Тема: Краса як центр філософсько-естетичної концепції Шарля Бодлера. Аналітичне дослідження вірша «Гімн Красі»

Більшість науковців сходяться на тому, що Бодлер належить до пізніх романтиків, у творчості яких поєднувались романтичні й власне символістські елементи, відбувався рух від романтизму до символізму. Важливо, щоб учні усвідомили, що символізм як літературно-мистецька течія належить до романтичного типу творчості, за своєю естетико-художньою природою він, поряд з неоромантизмом, є однією з пізніх модифікацій романтизму XІX століття.

Поезія Бодлера розвивалась переважно в руслі поетичної традиції, яка схильна була трактувати предметний світ, природу як «видимі знаки» ідей, почуттів, душевних станів тощо. Майже всі вірші у «Квітах Зла» мають здебільшого двопланову структуру, де перший план займають предмети, явища реального світу, деталі тощо, за ними спершу ніби ховається ідея, яка дедалі виростає у значенні, функціонально підпорядковуючи предметно-емпіричні образи й зрештою перетворюючи їх у символи, уособлення, параболи.

Віссю поетичної філософії Бодлера й водночас організуючим структурним принципом «Квітів Зла» є романтичне протиставлення життя і мрії, дійсності й ідеалу. Цей принцип поширюється: на «мікрокосми» збірки, і на окремі поезії.»

На думку науковця О. Ніколенко, «Гімн Красі» - естетичне кредо Бодлера. «Він стверджує головне призначення мистецтва – служити Красі. Автор розмірковує про її сутність і роль у світі. Бодлер ставить естетичний критерій понад усе, закликає «видобувати» красу з усього, що є на землі, на небі і в душі людини. Тому образ Краси у вірші постає перед читачем дуже багатогранним і суперечливим. У ній втілено все: присмерк і світання, небо і безодня, зорі й провалля, світло і темрява, життя і смерть. До образу Краси автор добирає контрастні тропи: «потворо вибредна», «страхітлива і свята», «в твоєму погляді – покара і вина», «безумні злочини й діяння благородні». Йому байдуже, звідки походить Краса, – з пекла чи з раю, від Бога чи від Сатани – головне, що вона існує і справляє дивний вплив на людей;

«Захмелюєш серця, подібно до вина».

«Німим стає герой з твого при чарування,

І сміливішає дитина во сто крат».

(Переклад Д. Павличка)

Краса оспівується поетом як сфера вільного польоту уяви митця. Породжена свободою, вона вільна в усіх своїх проявах, «хоч пані над усім». Отже, Прекрасне панує в житті. І хоча Краса не підвладна земним законам, її призначення – одухотворяти світ, надихати людей:

Це байдуже, хто ти, чи Діва, чи Сирена,

Чи Бог, чи Сатана, чи ніжний Херувим,

Щоб лиш тягар життя, о владарко натхненна,

Зробила легшим ти, а всесвіт – менш гидким!»

(Переклад Д. Павличка)

У намітках до «Квітів Зла» Бодлер писав: «Франція переживає фазу вульгарності. Париж – центр і еманація світової глупоти… Вульгарність у цьому світі досягла такої насиченості, що для справжнього інтелекту реакція на неї набуває сили несамовитої пристрасті».

Вірш «Гімн Красі» презентує особливий, метафізичний рецепт покращення реальності, де панує «світова скорбота». Поет патетично запитував: «Чи не є творіння (тобто світ – О.Г.) падінням бога?»

Останні рядки «Гімну Красі» стверджують гуманістичну ідею твору. Бодлер неначе сперечається з «парнасцями», котрі слідом за Т. Готьє висунули гасло «мистецтва для мистецтва». У розумінні автора «Гімну Красі» Краса служить не тільки мистецтву, а й передовсім – життю, людині, всесвіту. Її завдання – духовне перетворення особистості та світу. Подібний підхід є визначальним для модерністської естетики Бодлера.

Ліричний сюжет вірша визначається поступовим поглибленням одного-єдиного образу – Краси. Вона подається через низку контрастних визначень і порівнянь, узятих зі світу природи, з людської психіки, суспільного життя, християнського вчення. Такі різнопланові характеристики підкреслюють всеосяжність Краси, її загальне значення для всього людства.

Використовуючи традиційний жанр лірики – гімн, до якого раніше зверталися митці попередніх епох, письменник насичує його зовсім новим змістом. У Давній Греції гімнами були культові пісні, присвячені богам (гімни на честь Аполлона, Афродіти та ін..). Християнство породило духовні гімни на честь Бога і святих. В епоху Відродження гімни співали коханим жінкам, богу кохання та ін.. В період класицизму поети прославляли у гімнах високих осіб, історичних діячів, героїв. Бодлер переосмислив цей жанр, пристосував його до нового мистецтва. Зберігаючи зовні художні домінанти жанру (піднесений пафос, звертання до об’єкта оспівування, прославляння та розкриття властивих йому високих достоїнств тощо), автор наповнив його суть естетичним змістом. Відводячи Красі центральне місце у вірші й в усій своїй художній системі, надаючи їй принципово нового смислу, поет прокладав шляхи для подальшого поступу модернізму. Слідом за ним підуть символісти й імпресіоністи, які поставлять Красу на один шабель з Істиною та Богом і приділятимуть небачену досі увагу естетизації почуттів і вражень людини. Вірші «Гімн Красі», «Краса» та інші поезії Бодлера на естетичну тему дали також поштовх до художніх пошуків неоромантиків, котрі стверджували велику силу духу особистості – насамперед митця як творця прекрасного, та його роль у перетворенні світу. «Гімн Красі» можна вважати програмовим твором модернізму. Але, попри численні наслідування, лише творчості Бодлера властиве таке суперечливе й оригінальне розуміння Краси,: в цьому виявилось неповторна самобутність поета». (Див. Ніколенко О.М. Поезія французького символізму. Шарль Бодлер, Поль Верлен, Артюр Рембо: Посібник для вчителя. – Харків: Веста: Видавництво «Ранок», 2003, с. 32-34)

Безумовно, можна було б учням запропонувати для опрацювання вже готові науково-дослідницькі розвідки (Д.Наливайка, О.Ніколенко, І. Карабутенка, О.Пронкевича та ін. літературознавців), але більш цінним для формування й розвитку читацьких компетенцій старшокласників буде шлях усвідомлення основоположних концептів Бодлерової філософсько-естетичної програми та особливостей її художнього втілення і поетики через аналітико-інтерпретаційне дослідження тексту вірша «Гімн Красі». За основу для аналізу обираємо варіант перекладу Дмитра Павличка, інші варіанти залучаємо для уточнення та поглиблення окремих позицій. Йдучи «шляхом за автором», вчитель має вивести, як сталкер, учнів на ті позиції, які будуть не тільки підтвердженням думок науковців, а й стануть їхнім особистісним результатом розуміння смислу художнього тексту, на основі якого вони зможуть зробити висновки, свої власні висновки щодо специфіку художньо-творчої системи Бодлера та особливостей поетики у поєднанні традиції і новаторства. Йдучи від первинного емоційно-чуттєвого враження та наївно-реалістичного сприйняття тексту, старшокласники через аналітико-інтерпретаційне дослідження проблематики, системи образів, художніх домінант та деталей, з’ясування різноманітних точок зору на світ (ідеологічних, психологічних, фразеологічних), з’ясування просторово-часових відносин твору (хронотоп за М. Бахтіним), художніх світів та художніх опозицій у їхніх взаємозв’язках, використання художніх прийомів та тропів та інше, до синтетичного осмислення-розуміння твору (вибудова художньої моделі світу і людини, представленої у тексті, функціонування даного твору у контексті творчості митця, національної культури (літератури), епохи й взагалі усього світового історико-культурного процесу, будуть здатні критично й максимально близько до авторської позиції оцінити й зрозуміти даний текст, акумулювавши його найважливіші ідеї та естетичні враження у власній системі світоглядно-естетичних цінностей. Щоб це було дійсно так, вчитель має підбирати методи, прийоми і форми методичної роботи, які стануть оптимально корисними і на даному конкретному етапі формування читацьких компетенцій учнів, і врешті решт перетворяться для кожної молодої людини на власний практичний інструментарій опанування духовно-естетичного доробку людства, закарбованого у художній літературі.

Враховуючи максимально суб’єктивований принцип створення художньої реальності Шарлем Бодлером, вважаємо оптимальним використання можливостей методики навчального діалогу, яка від обміну враженнями (репродуктивна форма навчальної діяльності) виводіть учнів на рівень герменевтичної бесіди, спрямований на аналітико-інтерпретаційне дослідження тексту. Діалог, що виникає у даній ситуації вбирає в себе і з’ясування жанру й структури тексту, й характеристики смислового навантаження основних текстових одиниць та художніх деталей, й розкодування думок і настроїв ліричного героя й самого автора, й особливості використання поетом засобів зображувально-виражального ряду та нюансів прояву стилю митця та специфіки стилістики конкретного твору, й реалізації авторського задуму та майстерності перекладачів у донесенні смислу і краси поетичного тексту засобами іншої мови. Тобто в комбінованому, цілісному аналізі вірша будуть присутні й елементи герменевтичного, філологічного, смислового, структурно-смислового, психологічного, компаративного, культурологічного аналізу. Й даний комплекс дослідницької діяльності, за умови, що він реалізується в навчально-виховному процесі учнів і в пропедевтиці, і в старшій школі, є одним із гарантів того, що на виході із загальноосвітньої школи випускник буде людиною, що залучилась й зрозуміла „найвищі досягнення світової літератури та культури, загальнолюдські і національні духовні цінності,” виховала у собі естетичний смак, високу загальну і читацьку культуру, досягла здатності відрізняти шедеври літератури від низькопробних явищ масової культури, й на основі цього сформувала власний пакет життєвих цінностей, який дасть їй змогу комфортно почуватись у світовому полікультурному просторі та контактувати з представниками інших національних культур, тобто бути здатною до плідного інтелектуально-духовного діалогу.

Таким чином вчитель поступово реалізує й головну мету Державних Програм із зарубіжної літератури, й основні вимоги Державного стандарту в галузі „Мови й літератури”, й, власне, виконує свій громадянський обов’язок перед державою, сприяючи формуванню висококультурної, всебічно розвиненої особистості, майбутнього активного учасника розбудови демократії в Україні.

Етапи аналітико-інтерпретаційного дослідження вірша Шарля Бодлера „Гімн Красі”

1. 
   Забезпечення усіх учнів текстами твору різними варіантами перекладу, за основу дослідження обирається переклад Д. Павличка (у класах з поглибленим вивченням французької мови додається ще й текст оригіналу, в інших випадках може бути використаний аудіоваріант першоджерела).
   
2. 
   Уважне прочитання твору мовчки (краще це запропонувати учням зробити вдома з метою економії часу на уроці).
   
3. 
   Виразне читання вірша підготовленими учнями (або в слабких класах вчителем). Якщо дозволяє час, варто прослухати хоча б два учнівські варіанти виразного первинного читання тексту й організувати коротке обговорення стосовно того, кому краще вдалося передати бодлерівський настрій та смисл вірша. (Після проведеного текстуального аналізу обов’язковим є читання вірша ще раз вголос, з метою з’ясування, наскільки досягнутий учнями рівень смислорозуміння тексту змінює або поглиблює акценти виразного читання, які демонструють особистісний характер сприйняття твору в цілому).
   
4. 
   Етап „передрозуміння” (М. Бахтін). З’ясування чуттєво-емоційних вражень та перших точок розуміння-нерозуміння смислу вірша. Визначення жанрових особливостей вірша (гімн).
   
5. 
   Аналітична поглиблена інтерпретація вірша „Гімн Красі” шляхом аналізу „слідом за автором”:
   

б) формується проблема дослідження – яка це Краса;

в) визначається напрям, у якому буде з’ясовуватись та реалізуватись головна проблема дослідження: поетапна (відповідно до строф і рядків композиційної структури твору) побудова опорно-смислової схеми з розкодовуванням смислу (підтексту) вірша;

г) визначення авторської позиції у творі;

д) висновок – чим же є Краса з точки зору ліричного героя й автора, яка її роль і призначення у світі;

ж) з’ясування особливостей поетики та новацій, застосованих Бодлером у вірші „Гімн Красі”.

а) побудова учнями логічно-смислової моделі світу і людини, представленої у вірші „Гімн Красі”;

б) діалог з автором на рівні розуміння і оцінки авторського задуму твору та його місце в творчому доробку Бодлера;

в) з’ясування зв’язку ідей вірша „Гімн Красі” з світоглядно-естетичними позиціями Бодлера;

г) висновок – чому вірш „Гімн Красі” вважається естетичним кредо Бодлера.

7. Культурологічний рівень сприйняття твору:

а) елементи компаративного аналізу оригіналу й перекладу; аналіз учнівських малюнків з їхнім баченням Краси за віршем Бодлера;

б) з’ясування впливу основних концептів мистецької системи Бодлера, представленої у вірші „Гімн Красі” на подальший розвиток символізму, імпресіонізму, неоромантизму та усієї модерністської поезії у французькій національній літературі та у світовому літературному процесі;

в) письмове написання учнями відповідей на запитання, творів-мініатюр, творів-роздумів на основі смислорозуміння вірша „Гімн Красі” (як самостійна робота на завершальному етапі уроку або як один із видів домашнього завдання).

а) дайте розгорнуту відповідь на одне із запитань:

- „Якою постає краса у вірші Ш. Бодлера „Гімн Красі”?

- „Визначте призначення Краси за віршем Ш. Бодлера „Гімн Красі”;

- „Визначте роль контрасту та художніх опозицій у вірші Ш. Бодлера „Гімн Красі”;

- Доведіть, що вірш „Гімн Красі” є практичним втіленням ідеї Ш.Бодлера про „видобування Краси зі зла”;

б) напишіть твір-роздум на одну із тем:

- „ Вірш Ш. Бодлера „Гімн Красі” як естетичне кредо митця”;

- „Багатогранність образу Краси у вірші Ш. Бодлера „Гімн Красі”;

- „Видобування Краси зі Зла” у вірші Ш. Бодлера „Гімн Красі”;

- „Новаторство Шарля Бодлера в осмисленні сутності й призначення Краси (за віршем „Гімн Красі”.)”

Коментар до створення опорно-смислової схеми „Краса як центр філософсько-естетичної концепції Шарля Бодлера” (Назва опорно-смислової схеми виноситься і в тему уроку, проте звертаємо увагу вчителів, що на етапі оголошені теми і завдань уроку тема формулюється лише частково, на дошці й в учнівських зошитах від початку уроку має бути записаний такий варіант:

„Краса як центр ..... Шарля Бодлера. Аналітичне дослідження вірша „Гімн Красі”. Цей методичний прийом довизначення теми учнями є мотиваційним прийомом, який дозволяє вчителеві постійно стимулювати навчально-дослідницьку активність учнів у процесі всього уроку, тому остаточно і тема уроку, й назва опорно-смислової схеми довизначаються вже на завершаючому етапі текстуального дослідження „Гімну Красі”.

З першого прочитання вірша „Гімн Красі” уважний читач відчуває захоплення ліричного героя Красою, але це захоплення несе в собі аналітичний аспект. Знову новація! Вона теж характерна для модерністського художнього відтворення, заснованого на глибоко суб’єктивному баченні-розумінні сутності образу. Ліричний герой Бодлера саме такий. В першу чергу, він мислитель, філософ, який прагне своє розуміння природи Краси та її ролі в світобудові передати іншим. Своїм гімном Бодлер закликає інших до усвідомлення ролі Краси в житті людини й Всесвіту в цілому.

Останні дві строфи вірша не тільки додають характеристик походженню, сутності й впливу Краси, а, головне, містять у собі глибоко особистісну оцінку Краси й висновки ліричного героя, що є художньо-образним вираженням філософсько-естетичних поглядів самого Бодлера. Виникає цілий ряд важливих для смислорозуміння нюансів.

По-перше, ліричний герой стверджує, що цінність Краси для нього не залежить ні від її походження («чи з пекла ти, чи з раю», вертикаль набуває християнського забарвлення. Якщо попередні художні опозиції «небо – темна безодня», «зоря – провалля» є більш знаками матеріального світу та первісної уяви людини про високе і низьке, то опозиція «пекло – рай» ставить проблему відношення до духовності, до моральності, що й підтверджується другим рядком шостої строфи: сутність Краси безпосередньо пов’язана зі святістю раю та гріховною жахливістю пекла (у підтексті виникають алюзії з Дантовою «Божественною комедією») – «потворо вибредна, страхітлива й свята». І знову несподіванка! Відразливий, страхітливий бік Краси врівноважується її святістю. Знову йдеться про багатогранність, полярність однієї єдності. Краса постає як сила, що здатна відчинити врата до безмежностей. Але кому ж на цей раз? У вірш вплітається глибоко особистісне начало, образ «я». З’ясування, про кого йдеться, хто такий цей «я», завжди відкриває цікаві учнівські міркування, в результаті яких десятикласники приходять до висновку, що «я» – це ліричний герой, виразник думок і почуттів самого Шарля Бодлера, особистість, яку цікавлять «безмежності», речі й поняття закриті для пересічної свідомості. Ліричний герой не є обивателем, він талановита людина, поет, що прагне опанувати «безмежності», тобто основи буття, й «врата» до них йому відкриє саме Краса. Таким чином вимальовується ще одна єдність тексту – творець і його ідеал – Краса.

Вінець «Гімну Красі» – сьома строфа вірша. Сутність Краси у протиставленні язичницького образу Сирени (жінки-птаха або жінки-риби, що чарівним співом призводила до загибелі мореплавців) та образу Діви (образ християнський, Діва Марія), Бога, Сатани і ніжного Херувима (наближені до Бога ангели – серафими і херувими) – християнські образи (Бог – Сатана є художньою опозицією) тільки доповнюють сутність характеристики Краси, але не відштовхують ліричного героя. Навпаки, він знаходить найголовнішу характеристику Краси – «владарко натхненна», вплив якої на людину і всесвіт все ж облагороджуючий. «Щоб лиш тягар життя, о владарко натхненна, зробила легшим ти, в всесвіт – менш гидким!»

Це провідна думка вірша, у якому й втілилася ідея ствердження Краси як натхненої, творчої сили. Для Бодлера – це Ідеал, його Бог.

Висновок, який мають зробити учні, замикає коло дослідження. Тепер вони вже можуть сказати, якою з точки зору ліричного героя Бодлера постає Краса у «Гімні Красі». Це абстрактна філософська категорія, центр філософсько-естетичної концепції Бодлера, яка поставила митця між романтизмом і декадансом (модернізмом у широкому розумінні). Цей висновок заноситься у опорно-смислову схему та як довизначення теми уроку.