Ае
|
огірковий
|
Senura
|
B
|
бальзамічний або квітковий
|
герань, ірис, ваніль
|
Bg
|
гераневий
|
Asterionella
|
Bn
|
настурцевий
|
Aphanizomaenon
|
солодкуватий
|
Coelosphaerium
|
фіалковий
|
Mallomonas
|
C
|
хімічний
|
промислові стічні води або хімічна обробка
|
З
|
хлорний
|
вільний хлор
|
Ch
|
вуглеводневий
|
стоки нафтоочисних заводів
|
Сm
|
лікарський
|
феноли і йодоформ
|
D
|
сильно виражений неприємний
|
сірководень
|
Df
|
рибний
|
Uroglenopis and Dinobryon
|
Dp
|
гнойовий
|
Anabaena
|
Dз
|
гнильний
|
застояні стічні води
|
Е
|
землистий
|
сира земля
|
G
|
торф’яний
|
торф
|
трав’янистий
|
залежана трава
|
М
|
затхлий
|
зіпрівша солома
|
Mm
|
цвілевий
|
сирий підвал
|
V
|
овочевий
|
корені овочів
|
Інтенсивність запаху води вимірюється в балах. Запах води викликають леткі речовини, що пахнуть, і надходять у воду в результаті процесів життєдіяльності водяних організмів, при біохімічному розкладанні органічних речовин, під час хімічної взаємодії компонентів, що містяться у воді, а також із промисловими, сільськогосподарськими і господарсько-побутовими стічними водами.
На запах води впливають склад речовин, температура, значення рН, ступінь забруднення водного об’єкта, біологічна обстановка, гідрологічні умови і тощо.
Каламутність
Каламутність природних вод викликана присутністю тонкодисперсних домішок, зумовлених нерозчинними або колоїдними неорганічними й органічними речовинами різноманітного походження. Якісне визначення проводять описово: слабка опалесценція, опалесценція, слабка, помітна сильна каламуть.
Відповідно до гігієнічних вимог до якості питної води каламутність не повинна перевищувати 15 мг/дм3.
Каламутність води визначають турбідиметрично (за ослабленням світла, що проходить крізь пробу). Турбідиметричне визначення призначене для вод, що мають мінливий склад і форму тонкодисперсних домішок. Без попереднього фільтрування проби турбідиметрично визначаються не тільки колоїдні, але і більш грубодисперсні частки.
Забарвлення
Показник якості води, що характеризує інтенсивність забарвлення води й зумовлений вмістом забарвлених сполук; виражається в градусах платиново-кобальтової шкали. Визначається шляхом порівняння забарвленої випробуваної води з еталонами.
Забарвлення природних вод обумовлене головним чином присутністю гумусових речовин і сполук тривалентного заліза. Кількість цих речовин залежить від геологічних умов, водоносних горизонтів, характеру ґрунтів, наявності боліт і торфовищ в басейні ріки і тощо. Стічні води деяких підприємств також можуть створювати досить інтенсивне забарвлення води.
Забарвлення природних вод коливається від одиниць до тисяч градусів.
Розрізняють «натуральний колір», обумовлений тільки розчиненими речовинами, і «вдаваний колір», викликаний присутністю у воді колоїдних і зважених часток, співвідношення між якими значною мірою визначається величиною pН води.
Гранично припустима величина забарвлення у водах, що використовується для питних цілей, складає 35 градусів за платиново-кобальтовою шкалою. Відповідно до вимог якості води в зонах рекреації забарвлення води не повинно виявлятися візуально в стовпчику висотою 10 см.
Значне забарвлення води погіршує її органолептичні властивості і має негативний вплив на розвиток водних рослинних і тваринних організмів у результаті різкого зниження концентрації розчиненого кисню у воді, що витрачається на окиснювання сполук феруму і гумусових речовин.
Прозорість
Прозорість (або світлопропускання) природних вод зумовлене їхнім кольором і каламутністю, тобто вмістом різноманітних забарвлених і зважених органічних і мінеральних речовин. Воду в залежності від ступеня прозорості умовно підрозділяють на прозору, що слабоопалесціює, опалесцентну, злегка каламутну, каламутну, сильно каламутну. Мірою прозорості слугує висота стовпа води, при якій можна спостерігати білу пластину визначених розмірів (диск Секкі), що опускається у водойму або розрізняти на білому папері шрифт визначеного розміру і типу (як правило, шрифт середньої товщини висотою 3,5 мм). Результати виражаються в сантиметрах із вказуванням засобу виміру.
Ослаблення з глибиною інтенсивності світла в каламутній воді, призводить до більшого поглинання сонячної енергії поблизу поверхні. Поява більш теплої води в поверхні зменшує перенос кисню з повітря у воду, знижує густину води, стабілізує стратифікацію. Зменшення потоку світла також знижує ефективність фотосинтезу і біологічної продуктивності водойми.
Визначення прозорості води – обов’язковий компонент програм спостережень за станом водних об’єктів. Збільшення кількості грубодисперсних домішок і каламутності характерно для забруднених і евтрофікованих водойм.
Достарыңызбен бөлісу: |