Ларічєв Юрій Анатолійович Веда Слов’янська. Герметична філософія в доступному викладі. Євангеліє самому собі. Ця елітарна книга

Усі піднесені почуття зводяться до одного — любові. Інші

почуття досить прозаїчні: голод, секс (не плутати з любов'ю), біль,

страх і т.д. І от ще один парадокс: небесна підсвідомість опускає

людину в світ земних пристрастей, насолод і страждань, а земний

розум піднімає людину до світла знання, відриває від землі.

«І якщо ти бачиш філософа, що усе розпізнає правильним

розумом, то поважай його, тому що небесне він істота, не земне.

Якщо ж бачиш чистого споглядальника, що не відає плоті й зануреного

у надра розуму, та це не земна й не небесна істота. Це саме

піднесене божество, одягнене в людську плоть»

(Піко делла Мірандола).

Два початки: чуттєвий, підсвідомий (жіночий з яблуком

спокуси) і розумний (чоловічий) діють у психіці людей постійно.

Підсвідомість ( як розумна жінка) не говорить прямо, а підказує,

дає у вигляді імпульсів щиросердечні зародки (прообрази) для народження

суджень і ідей у розумі (чоловікові). Зірки (XVII Аркан — символ

інтуїції) не примушують, а пропонують. Astra inclinant, non necessitant.

Злиття розуму з підсвідомістю (XIX Аркан), їхня зустріч приводить

до осяяння.

Постійна повна самітність навіть серед людей. Здатність ходити, думати, говорити, робити й спати одночасно. Перебування в стані тривалої медитації (у тому світі) і присутність у тлінній щоденності (у цьому світі) одночасно, не втрачаючи при цьому глибини духовного занурення й тверезої ясності в мирському житті. Розум присвяченого мага кодує в колективній підсвідомості зачатки інформації, яка потім формується в розумах людей спочатку неусвідомлено ( у вигляді передчуттів), а потім явно, коли талановиті озвучать її¹ . Вібрацію Бога не всі розуміють, тому він говорить через посередників.

І ти тепер починаєш розуміти причину того, чому інтуїція людей протистоїть натиску засобів масової інформації.

Характеристика повної посвяти (третьої), мабуть, для твого розуміннянайбільш екзотична. Фантастика. Злиття розуму з підсвідомістю йоги називають станом самадхи. «Йога є припинення коливань ментальної субстанції» (Йогасутр). А каббалисти визначають з'єднання розуму з мудрістю (III і II Арканів древа Сефірот) поняттям דעת(da'ath) — інтуїцією, споглядального знання, осяяння, просвітління. «Небеса проповідують славу Божию, і про справи рук Його віщає твердінь. День дню передає мовлення  אטר — 'omer, і ніч ночі відкриває знання < דעת — da'ath>» (Псалом 18:2,3). Дві людини (два розуми, «день із днем») спілкуються словами. «Ніч із ніччю» — це спілкування між душами в колективній підсвідомості.

Так коротко можна описати щаблі (кроки) посвяти. Перший крок лівою ногою (праве, «жіноче», чуттєва півкуля мозку), другий — правою ногою й третій — знову лівою. Чітких границь між рівнями посвяти немає. І ти вже зрозумів, що духовний шлях — не лінія, а замкнене коло усередині тебе. У житті ти залежиш від людей і обставин. На вузькому духовному шляху ти вільний і владний. Але й це ти скидаєш наприкінці шляху. Тому що для тебе, як для дитини, усе це виявиться порожнім. Поруч із Любов'ю все блякне. Бог — Любов. Відчувати себе частиною Любові — с-частьє.
(Собою, тільки собою, у своїй вічній єдності).

Платон

У кращих інтелектуальних сім'ях подружжя вміло мовчати, розуміючи одне одного. І їхнє мовчання не є ознакою гнітючої атмосфери. Якщо близька тобі людина не розуміє цього, тобі прийдеться увесь час щось говорити (щоб не бути нудним). І це стомлює тебе.

Якщо тебе тягне йти духовним шляхом посвяти, живи один. Тому що тебе витримає тільки рівний, або терплячий. Зберігай мовчання. Мовчи днями, тижнями, місяцями. Для цього потрібна самота. Спілкуючись із друзями, будь природній, говори з ними, вимовляйся й не корч із себе такого йога-аскета. Ніхто не повинен знати, що ти мовчун, що балаканина тобі в тягар. Прикинься, що ти такий, як усі. Інакше на тебе почнуть дивно дивитися. Навіщо тобі це? Збираючись на час у гори, або в шлях, візьми із собою друга мовчазного, тямущого й доброго.

Ніщо так не стомлює й не спустошує, як змушене спілкування з дурною самовпевненістю. Плоска вульгарщина, що претендує не якусь подобу гумору, заумна багатозначність і пихаті манери такого співрозмовника викликають безвихідну вовчу тугу й приниження. Правила етикету вимагають усе це терпіти. Від цієї духоти біжиш у самітність.

Для того, щоб на все плюнути, треба набратися досить слини. Ідучи, іди. Але пам’ятай, «людина поза суспільством або бог, або звір» (Арістотель). І не дивися на людей зверхньо, адже так взагалі можна втратити їх з виду.

Якщо ти в житті зустрів людину піднесену, зрозуміле твоє бажання подружиться з нею. Але не намагайся, у прагненні сподобатися їй, багато й розумно говорити. Тому що ти станеш нестерпним для неї в більших дозах. Непереборний, як нежить. Довірся її мудрості й чекай. Не хвилюйся, вона зуміє розглянути все гарне в тобі. Не намагайся пояснити себе. Тобі хочеться мати дійсного вчителя? Будь природній і сподівайся, але не намагайся сам стрибнути в його обійми. Умій жити мовчки.

Усе штучне огидне природі. Стан самадхи приходить сам. Він увінчає довгий і тернистий шлях твого сходження, коли ти досягнеш зрілості. Форсувати події — однаково, що тягти з вазона квітку, щоб швидше росла. А від зелених яблук буває понос.

І пам’ятай, твоїм досягненням не будуть нагородою оплески й грім салютів. І зірки не відхиляться від свого шляху. І розчулена юрба не впаде ниць перед тобою. Ніхто нічого не помітить.

І ти помовчуй
Чи завжди це добре — відкривати таємниці?

Мета,мітка,позначка — між, після, через ( від греч. meta). Метафора вказує на аналогію. Алегорії (іносказання) зашифровують метафізичні сказання. Присутність таємниці інтригує, як заборонний плід. Таємниця робить писання поетичним. Зриваючи таємничі покриви Ізіди, розум перетворює поезію в прозу. І навряд чи жінку порадують твої правдиві слова: «Тобі подобається букет? Але ж квіти — це відрізані статеві органи рослин».

«Тьми низьких істин мені дорожче

Нас вивищуючий обман, »

(О.Пушкін).

Розум подібний до хірурга. Але інакше нічого не зрозуміти.

Сонце — символ дня, алегорія ясності розуму. Місяць — символ ночі, сумерковості підсвідомості. Зірки — інтуїція. Дракон — людське Его із сімома каналами пізнання.

А тепер сам осмисли поетичні рядки, повні містичної таємниці.

«І Господь створив два великі світила... споконвічно, коли

сонце й місяць перебували в тісній єдності, вони сіяли з однаковою

яскравістю. А імена Ієхова й Елохім шанувалися тоді як рівні...

і обоє ці світила йменувалися одним іменем: Мазпаз Мазпаз... Обоє

світила виникли одночасно й були рівні одне одному

гідністю. Але... місяць смиренно зменшив своє світло й відрікся

від належного йому високого місця. З тих пір він втратив

власне світло, отримуючи його від сонця. Проте, дійсне

його світло більш за те, що випромінюється в дольний світ; тому що жінка не

має іншої честі, крім честі чоловіка. Велике світило має ім'я

Ієхова, а мале світило має ім'я Елохім, яке є останній

щабель і завершення думки. Спочатку ім'я її було написане

серед букв священного Імені <יהוה>, число яких чотири; і тільки

змалівши, вона прийняла ім'я Елохім. Однак її сила проявляється

у всіх напрямках... Эл означає «володіння дня», Їм означає

«володіння ночі», а серединне Хе означає інші сили <«зірки»>,

діючі в обох володіннях»

(«Зогар»).

«І з'явилося на небі велике знамення — жінка, убрана в

сонце; під ногами її місяць, і на главі її вінець із

дванадцяти зірок... І інше знамення з'явилося на небі: от,

великий червоний дракон із сімома головами й десятьма рогами,

і на головах його сім діадем. Хвіст його захопив з неба третю частину

зірок і повалив їх на землю...»

(Іоанн, «Одкровення»).

«Батько його — Сонце, Місяць — його мати...»

(Гермес, «Смарагдова Скрижаль»).

А корона єгипетської Ізіди персоніфікує злиття Сонця й Місяця.

Але ти не засмучуйся. Пролита крапля добра не пропаде. Потрапивши на удобрений ґрунт, вона обов'язково проросте в гарній людині. І не в одній.

Закохані розуміють без слів і відчувають один одного на відстані. Тому що настроєні. Настрій — нас-трое-ние.

Тому не бійся нічого. Якщо ти чистий, якщо не настроєний на страх, марновірство, заздрість, жадібність, злість і т.д. — усі ті якості, за які тебе, як за гачки, чіпляє недобра людина, ніякого «пристріту» або «псування» не буде.

Як ти думаєш, для чого з окультного знання робили таємницю? Чому церква дотепер воює з магією, хоча сама нею займається? І зараз прийшов час розкриття багатьох таємниць, щоб зробити людину вільною від влади кого б то не було. Це дуже не сподобається «чорним», масонству й закулісним хазяям світу. Але нічого не робиться без волі Божої.
«...Так! З нами Бог, — не там

у наметі блакитному,

Не за межами незліченних

світів,

в диханні бурхливому,

І не в заснулій пам'яті століть.

Він тут, тепер, — серед

суєти випадкової,

У потоці мутному життєвих

тривог

Володієш ти всерадісною

Неспроможне зло; ми вічні;

с нами Бог!»

(В.Соловйов)

Крім трьох букв-матерів¹ А, М, Т ( ש) є серединна головна буква i (X Аркан). «Він призначив букву Iод царювати над дією» ( Сефір-Йєціра). У різних народів слова, що починаються із цієї букви, позначають приналежність до святості. По-грецькому hieros — священний.

Такі біблійні імена Бога, патріархів і пророків: Яхве (Ієгова), Ісаак, Іаков, Іов, Ісайя, Ієремія, Ієзекіїль, Іоанн і т.д. А ось географічні назви: Іордан, Ієрихон, Ієраконополь, Ієрусалим.

Ієгова (грецьк.), Йога (інд.) і Єгипет (Йегипет) звучать однаково.

Слова, запозичені: єпископ, єпархія, євангеліє, єпітимія, єрдань, Єрусалим (у В.Даля), єресь... А от наші споконвічні: єдрьоний, єнний (розумний, гарний, діловий), є, єство, істий,справжній, істина, ідол, ікона, ідол, іон (лад, користь, зміст, придатність) і т.д.

«Мова» — слово священне. іазик — народ. язик — мовлення й те, що в тебе в роті. Виголошуємо однаково «іазик». І-аз-зикать, гучно; видавати зик, голос.

Тепер ознайомся з формами вживання слова « є» у давньослов'янській церковній мові:

аз єсмь ми єсва ми єсмы

ти єси ви єста ви єсте

він є вони єста вони, онє суть

онє єсте

Ці подробиці тобі для того, щоб ти побачив, що в слов'янському розумінні слова « є» і «суть» — те саме.

Слова «святий» немає в жодній мові, схоже «сват» є в санскриті. «Святий» писалося ст, тобто двома буквами з титлом, що позначають приналежність до божественного.От дх ст — від духу святого.

До речі, бз — Бог (співзвучно із санскритським «бха»), а слово бог — ідол, кумир ( без титла). Зараз ми відрізняємо «бог» і «Бог» по початкових буквах.

Якщо до ст додати букву і, то замість «стий» вийде «істий». У такий спосіб слова « є» (єство, природа), «суть» (сущ, що існує) і «істий» (дійсний) усі разом і кожне окремо передають точний зміст імені Яхве — Я є, Я сущий, Я істина. Загальним у словах « є», «суть» і «справжній» є буквосполученням «ст».

У центрі уваги єврейської Каббали й західно-європейської езотеричної філософії перебуває ім'я Яхве, а саме — комбінація Арканів 10-5-6-5.

От що пише про Папюса Володимир Шмаков: « По суті,

протягом усієї книги Папюс повторює на різні лади

загальновідому ідею Динамічного Кватернера Іод-Хе-Вау-Хе,

розуміючи її при цьому в найнижчому й примітивному її аспекті».

Дійсно, європейські каббалісти далекі від розгадки таємниці, тому що зневажають фізикою, а улюблену нумерологію звели до дитячого жонглювання цифрами.

Ти вже прочитав, що відношення 10/6 — золотий перетин. І це натяк для посвячених. Число 5 (п'ята буква), на думку каббалістів, виконує функцію розподілу (п'ять — середина десятки). Нерозгаданою загадкою залишалася присутність в імені Яхве числа 6, а не, наприклад, 7 — священного числа (22/7 = π з точністю до 0,001). У найкращому разі VI Аркан трактувався як любов або спокуса. Розуміння VI Аркана викликало утруднення.

Чому? Тому що пояснення сутності часу, замкнутості простору-часу, парадоксальності «усе у всім», поперемінности симетрично здвоєного Всесвіту, єдності й протилежності енергії й інформації — це те, чим ще мають зайнятися фізики, після чого буде прорив у багатьох областях знання.
      
Логічне рівняння (тотожність) Трійці Т (І+е)  (Е+і) можна записати номерами Арканів:

I ( (II+IV) VI (III+V),

де VI Аркан — «або», вибір, час (неодночасність), ідея замикання (зведення) протилежностей у єдність — займає ключове місце в рівнянні. Він — у золотій пропорції до десятки (X Аркану). Він і є ключ до розгадки.

Але прадавні Посвячені не були б ними, якби не володіли інтуїцією. І вони точно представили парадоксальність і замкнутість матерії в образі змії, що кусає свій хвіст. Отже, в описі й символіці VI Аркана повинен бути присутнім змій, причому, не просто — спокусник благами матеріального життя, а змій, що персоніфікує міцність, міць і силу матеріального світу.

Геометричний символ «секстаграмма» («гексаграмма») навів на думку про протистояння «шістки» «одиниці», тому Змія порахували антиподом Бога, тобто — Дияволом¹ . Але що може суперничати з Абсолютом?

У герметизмі слов'янських волхвів VII Аркан — доктрина про матеріалізацію душі в людину, про падіння монади з Неба в матеріальний світ, на Землю — позначається буквою З‚Z (земля). У російській мові ЗМей і ЗеМля співзвучні. Тому VI Аркан позначений буквою S (зєло — міцно, сильно), намальованої у вигляді змії.

Принагідно зауваж, суть слова «зєло» близька поняттю «вєлєц»

(велій, великий, Велес) — хазяїн, «скотинячий бог».

Слов'янському sмію відповідає латинське serpens — змія (по-французькому serpent). Земля по-латинскому — terra (фр. terre). Близькості звучання слів « змія-земля» у європейському «serpens-terra» ми не знаходимо, хоча, з деякою часточкою божевільності, можна побачити віддалене нагадування буквосполучення «ст». У греків же знаходимо слово «терморфи» (ther — звір; morphe — вид, образ), під яким розуміється — «звірообразні плазуючі». Звір плюс змія? Тому в Апокаліпсисі Змія називають Звіром. Тут теж проглядаєтьтся аналогія з «скотинячим богом».

Тетраграмматон 10-5-6-5 по-слов’янскому — Ієsє. По-еврейски — יהוה —Йод-Хе-Вау-Хе. Слов'янська і єврейська версії різняться VІ-м Арканом. Чому? І тепер шоста буква Вау розповість тобі целую історію.

Угаріт — держава 2 тис. до н.е. на території Фінікії.

Мова семіто-хамітська.

В угарітських поемах оспівувався Силач Балу, який боровся зі Змієм. На зразок Георгія Переможця й інших багатьох переспівів шумерського міфу. Балу — умираючий бог, що й воскресає, разом з яким умирала й воскресала природа. Віддалена аналогія єгипетського Осіріса. Балу зображувався або у вигляді вершника, або у вигляді бика (тельця). Чи не нагадує тобі Силач (зело) Бик (худоба, віл) слов'янського Велеса (Волоса)? Боротьба Бика зі Змієм навряд чи персоніфікує протистояння духовності (Неба) земній спокусі (Землі), тому що Бик сам по собі символізує земне, не небесне. Швидше за все, ця боротьба — іносказання древньосемітської релігійної суперечки. Про це трохи нижче.

Євреї, що жили в Єгипті, поклонялися культу Золотого Тельця, Ваалу (Баалу) в образі бика (вола). І пізніше в Мойсея в знак його святості «з'являлися» роги, як пережиток єгипетського культу бика Аспіса (золотого тельця). Ось тобі походження рогів в апокалиптичного Звіра.

Але нащадки Левія (левіти) перейняли в єгиптян образ Змія. Левіти були шанувальниками змій, і в змії бачили символ Яхве. В імені Левіафан є частка леві. Біблійне сказання про боротьбу Яхве зі змієм Левіафаном відбиває суперечку між древньосемітським розумінням VI Аркана і єгипетським, тобто — боротьбу проти єгипетського ідеологічного впливу.

Мойсей виховувався на єгипетській філософії. Його магічний жезл, як і в єгипетських волхвів, перетворювався в змію.

с круглим набалдашником, що нагадує витягнуту змію. Втім,

шанувальник З.Фрейда може бачити в цьому символ фалоса.

Жезлів у Новгороді знайдене багато. В XII-XIII століттях жезли

завершувалися кулею з геометричною нарізкою. Найдавніші жезли й

ціпки завершувалися людською головою. Із уведенням християнства

на місці людських голів в XI-XII століттях з'являються голови

тварин (орлів, лебедів, качок, собак і лосів). Для маскування. А

в XIV столітті, як в X-М, знову з'являються бородаті людські

голови. Про це писав акад. Б.Рибаков.

Біблія розповідає, що під час виходу з Єгипту євреї ще танцювали навколо Золотого Тельця, але Мойсей, слідуючи за єгипетською традицією, увів культ Золотого (мідного) Змія, а потім призначав священиків тільки з левітів¹ .

Ось так Ваал з бика перетворився в змію. Слов'янська шоста буква S — sміи відповідає єгипетському світогляду. У Каббалі VI Аркан позначається буквою Вау, тобто містить у собі відгомони «бичачої» омани.

На чолі золотої маски Тутанхамона ти бачиш дві голівки:

пташину й зміїну. Це уособлення Неба й Землі. Російське слово

вторинності Землі.

Яхвізм євреї перейняли в Мадіанітян, що сповідували проєгипетську філософію. У Мадіамскій землі рятувався Мойсей від фараона. Там Бог і відкрився Мойсею. «Бог сказав Мойсею: Я єсмь Сущий (Ієгова)» (Вих. 3:14). «І говорив Бог Мойсею, і сказав йому: Я Господь. Був я Аврааму, Ісааку й Іакову з іменем «Бог всемогутній» <Ель Шаддаї>² ; а з іменем Моїм «Господь» <Ієгова> не відкрився їм» (Вих. 6:2,3).

Про суперництво двох світоглядів і двох каст жерців (левітів і шанувальників тельця), що приводив до релігійних бунтів і кривавим народним хвилюванням, говориться в П’ятикнижжі багато. Це тривало довго. Ієзекия (721-623 до н.е.) «скасував висоти, розбив статуї, зрубав діброву й винищив мідного змія, якого зробив Мойсей, — тому що до самих тих днів сини Ізраїлеві кадили йому й називали його Нехуштан» (4 Цар. 18:4). Вважається, що єдинобожжя було закріплено реформою пануючого Іосии в 621 році до н.е. Це допомогло згладити внутрішньоєврейську ворожнечу між північним Ізраїлем (поклонялися тельцеві) і південною Іудеєю.

До речі, у слов'ян капища Перуну теж улаштовувалися на висотах

серед дібров (у Новгороді — у гаї Перинь). Ідол Перуна тримав

у руці жезл.

Так чи інакше, але слов'янське Ієsє відрізняється від єврейського יהוה звучанням шостої букви (VI Аркана). А це говорить про те, що езотеричне знання російських волхвів не могло бути скопійоване в євреїв.

Рівняння Трійці Т  (І+эе)  (Е+і) відповідає східному символу « Ян-Инь» і містить у собі певний фізичний зміст. Тому можна скористатися ним як еталоном, для порівняння слов'янського і єврейського світоглядів. Для цього запишемо рівняння в арканній формі.

Слов'янський варіант: А  (ВД) S (ГЄ)

Аз  (Вєді  Добро) Sєло (Глаголь  Єсть).

Алеф ( (Бетс+Далет) Вау (Гимель+Хе),

або Корона  (Мудрість + Милосердя)-Краса- (Розум + Строгість).

(Keter) (Chochman) (Shesed) (Tiferet) (Binah) (Geburah)

або або або

Велич Гармонія Правосуддя

(Guedula) (Dinah)

Тепер порівняй обидва варіанти. Майже все сходиться. Але в єврейському варіанті «Корона» не починається з букви Алеф, «Мудрість» — з букви Бетс і т.д. У слов'янському варіанті кожна буква і її лаконічне трактування точно збігаються. Але головна відмінність в VI Аркані¹ . Погодься, обидва варіанти гарні й незалежно друг від друга говорять про одне й те саме.

Європейські теологи-герметисти називають грецьку й латинську мови священними, а інші — профанними, у тому числі й слов'янську мову. Давай запишемо ще два варіанти рівняння Трійці.

Грецький варіант: A  (B+Δ) Z (Г+Е).

Латинський варіант: A  (B+ D) F (C + E).

Як бачиш, грецький варіант цілком скопійований з руського. Але немає в греків слів «веді», «добро», «глаголь» і т.д. У грецькій мові не знайдеш жодного слова, яке б починалося (або збігалося) з букви, що входить у рівняння, і точно трактувало її зміст.

VI Аркан скопійований з руського Sєло. Можна припустити, що це Zoon — тварина, тобто — натяк на змію. Але якщо припустити, що греки на шосте місце поставили свого Зевса, який все-таки був самим могутнім (зело) богом Олімпу, тоді треба було якось пояснити його наступне переміщення на лідерське перше місце. Це пояснює походження міфу про те, як Зевс скинув у тартар свого батька Кроноса (Хронос — час) і цим самим висунувся в головні боги. Можна знайти непряме підтвердження. Римляни скопіювали грецьку міфологію. Грецькому Зевсу відповідає римський Юпітер (Йовіс Патер — батько Йовіс), він же Люцетій (світлоподатель). А Юпітер одного разу для викрадення Європи перетворився в хитромудрого бика. Якщо під Європою розуміти не дівицю, а континент, то зрозуміло, чому Риму (Юпітеру) для імперських амбіцій довелося міняти ідеологічну шкіру бога на бика.

Кожний міф, як казка Шехерезади, натякає на дійсні події. Але головне не в цьому. За стародавністю грецьких міфів можна судити й про стародавність ведичного знання слов'янських волхвів, чиї букви греки перейняли. А Кирило й Методій отут ні при чому.

Ти можеш запитати, чому в цій книзі спочатку говорилося про роль Кирила, а тепер — зворотне. Усі дуже просто. Зараз ти вже готовий до сприйняття сенсаційної заяви про те, що грамоті слов'ян греки не вчили, культуру в руську землю християнські місіонери не несли. Навпаки — задушили національну пам'ять.

«У те літо <1227г.> На Ярославовому дворищі спалено чотири

волхви, говорять, що займалися волшбою, але те відане лише єдиному

богу!»

Не були неписьменними люди на Русі. Серед новгородських берестяних грамот є текст, написаний по-латинському, є й на карельській (фінській) мові — російськими буквами, є й по грецькому. А на Торгу (район Новгорода) розташовувалися двори іноземних купців і звучало різноплемінне мовлення. Якби Київ і інші руські міста не постраждали від татар, і там багато чого було б знайдено.

У латинському варіанті рівняння Трійці теж відчувається копія зі слов'янського. VI Аркан (F), очевидно означає force — сила (руське зело). Тоді латинське JEFE — це Йєфіс (Йовіс) Патер, тобто — Юпітер¹ .

Кілька сторінок назад ти читав, що запозичення букв у слов'ян важко довести «неезотеричниими» аргументами. Тому із прадавнього знання роблять таємницю. Відкриття таємниці завжди робить багато шуму.

Для присвячених можна привести алхімічне й астрологічне пояснення тлумачення (варіанти) рівняння Трійці. Але вже без докладних пояснень.

Алхімічний (психологічний) варіант: