3/. Литовсько-московські стосунки у другій половині ХУ- початку ХУ1 ст. Московсько-литовські війни кінця ХУ - 20 років ХУ1 ст.
Упродовж Х1У ст. долі князівств колишньої Київської Русі розійшлися остаточно. Галицько –Волинська держава ( з 1353 року королівство Руське) упродовж 1340 – 1382 рр було поділено між Польщею, Угорщиною і Литвою. Галичина з 1387 року у складі Польщі остаточно була переорієнтовани на Захід : почало запроваджуватися магдебурзьке право, з 1434 року поширюється польське право і польска мова як державна, польський адміністративний устрій (Руське, Белзьке воєводства).
Київщина, Волинь, Поділля , Чернігово- Сіверщина з 1362 року у складі ВКЛ зберігає до 1452 і 1471 року автономію, зберігаючи назву Русь і розуміння спадкоємності політичної і духовної з києво- руським періодом. . Білоруські землі (Полоцьке князівство) вияв ляли сепаратизм до Києва ще у Х1 ст і пішли на політичний союз з Литвою , утворивши Велике князівство Литовське. Тому , за спостереженням Н.М.Яковенко, регіональні пріоритети , які помалу усталювалися під впливом географічного сусідства , напрямів місцевих династичних пов»язань і військових союзів , обумовили появу кількох нових політичних орбіт. Свїм життям, вирішуючи власні проблеми, почала жити група північно – східних князівств Русі (пізніше Московської Русі). Скинувши золотоординську зверхність ( починаючи із Куликовської битви 1380 року і остаточно у 1480 році ) Московська Русь в часи правління Івана Ш Васильовича (1462-1505) оголосила себе Московським царством і єдиною спадкоємницею київської Русі ( як своєї вотчини Рюриковичів : « Вся Русь повинна належати Москві» ), включно з руськими землями, які на той час (білоруські і українські були у складі ВКЛ).
Р.Г.Симоненко Про геополітичний фактор в історії України // Укр. іст. журн.-2001- №3 –С.105-125.
Віддалені від інших східнослов»янських земель не лише межами окремих удільних князівств , а й кордонами . нав’язаними Ордою , Подіпров»я й Галичина мали більшу свободу, ніж приволзькі руські князівства. Це був віддалений , але все таки автономний улус Золотої Орди. На нього поширювалася фіскально – адміністративна система ординського управління. В той час , як північні руські території були васалами Орди. У боротьбі проти Литви , хрестоносців Заходу Владимиро – Суздальська Русь повною мірою спиралася на підтримку Орди. Це сприяло відстоюванню геополітичних інтересів Русі , оскільки ця політика слугувала у першу чергу інтересам Орди.
Достарыңызбен бөлісу: |
