; питання до аудиторії.

Початок доповіді є визначальним і повинен чітко й переконливо відбивати причину та мету виступу, розкривати суть конкретної справи, містити докази. Першочерговим завданням доповідача на цьому етапі є привернути й утримати увагу аудиторії. Для того, аби не дозволити думкам слухачів розпорошитися, вже після перших речень доповіді необхідно висловлюватися чітко, логічно та змістовно, уникаючи зайвого. Відповідно, речення мають бути короткими й стосуватися виключно суті питання, варто інтонаційно виділяти найважливіші місця висловлювання і виражати своє ставлення до предмета спілкування.

Практичні поради доповідачеві:

1) подякуйте тому, хто представив вас аудиторії (наприклад, голові);

2) чітко назвіть тему вашої доповіді та проблему, що їй присвячена остання;

3) стисло поясніть, у який спосіб ви аналізуватимете проблему, на що, насамперед, звернете увагу. Обмежте кількість аналізованих у доповіді питань. Зазначте, яку візуальну допомогу ви задієте (відеофільми, графіки, діаграми, таблиці та інші ілюстративні матеріали).

Основний текст

В основній частині викладається суть проблеми, наводяться докази, пояснення, міркування, дотримуючись попередньо визначеної структури доповіді. Потрібно пояснювати кожен аспект проблеми, добираючи переконливі цифри, факти, цитати (проте кількість подібних прикладів не має бути надто великою – нагромадження ілюстративного матеріалу не повинно поглинати змісту доповіді). Посилаючись на інші виступи, вживають фрази: як (слушно, справедливо) зазначив, запропонував, сказав, стверджує (називається прізвище промовця)... Варто подбати про зв’язки між частинами, поєднавши їх в єдину струнку систему викладу; усі питання мають висвітлюватися збалансовано (при цьому не обов’язково кожному з них приділяти однакову кількість часу). Постійно й уважно потрібно стежити за відповідністю між словом і тим, що воно позначає.

Надзвичайно важливо продумати, в яких місцях тексту потрібні своєрідні «ліричні» відступи, адже суцільний текст погано сприймається. Існує значна кількість засобів, які допоможуть пожвавити виступ – порівняння, метафори, прислів’я та приказки, цитати, приклади з життя, використання гумору, дотепів та ін.

Щоб виступ вийшов змістовним, краще використовувати не одне джерело інформації, а декілька. Джерела матеріалу підрозділяються на дві групи: безпосередні (матеріал, добутий автором з життя шляхом спостережень, власного досвіду) і опосередковані (матеріал, почерпнутий автором з різних джерел інформації). Види безпосереднього та опосередкованого матеріалу представлено у таблиці (див. табл. 1).

Таблиця 1

Види матеріалів до виступу

Варто пам’ятати, що «живий» досвід завжди добре сприймається слухачами, він переконливий і йому вірять.

Перш ніж відповідати на запитання чи зауваження, потрібно сказати: Дякую за запитання! Дякую за зауваження! Під час обговорення чи дискусії доречними будуть вислови: Слушною є думка... Без сумніву, Ви маєте рацію, але... Ваші міркування є слушними, проте... Навряд чи можна погодитись із твердженням, що... Я не зовсім можу погодитись із тим... На наш погляд... На мою думку... Ми переконані, що... Я вважаю, що... Я виходжу з того, що...

Отже, мовний етикет наукових конференцій, симпозіумів, круглих столів, дискусій, лекцій тощо регулює мовну поведінку чітко окресленого кола учасників таких наукових заходів. Сучасні формули звертань, запитань, відповідей, подяк, якими послуговуються вчені, відзначаються уніфікованістю і стереотипністю вживання.
7. Курсове (дипломне) проектування як самостійне навчально-наукове дослідження

Самостійним навчально-науковим дослідженням, котре має на меті виявити рівень загальнонаукової та спеціальної підготовки студента є курсове (дипломне) проектування. Спільно проаналізувати виконання курсового (дипломного) проектування дозволяють подібні риси у їх структурі, методиці написання та оформлення.

Значне місце у професійній підготовці фахівця-аграрника посідає курсове проектування як самостійне навчально-наукове дослідження студента, яке виконується з певного курсу або з окремих його розділів.

Метою курсового проектування відповідно до Положенням про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах України є закріплення, поглиблення i узагальнення знань, одержаних студентами за час навчання, та їх застосування до комплексного вирішення конкретного фахового завдання.

Курсове проектування виконується, як правило, на другому та на третьому курсах i спрямоване на оволодіння студентами навиками самостійного аналізу монографічної, журнальної та іншої наукової літератури з відповідної тематики, на формування вміння добирати необхідний матеріал, систематизувати його й робити відповідні висновки, нові підходи в науці i тенденції її розвитку; містить результати не тільки узагальнення наявної спеціальної наукової літератури, а й комплексного аналізу конкретної статистичної інформації, зібраної в період проходження практики та власних узагальнень тематичних баз даних, поданих у вигляді діаграм, графіків, таблиць, картосхем тощо.

Тематика для курсового проектування визначається i затверджується кафедрами відповідно до змісту i завдань навчальної дисципліни. Ця тематика повинна бути актуальною і тісно пов’язаною з вирішенням практичних фахових завдань.

Згідно з навчальними планами студенти-магістри вищих аграрних закладів освіти виконують дипломне проектування.

Дипломне проектування є закінченою розробкою науково-дослідного або прикладного спрямування. Зазвичай є поглибленою розробкою теми курсового проектування. Якщо студенти не маютъ бажання продовжувати працювати над темою курсового проекту, то їм надається право вільного вибору теми роботи із запропонованого кафедрою переліку. Також студенти можуть пропонувати самостійно обрану тему або тему з переліку у власному формулюванні та з обґрунтуванням її розробки.

Після вибору теми наукового дослідження студент прикріплюється до наукового керівника, за допомогою якого розробляється індивідуальна програма наукового дослідження обраної теми.

Як правило, керівництво курсовими (дипломними) проектами здійснюється кваліфікованими викладачами. На завідувачів кафедр покладають організацію i контроль за процесом підготовки й захисту курсових та (дипломних) проектів.

Щорічно до тематики курсових та дипломних проектів вносяться зміни та доповнення з урахуванням побажань фахівців, які керують науковими дослідженнями, беруть участь у їx рецензуванні i рекомендацій Державної екзаменаційної комісії (ДЕК).

Чітка організація курсовим (дипломним) проектуванням сприятиме поглибленому вивченню студентами дисципліни, а знання i розуміння послідовності етапів наукового дослідження дозволить студентові успішно виконати курсове (дипломне) проектування. До основних етапів наукового дослідження належать:

1. 
   підготовчо-організаційний;
   
2. 
   написання тексту курсового (дипломного) проектування;
   
3. 
   заключний етап роботи над курсовим (дипломним) проектуванням.
   

• 
  вибір теми дослідження;
  
• 
  формулювання i обґрунтування проблеми;
  
• 
  з’ясування об’єкта i предмета дослідження;
  
• 
  визначення мети i завдань дослідження;
  
• 
  формулювання гіпотези дослідження;
  
• 
  вибір методів дослідження;
  
• 
  складання змісту i робочого плану дослідження;
  
• 
  підбір літературних джерел з теми.
  

Правильно, науково обґрунтоване формулювання проблеми дослідження дозволяє чітко окреслити проблемну ситуацію: з одного боку, уникнути малозначимі або давно вже вирішені проблеми, а з іншого – не братися за вирішення широкої непосильної для опрацювання проблеми.

Для з’ясування об’єкта наукового дослідження студент повинен розуміти, що він розглядає, а для предмета – те, що в цьому об’єкті має наукове пояснення.

Щодо науковців, то вони тлумачать це поняття так:

Зазначені визначення дозволяють зробити висновок про те, що предмет є вужчим, ніж об’єкт.

Мета наукового дослідження логічно пов’язана з предметом й об’єктом і передбачає досягнення такого інформаційного результату, котрий дозволить сформулювати теоретично обґрунтовані висновки.

Завдання наукового дослідження формуються залежно від його мети. Умовно завдання можна поділити на основні i додаткові. Основні завдання наукового дослідження визначають шляхи i засоби для досягнення поставленої мети. Додаткові завдання формулюються у разі необхідності вивчення окремих незапланованих аспектів наукового дослідження.

Після формулювання i обґрунтування методологічної частини наукового дослідження (проблема, об’єкт, предмет, мета, завдання, гіпотеза), студент повинен проконсультуватися з науковим керівником щодо складання до попереднього варіанта змісту роботи за розділами, в якому необхідно зазначити найважливіші питання, що підлягають висвітленню.

Конкретизувати i деталізувати зміст розділів наукової роботи допоможе робочий план, в якому заплановані способи забезпечення виконання роботи: робота у певних бібліотеках i фондах, участь у експедиційних i лабораторних дослідженнях свого навчального тощо.

Далі переходять до ознайомлення з основними літературними, інформаційними i фондовими (архівними) джерелами з теми курсового (дипломного) проектування.

• 
  каталоги – систематичні (джерела за прізвищами авторів у алфавітному порядку та предметні (джерела за галузями знань);
  
• 
  реферативні видання – містять відомості не лише про книги, збірники i праці за титульною назвою, але i про окремі статті, вміщені в цих виданнях i наукових журналах, що вийшли в Україні та за кордоном;
  
• 
  бібліографічні покажчики – «Книжковий літопис» (довідки про вci книжки за певний період), «Літопис журнальних статей» (довідки про журнальні статті за певний період), «Літопис газетних статей» (довідки про вci газетні статті за певний період);
  
• 
  статистичні матеріали – найдоступнішим інформаційним джерелом із статистики різних галузей економіки України є статистичні щорічники;
  
• 
  довідкову та енциклопедичну літературу – подає коротко визначення понять i термінів та загальні відомості з того чи іншого питання;
  
• 
  базу даних комп’ютерної мережі Internet, що допоможе ознайомитися з каталогами різних бібліотек, а також з сучасними публікаціями як вітчизняних, так i зарубіжних авторів з теми дослідження.
  

Для зручності картки (файли) класифікують за певною ознакою (алфавітною, тематичною, хронологічною тощо) як для поточного використання змісту джерел у тексті робіт, так i для оформлення переліку посилань за списком використаних джерел, що містить їx бібліографічні описи.

Науковий керівник має переглянути складену студентом картотеку з теми дослідження i внести свої рекомендації щодо її наповнення та послідовності опрацювання літературних джерел, що ввійшли до неї.

Підготовчо-організаційний етап наукового дослідження є теоретичною основою для ycix наступних етапів.

• 
  вивчення та обробка літератури з теми наукового дослідження (аналіз, інтерпретація та узагальнення матеріалу);
  
• 
  уточнення структури наукового дослідження;
  
• 
  викладення тексту наукового дослідження (без вступу i висновків).
  

Уважно опрацювавши видання, необхідно зробити виписки найважливіших положень, що мають відношення до теми дослідження. Виписки роблять, як правило, на окремих аркушах паперу стандартних розмірів.

Спочатку у правому верхньому кутку аркуша треба зазначити розділ курсового (дипломного) проектування, до якого відноситься виписка, а потім – прізвище та ініціали автора, назва літературного джерела i вихідні дані.

Краще орієнтуватися у накопиченому матеріалі допоможе правильне його конспектування. Для цього треба писати на одній стороні аркуша паперу стандартного розміру, розподіливши його на дві частини: праворуч робити виписки, а ліворуч – доповнення i виклад власних думок стосовно тексту чи іншого матеріалу джерела.

При конспектуванні видання виписки можуть подаватися у прямому чи непрямому цитуванні, тому необхідно записи робити точно, зазначаючи сторінки джерела.

Після вивчення та конспектування літератури з теми необхідно перечитати весь опрацьований матеріал i уточнити структуру курсового (дипломного) проектування з науковим керівником.

Залежно від спрямування курсового (дипломного) проектування необхідним є виконання експериментальних досліджень або проведення комп’ютерних розрахунків та моделювання. Такі види досліджень студенти виконують, консультуючись з науковим керівником. При цьому можуть бути задіяні лабораторні бази кафедр, інформаційно-обчислювальні центри факультетів, а також відповідні засоби і обладнання структурних підрозділів організацій, у яких проходить виробнича практика студентів факультету. Необхідними умовами таких досліджень є знання методик лабораторних робіт, наявність досвіду роботи з потрібним програмним забезпеченням комп’ютерів, дотримання правил техніки безпеки.

Студенти, готуючись до викладення тексту курсового (дипломного) проектування, повинні оволодіти методичними прийомами викладу наукового матеріалу. При викладі наукового матеріалу використовують такі методичні прийоми: послідовний цілісний (з подальшою обробкою кожної частини, розділу); вибірковий (частини, розділи пишуться окремо за будь-якою послідовністю).

Перевага послідовного прийому викладу наукового матеріалу полягає в тому, що виклад інформації подається в логічній послідовності, без повторів та пропусків. Недоліком зазначеного прийому є нераціональне використання часу: дослідник має повністю закінчити роботу над розділом i тільки тоді перейти до наступного.

Цілісний cпociб викладу наукового матеріалу також має свої переваги i недоліки. Зокрема, при написанні всієї праці в чорновому вapiaнтi з подальшою її обробкою в частинах i деталях, з одного боку, економиться час при підготовці чистового варіанта рукопису, а з іншого – є небезпека порушення логічної послідовності викладу матеріалу.

Найчастіше дослідники використовують вибірковий виклад наукового матеріалу, котрий дозволяє працювати над матеріалом у будь-якій зручній послідовності. При такому викладі матеріалу необхідно доводити кожен розділ до кінцевого результату, щоб при компонуванні роботи її складові частини були у чистовому варіанті.

3. Заключний етап роботи над курсовим (дипломним) проектом:

• 
  написання вступу;
  
• 
  формулювання висновків i рекомендацій;
  
• 
  оформлення списку використаної літератури й додатків;
  
• 
  літературне i технічне оформлення.
  

Складовою вступу є огляд літератури з теми, що досліджується. Огляд літературних, інформаційних i фондових джерел за темою дослідження повинен висвітлювати історію розвитку проблеми, теоретичні i практичні напрацювання передусім в Україні; переваги і недоліки розглянутих джерел.

Висновки є логічним закінченням написання курсового (дипломного) проекту. Основна їх мета – стислий підсумково-узагальнюючий виклад основних положень, ідей та результатів проведених poбiт за їx розділами. Висновки доцільно писати послідовно, дотримуючись порядку визначеного змістом роботи. Висновки повинні відповідати поставленим завданням курсового (дипломного) проектування.

З переліку посилань по тексту курсового (дипломного) проектування або з робочої картотеки укладається список використаної літератури, що містить бібліографічні описи цих джерел. Бібліографічні описи літературних джерел обов’язково мають містити: прізвище та ініціали авторів творів, назви цих творів, місце та piк їх видання, видавництво та кількість сторінок.

Залежно від характеру наукової роботи формувати список використаної літератури можна різними способами: алфавітним (прізвища авторів або назв робіт розміщуються за алфавітним порядком); хронологічним (за роками публікації, за алфавітом у межах кожного року); тематичним (за розділами роботи або за окремими темами); в порядку згадування джерел у тексті Список використаної літератури рекомендується розташовувати в алфавітному порядку (автори чи назви видань; спочатку українські видання, а потім – іноземні). Запис кожного джерела починають з нового рядка. У бібліографічному описі подається порядкова нумерація джерел арабськими цифрами. З абзацу спочатку друкується порядковий номер джерела, після якого ставиться крапка i далі наводиться бібліографічний опис відповідного джерела.

Бібліографічні описи використаних джерел у переліку посилань повинні відповідати вимогам чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи. Приклади оформлення бібліографічного опису найбільш поширених типів джерел, що використовуються в роботах, наведені у Додатку.

Після оформлення списку використаної літератури необхідно по тексту наукової роботи внести у квадратних дужках посилання на номери джерел (у дужках на першому місці вказується номер видання, а через кому – номер сторінки).

У додатки входять матеріали, які доповнюють та ілюструють основний текст: анкети, тести, копії документів, схеми, графіки, таблиці тощо. Додатки у курсовому (дипломному) проектуванні розміщуються на окремій сторінці після списку використаної літератури із заголовком «ДОДАТКИ» (великими літерами без лапок). Далі з нового рядка посередині малими літерами з першої великої друкують слово «Додаток», а через пропуск – велику літеру, що позначає додаток (без крапки в кінці). Посередині нового рядка малими буквами з першої великої розміщується заголовок додатка (без крапки в кінці).

Додатки позначаються послідовно, у порядку появи посилань на них по тексту курсового (дипломного) проектування i позначаються великими літерами української абетки, за винятком літер «Ґ», «Є», «З», «I», «Ї», «Й», «О», «Ч», «Ь». Аркуші додатків продовжують загальну нумерацію сторінок основного тексту. Не менш важливим елементом робота над текстом курсового (дипломного) проектування є його літературне i технічне оформлення.

На цьому етапі опрацювання тексту рукопису розпочинається з оцінки літературного оформлення (грамотність, стиль викладу) та викладу змісту: відповідність назви роботи та назви розділів змісту; логічність i послідовність викладу; повнота i широта використання наукових джерел; аргументованість основних положень, теоретична i практична значимість; висновки та рекомендації.

Під час редагування тексту бажано прочитати роботу вголос, що дозволить побачити можливу непереконливість доказів, кострубатість фраз та уникнути цього. Не треба боятися скорочувати написане – від цього текст тільки виграє. Під час підготовки чернетки варто ретельно відредагувати кожне речення, звернути увагу на вибір необхідних формулювань, які б просто і чітко, коротко й доступно виражали зміст викладених питань. Не варто послуговуватися складними синтаксичними конструкціями – вони часом слабо зв’язані між собою логічно, містять двозначні тлумачення тощо.

У курсовій (дипломній) роботі необхідно прагнути дотримуватися прийнятої термінології, позначень, умовних скорочень і символів, не рекомендується вживати слова i вирази-штампи, викладати матеріал від першої особи: «Я спостерігав», «Я вважаю», «Мені здається», «На мою думку», «Ми отримуємо», «Ми спостерігаємо». Слід уникати в тексті частих повторень слів чи словосполучень.

При згадуванні в тексті прізвищ (учених-дослідників, практиків) ініціали, як правило, ставляться перед прізвищем (Ю.М.Столяров, а не Столяров Ю.М., як це прийнято в списках літератури).

Доцільно перевірити правильність текстуального оформлення: рубрикації посилань на нормативно-правові та літературні джерела; цитування, побудови таблиць, схем, підготовки ілюстративного матеріалу, створення бібліографічного опису. Керуючись державними стандартами, котрі викладено в довідниках та посібниках, викладемо загальні рекомендації щодо оформлення наукових робіт.

Дипломне (курсове) проектування оформляється комп’ютерним способом за допомогою текстового редактора Microsoft Word в операційній системі Windows. Текст наукової роботи викладається на аркушах формату А4 (210x297 мм), а також на аркушах формату A3 (297x420 мм), які допускаються для таблиць та ілюстрацій (при переплетенні аркуші формату A3 подаються у складеному вигляді).

На друк текст дипломного (курсового) проектування виводиться шрифтом Times New Roman розміром 14, міжрядковий інтервал півтора та абзацним відступом 1 см.

Береги сторін наукової роботи встановлюються відповідно до розташування аркушів формату А4 («книжна» чи «альбомна»). Для «книжного» розміщення аркушів формату А4 повинні бути такі береги: ліве i праве – по 2 см, верхнє – 3 см, нижнє – 1,5 см; для «альбомного»: верхнє i нижнє – по 2 см, ліве – 3 см, праве – 1,5 см.

Обсяг дипломного (курсового) проектування визначається тематикою роботи. Рекомендується обсяг для курсового проектування – в межах 25 сторінок, для дипломного – 40 сторінок, без врахування таблиць та ілюстрацій, розміщених на окремих аркушах, та переліку посилань.

У науковій роботі нумеруються yci сторінки у правому верхньому куті арабськими цифрами: від титульної до останньої. Першою сторінкою є титульна, другою – зміст, на цих сторінках нумерація не ставиться, але враховується при нумерації i у загальній кількості сторінок.

Зупинимося більш детально на вимогах щодо оформлення структурних елементів наукових poбiт: титульний аркуш, зміст, перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень i термінів (за наявності), вступ, висновки, список використаних джерел.

Усі вищезазначені структурні елементи дипломного (курсового) проектування починаються з окремої сторінки, а їх заголовки друкуються шрифтом Times New Roman розміром 14, міжрядковий інтервал півтора великими літерами посередині рядка напівгрубим зображенням без крапки в кінці. Між заголовком i наступним текстом пропускається один вільний рядок.

Першою сторінкою будь-якої наукової роботи є титульна сторінка, на якій подаються відомості у такій послідовності: назва міністерства, якому підпорядкований навчальний заклад; повна назва навчального закладу, кафедри, де виконувалося дипломне (курсове) проектування; назва теми роботи; тип роботи (курсова, дипломна тощо); назва i номер фахового напряму, спеціальності студента-виконавця роботи; прізвище та ініціали студента, курс, група, факультет; прізвище, ініціали, вчене звання наукового керівника; piк та місце виконання роботи (див. Додатки).

Вибір теми, ознайомлення з нею, обґрунтування

Складання робочої картотеки, літератури з теми

Виявлення та підбір літератури з теми, вивчення її

З’ясування об’єкта, предмета, завдань дослідження





Вивчення досвіду роботи, проведення експерименту чи анкетування

Викладання тексту роботи з її структурою

Складання потрібного плану робити, узгодження з керівником

Подання роботи на рецензування та захист, отримання рецензії

Формування висновків та рекомендацій

Написання вступу та огляду використаних джерел

Подання роботи науковому керівникові для написання відгуку

Додаток А

Кафедра

________________________________

(прізвище, ім’я та по батькові, підпис)

________________________________

(курс, група, ННІ/факультет)


Науковий керівник:

________________________________

(прізвище, ім’я та по батькові, підпис)

________________________________

(науковий ступінь, вчене звання)

Допущено до захисту: Рецензент:

Завідувач кафедри___________ ________________________________ _____

«____»_________2015 р. (прізвище, ім’я та по батькові, підпис)

_________________________________

(науковий ступінь, вчене звання,

посада, місце роботи)

КИЇВ – 2015

Додаток Б

1.1.
1.2.

2.1.
2.2.

Додаток В

1. Зміст роботи не відповідає плану курсової (дипломної, магістерської) роботи або не розкриває тему повністю чи в її основній частині.

2. Сформульовані розділи (підрозділи) не відбивають реальну проблемну ситуацію, стан об’єкта.

3. Мета дослідження не пов’язана з проблемою, сформульована абстрактно i не відбиває специфіки об’єкта i предмета дослідження.

4. Автор не виявив самостійності, робота є компіляцією або плагіатом.

5. Не зроблено глибокого i всебічного аналізу сучасних офіційних i нормативних документів, нової спеціальної літератури (останні 5-10 років) з теми дослідження.

6. Аналітичний огляд вітчизняних i зарубіжних публікацій з теми роботи має форму анотованого списку i не відбиває рівня досліджуваності проблеми.

7. Не розкрито зміст та організацію особистого експериментального дослідження (його суть, тривалість, мiсце проведення, кількість обстежуваних, їxнi характеристики), поверхово висвітлено стан практики.

8. Кінцевий результат не відповідає меті дослідження, висновки не відповідають поставленим завданням.

9. У роботі немає посилань на першоджерела або вказані не ті, з яких запозичено матеріал.

10. Бібліографічний опис джерел у списку використаної літератури наведено довільно, без додержання вимог державного стандарту.

11. Як ілюстративний матеріал використано таблиці, діаграми, схеми, запозичені не з першоджерел, а з підручника, навчального посібника, монографії або наукової статті.

12. Обсяг та оформлення роботи не відповідають вимогам, вона виконана неохайно, з помилками.

Незалежно від обраної теми, структура курсової (дипломної роботи має бути такою: титульний аркуш; зміст; перелік умовних позначень (при необхідності); вступ; кілька розділів (підрозділів), що розкривають теорію питання та досвід практичної роботи; висновки; список використаної літератури; додатки.

Кожен студент для того, щоб успішно i вчасно виконати курсове (дипломне) проектування повинен чітко поетапно організувати науково-дослідну роботу:

1) вибір теми дослідження;

2) з’ясування об’єкта i предмета дослідження;

3) визначення мети i завдань дослідження;

4) формулювання гіпотези дослідження;

5) ознайомлення, відбір i опрацювання літератури з теми;

6) складання змісту i попереднього плану (план-проспект) дослідження;

7) написання огляду літератури з теми наукового дослідження;

8) виклад теорії i методики;

9) написання вступу;

10) формулювання висновків i рекомендацій;

11) оформлення списку використаної літератури й додатків;

12) написання й оформлення роботи;

13) рецензування наукової роботи;

14) підготовка до захисту (написання виступу);

15) захист курсового (дипломного) проекту.

1. 
   Як Ви розумієте поняття компресії наукового тексту.
   
2. 
   Як поділяють анотації за змістом і метою?
   
3. 
   Яка мета реферування?
   
4. 
   Назвіть необхідні елементи наукової статті?
   
5. 
   Назвіть складові курсової (дипломної) роботи.
   

1. Лексика офіційно-ділового стилю.

2. Морфологічні особливості офіційно-ділових текстів.

3. Синтаксичні одиниці мови офіційно-ділового стилю.

4. Загальні відомості про документ. Класифікація та реквізити документів.
Список використаної літератури

1. 
   
   жүктеу/скачать 1.68 Mb.
   
   Достарыңызбен бөлісу: