М. П. Коломієць є. С. Регушевський за редакцією В. О. Винника київ «радянська школа» 1988 коломиец н. Ф., Регушевский е. С
жүктеу/скачать 2.88 Mb.
|
цар земний, уроч.; володар всесвіту, уроч.; (про людську істоту на відміну від неорганічної природи) жива душа; (про людину, далеку від цивілізації, близьку до природи) дитя (син) природи. Скажи ж мені, царю земний – чоловіче, що твоє, а що світове? (Панас Мирний, 4, 1955, с. 308); Одне пташеня занепокоєно повело голівкою і жалісним, ну прямо дитячим оком поглянуло на людину, немов прохало: «Не роби мені, чоловіче, зла. Ти ж володар всесвіту, а я дрібна пташина» (Стельмах, 4, 1983, с. 23); Центральну частину оголосили [фашисти] воєнною зоною і розстрілювали на місці кожну зустрінуту живу душу (Яновський, Київська соната, 1974, с. 37); – Ще перед двома роками був, можна сказати, дикун, дитя природи, а нині в жоднім салоні не повстидається (Франко, 3, 1950, с. 226): Жаль Марусі було розставатися з цією дивною панорамою, але коли перенесла погляд на Опришка, – задивилася й на нього. І він же був частиною сеї красоти, дитиною сеї природи (Хоткевич, 2, 1966, с. 139); Кров приливає гуцулові до тіла, і святкують сини природи спільне свято з матір'ю посполу (Хоткевич, 2, 1966, с. 24). МАЙСТЕР
(людина високої професійної кваліфікації) золоті руки (золота рука) в кого; майстер своєї справи; (вправна в усякому ділі людина, умілець) майстер на всі руки; і швець і жнець і на (в) дуду грець, жарт. Поки Пріська лежала та спочивала, Христя поралась коло страви… Швидка ця Христя, золоті в неї руки! (Панас Мирний, 3, 1954, с. 11); – У ремісника – золота рука, – говорили в селі про Діброву (Козланюк, Весняний шум, 1952, с. ЗО); А. А. Грубов – чудовий майстер своєї справи. Він досконало оволодів технікою, знає всі «секрети» ливарного виробництва (Рад. Україна, 25 верес., 1974, с. 1); Батько її Сила Гаврилович – майстер на всі руки: і швець, і столяр, і скляр, всі корпуси на фермі склив (Гончар, 2, 1978, с. 77); – У Кирила золоті руки! Він і швець, і жнець, і в дуду грець (Копиленко, Хата хлопчика-мізинчика, 1958, с. 4). МАЛО
(у невеликій кількості) не [дуже] густо; [як (мов і т. ін. )] кіт наплакав; котові (коту) на сльози нема (не вистачить); як у кота сліз; із заячий хвіст; на заячий скік; (зовсім мало, ледве-ледве) на макове зерно (зернятко); на волосину (волосинку); (незначна частинка великого цілого) крапля в морі (в річці). Пан вибрав других козаків, а Середу й Суходолю на старості літ одпустив на волю, дав їм до живоття – по хаті й по ґрунту, бо тоді землі було доволі, а людей було не дуже густо (Нечуй-Левицький, 1, 1965, с. 143); [Котенко:] Та ви придивіться, тільки холодним оком, то і таланту Лучицької як кіт наплакав (Старицький, 3, 1964, с. 474); – Поле вже навчились доглядати, а за сінокіс забуваємо. Сіна, наче кіт наплакав, перепало на трудодні (Стельмах, 3, 1983, с. 145); Прохор і справді не вилазив із кузні. Адже йшлося до жнив, роботи чимало, реманенту в селян – кіт наплакав, та й то – латаний-перелатаний, роботи, отже, Прохорові вистачає (Чумак, Три шляхи, 1984, с. 57); – В них там орної землі і котові на сльози нема, єдиний зарібок біля колії (Муратов, Буковинська повість, 1959, с. 32); Українських шкіл там [в Австро-Угорщині] стільки, як у кота сліз (Бурлака, Напередодні, 1956, с. 132); – Ну, я молодої [жінки] вже й не виню – пожила вона там за мною із заячий хвіст! (Збанацький, Єдина, 1959, с. 147); Жили, мабуть, найубожче… Бо батько землі тої мали на заячий скік (М. Олійник. Чуєш, брате мій, 1959, с. 6); – А що ж бо мені? Лягла, заснула на макове зерно, зімкнула на волосинку очі – та й метала (Панас Мирний, .4, 1970, с. 482); Уже перед світом на волосину зімкнула очі (Панас Мирний, 1, 1954, с. 85); І з них [з книжок] я довідався, що наші лук'янівські сварки – то тільки крапля в морі, не більше (Левада, Ріки невпинна течія, 1984, с. 46). МАРНОСЛІВ'Я (беззмістовні слова, розмови) марне слово (марні слова); порожня балаканина; пусті слова (розмови); плетиво слів (словесне плетиво), ірон.
МАТИ ВЕЛИКИЙ ДОСВІД зуби з'їсти (проїсти, проїдати, стерти) на чому, в чому; собаку з'їсти на чому, в чому. [Бригадир:] – Я зернини не висію по культивації. Я зуби на гречці з'їв (Рудь, Гомін до схід сонця, 1959, с. 134); [Горпина:] Знаємо справу: я, батьку мій, на тім усі зуби проїла! (Старицький, 3, 1964, с. 147); – І це я знаю, – поблажливо промовив він, мовляв; молодий ти ще, а ми на цім ділі собаку з'їли (Загребельний, 6, 1981, с. 161); Знавці древньої історіографії, котрі собаку з'їли на дешифруванні перських клинописних знаків.., дійшли висновку, що риси образу Хоми проступають у зображеннях древніх богів (Гуцало, Парад планет, 1984, с. 10). Пор.: БАГАТО ВСЬОГО ЗАЗНАТИ; ДОСВІДЧЕНИЙ. МЕТУШИТИСЯ (швидко, хапливо рухатися, перев. виконуючи якусь роботу) крутитися як дзиґа; крутитися (вертітися, круть-верть), як (мов) муха в окропі; крутитися (вертітися, мотатися) як білка в колесі; крутитися як в'юн на сковорідці; крутитися наче курка в решеті. А яка користь з тієї сидні? Як я, клята, і однієї хвилини не посиджу – так би все і крутилася, як дзиґа (Панас Мирний, 4, 1970, с. 483); – Так отой регент, от так регент! Цей не собачка-дзявкало, що й сюди дзяв-дзяв, і туди дзяв-дзяв! та круть-верть на всі боки, як муха в окропі (Нечуй-Левицький, 8, 1967, с. 50); Моссаковський тільки дивився, як вона [Онися] вертілась, мов муха в окропі (Нечуй-Левицький, 4, 1966, с. 127); Мотався, як в колесі білка, та кожна із шахт не взяла. До чого ж ти, клята горілка, Сивуху Кузьму довела (С. Олійник, Вибране, 1959, с. 215); Хлопчик крутився, як в'юн на сковороді, вигадуючи, що збрехати (Мокрієв, Таке близьке, 1974, с. 7); Глибоко пірнаючи в застелену рядном солому, він крутиться, наче курка в решеті, і смиренно та достойно роздає благословення селянам (Стельмах, 1, 1982, с. 424). МОВЧАТИ
(подовгу не розмовляти) справляти мовчанку; (не відповідати комусь з певних причин) відповідати (відповісти) мовчанкою; (ухилитися від розмов) грати (гратися) в мовчанку; (зовсім не розмовляти) не вимовити (не мовити, не сказати, не проронити) [ні] і [жодного] слова; ні (ані) жодним словом (слівцем) не прохопитися; не зронити ні (ані, й) слова (словечка, звука); і (й) рота не роззявити (не розкрити); [ані, ні, і] пари з рота (вуст, уст) не пустити; ні (ані) пари з уст (вуст, рота); (не розголошувати чогось, дотримуватися таємниці) держати (тримати) язик (язика) за зубами (на прив'язі, на защіпці, на зашморзі); (змусити себе промовчати) придержати (припнути) язик (язика); удержати язика (за зубами); прикусити (закусити язик (язика); (розгубившись, втрачати здатність підтримувати розмову) забути язика в роті (в губі); (нічого не говорити за будь-яких обставин) замкнути рот (рота, уста); (вперто мовчати) [як (мов і т. ін.)] набирати (набрати) в рот води; (не подати й звука) ні (ані) гу-гу; ні (ані) чичирк; ні (ані) телень; ні (ані) мур-мур. Мати розмовляє з Одаркою, а вона сидить – мовчанку справляє (Панас Мирний, 3, 1954, с. 114); Коли я спитав їх [лікарів], чи скоро відправлять мене додому, вони відповіли мовчанкою (Багмут, Служу Радянському Союзу, с. 16); [Ярина:] Я собі думала, як ото наші хлопці грають в мовчанку (Леся Українка, 3, 1952, с. 717); Так і дійшли вони до цегельні мовчки, не зронивши більше ні слова (Первомайський, Материн солодкий хліб, 1960, с. 151); Наталя не прохопилася жодним словом докору, але чоловік знав – вона дуже образилась (Волошин, Озеро серед діброви, 1959, с. 143); Я тепер і не роззявлю рота; та вже ж побачимо, яка твоя робота (Гулак-Артемовський, Байки, 1958, с. 61); Вернувся сотник мій додому, Три дні, три ночі не вставав, Нікому й слова не сказав І не пожалувавсь нікому (Шевченко, 2, 1953, с. 175); Карпо наздогнав її і пішов з нею поруч, але довго не промовляв і слова (Нечуй-Левицький, 2, 1956, с. 277): Ковальчук… лишився таким же простим і скромним, як і був, і тому ні словом не обмовився про свої успіхи (Гуреїв, Новели, 1951, с. 60); Про свій «сон» хлопець не обмовився й словом (Волошин, Місячне срібло, 1961. с. 137); Вона цікавилась всіма подіями в Кленах, але жодним словом не обмовилась про Василя Герберу (Скляренко, Карпати. 2 1954, с. 170): – Стояли, кажуть, всі – як один, зціпивши зуби, і навіть рота ніхто не розкрив (Гончар, 2, 1954, с. 104); Угодовці… теж ані пари з вуст (Цюпа, Через терни до зірок, 1986, с. 143); – Тільки ж ви ні пари з рота. Чуєте? – таємниче попередила Домка (Кучер Трудна любов, 1960, с. 175): – Усе село гомонить про тебе, а ти сам ні пари з уст (Стельмах, 1, 1982, с. 73); Їж борщ з грибами, держи язик за зубами (Номис, № 1109); – Ну, вже візьмемо тебе до компанії. Та тільки з умовою: по-перше, язик маєш міцно тримати на защіпці (Коцюба, Перед грозою, 1958, с. 24); Але на цей раз я таки придержав свого язика і не розповів нічого (Смілянський, Сашко, 1957, с. 94); – І ти, Павле Григоровичу, придержав язика за зубами (Панч, На калиновім мості, 1965, с. 56); А що хочеш збрехать, язика прикуси (Номис, № 1126); Андрій з ляком дивився на Гудзя. Він навіть язика забув у роті (Коцюбинський, 2, 1955, с. 35); Старий Чюрей навчив людей рот замикати (Черемшина, Твори, 1960, с. 129); Чіпка – як води в рот набрав. Він мовчки їв, мовчки пив (Панас Мирний, 2, 1954, с. 229); – Вже я мовчу, вже я й набираю води в рот – все одно, хоч круть-верть, хоч верть-круть, а він виведе тебе з останнього терпіння (Збанацький, Морська чайка, 1959, с. 116); Мовчить весь з'їзд, ані телень! (Панас Мирний, 5, 1955, с. 290); – А про українсько-російські взаємини… Ні чичирк, – десь далеко від Ольги залунав той самий, що перед тим, знайомий голос (Вільде, Сестри Річинські, 1958, с. 468); Другий день вже ні гу-гу й керівник дільниці [шахти] (С. Олійник, Вибране, 1959, с. 219); – Мене зло розібрало – упрохувати її. Ти, кажу, по золоту ходитимеш, а вона ні мур-мур (Гуцало, Скупана в любистку, 1965, с. 67). МОЛОДИЙ
(який не має життєвого досвіду; зовсім юний) [ще материне (матернє)] молоко не обсохло [на губах (коло губів, під вусами)] у кого, зневажл.; молоко на губах у кого, зневажл.; губи в молоці в кого, зневажл.; з молоком на губах, зневажл.; мало ще каші з'їв (з'їла і т. ін.); мало ще пасок з'їв (з'їла і т. ін.), заст.: молодий [та] зелений (молода [та] зелена, молоде [та] зелене); горобеня жовтодзьобе, зневажл.; курча жовтороте (пухнасте), зневажл. Молоко материне коло губів ще не обсохло, а вона [Наталя] вже й з паничами! (Панас Мирний, 1, 1968, с. 44); [Шкандибиха:] Материне молоко коло губів не обсохло, а скаче, як зінське щеня, угору! (Панас Мирний, 6, І970, с. 20); [Павук:] Матернє молоко коло губів не обсохло, блазнем блазень, а базіка (Панас Мирний, 5, 1970, с. 232); У сина вже уси позакручувались, а Мирін, аби згадали про невістки, каже: «Ще молоко не обсохло коло губів!» (Панас Мирний, 2, 1969, с. 103); Почала з того, що Залужний, мовляв, молодий, безвусий, а вже бюрократ, що в нього ще молоко на губах не обсохло, а він вигадує якусь свою «педагогіку» та «методику» (Збанацький, 1, 1974, с. 141); – Ми тепер з вусами сами, – похвалявся нам Панько. А в самого під вусами не обсохло молоко (Бичко, Сійся, родися, зерно, 1959, с. 277); [Соняшник:] Жених! Молоко на губах… (Дмитерко, Дівоча доля, 1960, с. 32); – А ви, ви звідки, молодці? У вас ще губи в молоці (Олесь, Вибрано, 1958, с. 430); І недаремне я боявся того: як я потім довідався, цей засмальцьований Йосель не тільки студентика з молоком на губах міг поставити руба в питаннях філософії (Хоткевич, 1, 1966, с. 151); «А я в бригаду вашу!..» «Ще мало з'їла каші, іще рости, рости, Оленко. Бо зовсім ти маленька!» (Стельмах, 7, 1984, с. 322); – Ще мало, хлопче, ти пасок з'їв! І, видать, мало гамселили тебе (Стельмах, 1, 1982, с. 140); [Горнов:] …Ти скрізь бачиш одні квіточки та ясне сонечко. Сказано: молоде, зелене! (Кропивницький, Вибрані твори. 1967, с. 171); – Хіба ж ви такі старі? Ви ж іще молодиця хоч куди! – Та вже ж! Молода та зелена! (Дніпрова Чайка, Твори, 1960, с. 28); Що ти їй скажеш, коли воно ще курча пухнасте, горобеня жовтодзьобе (Левада, Ріки невпинна течія, 1984, с. 10); А дідусь Харитон вірно говорить. Ну яка вона випускниця? Ну яка з неї студентка? Курча жовтороте (Хижняк, Тамара, 1959, с. 9). МУЧИТИ
(завдавати фізичних страждань; катувати, мордувати) мотати (тягти) жили з кого; пекти залізом і вогнем кого; здирати шкуру з кого; драги ремінь (реміняччя) з кого; лій топити з кого. Відьом же тут колесовали і всіх шептух і ворожок Там жили з них чорти мотали і без вертушки на клубок (Котляревський, 1, 1952, с. 141); [Хмельницький:] Тебе, старого Тура, на катування, щоб з тебе тягли жили, залізом і вогнем пекли, здирали шкуру, – ні ніколи (Корнійчук, 1, 1955, с. 243); Я сам робив свою армію, сам її суддя – її люблю і вмру за неї сто разів, і хай з мене здирають шкуру!.. (Яновський, 2, 1983, с. 189); – Я ж – не про це! Я про шинки. А що кривдять бідних людей оті пани – поляки… – А сам ти реміняччя не дереш із кріпаків та хлопів? (Ільченко, Козацькому роду нема переводу, 1967, с. 115); – Атож! – знов задзвенів пан Хівря. – Здирства і податки довели не згірше ляхів: дай та дай, не тільний, а телись! З кого ремінь деруть, з кого вже й лій топлять! (Ільченко, Козацькому роду нема переводу, 1967, с. 114). НАБРИДНУТИ у печінках сидіти кому, у кого; в'їстися (засісти) в печінки кому, у кого: намуляти (намулити) очі кому. [Михайло:] Та перестань, будь ласка, – мені твої сльози в печінках уже сидять! (Старицький, 2, 1964, с. 219): [Писар:] Благотворитель! Він мені в печінки в'ївся! (Карпенко-Карий, 3, 1961, с. 290); [Текля:] Засіла йому Оксана у печінки (Кропивницький, Вибрані твори, 1967, с. 148); – Ой, шануйся, Левку, бо дуже вже і пан. і полісовщики в'їлися на тебе, намуляв їм очі (Стельмах, 1, 1982, с. 495). НАДОКУЧАТИ
НАЖИТИСЯ
(нечесним, незаконним шляхом збагатитися) погріти (нагріти) руки; (мати вигоду з чого-небудь, користуючись сприятливими обставинами) ловити рибку (рибу) в каламутній воді; ловити золоту рибку; убити (піймати) [добру] грінку. Тому й думаю: а що як заманеться комусь із охорони нагріти руки біля мого гаманця? (Чумак, Три шляхи, 1984, с. 213); О, там пан Чаплінський погрів собі руки; на хуторі було кіп чотириста ще торішнього хліба, та ще пасіка, та ще добра на дворі (Панч, 4, 1982, с. 79); Може статись, що деякі елементи спробують зводити наклеп на чесних колгоспників, ловити рибу в каламутній воді (Гуреїв, За снігами білими, 1973, с, 51); Не в гордій самотності ловила Красникова свою «золоту рибку» (Рад. Україна, 28 серп., 1976, с. 2); От так Еней жив у Дідони… Пустився все бенкетовать [бенкетувати]: Дідону мав він мов за жінки, убивши добру в неї грінку… (Котляревський, 1, 1969, с. 52); [Марфуша:] Ну, якщо тому правда, то убила грінку (Кропивницький, 2, 1958, с. 333). НАЗАВЖДИ
на вічні часи; на віки вічні; на вічність: на безвік: в (на) безрік; на всі віки потомні. Утворення єдиного всеросійського ринку В. І. Ленін відносив приблизно до середини XVІІ століття. В другій половині цього століття в систему всеросійського ринку ввійшла і Україна, возз'єднавшись на вічні часи з Росією (Комуніст України, № 12, 1966, с. 47); Виймала [Ганна] Василеві сорочки… І здавалось їй, що з кожною сорочкою одривається частка її серця і десь щезає на віки вічні (Нечуй-Левицький, 1, 1965, с. 72); [Павло:] Все спродам і ранньою весною в Оренбурзьку губернію… Банк грошей дасть, і я куплю там сто десятин на вічність (Карпенко-Карий, 2, 1960, с. 107); Похолонула кожна жила в тілі виробленім, старім – одлетіла на безвік сила, в чорну землю ввійшла, як грім! (Вирган, В розповні літа, 1959, с. 61); І не хотілося мені, щоб тії ночі, тії дні минали в безрік (Щоголів, Поезії, 1958, с. 193); Коли я кажу, що зосталась би тут на безрік, то Ви ж знаєте, які тому причини (Леся Українка, 5, 1956, с. 152); «Я, цар царів, я, сонця син могутній, собі оцю гробницю збудував, щоб славили народи незчисленні, щоб тямили на всі віки потомні імення…» (Леся Українка, 1, 1951, с. 252). НА ЗГАДКУ (щоб пам'ятати, не забувати про кого-, що-небудь) на згад; на пам'ять; на спогад; на [добрий] спомин; на незабудь.
НАОДИНЦІ
сам на сам; око в око; на чотири ока. Бачура сам пішов на квартиру гідротехніка. Навіщо кликати старого в райком? Чи не краще провести розмову сам на сам? (Чабанівський, Тече вода в синє море, 1961, с. 50); В додатку ще й те важке почуття, яке огортає нас, коли станемо око в око з кимсь, що не хоче говорити з нами, а нам треба сказати щось, а нема кому (Франко, 16. 1955, с. 275); Чую, мої хлопці за дверима шепочуться… Ану, думаю, відсунусь у тінь, цікаво, про віщо брати між собою на чотири ока говорять? (Муратов, Буковинська повість, 1959, с. 100). НАРОБИТИ КРИКУ (почати кричати, лементувати) здійняти (зчинити, підняти) галас; наробити галасу (ґвалту); підняти (зчинити) ґвалт; підняти галас та ґвалт; збити (здійняти, зняти, зчинити, підняти) бучу; закрутити веремію; зчинити шарварок; зчинити хай, рідко, зневажл. Волость присудила Лаврінові та матері батьківське добро.., як почула це Мотря, то трохи не скрутилась і наробила крику під волостю (Нечуй-Левицький, 2, 1956, с. 357); Пепеесівці, чорнопіднебенні ендеки… сторонництво генерала Сікорського – всі ці сторонництва… змагалися поміж собою, хто здійме більший галас (Загребельний, 5, 1981, с. 172); До кімнати в цей час зайшли гомінкі відвідувачі. Вони попрямували до столу праворуч і зчинили галас (Хижняк, Тамара. 1959, с. 64); [Капітан:] Заважають розряди, німці підняли галас в ефірі, але зв'язок тримаємо (Корнійчук, 2, 1955, с. 39); Стара Кайдашиха вибігла з хати, вгледіла кабанчика й наробила галасу на ввесь двір (Нечуй-Левицький, 1, 1977, с. 502); Онися вибігла на город і підняла ґвалт (Нечуй-Левицький, 2, 1977, с. 234); І от другого дня дружина одного з сторожів зчинила ґвалт. – Нема чоловіка (Остап Вишня, 1, 1956, с. 416); Шинкаря зв'язали, а пан та молдавани кинулись в село, наробили ґвалту і погнались за циганами (Нечуй-Левицький, 3, 1956, с. 277); [Соломирецький:] Що тут скоїлося? Хто це підняв галас та ґвалт в цій світлиці? (Нечуй-Левицький, 9, 1967, с. 361); – А як поховали Ониська, вона [Параска] збила таку бучу! Поспорилася з Настею, погризлася з Яковом, збігала по всьому місту, славила між чужими людьми не тільки брата, братову, рід Грицаїв, а й Йосипа (Панас Мирний, 4,. 1955, с. 54); Таку здійняв бучу, що увесь Петроград заговорив (Цюпа, Через терни до зірок, 1986, с. 145); Дуже я змерзла, а піти, – думаю, – як його піти? Ще пані бучу зніме! (Марко Вовчок, 1, 1955, с. 119); Трапилось, що Євка прибирала в хаті, знайшла черевики й зчинила бучу (Чорнобривець, Пісні гір, 1958, с. 41); – Ондечки новий зоотехнік таку бучу підняв за ті м'ясопоставки, хоч з слободи тікай (Добровольський, Тече річка невеличка, 1961, с. 121); – Учепився він: дайте та дайте жому. Не дай… Таку веремію закрутить, хоч з хати тікай (Добровольський, Тече річка невеличка, 1961, с. 122); Аж усміхнувся хлопець, уявивши, який там зчинив шарварок після його втечі, як лютує Саламур, креше громи на свою невдатну сторожу (Гончар, Бригантина, 1973, с. 89); В однім селі такий случай Пройшлося нам зустріти: На цвинтарі зчинили хай Старі, дорослі, діти (Воскрекасенко, Сатира, 1946, с. 39). НАСМІХАТИСЯ жүктеу/скачать 2.88 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|