Методичні рекомендації до вивчення творчості Шарля Бодлера у загальноосвітніх навчальних закладах
Узагальнюючі запитання і завдання до аналітико-інтерпретаційного дослідження «Гімну Красі»
жүктеу/скачать 0.87 Mb.
|
- Бұл бет үшін навигация:
- Тексти вірша Ш. Бодлера «Гімн Красі» у різних варіантах перекладу
- Переклад Бодлерового вірша російською мовою Еллісом
- Переклад «Гімну Красі» російською мовою В. Левіка Гимн Красоте
- Переклад російською мовою Адріана Ламбле Гимн К расоте
- Етап підведення підсумків уроку та визначення домашнього завдання завершують цей блок дослідницької діяльності за творчістю Ш. Бодлера.
- Третій урок Тема: Традиції і новаторство Шарля Бодлера у вирішенні проблеми «поет і натовп» у поезії «Альбатрос» Головна мета уроку
- «Традиції та новаторство у вирішенні проблеми «поет і натовп»
- «Традиції та новаторство у вирішенні проблеми «поет і натовп» (за віршем Ш. Бодлера «Альбатрос»)
- Традиції Новаторство
- Вірш Ш.Бодлера «Альбатрос» французькою мовою L’Albatros
- Переклад Дмитра Павличка Альбатрос
- Коментар до перекладу О. Ніколенко
- Переклад М. Терещенка
- Коментар до перекладу О. Ніколенко
- Переклад Івана Драча Альбатрос
- Переклад Елліса (Л.Л. Кобилинського) російською мовою
- Переклад Дмитра Мережковського
Узагальнюючі запитання і завдання до аналітико-інтерпретаційного дослідження «Гімну Красі».
Дивись опорно-смислову схему «Краса як центр філософсько-естетичної концепції Шарля Бодлера» як додаток до 2-го уроку. Тексти вірша Ш. Бодлера «Гімн Красі» у різних варіантах перекладу Переклад Дмитра Павличка українською мовою ГІМН КРАСІ 1 Красо! Чи з неба ти, чи з темної безодні – В твоєму погляді – покара і вина, Безумні злочини й діяння благородні; Захмелюєш серця, подібно до вина.
Як вечір грозовий, приносиш аромат. Німим стає герой з твого причарування, І сміливішає дитина во сто крат. 9 Чи ти зійшла з зорі, чи вийшла із провалля, Йде Фатум, наче пес, за покроком твоїм; І, розсіваючи біду чи безпечалля, У всьому вільна ти, хоч пані над усім! 13 Красо! Ти по мерцях ступаєш без мороки, Злочинство, ревність, жах – то наче золоті Коштовності, твої чарівливі брелоки, Що витанцьовують на твому животі. 17 Коханець зморений, що пригортає милу, Що кволо хилиться й зітхає раз у раз, Нагадує того, хто сам свою могилу Вкриває ласками у свій вмирущий час. 21 Немає значення, чи з пекла ти, чи з раю, Потворо вибредна, страхітлива й свята, Як до безмежностей, що я про них не знаю, Але жадаю їх, відчиниш ти врата! 25 Це байдуже, хто ти, чи Діва, чи Сирена, Чи Бог, чи Сатана, чи ніжний Херувим, Щоб лиш тягар життя, о владарко натхненна, Зробила легшим ти, а всесвіт – менш гидким! (На думку О. Ніколенко, «у перекладі Д. Павличка на перший план виступає суперечливість походження Краси, її зв’язок з різними началами. Тому основним способом художньої виразності в перекладі стає контраст: небо – темна безодня, покара – вина, безумні злочини – діяння благородні, зоря – провалля, пекло – рай, потвора страхітлива – свята, Бог – Сатана, Діва-Сирена тощо. Така перекладацька інтерпретація вірша якнайкраще відповідає естетиці Бодлера, для якої не мало значення, звідки походить Краса, головне – її естетична цінність та духовна значущість. Глибоко розуміючи природу творчості Бодлера, перекладач зумів засобами рідної мови показати, що два непримиренні полюси – добро і зло, Бог і Сатана, дух і плоть – водночас притягують і відштовхують поета, намагаючись злитись воєдино. Синтетизм (підкресл. О.Г.) бодлерівської естетики знайшов відповідне втілення в тексті перекладу. У фінальній строфі український поет знайшов виразне визначення Краси – «владарка натхнення», яка акцентує увагу на пріоритеті духовного, на ролі Краси в одухотворенні світу.
Твой взор – лазурь небес иль порожденье Ада? Ты, как вино, пьянишь прильнувшие уста, Равно ты радости и козни сеять рада. Заря и гаснущий закат в твоих глазах, Ты аромат струишь, как будто вечер буйный; Героем отрок стал, великий пал во прах, Упившись губ твоих чарующею урной. Прислал ли ад тебя, иль звездные края? Твой Демон, словно пес, с тобою неотступно; Всегда таинственна, безмолвна власть твоя, И все в тебе – восторг, и все в тебе преступно! С усмешкой гордою идёшь по трупам ты, Алмазы ужаса струят свой блеск жестокий, Ты носишь с гордостью преступные мечты На животе своём, как звонкие брелоки. Вот мотылёк, тобой мгновенно ослеплён, Летит к тебе – горит, тебя благословляя; Любовник трепетный, с возлюбленной сплетён, Как с гробом бледный труп сливается, сгнивая. Будь ты дитя небес иль порожденье ада, Будь ты чудовище иль чистая мечта, В тебе, безвестная, ужасная отрада! Ты отверзаешь нам к безбрежности врата. Ты Бог иль Сатана? Ты Ангел иль Сирена? Не всё ль равно: лишь ты, царицы Красота, Освобождаешь мир от тягостного плена, Шлёшь благовония, и звуки, и цвета! «Переклад «Гимна Красоте» Елліса, – вважає О. Ніколенко, – належить до медидативної лірики. Переклад здебільшого використовує не окличні, стверджувальні речення, а риторичні запитання, що створюють атмосферу розділів, нелегкого пошуку Істини. Якщо в перекладі Д. Павличка ліричний герой постає активним і впевненим провідником Краси, то в Елліса він філософ, шукач сутності Прекрасного у світі. (На нашу думку, і в варіанті перекладу Д. Павличка ліричний герой теж в першу чергу філософ, а вже потім провідник Краси. Вже сама наявність навіть у стверджувальних реченнях опозицій призводить до філософського, діалогічного, всебічного розгляду Краси і як абстрактної категорії, й, водночас, як дієвого суб’єкта складної і багатогранної реальності. Вже після того, як ліричний герой усвідомлює специфіку сутності Краси та її впливу на окремих людей, людство взагалі, він приходить до висновку, що сам бажає пізнання «безмежностей», яких поки що не знає, але сподівається, що Краса йому, як творчій особистості, допоможе відкрити до них «врата». Й тоді більш логічним нам видається висновок останньої строфи. Ольга Гузь) Композиція російського перекладу теж ґрунтується на контрастах, але вони не такі гострі, як у Д. Павличка. Елліс більш наголошує на єдності суперечливих начал, які породжують Красу. Ліричний герой у його перекладі схиляється до суто романтичного висновку: Краса, на його думку здатна звільнити світ і особистість із тяжкого полону. У Д.Павличка висновок відповідає естетичним принципам модернізму: «Краса, Мистецтво духовно перетворюють світ. Отже, кожен із згаданих прикладів «Гімну Красі» наголошує на певних сторонах творчої манери Бодлера: Елліса більше приваблює французький поет як пізній романтик, а Д. Павличка – як модерніст». (Див. Ніколенко О.М. Поезія французького символізму. Шарль Бодлер, Поль Верлен, Артюр Рембо: Посібник для вчителя. – Харків: Веста: Видавництво «Ранок», 2003, с. 42-43)
Ты рождена от звёзд или пришла из ада? О Красота, ответь: ты бес иль божество? Ты к злу или добру влечёшь лишь силой взгляда, Ты, как вино пьянишь, но ты сильней его
В твоих глазах закат вплетается в восход. Твои уста – сосуд, избранникам открытый, Твой строгий поцелуй – как зелье-приворот. Ты в безднах родилась иль в ветровом просторе? За подолом твоим, как пёс, бежит судьба. По воле случая ты радость или горе, Мы все рабы твои, но ты ничья раба. Ты Ужас делаешь невинною игрушкой, По трупам шествуешь, минуя кровь и грязь, Убийство и Разврат блестящей погремушкой На грудь надменную ты вешаешь, смеясь. На жертвенный костёр влечёшь ты вереницу Своих поклонников, как бабочек – свеча. Как если бы мертвец ласкал свою гробницу, Влюблённый женщину целует, трепеща. И что мне за печаль, из мрака преисподней На землю ты пришла, с небесных ли высот, Сирена злая ты иль серафим Господний, Наивное дитя, страшилище, урод, – Когда лишь ты одна: твой взор, движенья стана, Рука твоя, нога – лишь ты, о Красота, В то Бесконечное, что нам всегда желанно, Всегда неведомо, открыла мне врата. И что мне, рождена ты светом или тьмою, Когда с одной тобой, о вечный мой кумир, – О ритм, о цвет, о звук! – когда с одной тобою Не так печальна жизнь, не так ужасен мир. Переклад російською мовою Адріана Ламбле Гимн Красоте Жилица ль ты небес, иль пропасти глубокой, О Красота? Льёт яд с блаженством заодно Твой взор божественный, холодный и жестокий, И в этом ты для нас похожа на вино.
Благоухаешь вся, как вечер пред грозой; И, зелья уст твоих вкусив, клянёт походы Герой, а юноша отважно рвётся в бой. Пришла ль из бездны ты, иль к нам со звёзд сошла ты? Рок очарованный за юбками, как пёс, Бежит. Ты сеешь здесь то радость, то утраты, И царствуешь над всем, не видя наших слёз. Идёшь ты, Красота, не зная сожаленья, По трупам, ужасом сверкая как венцом; Убийство, средь других цветных его камений, На гордом поясе играет багрецом. Покорный мотылёк на пламени сгорает Твоём, свеча, свой рок и смерть благословив; Любовник в страстный миг над девой замирает, Как будто бы свой гроб руками охватив. Не всё ль равно, с небес приходишь ты, иль из ада, О красота, немой, невинный, жуткий зверь. Твой взор, уста и грудь даруют мне усладу, И в Рай неведомый мне раскрывают дверь. Послал ли Сатана иль Бог тебя, Сирена Иль Ангел? Всё равно! Ведь светятся зрачки Твои, и в их лучах, кумир мой вожделенный, Мир краше, и не так мгновения тяжки. Етап підведення підсумків уроку та визначення домашнього завдання завершують цей блок дослідницької діяльності за творчістю Ш. Бодлера. Домашнє завдання: Всім: вивчити напам’ять вірш «Альбатрос» (переклад Д. Павличка). За бажанням можна вивчити інший варіант перекладу з аргументацією вибору. У робочих зошитах стисло записати, якою була точка зору Бодлера на поета й на поетичне мистецтво. Індивідуальні завдання та завдання для динамічних груп: І група: підготувати стисле повідомлення про місце теми поета і поезії у творчому спадку Бодлера. ІІ група: підготувати повідомлення про бачення образу Поета Бодлером за віршем «Благословення». Індивідуальне завдання: підготувати виразне читання напам’ять вірша Ш.Бодлера «Благословення». Третій урок Тема: Традиції і новаторство Шарля Бодлера у вирішенні проблеми «поет і натовп» у поезії «Альбатрос» Головна мета уроку – розкрити сутність розуміння Бодлером ролі й місця поета і поезії в суспільстві та показати поєднання традиційних і новаторських засобів вирішення проблеми «поет і натовп» на основі аналітичного дослідження тексту поезії «Альбатрос» (сформульовано відповідно вимог Програми для профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів. 10-12 класи. – К.: 2009) Сучасна методика викладання зарубіжної літератури у школі в цілому й методика навчального діалогу утвердила думку про те, що успішний урок літератури має базуватись на наукових досягненнях, поєднаних із практично-дослідницькою діяльністю в царині художнього тексту. Вчитель, плануючи всю систему уроків і структуруючи даний конкретний урок, має досконало володіти фактичним матеріалом в обсязі даної теми, знати літературознавчі й критичні матеріали, включаючи різні точки зору на творчість митця, та, відштовхуючись від тексту художнього твору безпосередньо, організувати діяльність учнів таким чином, щоб основні наукові, літературознавчі та художньо-естетичні концепти були ніби виведені самими учнями у процесі дослідження художніх текстів. Третій урок у системі уроків за творчістю Ш. Бодлера порушує одну із провідних тем світової літератури – тему поета і поезії, їх місця і призначення у світі. Тема надзвичайно складна в тому сенсі, що кожна епоха, відповідно до світоглядно-естетичних домінант, створює свій образ поета. У сучасному Бодлерові світі вже існувало дві домінантні моделі усвідомлення поета і його місця в суспільстві – реалістична й романтична. Відповідно до реалістичних принципів, поет (чи митець взагалі)є продуктом свого часу та обставин, він – дитя реального світу, породження соціуму, в якому складалися капіталістичні відносини з усіма їх позитивними і негативними пріоритетами. Поет-реаліст має відтворювати «життя у формах самого життя» (В. Бєлінський). Митець реалізму створює типові образи, тобто, за словами В. Бєлінського, здатен «зобразити всіх в одному». Основним принципом творчості митця-реаліста є об’єктивність у зображенні художньої моделі світу і людини (наприклад поезія М.Некрасова). Реалістичний напрям зображення дійсності у XІX столітті розвивався паралельно романтичному, який також створив свою модель митця та його ролі у суспільстві. Поет-романтик не відчуває своєї єдності із соціумом, навпаки він виступає з гострою критикою дійсності, його душа сповнена гіркоти й розчарування у реальному світі. Така позиція була сформована наслідками Великої Французької революції та утвердженням буржуазного устрою в першу чергу у країнах Європи. Центр уваги поета-романтика – людина у всій багатоманітності її духовних виявів і поривань до ідеалу. Поет протиставляє світ реальний і світ ідеалу, він одночасно існує в романтичному «двосвітті»: у соціумі й у світі мрій, ідеалів та ідей. Нерідко поет-романтик є іронічним митцем. Герой романтичного світу, створеного поетом, це бунтар, нерідко бунтар-одинак, який за своїми переконаннями близький самому митцю. За висловом Д. Наливайка, «… романтизм у європейському масштабі був домінуючим художнім напрямом у першій половині XІX ст., а реалізм у другій його половині. Від себе додамо, що у XІX ст. друга його половина була позначена розквітом реалізму у прозових жанрах, а романтизм, який переважно втілював себе у поезії, до кінця XІX ст. став основою для зародження нових, суб’єктивованих напрямів відтворення дійсності – течій і шкіл модерністського спрямування – неоромантизму та символізму. Як ми вже відзначили на попередніх уроках, творчість Бодлера вінчала собою романтизм і торувала шляхи поезії декадансу. Тож яким є образ поета у цій кордонній ситуації? В чому він традиційно підходить до вирішення проблеми «поет і натовп», а в чому його погляд є своєрідним, новаторським? Для полегшення орієнтації в сутності даної проблеми пропонуємо вчителям наукову розвідку О. Ніколенко (див. Ніколенко О.М. Поезія французького символізму. Шарль Бодлер, Поль Верлен, Артюр Рембо: Посібник для вчителя. – Харків: Веста: Видавництво «Ранок», 2003, с. 31-32): У вірші «Альбатрос» порушується важлива проблема – місце поета та його призначення в суспільстві. Твір побудований у романтичні манері. Тут є представлення двох світів: світу волі, високих ідеалів, мистецтва – і світу земного, духовно ницого, морально недосконалого. Протиставлення зумовлює контрастність образів – альбатрос і юрба, які набувають значення символів. Згідно з традиціями романтичної естетики альбатрос зображується як прекрасний, величний птах. Він ширяє у високому просторі неба, вільний і недосяжний для земних істот. Небо – символ творчої волі митця, а політ альбатроса уособлює нестримний порив його уяви і фантазії. Птах у небі (тобто у світі своїх образів, фантазії, вільних пошуків) втілює безмежну владу митця у створюваному ним світі. Невипадково альбатрос називається «владикою», «королем блакиті», «володарем гроз та грому», «крилатим велетнем». Бодлер стверджує високе призначення мистецтва – служити небесним (тобто божественним) ідеалам, нести дух волі, світло краси. Слова «висота» і «блакить» символізують у вірші піднесені прагнення поета. Водночас у вірші розкривається тема трагедії митця у духовно ницому суспільстві. З прекрасного птаха, який ще недавно літав у високому небі, а раптом опинився на палубі корабля, незграбний і безпомічний, глузують матроси. Вони перекривляють його, знущаються з нього. А він, утративши колишню силу, не в змозі протистояти безжальній юрбі. Ця яскрава алегорія викликає в читача почуття: ненависть до жорстокості й бездуховності, любов до прекрасного й високого. Композиція вірша побудована на опозиціях, що дозволяють поетові показати несумісність різних начал: земне і небесне; широкий, безмежний простір неба і замкнений простір корабля (своєрідна тюрма); альбатрос і гурт матросів (поет і натовп). Завдяки цьому створюється багатогранна художня картина, сповнена глибоких конфліктів і непримиренних протиріч. Художній світ поета забарвлений у різні кольори і відтінки – світлі, блакитні і темні, похмурі. «Альбатрос» – яскравий живописний твір. Він нагадує полотно художника з дуже чіткими лініями, композицією образів, перспективою. Тут має значення все – кожен жест, рух, розташування дійових осіб, вирази облич матросів, колір неба над альбатросом. Бодлер змальовує своє поетичне полотно, використовуючи багату палітру тропів (епітети, метафори, порівняння тощо). Віддаючи данину романтичним традиціям, письменник разом із тим утверджує принципи нового мистецтва – модернізму. Він неодноразово наголошує на могутній владі поезії і поета, бо вони – володарі вищої сфери духу. Образ митця всіляко возвеличується, адже він здатен «літати» на крилах власної фантазії. За символами у Бодлера криється справжня сутність творчої особистості та людства. Характерним для його поетичної манери є непомітний перехід символу в настрій, настрою – в думку, думки – в почуття. Не становить виключення і вірш «Альбатрос». Оскільки цей твір входить до циклу «Сплін та Ідеал» (другий після «Благословення», – уточ. О.Г.), можна припустити, що в образі гурту моряків втілено той «Сплін», який охопив сучасне Бодлерові людство, – байдужість до краси, жорстокість, духовну обмеженість. Поет оспівує мистецтво і високі ідеали, що воно утверджує, прекрасне, якому воно служить. Хоча доля альбатроса у вірші лишається невідомою (найвірогідніше – трагічною), автор уславлює силу поета, оскільки навіть смерть не може перервати політ його духу, бо прекрасне – вічне. В останній строфі твору замість слова «альбатрос» з’являється слово «поет». І в цьому виявляється авторський задум: замінивши природу (птаха) людиною, більше того – митцем, він явно віддає перевагу останньому. Альбатрос, вільне створіння природи, може раптово загинути. Але митець, хоча й «не має змоги йти» на падолі земному, перевершує природу, бо завжди лишається вільним у світі своєї уяви. Така ідея звучить у заключній строфі вірша. Використовуючи думки О. Ніколенко та характерологічні ознаки модерністської поезії узагальнюємо у таблиці «Традиції та новаторство у вирішенні проблеми «поет і натовп» (за віршем Ш. Бодлера «Альбатрос») специфіку розуміння та зображення Бодлером образу поета і його взаємин із суспільством. «Традиції та новаторство у вирішенні проблеми «поет і натовп» (за віршем Ш. Бодлера «Альбатрос»)
Вірш Ш. Бодлера «Альбатрос» у різних варіантах перекладу: Вірш Ш.Бодлера «Альбатрос» французькою мовою L’Albatros Souvent, pour s’amuser, les homes d’equipage Prennent des albatross, vastes oiseaux des mers, Qui suivent, indolents compagnons de voyage, Le navire glissant sur les gouffres amers/ A peine les ont-ils deposes sur les planches, Que cer rois de lazur, maladroits et honteux, Laissent piteusement leurs grandesailes blanches Comme des avirons trainer a cote d’eux. Ce voyageur aile, comme il est gauche et veule! Lui, naguere si beau, qu’il est comique et laid! L’un agace son bec avec un brule – ueule, L’autre mime, en boitant, l’infirme qui volait! Le Poete est semblable au prince des nuees Qui hante la tempete et se rit de l’archer; Exile sur le sol au milieu des huees, Ses ailes de geant l’empechent de marcher. Переклад Дмитра Павличка Альбатрос Буває, моряки піймають альбатроса, Як заманеться їм розваги та забав. І дивиться на них король блакиті скоса – Він їхній корабель здалека проводжав.
Він присоромлений, хода його смішна. Волочаться за ним великі білі крила, Як весла по боках розбитого човна. Незграба немічний ступає клишоного; Прекрасний в небесах, а тут – як інвалід!.. Той – люльку в дзьоб дає, а той сміється з нього, Каліку вдаючи, іде за птахом вслід! Поет, як альбатрос – володар гроз та грому, Глузує з блискавиць, жадає висоти, Та, вигнаний з небес, на падолі земному Крилатий велетень не має змоги йти. Коментар до перекладу О. Ніколенко: Дмитро Павличко – поет, перекладач, знавець світового і вітчизняного письменства, один із найцікавіших представників літературного покоління другої половини XX ст. Порушуючи у своїх віршах важливі філософські проблеми, Д. Павличко й у своїй перекладацький діяльності тяжіє до лірики, сповненої складних питань буття. Мабуть, тому Бодлер був одним із його улюблених поетів. Д. Павличко переклав більшість віршів збірки «Квіти Зла». У перекладах відчуваються особливості власної творчої манери українського поета: схильність до роздумів, поетика контрастів, активне ліричне «я», глибокий психологізм, символічність образів тощо. Павличко чимало зробив для розробки теорії і практики сонета, надавши цьому жанру особливої гнучкості та філософської насиченості на українському ґрунті. Відомою є його антологія «Світовий сонет» (1983), куди увійшли й сонети Бодлера. Образ бодлерівського альбатроса близький світосприйняттю Д.Павличка. Він завжди стверджував високу місію поета і поезії у світі, хоча й усвідомлював трагізм життя митця у реальності. Втім, у його перекладі героя твору, альбатроса, попри скрутні обставини, не можна вважати переможеним. Він справді „володар гроз та грому”. І навіть добре знаючи про драматизм долі поета „на падолі земному”, перекладач слідом за Бодлером проголошує перемогу духовного начала над земним.
Щоб їм розважитись, веселий гурт матросів Серед нестримних вод розбурханих морів Безпечно ловить птиць, величних альбатросів, Що люблять пролітать слідами кораблів.
І сумно тягне він приборкане крило, Що втратило колишню міць велику, Мов серед буйних вод поламане весло. Мандрівник зборканий знесилено ступає! Пловець повітряний незрабний і смішний! Той тютюновий дим у дзьоб йому пускає, А цей, дратуючи, кульгає, мов кривий. Поет подібний теж до владаря блакиті, Що серед хмар летить, мов блискавка в імлі. Але, мов у тюрмі, в юрбі несамовитій Він крила велетня волочить по землі. Коментар до перекладу О. Ніколенко: Михайло Терещенко – відомий український перекладач XX ст. Здобув загальне визнання перекладами з різних мов, а особливо французької поезії. „Гідним пошани трудом” назвав М. Рильський антологію французької поезії, перекладену М. Терещенком, яка вийшла у двох томах під назвою „Сузір’я французької поезії” (1971). В антології достойне місце посідають поезії Бодлера. Їх переклади, виконані М. Терещенком, досить близькі до тексту оригіналу і відзначаються особливою вишуканістю форми. Перекладач майстерно володіє всіма барвами українського слова, вдало відшукуючи відповідники французьким тропам і фігурам. Це яскраво підтверджує терещенківський переклад „Альбатроса”. Особливо виразним постає збірний образ матросів – натовпу, протиставленого творчій особистості. Українські слова „гурт”, „юрба несамовита” якнайкраще розкривають конфлікт митця зі світом й усім людством. Замкненість, обмеженість людського світу підкреслюється й словом „тюрма”. Втім перекладач утверджує силу генія митця, його здатність надихати, освітлювати духовним світлом навколишню дійсність. Це ідея передається порівнянням: „Поет подібний теж до владаря блакиті, що серед хмар летить, мов блискавка в імлі”, що цілком відповідає оригіналу”. Переклад Івана Драча Альбатрос Буває, пливучи дорогами морськими, Аби розвіятись, полюють моряки На альбатросів тих, що в вишині над ними Серед блакиті й хмар пливуть віддалеки.
Король небес, що знав всі грози без числа, Волочить важко так свої великі крила, Мов сніжно-білі два розкинуті весла. Крилатий мандрівник – який незграба в рухах, В польоті буйнокрил – каліка на ногах! Ще й дражняться – той в дзьоб йому із люльки дмуха, А той, глузуючи, кульгає, ніби птах! Поете! Князю хмар твоя подібна сила, Між блискавок ти свій у грозовій імлі; Але під шал образ перешкожають крила Тобі, вигнанцеві, ступати по землі. Іван Драч – видатний український поет, перекладач, громадський діяч. Його переклади відзначаються особливо виразністю, присутністю емоційного ліричного „я”. Він уміє знайти незвичні словосполучення, промовисті деталі, які в різних варіаціях набувають значення символів. У зробленому І. Драчем перекладі бодлерівського „Альбатроса” привертає увагу підкреслений повтор слів зі спільним коренем: „крила”, „крилатий мандрівник”, „в польоті буйнокрил”, „великі крила”, „перешкоджають крила”, „крилатість” альбатроса уособлює політ фантазії митця, нестримний політ творчої уяви, який Бодлер (а разом з ним і І. Драч) ставить понад усе. Наголошуючи на білому кольорі, чистоті крил птаха („мов сніжно-білі два розкинуті весла”), перекладач намагається донести до читача духовне світло мистецтва, його здатність освітлювати навколишню дійсність. У перекладі І. Драча значно посилене модерне начало твору. Вживання словосполучень „король небес”, „князь хмар” сприяє утвердженню сили духу особистості, її переваги над буденним життям. Переклад Елліса (Л.Л. Кобилинського) російською мовою Альбатрос Чтоб позабавиться в скитаниях унылых, Скользя над безднами морей, где горечь слёз, Матросы ловят птиц морских ширококрылых, Их вечных спутников, чьё имя альбатрос.
Лазури гордый царь два белые крыла Влачит беспомощно, неловко и покорно, Как будто на мели огромных два весла. Как жалок ты теперь, о странник окрылённый! Прекрасный – миг назад, ты гадок и смешон! Тот сует свой чубук в твой клюв окровавленный; Другой смешит толпу; как ты, хромает он. Поэт, вот образ твой!.. Ты – царь за облаками; Смеясь над радугой, ты буре вызов шлёшь! – Простёртый на земле, освистанный шутами, Ты исполинских крыл своих не развернёшь! Коментар О. Ніколенко: Елліс (псевдонім Л.Л. Кобилинського) – російський перекладач початку XX ст. Вважається, що його переклад „Квітів Зла” (1908) є найточнішим і якнайкраще відповідає тексту оригіналу. У перекладі „Альбатроса” Елліс зберіг основні домінанти бодлерівського вірша: спійманий альбатрос і матроси, які знущаються з нього, пряме порівняння поета з альбатросом, романтичні образи неба, бурі, моря. Перекладач намагається приховати власне „Я”, бо вважає, що на першому місці мають бути сам Бодлер: його авторське бачення поетичної картини. Мабуть, тому переклади Елліса високо оцінив російський читач початку XX ст. Через цього перекладача російська читацька аудиторія змогла повною мірою відчути особливості художнього світу французького модерніста. Переклад Дмитра Мережковського Альбатрос Во время плаванья, когда в толпе матросов Случается поймать над бездною морей Огромных белых птиц, могучих альбатросов, Беспечных спутников отважных кораблей, –
Труслив и неуклюж, как два больших весла, Влачит недавний царь заоблачного края По грязной палубе два трепетных крыла. Лазури гордый сын, что бури обгоняет, Он стал уродливым, и жалким, и смешным, Зажженной трубкою матрос его пугает И дразнит с хохотом, прикинувшись хромым. Поэт, как альбатрос, отважно, без усилья, Пока он в небесах, витает в бурной мгле, Но исполинские, невидимые крылья В толпе ему ходить мешают по земле. жүктеу/скачать 0.87 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|