Лiтературознавчих
жүктеу/скачать 1.44 Mb. Pdf көрінісі
|
- Бұл бет үшін навигация:
- Діалекти зм
- Діалог
| Дифіра мб (грец. Διθύραμβος – урочиста хорова пісня на
честь богів, передовсім Вакха) – особливий вид давньогрецької хорової лірики. Д. – первісно культова пісня на честь бога Діоніса. Переносно: Д. – перебільшена похвала, вживається у вислові «співати дифірамби» – надмірно захвалювати, вихваляти. Н-д: «Ой, бабулечко, яка ти в мене ще молоденька!», а потім: «Купи мені он ту ляльку!» Діалекти зм (грец. διάλεκτος – говір, наріччя) – слово чи вираз, притаманний народному мовленню певної місцевості, що має обмежену сферу вживання. Д. вводяться до тексту літературного твору з метою індивідуалізації мовленнєвої характеристики героїв, підкреслення місцевого колориту зображуваного, а інколи створення комічного враження. Д. класифікуються за такими ознаками: фонетичні (куєнь – кінь, дієд – дід, кирниця – криниця), лексичні (бараболя, бульба – картопля, когут – півень, блават – волошка, банітувати – лаяти), морфологічні (косе, робе), семантичні (бовтатися – блукати, тинятися, байка – щось не варте уваги), етнографічні (мавка – лісова русалка, мольфар – чаклун, крисаня – різновид чоловічого капелюха, трембіта – вид духового інструмента). Л. Костенко широко вживає Д. Полтавщини в романі «Маруся Чурай»: ковнір, нагана, одинчик, трутизна, насторч, тудою тощо. Ці слова свідчать не лише про місце, де відбувається дія, а й розкривають духовне багатство (чи, навпаки, убогість) людини. Діало г (грец. dialogos – розмова двох людей) – розмова двох дійових осіб у літературному творі. Д. домінує в драмі, але має дуже велике значення в епічних творах. Основні ознаки Д.: намір, цілеспрямованість, правила ведення розмови. ☺ Діалог – розмова двох дійових осіб у літературному творі. ~ 40~ Ді я – сукупність і розвиток подій у літературних творах, кіно тощо. Д. – закінчена частина драматичного, оперного, балетного твору або вистави. жүктеу/скачать 1.44 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|