Методичні рекомендації для проведення Першого уроку з проблеми формування в дітей навичок здорового способу життя, розробки уроків, позакласних заходів, маршрути

1. Амосов Н.М., Муравов И.В. Сердце и физические упражнения. – 2-е изд., перераб. и доп. – К., Здоровье, 1985. – 80 с.

2. Апанасенко Г.Л. Эволюция биоэнергетики и здоровье человека. – СПб: МГП « Петрополис», 1992. – 124 с.

3. Дубогай А.Д. Психолого-педагогические основы формирования здорового образа жизни школьников младших классов. – К.: Здоровье, 1985. –116 с.

4. Теорія і методика фізичного виховання. В 2-х томах./За редакцією Т.Ю. Круцевич. – К.: Олімпійська література, 2008.

5. Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів. Частина 2. – Тернопіль: Навчальна книга-Богдан, 2002. – 248 с.

завідувач обласного центру

практичної психології

та соціальної роботи

Кіровоградського обласного інституту

післядипломної педагогічної освіти

імені Василя Сухомлинського
ПСИХОЛОГІЧНЕ ЗДОРОВ’Я ДІТЕЙ ТА МОЛОДІ
Ураховуючи те, що людське життя є найвищою суспільною цінністю, перед людством постає ряд важливих завдань, серед яких найважливішим є вирішення проблеми збереження здоров’я людини, причому не тільки фізичного, а й психічного. Збереження фізичного і психічного здоров’я особистості, зокрема підростаючого покоління – одне з найважливіших завдань нашого суспільства і, насамперед, системи освіти. Стан здоров’я дітей та молоді обумовлює щастя і довголіття як окремої людини, так і процвітання всієї нації. Однак за останні роки у стані здоров’я населення України спостерігається стійка тенденція до погіршення. Зростає кількість психопатичних особистостей, а психічно нормальні люди стають хворими за тієї причини, що не знають дієвих механізмів збереження, зміцнення і відновлення психічного здоров’я в умовах постійних фізичних та інтелектуальних перевантажень, стресів, соціальних негараздів.

Психічне здоров’я – це стан психічної сфери, в основі якої загальний душевний комфорт, що забезпечує адекватну поведінкову реакцію.

Психічне здоров’я особистості школяра є однією із головних умов у освітньому процесі. Не кожній дитині комфортно, коли вона перебуває в школі, від спілкування з однолітками, від спілкування з вчителями і учнями. Часто порушуються її права і автономія. У школярів психічне здоров’я – це збалансованість внутрішніх процесів (когнітивних, емоційних, фізіологічних) і зовнішніх факторів (вимоги соціального оточення, відповідність стиля научіння дітей стилю навчання і виховання). Експерти Всесвітньої організації охорони здоров’я на основі аналізу результатів численних досліджень в різних країнах впевнено довели, що порушення психічного здоров’я найчастіше спостерігається у дітей, які страждають від недостатнього спілкування з дорослими і їх ворожого ставлення, а також дітей, які ростуть в умовах сімейного розладу.

Так, діти часто мають серйозні труднощі в одній ситуації, але успішно справляються з іншими ситуаціями. Наприклад, у них можуть спостерігатися порушення поведінки у школі, а дома вони ведуть себе нормально, або навпаки. У більшості дітей в ті чи інші періоди під впливом певних ситуацій можуть з’явитися порушення емоційної сфери або поведінки. Наприклад, можуть виникнути безпричинні страхи, порушення сну, порушення, які пов’язані із вживанням їжі, і т.д. У деяких дітей ці порушення проявляються часто, стійко і призводять до соціальної дезадаптації. Такі стани можуть бути визначені як психічні порушення. Саме в дитинстві проблеми психічного здоров’я мають прямий зв’язок з оточуючою обстановкою, ніж у інші вікові періоди.

Для оцінки рівня психічного здоров’я школярів використовується класифікація, яку запропоновано Інститутом охорони здоров’я дітей та підлітків АМП України, що передбачає розподіл на п’ять груп:

1 група – здорові та оптимально адаптовані;

2 група – ознаки напруження адаптаційних механізмів;

3 група – напруження і перенапруження адаптаційних механізмів, головним чином у формі астено-невротичних проявів, девіантної поведінки та інших стадій відносної компенсації;

4 група – субкомпенсація, ознаки «зривів» адаптаційних механізмів;

5 група – хворі, які мають певні клінічні прояви, декомпенсація внаслідок «зламу» адаптаційних механізмів, необхідна активна терапія та госпіталізація.

Психологію дитини неможливо оцінити поза контекстом сім’ї. Важливим для психічного здоров’я дитини є психологічний клімат родини. Він суттєво впливає на дитину, спричиняє стан комфорту або ж дискомфорту. Деякі батьки не лише не можуть бути взірцем для своїх дітей, а й негативно вливають на їхній психічний стан. Вивчення дитячих неврозів свідчить, що вони мають дуже тісний зв’язок із психогенною дією сварок між батьками у присутності дітей. Лікарі-педіатри сьогодні зауважують про значне зростання захворювань, які раніше були властиві тільки дорослим, що постійно перебувають у стресових ситуаціях. Для сучасної дитини стресова ситуація – це все, що є буденним для дорослого, який не може або не бажає створювати спеціальний режим для ще незміцнілого організму дитини. Батьки закладають підвалини майбутнього своєї дитини. Це потребує часу, старань, любові, сімейної злагоди, економічних статків. Але найголовнішим є світла і щира любов до дитини.

Останнім часом гармонія душі й тіла порушується внаслідок дії негативних чинників, зокрема, таких, як: стан на межі норма – патологія; негаразди у родинних взаєминах; вплив авторитарного вчителя; дитячі страхи; порушення психогігієнічних основ навчального процесу; порушення оптимумів навчальної діяльності; порушення гармонії творчих здібностей; гіподинамія; недостатній рівень енергопотенціалу.

У сучасній психології багато уваги приділяється психічному здоров’ю дітей різних вікових періодів та факторам середовища, що їх детермінують. У психологічній літературі вивчається взаємозв’язок психоемоційного розвитку дитини з її мікросередовищем – дитячим садком, школою, друзями. Перш за все доведено, що негативно впливає на пізнавально-емоційну сферу дитини відсутність у неї позитивних контактів у дитячому садочку. Незадоволеність спілкування формує дитячі фобії, негативізм по відношенню до шкільної установи, невротичні реакції. Психологами доведено, що під час навчання число здорових дітей скорочується у п’ять разів. При цьому тільки 14% випускників середньої школи можна вважати повністю здоровими. Зустрічаються у літературі спроби охарактеризувати причини шкільної невротизації дитини, яка призводить до дезадаптивного стану. Чинники погіршення здоров’я індивіда у шкільний період називають різноманітні. До них, в основному, на думку дослідників, належать непідготовленість дитини до школи, негативне ставлення вчителів та учнів, страх покарання та отримування незадовільної оцінки, нездатність засвоїти шкільний матеріал, перевтома під час учбових занять. Але психічні фактори є основними в процесі шкільної дезадаптації. У свою чергу, дезадаптація призводить до безпричинної агресивності, депресії, відмови відвідувати уроки, заниженої самооцінки, страху відповідати біля дошки, очікування поганого відношення до себе як з боку вчителів, так і учнів. Значимим чинником, що погіршує здоров’я дітей, є агресія з боку вчителів. Це ситуація не тільки знижує рівень успішності учнів, але й призводить до появи так званої шкільної тривожності і захворювань невротичного характеру. Згідно результатів досліджень, існує 3 групи дітей, які страждають шкільними неврозами. До першого типу належать  педагогічно занедбані або розумово відсталі учні. Для них характерні явні відхилення у поведінці, грубість, агресія, підвищена самооцінка, низька успішність. До другого типу відносяться школярі, які добре вчаться і задовільно ведуть себе на уроках, але під впливом стресів різко змінюються: з’являється депресія, апатія, нав’язливі стани. Третій тип представлений зовнішньо благополучними дітьми, у яких все ж таки спостерігаються деякі ознаки невротизації: страх відповідати біля дошки, тремор рук, плаксивість, фобії, знижена самооцінка.

Головними показниками психічного здоров’я дітей та молоді є достатній або високий рівень розвитку психічних процесів: уважність, активність, цупкість і обсяг пам’яті; наявність якостей розуму, розвинута мова, доброзичливість, радість. Психічно здорова молодь вільно ставить перед собою цілі і вірить в свої можливості досягнення життєвих планів. Психічно здоровим дітям характерні творчі спроможності у визначеній сфері, повага до себе й інших людей, демократичність у взаємовідносинах, відмова від лицемірства і маніпулювання людьми Пріоритетним завданням системи освіти є виховання людини в дусі відповідального ставлення до власного здоров’я і здоров’я оточуючих як до найвищої індивідуальної і суспільної цінності. Це досягається шляхом розвитку валеологічної освіти, повноцінного медичного обслуговування, оптимізації режиму навчально-виховного процесу, створення екологічно сприятливого життєвого простору, використання засобів фізкультурно-оздоровчої роботи.

Однією з найголовніших умов збереження психічного здоров’я школярів є дотримання науково обґрунтованих психогігієнічних норм організації навчання школярів з урахуванням індивідуальних норм навантаження, здатність витримувати навчальне навантаження, не тільки зберігаючи стан повного душевного, тілесного та соціального добробуту, а й збільшуючи при цьому якість власного психічного здоров’я, а також принципів гуманізації освіти. Ці принципи передбачають застосування особистісно орієнтованих технологій навчання, ставлення до учнів як до рівноправних партнерів у спільній діяльності, виявлення поваги і любові до них, створення сприятливих умов для активності учнів. Отже, головною умовою збереження психічного здоров’я школярів є така організація навчально-виховного процесу, яка сприяє розвиткові особистості школяра.

Література:

1. Андрос М.Є. Психічне здоров'я особистості: психологічне консультування керівників шкіл // Освіта і управління. – Том 2. – 1998. – Число 2. – С. 64

2. Кочерга О., Васильєв О. Психічне здоров’я молодшого школяра. // Психолог на батьківських зборах / Упоряд. О.Главник. – К.: Редакції загальнопедагогічних газет, 2003. – 112 с. – С. 20.

3. Максименко С.Д. Психічне здоров’я дітей // Психолог. – січень1 (1) 2002. – С.4.

старший викладач

кафедри корекційної педагогіки

Кіровоградського обласного інституту

післядипломної педагогічної освіти

імені Василя Сухомлинського,

керівник ГО «Український інститут корекційної та реабілітаційної валеології»
ВАЛЕОЛОГІЯ – ІНТЕГРАТИВНА НАУКА ПРО ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ
З давніх часів людство прагнуло до продовження тривалості життя, активного довголіття. Цій проблемі присвячували свої праці ще Гіппократ, Авіценна, Гален, але виникненню сучасної науки про формування, збереження, зміцнення, відновлення та передачу здоров’я, людство завдячує видатному радянському вченому, учневі М. Лазарева, професору І. Брехману.

За визначенням професора М.С. Гончаренко валеологія (лат. valeo – бути здоровим та гр. logos – наука) – сучасна інтегративна наука про фундаментальні закони духовного, психічного та фізичного здоров’я як окремої особистості, так і суспільства в цілому на новому етапі його духовно-творчої еволюції [5, 6, 7].

Визначення здоров’я, сформульоване в преамбулі Статуту ВООЗ у 1948 році, ґрунтується на положеннях, котрі висунув Генрі Сигерист (1891-1957): «Здоров’я – це стан повного фізичного, психічного та соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб чи фізичних дефектів».

Першу сучасну спробу сформувати положення про механізм здоров’я і спроби впливу на нього зробили в 60-х рр. ХХ ст. патологи С.М. Павленко й С.Ф. Олейник. Вони обґрунтували науковий напрямок – санологію. Це вчення про протидію організму хворобі, в основі якого лежить «саногенез» – динамічний комплекс захисно-пристосувальних механізмів (фізіологічного або патологічного характеру), котрий виникає під час впливу надмірного подразника і розвивається протягом усього хворобливого процесу (від передхвороби до видужання). В якості основних категорій вчені висунули «передхворобу», «видужання».

Професор І. Брехман (1921-1994) першим розробив методологічні основи збереження і зміцнення здоров’я практично здорових людей. Досліджуючи роль адаптогенів і сформувавши новий науковий напрямок – фармакосанацію («ліки» для здорових), він дійшов висновку про необхідність змінити всю стратегію охорони здоров’я шляхом вивчення етиології, діагностики якості та кількості здоров’я індивіда. І. Брехман назвав засноване ним вчення валеологією. У 1987 р. видав першу монографію з цієї проблеми «Вступ до валеології – науки про здоров’я», в якій стверджував, що наука про здоров’я не повинна обмежуватися лише медициною, а має бути інтегральною, формуватись на основі медицини, екології, біології, психології та інших наук. У 1990 р. вийшло друге, доповнене і перероблене видання цієї монографії [2].

Сьогодні в Україні активно розвиваються такі валеологічні школи:

- педагогічної валеології, яку представляє М. Гончаренко, доктор біологічних наук, професор, завідувач кафедри валеології Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна;

- медичної валеології, засновником котрої є Г. Апанасенко, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри спортивної медицини та санології (медичної валеології) Національної медичної академії післядипломної освіти ім. В.П. Шупика;

- психовалеології, основоположником якої є Л. Попова, доктор медичних наук, професор кафедри спортивної медицини та санології НМАПО ім. В.П. Шупика.

Валеологія розглядає здоров’я людини як самостійну соціально-медичну категорію, суть якої може бути кількісно і якісно охарактеризована прямими показниками і якою можна керувати (формувати, зберігати, зміцнювати, відновлювати). Між здоров’ям і хворобою існують перехідні стани. Хвороба та передхвороба («третій стан») – це окремі випадки здоров’я, коли рівень його знижений чи є аномалії.

Підхід до людини та її здоров’я, що використовується у валеології, – інтегрований, холістичний (від holos – цілісний). Методи впливу – переважно немедикаментозні, природні.

Основними завданнями валеології є:

1. Розробка і реалізація уявлень про сутність здоров’я, побудова діагностичних моделей і методів його оцінки, а також прогнозування.

2. Кількісне оцінювання рівня здоров’я практично здорової людини, його прогнозування, характеристики способу та якості її життя; розробка на цій основі систем скринінгу і моніторингу за станом здоров’я індивіда, формування індивідуальних програм, спрямованих на оздоровлення.

3. Формування «психології» здоров’я, мотивації до корекції способу життя індивідом з метою зміцнення здоров’я.

4. Реалізація індивідуальних програм оздоровлення, первинна та вторинна профілактика захворювань, оцінка ефективності оздоровчих заходів [2, 9].

Валеологічний моніторинг – це система чи комплекс морфофункціональних діагностичних досліджень, що проводяться впродовж відповідного часу, які дають сумарний (інтегральний) показник «кількості» та «якості» здоров’я окремої людини, групи людей (клас (відділ), школа (підприємство), місто, область) або популяції (населення країни) [8, 9].

Останнім часом у шкільних та дошкільних навчальних закладах України склалась така ситуація, коли кількість дітей із різними порушеннями здоров’я сягнула критичної межі (понад 90%!), але кадрове забезпечення навчальних закладів щодо фахівців у галузі валеології залишається незадовільним. У переважній більшості шкіл, замість дипломованих (сертифікованих) валеологів-педагогів працюють вчителі основ здоров’я, котрі пройшли короткострокову підготовку і мають, як правило, педагогічні спеціальності жодним чином не пов’язані з глибокими медико-біологічними та прикладними валеологічними знаннями. У результаті чого, вчитель просто не здатний виконувати валеодіагностичні та валеокорекційні заходи, які власне є його функціональними обов’язками. Професор М. Гончаренко пропонує наступний розподіл валеологічних обов’язків у навчальному закладі:

1. 
   Амосов М.М. Здоров’я. – К.: Нива, 1997.
   
2. 
   Апанасенко Г.Л., Попова Л.А. Медицинская валеология. – К.: Здоровье, 1998.
   
3. 
   Брехман И.И. Валеология – наука о здоровье. – М.: ФиС, 1990.
   
4. 
   Булич Е.Г., Муравйов І.В. Валеологія. Теоретичні основи валеології: Навч. посібник. – К.: ІЗМН, 1997.
   
5. 
   Гончаренко М.С. Валеологический словарь. – Х.: ХГУ, 1999.
   
6. 
   Гончаренко М.С., Лупаренко С.Є. Валеопедагогічний словник. – Х.: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2009.
   
7. 
   Гончаренко М.С. Валеологія у схемах. Навчальний посібник. – Х.: Бурун Книга, 2005.
   
8. 
   Тараненко Р.К. Деякі методи валеокорекції (практичні рекомендації). – Кіровоград: ІВВ УІКРВ, 2010.
   
9. 
   Тараненко Р.К. Теоретичні основи реабілітології. – Кіровоград: ІВВ УКРВ, 2011.
   

голова відділення Національного

олімпійського комітету України

в Кіровоградській області, доцент, завідувач кафедри фізичного виховання

Кіровоградського національного технічного університету,

Заслужений працівник фізичної культури і спорту України

Володимир Васильович Кулик у своїй книзі «Олімпійський у серцях вогонь» зазначає: «Наприкінці 1988 року «Спортивна газета» однією з перших в Україні почала друкувати листи громадян про необхідність створення у республіці Українського олімпійського комітету». На сторінках цієї газети було надруковано проект Статуту Олімпійського комітету України. Навколо нього розгорнулася дискусія. Газета активно виступала проти того, щоб наш Національний олімпійський комітет (НОК) став підрозділом Олімпійського Комітету СРСР без права самостійного виходу на міжнародну арену. До цієї дискусії долучилися й інші відомі в Україні видання.

Ентузіасти на Галичині намагалися навіть відновити діяльність Українського Національного Олімпійського Комітету, який було засновано ще у 1918 році за часів УНР, не знаючи про те, що Міжнародний олімпійський комітет (МОК) тоді так і не встиг розглянути подання, оскільки під навалом тодішніх подій молода УНР за декілька місяців припинила своє існування.

Усі перші намагання свідомих українців створити самостійний НОК України не дістали належної підтримки. Призначена на червень 1990 року Конференція засновників так і не була скликана.

Перша Генеральна Асамблея розпочала свою роботу 22 грудня 1990 року в актовій залі Київського державного інституту фізичної культури і спорту. У ній взяли участь 210 делегатів з усіх регіонів України, які представляли національні федерації з олімпійських видів спорту, спортивні товариства, державні органи й установи, громадські організації, засоби масової інформації.

Від Кіровоградщини для участі у Першій Генеральній Асамблеї були делеговані: Березан Олександр Петрович, начальник управління фізичної культури і спорту облвиконкому та його заступник Подольський Аркадій Сергійович; Махно Юрій Іванович, голова обласної ради ДСТ «Колос»; Ковальов Володимир Олексійович, голова обласної ради ВДФСТ профспілок; Андрєєв Олег Захарович, заступник голови обласної ради ДСТ «Динамо»; Яровинський Олег Левович, старший тренер відділення спортивної гімнастики СДЮШОР облспортуправління; Шептицький Володимир Федорович, старший тренер відділення хокею на траві ДЮСШ обласної ради ДСТ «Колос»; Гасман Михайло Йосипович, директор СДЮШОР облспортуправління; Шулькін Григорій Володимирович, заступник голови обласної ради, голова обласного спортивного клубу ВДФСТ профспілок.

Перша Генеральна Асамблея затвердила Статут НОК України, прийняла ряд інших важливих рішень та обрала членів НОК. До його складу увійшли представники 45 національних федерацій і 27 осіб від регіонів, ще 17 місць було віддано народним депутатам України, працівникам державних установ та організацій, видатним спортсменам і тренерам.

На зборах нашої делегації було вирішено делегувати до складу НОК України від нашого регіону Гасмана М.Й. Він став першим представником у першому складі НОК України від Кіровоградщини.

Визнання НОК України Міжнародним Олімпійським Комітетом відбулося на 101 Сесії 9 вересня 1993 року, яка проходила у Монако. Статутом НОК було передбачено формування відділень НОК в областях. Це бажання учасників Асамблеї було закономірним, оскільки організація розбудови олімпійського руху тільки через федерації з видів спорту значно звужувала цей процес. У той же час сама практика показала, що наміри і реальна робота – надзвичайно різні речі. Розпочалася довготривала і клопітка робота. Федерації з видів спорту переймалися в основному організацією і проведенням спортивних змагань, відбором і підготовкою талановитих спортсменів до участі у чемпіонатах Європи, світу і Олімпійських іграх. Активну роботу у цьому напрямі здійснювали органи виконавчої влади і ДСТ, керовані ними ДЮСШ, СДЮШОР, ШВСМ та інші організації фізкультурно-спортивної спрямованості. На той час це було виправдано і звично. Адже всі цим займались упродовж тривалого часу.

З 1994 року по 1997 рік представником НОК від області був О.П. Березан. Відділення було формальним, оскільки мало хто знав, як організувати роботу з розвитку олімпійського руху окрім проведення тренувань і змагань, зміцнення відділень з олімпійських видів спорту в спортивних школах.

9 грудня 1997 року на установчих зборах спортивної громадськості було розглянуте питання про створення відділення НОК України в Кіровоградській області та затверджене положення. На посаду голови відділення був обраний В.О. Ковальов, начальник управління фізичної культури і спорту обласної державної адміністрації, відповідальним секретарем – О.М. Соколовський. У грудні того ж року відбулась легалізація відділення шляхом повідомлення, а реєстрація в обласному управлінні юстиції відбулася 24 жовтня 2000 року і відділення набуло прав юридичної особи. Була виготовлена печатка і відкритий рахунок в установах банку. Відділення почало наповнювати свою роботу змістом. Основна мета діяльності – забезпечення реалізації завдань НОК України щодо комплексного розвитку олімпійського руху в регіоні.

Постало питання: чи дублювати діяльність вже існуючих організацій, чи шукати нові шляхи? Відділення почало свою діяльність у співдружності з усіма організаціями фізкультурно-спортивної спрямованості. Були започатковані вечори за підсумками спортивного року, щороку виготовлялися плакати-календарі з фотографіями 10-ти найкращих спортсменів області та їх тренерів, трійки кращих паралімпійців та кращої ігрової команди. Виконком відділення часто брав участь у спільних засіданнях колегії управління фізичної культури і спорту обласної державної адміністрації. Це давало змогу підняти авторитет відділення, залучати до обговорення нагальних питань більш широкі кола фахівців спорту та громадськість, а також через рішення колегії управління впливати на спортивні досягнення та на організацію пропаганди олімпійських ідеалів. З 2000 року почали традиційно проводити Олімпійський День бігу на честь відродження Олімпійських ігор сучасності.

Зважаючи на те, що в області є напрацьований традиційний календар спортивно-масових заходів, відділення НОК України в Кіровоградській області бере участь у проведені таких заходів, як:

- турнір з бейсболу пам’яті В.Ю.Колодицького;

- обласні змагання з легкої атлетики пам’яті Героя Радянського Союзу В.О. Верхоланцева;

- обласні змагання з легкої атлетики пам’яті Заслуженого працівника фізичної культури і спорту України, Заслуженого тренера України з легкої атлетики В.К. Іванця;

- обласні змагання з велоспорту пам’яті Заслуженого тренера України С.І. Симоненка;

- обласні змагання з важкої атлетики та пауерліфтингу пам’яті Г.В. Шулькіна – голови обласної ради ФСТ «Україна»;

- міжнародний турнір з греко-римської боротьби пам’яті чемпіона світу Данила Посунька;

- обласна Спартакіада «Здоров’я» серед вихованців ДЮСШ та фізкультурно-спортивних товариств під гаслом «Здоров’я дитини – майбутнє України», яку проводить обласна дирекція фонду соціального страхування з тимчасової працездатності.

У 2007 році в області за наказом начальника управління освіти і науки облдержадміністрації та за участі відділення НОК України в Кіровоградській області відбувся обласний тур Всеукраїнської вікторини «Знавець олімпійського спорту», конкурсів дитячого малюнку та літературних творів серед учнів загальноосвітніх навчальних закладів.

У жовтні 2007 року у м. Кіровограді відбувся семінар-нарада НОК України з проблем розвитку олімпійського руху за участі Президента НОК України, Олімпійського чемпіона, Героя України Бубки С.Н. Розвиток олімпійського руху в Україні і в області зокрема почав набувати системності.

Була вперше розроблена програма розвитку олімпійського руху, започаткований «Всеукраїнський олімпійський урок», «Олімпійський тиждень», «Олімпійський день», «Олімпійське літо», конкурси малюнків, спортивної фотографії та журналістського висвітлення спортивних подій. Усі вони органічно вплітаються в загальний календар спортивно-масових заходів області, збагачують спортивне життя і виконують освітню функцію.

Особливої уваги заслуговує організація і проведення Всеукраїнського Олімпійського уроку та Олімпійського тижня. Уже п’ять років поспіль цей захід проводиться в Україні і на теренах області. Його особливість полягає у різноманітності форм проведення. Це і подорож сторінками історії олімпізму Давньої Греції і сучасного олімпійського руху, і веселі змагання – «Малі олімпійські ігри», вікторини, конкурси малюнків тощо. За статистикою у 2007 році цей захід було проведено у 590 загальноосвітніх закладах 4-х міст та 21 району області, де щороку беруть участь близько 70000 тисяч учнів. У показових виступах на центральних площах та у парках кількість учасників досягла 5500 чоловік. Статистика говорить про те, що Всеукраїнський олімпійський урок визнаний в закладах освіти в області і є дієвою формою виховання молодого покоління. Проте ще багато чого потрібно зробити. Необхідно підняти до певного рівня виконавську дисципліну і застосувати заохочувальні заходи, встановити відповідні нагороди за рейтинговими показниками для закладів і відповідальних працівників.

У 2011 році НОК України та Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України запровадили акцію «Олімпійська книга» та «Олімпійський куточок», завдяки якій кожна школа отримала набір олімпійської літератури та спортивного інвентарю.

1 жовтня 2010 року відбулася звітно-виборна Асамблея відділення НОК України в Кіровоградській області на підставі нового положення, яке було розроблене за рекомендаціями НОК України, затверджене у 2006 році і зареєстроване в обласному управлінні юстиції. Це положення чітко і виразно систематизує роботу відділення, його виконкому, комісій, спрямовує на розвиток олімпійського руху. У 2011 році виконком НОК України прийняв рішення про встановлення стипендій провідним спортсменам, які закінчили спортивну діяльність і бажають долучитися до організаційної роботи з розвитку олімпійського руху.

За ініціативи відділення разом з Кіровоградським національним технічним університетом, за участі факультету фізичного виховання та кафедри фізичного виховання КДПУ і ДЛАУ щороку проводиться Всеукраїнська науково-практична конференція «Здоровий спосіб життя – здорова нація – здорове суспільство», в якій беруть участь 250 фахівців фізичної культури і спорту, тренери, педагоги, психологи і всі, хто небайдужий до проблем здоров’я нації.

За ініціативи відділення Президент НОК України Бубка С.Н. та представники комісії атлетів відвідали дитячий будинок «Барвінок» м. Кіровограда. А невдовзі 7 жовтня 2010 року на Генеральній Асамблеї НОК України було прийняте рішення про шефство НОК над цим закладом. Окрім того, такий досвід був визнаний позитивним та рекомендований до впровадження в інших областях України.

Найкращим прикладом для пропаганди олімпійських ідеалів, розвитку олімпійського руху є безпосередня участь атлетів регіону в Олімпійських іграх.

У складі збірної команди незалежної України в Олімпійських іграх сучасності брали участь спортсмени-кіровоградці:

- Валентина Голенкова у змаганнях з гімнастики спортивної стала переможницею у командних змаганнях, багатоборстві, а також у вправах на брусах та колоді та отримала срібну нагороду у вільних вправах;

- Ганна Євчак у змаганнях з плавання здобула срібну нагороду на дистанції 400 м. комплексним плаванням.

На І-х Всесвітніх юнацьких олімпійських іграх 2010 року у Сингапурі представляла Україну вихованка СДЮШОР «Надія», гімнастка Аліна Кравченко.

На честь 20-річчя заснування НОК України в актовій залі Кіровоградського національного технічного університету відбулося культурно-спортивне свято, в якому взяли участь провідні спортсмени області, тренери, фахівці фізичної культури і спорту, керівники області і міста, представники комісії атлетів НОК України. Виданий календар-плакат з фотографіями учасників Олімпійських ігор та їх тренерів.

В області розвивається 56 видів спорту, з яких 24 входять до програми Олімпійських ігор, працюють 37 ДЮСШ, 2 СДЮШОР та ОШВСМ.

Спортивні досягнення Кіровоградщини відомі ще з початку минулого століття. Десятки наших співвітчизників, спортсменів області є переможцями і призерами чемпіонатів та першостей світу, Європи і України. 23 спортсмени стали Заслуженими майстрами спорту, 45 – Заслуженими тренерами України, 36 – переможцями чемпіонатів та першостей світу, 20 – чемпіонами Європи. Серед них дворазова чемпіонка світу і Європи зі спортивної гімнастики Олеся Дудник, срібні призери Олімпійських ігор у Сіднеї 2000 року велогонщик на треку Олександр Симоненко та гімнаст Руслан Мезенцев. Успіхи олімпійців позитивно вплинули на розвиток паралімпійського спорту. Чемпіонами та призерами Паралімпійських ігор стали Юрій Андрюшин, Алла Мальчик, Олег Мунц. Розвиток спорту серед інвалідів дав можливість взяти участь провідним спортсменам і в Дефлімпійських іграх. Так, Ганна Товста – триразова чемпіонка ігор, шестиразова чемпіонка та восьмиразова призерка чемпіонату світу з плавання серед інвалідів зі слуху, а її подруга по команді Ірина Терещенко – чемпіонка та триразова призерка чемпіонату світу.

Сьогодні відділення працює за підтримки управління фізичної культури і спорту та управління освіти і науки обласної державної адміністрації, у тісній співпраці з громадськими фізкультурно-спортивними організаціями над виконанням нової програми розвитку Олімпійського руху на 2012-2016 роки.