Лекція Політичне розмежування земель Південно-Західної Русі в кінці ХІІІ-ХIV ст. Монголи І політична трансформація Русі. 4 год
жүктеу/скачать 0.84 Mb.
|
- Бұл бет үшін навигация:
- Олександру Володимировичу (1440- 1445).
- Казимир неспадівано отримав польську корону (1447 – 1492). Привілей Казимира Ягайловича
| Казимира Ягайловича(1440-1446)
( 1446-1492 – польський король) Сподівались на мудрість його опікуна – родича по матері (Софії Гольшанської) Івана Гаштовта, який був із середовища прибічників литовської партії ,яка ратувала за збереження незалежності ВКЛ від Польщі. Литовська антипольска партія порозумілася із Свидригайлом : визнала за ним пожиттєвий почесний титул великого князя литовського з уділом у Волинській землі. Останній пристав на цю пропозицію - до смерті у 1452 році тихо жив у Луцьку і був похований у Вільно у склепі великих князів литовських. Тоді ж у 1440 році була офіційно повернута Київська земля молодшому синові Володимира Ольгердовича Олександру Володимировичу (1440- 1445). Однак надії литовської аристократії на розірвання польсько- литовської династичної унії не справдилися : у 1444 році , у битві під Варною безвісти пропав брат Казимира Ягайловича – Владислав і Казимир неспадівано отримав польську корону (1447 – 1492). Привілей Казимира Ягайловича Напередодні від»їзду з Литви він обнародував свій привілей (постанову, указ) 1446 року, який важливим політико- правовим документом , який відіграв роль своєрідного маніфесту примирення литовської (католицької) і руської (православної ) партій . В якому він оголошував амністію всім опозиційним силам великокнязівській владі , обіцяв правити на основі права і послідовно дотримуючись принципу правової держави (рівність всіх підданних , включно з князем перед законом). Визнавав громадянську рівність у правах як католиків, так і православних, обіцяв дотримуватися прав людини ( право на життя, гідність, власність, рівність перед судом, право на адвоката у разі притягнення до судової відповідальності, визнавав презумпцію невинуватості, вільний виїзд за кордон і повернення на батьківщину. Зазначимо, що окремі дослідники (Н.Яковенко, В.Музиченко) трактують цей привілей Казимира Ягайловича 1446 року « литовською Хартією вольностей» , яка визначала і захищала у середньовічній редакції права людини ( в повному обсягу тільки для пануючого класу ). Однак ставши прибічником ідеї правової держави , Казимир Ягайлович від її декларації переходить до практичного втілення , започаткувавши кодифікацію руського права ( в основі «Руська правда») у ВКЛ у вигляді Судебника 1468 року. Залишився він і послідовним прибічником ідеї громадянського миру і політичного компромісу литовсько- руської еліт в ім»я збереження незалежності ВКЛ , як і у свою чергу Вітовт, був прихильником політики централізації управління . Тому це у першу чергу торкнулося удільної системи , яку він вважав за перешкоду політичної консолідації земель ВКЛ . У 1452 році , коли помер Волинський удільний князь Свидригайло Ольгердович, він оголосив про ліквідацію уділу і прислав свого намісника. У 1470 році такаж доля спіткала Київське удільне князівство , яке мало свою династію князів – «Олельковичів» і яка була перервана , оскільки Казимир Ягайлович заборонив посісти київський престол брату померлого князя Семена Олельковича – Михайлу і прислав свого намісника боярина- литвина Гаштовта , якого кияни не допустили до влади і тримали місто в облозі майже рік , вимагаючи поновлення традиції удільної влади. жүктеу/скачать 0.84 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|