Лекція Політичне розмежування земель Південно-Західної Русі в кінці ХІІІ-ХIV ст. Монголи І політична трансформація Русі. 4 год
жүктеу/скачать 0.84 Mb.
|
| 5. Розвиток міст і торгівлі
Міста України були не лише важливими політико-адміністративними та культурними центрами, а передусім вагомими економічними осередками, в яких інтегрувалися різноманітні форми духовної та матеріальної діяльності людей. І хоча практично до кінця XV ст. не можемо констатувати динамічних урбаністичних процесів на українських землях, все ж соціально-економічний стан міських центрів поступово прогресував і змінювався, а також зростала їхня роль як потужних центрів ремесла, промислів і торгівлі. З-поміж десятків міст, які існували в цей період більшість виникла ще в давньоруський час і пройшла складний процес трансформації в ході переходу українських земель до складу ВКЛ і КП. А от протягом першої половини XVІ ст., на думку дослідників, відбувалися помітні якісні зрушення в розвитку українських міст та значне зростання впливу товарно-грошових відносин на міську економіку. В подальшому це привело до появи нових міст і містечок. Загалом, за підрахунками фахівців, на українських землях, що перебували у складі ВКЛ налічувалося близько півтори сотні міст і містечок. Водночас на західноукраїнських землях(у Руському та Белзькому воєводствах) налічувалося близько 90 міських поселень, а на Буковині– близько50. Часто економічна потужність того чи іншого міського центру залежала від чисельності міського населення, яке на той час становило основну продуктивну силу, що дало можливість фахівцям навіть класифікувати українські міста за цим показником. До великих міст(до Люблінської унії1569 р.) належали Львів(більше 10 тис.; на першу половину XVII ст. не менше 22 тис. городян), Київ(де проживало понад 6 тис. жителів; на першу половину XVII ст. у Києві вже налічувалося близько12 тис.), Кам’янець-Подільський, Кременець, Брацлав, у яких налічувалося понад 700 будинків і понад 4 тис. жителів*; до середніх(понад 200–700 будинків і 1,5–4 тис. жителів) – Берестечко, Вінниця, Володимир, Дубно, Збараж, Житомир, Канів, Ковель, Костянтинів, Літовиж, Луцьк, Олика, Острог, Соколь, Степань, Торчин, Турійськ, Черкаси; до малих (менше 200 будинків і трохи більше1 тис. жителів) – Вижва, Заславль, Звенигород, Клевань, Корець, Красилів, Любеч, Межиріч, Овруч, Острожець, Остер, Полонне, Рівне, Чорнобиль, Чуднів та ін. 66 Важливо зазначити, що поряд із великими й малими містами в Україні побутувало й багато містечок. Останні відрізнялися від повноцінних міст тим, що в основі їхньої економіки все ж лежало землеробство, а не ремісничо-торговельні заняття. А тому, порівнюючи кількість ремісників, промисловиків і торгівців у містечках і навіть у малих містах, указані показники значно різняться. У містах кількість зазначеної людності в середньому сягала20–30% від усіх жителів, а в містечках лише2–3% 67 * За коефіцієнт обрахунку взято 6 осіб, що становили в той час у середньому одну міщанську родину. Міські поселення розташовувалися нерівномірно. Найактивніше урбаністичні процеси відбувалися на Волині, де напередодні Люблінської унії1569 р. налічувалося більше 30 міст і близько 90 містечок. На Київщині існувало більше десятка відомих міст і стільки ж чималих містечок (Білогородка, Городище, Івниця, Левків, Олевськ, Поліщинці, Романів, Топорище, Хабне, Черняхів та ін.). Брацлавщина, як, власне, і південна Київщина, не мала значної кількості міських поселень, що пояснювалося не стільки економічними, як порубіжними факторами. Найвідомішими містами в цьому регіоні були Вінниця та Брацлав, а також окремі містечка й невеликі городища/замки(Бершадь, Дашів, Животів, Звенигород, Ільїнці, Караул, Ситківці, Мізяків, Пиків, Тиврів, Ямпіль тощо), кількість населення в яких могла значно коливатися через небезпеку ворожих вторгнень. Приміром, лише за7 років (1545–1552 рр.) кількість міщан Брацлава зросла з 442 до770, а Вінниці– з 274 до 511, тобто майже подвоїлася. Адже за стінами міських укріплень та замків на-вколишнє населення знаходило прихисток і сприятливі умови для занять ремеслом і промислами. Загалом міграційні процеси в Україні у першій половині XVI ст. були важливим економічним чинником, що впливав на характер міського господарства. Адже переселенці в цей період становили основне джерело суттєвого поповнення людьми як західноукраїнських(Львова й ін.), так і поліських міст(приміром, у 1552 р. в Житомирі прийшле населення становило3/4 усіх городян) , що могло пояснюватись як міжрегіональною міграцією та напливом сільських жителів, так і спустошенням окремих міст у певних регіонах України, звідки масово відходили городяни. жүктеу/скачать 0.84 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|