Лекція Політичне розмежування земель Південно-Західної Русі в кінці ХІІІ-ХIV ст. Монголи І політична трансформація Русі. 4 год
Другий етап – 1362- 1385рр – «ослов»янення « литовських правителів
жүктеу/скачать 0.84 Mb.
|
| Другий етап – 1362- 1385рр – «ослов»янення « литовських правителів
Майже до кінця XIV ст.. Велике князівство Литовське було своєрідною федерацією земель – князівств , повноцінними , рівноправними суб’єктами якої виступали землі Київщини , Чернігово- Сіверщини , Волині та Поділля. Зберігалася своєрідна система управління , у якій лише руська князівська династія Рюриковичів поступилася місцем литовській Гедиміновичів . Оцінюючи ситуацію , яка склалася після 1362 р., Н.М. Яковенко зазначає: « Витворений без політичних завойовницьких зусиль новий державний організм являв собою вельми неординарний суб’єкт історії – державу , у якій від народу – завойовника , по суті , заставалася тільки назва: Велике князівство Литовське. Фактично 90% населення становили русини, тобто білоруси та українці». Така ситуація певною мірою нагадувала прихід варягів на Русь , наслідком якого стала асиміляція , розчинення їх у потужному слов’янському етнічному масиві. Про започаткування аналогічною процесу – «ослов’янення» литовських правителів у другій половині XV ст. , свідчать факти : розширення сфери впливу руського православ’я на терени Литовської держави ; утвердження « Руської правди» державною правовою основою ; визначення руської мови офіційною державною мовою, запозичення литовцями руського досвіду військової організації , будування фортець, налагодження податкової системи , формування структури князівської адміністрації тощо . Оскільки власне литовські землі становили лише десяту частину Литовського князівства , то його правителі намагалися утримати під своєю владою інкорпоровані руські (білоруські і українські ) землі , дотримуючись гасла :» Старини не рушити , а новин не уводити». Офіційний титул литовського князя був :»великий князь Литовський і Руський «. На думку дослідників ( Бойка О.Д., Русіної О.В., Шабульда Ф.М., Брайчевського М.М. , Яковенко Н.М.) створювалася ілюзія продовження давньоруської державності , однак литовці не стали другими варягами, оскільки розпочатий процес обрусіння литовців не завершився. Починаючи із правління Ягайла (1377- 1392) у Литовській державі набирають сили тенденції централізму , які були результатом унії між Литвою та Польщею 1385 року , яка дістала назву Кревської. жүктеу/скачать 0.84 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|