Методичні рекомендації до вивчення творчості Шарля Бодлера у загальноосвітніх навчальних закладах

Вплив Ш. Бодлера на російську літературу початку XX ст. слушно порівнюють із впливом Дж. Г. Байрона на золотий вік російської культури. На Бодлера орієнтувалися поети Срібного віку, передусім символісти, серед яких були такі яскраві творчі особистості, як Д. Мережковський, В. Брюсов, Андрій Бєлий, К. Бальмонт, О. Блок. Втім творчістю французького поета глибоко цікавилися і акмеїсти (М. Гумільов, А. Ахматова), і митці, що стояли осторонь будь-яких напрямів і течій (М. Цвєтаєва, О. Мандельштам, Б.Пастернак та ін.) Російських модерністів приваблювала бодлерівська естетика: заглиблення у внутрішній світ людини, втаємничення змісту, пошук нових засобів виразності (символіка, контрастність образів, метафоричність мови тощо).

Звернення Д. Мережковського до перекладу „Альбатроса” було не випадковим. Як і інші символісти, він, вивчаючи творчість Бодлера, шукав власних шляхів у поезії. Переклад відзначається класичністю форми, точністю рим, влучністю виразів. Улюбленим тропом перекладача є епітет, який у різних словосполученнях набирає різних семантичних відтінків. Альбатрос у Мережковського „могучий”, „огромный”, „труслив”, „неуклюж”, „уродливый», «жалкий», «смешной». Різка зміна епітетів – від „могутнього” до „жалюгідного” – розкриває трагедію митця у сучасному йому світі. Однак перекладач водночас за допомогою гіперболічних епітетів і порівнянь підкреслює його надзвичайну силу: „исполинские, невидимые крылья”, „лазури гордый сын, что бури обгоняет”. У перекладі Д.Мережковського виявилася характерна ознака російського символізму, у якому першорядне значення має не об’єкт, а його визначення, емоційно- образне наповнення, символічний зміст”.
Переклад В. Левіка

Альбатрос

Временами хандра заедает матросов,

И они ради праздной забавы тогда

Ловят птиц Океана, больших альбатросов,

Провожающих в бурной дороге суда.
Грубо кинут на палубу, жертва насилья,

Опозоренный царь высоты голубой,

Опустив исполинские белые крылья,

Он, как вёсла, их тяжко влачит за собой.

Стал таким он бессильным, нелепым, смешным!

Тот дымит ему в клюв табачищем вонючим,

Тот, глумясь, ковыляет вприпрыжку за ним.

Недоступный для стрел, непокорный судьбе,

Но ходить по земле среди свиста и брани

Исполинские крылья мешают тебе.

Корабль для моряков не слаще заточенья,

Тоска – попутчица штормов и частых гроз:

И ловят моряки подчас для развлеченья

Большую птицу, чьё названье – альбатрос.
Король, расставшийся с небесным, гордым лоском,

На грязной палубе постыдно неуклюж,

А крылья белые волочатся по доскам,

Как вёсла, жалкие на мелководье луж.

Весь белый, кажется он здесь шутом седым;

Его безпомощной походке подражают,

Из носогрейки в клюв пускают едкий дым.

Хоть в небесах смешна была ему стрела;

Поэт как альбатрос в толпе двуногих пешек,

Которых на земле смешат его крыла.

Д. Наливайко у передмові до книги „Бодлер Ш. Поезії. – К.: Дніпро, 1989, с. 28-29 зазначає, що „вірші в „Квітах Зла” мають здебільшого двопланову структуру, де перший план займають предмети, емпіричні явища, деталі тощо, за ними спершу ніби ховається ідея, яка дедалі виростає у значенні, функціонально підпорядковуючи предметно-емпіричні образи й зрештою перетворюючи їх у символи, уособлення, параболи. Так, приміром, будується знаменитий „Альбатрос”, де образ володаря морських просторів, безпорадного і смішного на палубі, переростає в романтичний образ – символ поета і його долі. Так будується „Лебідь”, „Подорож” та інші численні поезії збірки. Часто в поезіях Бодлера подібним „абстрактним складником” виступає душа поета, його внутрішній світ, але це функціонально не міняє їхню структуру. Згідно з естетикою Бодлера, висловленою в його критичних статтях, в художньому творі основне – ідея, концепція, і всі його компоненти підпорядковуються її образно-експресивному втіленню. Саме ідея організує всю художню тканину твору, яка зрештою стає її символічним вираженням”.

У розробках уроків, надрукованих у фахових виданнях України, вчителі-практики неодноразово представляли свою модель організації роботи на уроці з текстом Ш. Бодлера „Альбатрос” (див. матеріали Хроменко І., Лепьошкіної О, Артем Н., Ганіч Н., Тарнавської Л., Довгань А. та інших відомих вчителів України, список літератури у кінці методичних рекомендацій).

У даних методичних рекомендаціях ми наголошуємо не необхідності цілісного аналізу вірша „Альбатрос” і спробуємо запропонувати структуру уроку, що відповідає реалізації даної мети.

„Не досягти своїх мрій і досягти мрій - біда”. Оскар Вайльд

Епіграфи можуть бути вплетені у назву досліджень за текстами віршів Бодлера, або можуть бути використані в підсумках та узагальненнях (на розсуд вчителя).

Після організаційного моменту, оголошення теми уроку та мотивації навчальної діяльності учнів надається слово „спікерам” динамічних груп, що працювали за випереджаючими завданнями:

а) заздалегідь підготовлений учень читає напам’ять вірш Ш. Бодлера „Благословення”, який розпочинає не тільки цикл „Сплін та Ідеал”, а й усю збірку „Квіти Зла”

Коли з’являється поет на цьому світі,

Його родителька від розпачу й журби

На Бога кидає прокльони ядовиті,

І співчутливо Бог сприймає ті клятьби:
„Чом народила я цей поглум? Чи не краще

На світ спровадити гадюк ціле кубло?

Будь прокляте моє кохання негодяще

І лоно трепетне, що блазня зачало!

Свого печального бридотною навік,

Що однайшлася в нас дитина ця недужа,

Цей покруч з покручів, каліка із калік!

На твій же вимисел, на це гидке живло,

Я дерева цього скручу хирляву душу,

Щоб пуп’янків своїх розкрити не змогло!”

Не розуміючи накреслень Божества,

Так мати йде сама в огонь, на дно Геєни,

Так гріх роз’ятрюють нестримані слова.

Хмеліє од весни і сонця юний дар,

П’янять його зірки і квіти, наче вина,

І в хлібі чує він амброзію й нектар.

Співає радісно про муки на хресті,

І Дух, що йде за ним, тривожиться і плаче,

Бо знає наперед його шляхи в житті.

Возлюблені йому щедротно подають,

І хочуть стогони з душі його добути,

І випробовують на ньому власну лють.

До хліба і вина, призначених йому,

Домішують плювки з гидотною золою

І посміхаються, згубивши геть страму.

„Мене мій чоловік обожнює на здив!

За прикладом божків та ідолів паскудних,

Я накажу, щоб він мене озолотив!

Від м’яса, і вина, й колінопреклонінь;

За усмішку терпку подібно до Кумира,

Жадатиму хвальби, пошани і терпінь.

Я покажу божка поганського могуть:

І нігтики мої, мов гарпій пазурища,

До серця милого дорогу прокладуть.

Тремтливе й трепетне, як молоде пташа,

Я пожбурну його улюбленому псові –

Нехай насититься твариняча душа!”

Возносить ясний зір і руки догори,

У сяйві блискавок свого брудного духу

Він бачить юрмища, мов купи мошкари:

За те, що духові ти вказуєш оплот,

Страждання нам даєш, як чародійні ліки,

Від ницого чуття й мерзотних нечистот!

Ти місце бережеш; Поета просиш ти

На вічне торжество ясних Чеснот і Тронів,

На свято Людськості, на учту Доброти.

Яке не прогризуть ні пекло, ні земля;

А щоб мені вінок сплести, потрібне мнозтво

Часів, епох, віків, що світять оддаля.

Тобою підняті з дна моря до зірок,

Не перли мерехтні, не дорогі сапфіри

Вплітатимуться в мій божественний вінок.

З прасвітла, що його безмірність берегла,

Перед яким ясні й чудовні людські очі –

То тільки стемнених свічад нужденні скла!»

Когда веленьем сил, создавших всё земное,

Поэт явился в мир, унылый мир тоски,

Испуганная мать, кляня дитя родное,

На Бога в ярости воздела кулаки.
Такое чудище кормить! О, правый Боже,

Я лучше сотню змей родить бы предпочла.

Будь трижды проклято восторгов кратких ложе,

Где искупленье скверн во тьме я зачала!

На горе мужу ты избрал меня одну,

Но, как нежную любовную записку,

К несчастью, эту мразь в огонь я не швырну, -

Твоей недоброты, я буду тем горда,

Что это деревце зачахнет на безлюдье

И зачумлённого не принесёт плода.

Глотая в бешенстве и свой кляня позор,

Она готовится разжечь, сойдя в Геенну,

Преступным матерям назначенный костёр.

Бездомному везде под солнцем стол и кров,

И для него вода становится нектаром,

И корка прелая – амброзией богов.

Пускаясь в крестный путь, как ласточка в полёт,

И Дух, в пучине бед паломника хранящий,

Услышав песнь его, невольно слёзы льёт.

Но раздражает всех его спокойный взгляд,

Всем любо слышать стон его сердечной жажды,

Испытывать на нём ещё безвестный яд.

Ему плюют в бадью. С брезгливостью ханжи

Отталкивают всё, к чему он прикоснётся,

Чураясь гением протоптанной межи.

«За то, что мне отдать и жизнь и страсть он мог,

За то, что Красоту избрал своим кумиром,

Меня озолотит он с головы до ног.

И поклонением, и мясом, и вином.

Я дух его растлю, любовью ослепленный.

И я унижу всё божественное в нём.

Я руку наложу покорному на грудь,

И эти ногти вмиг, проворны и свирепы,

Когтями гарпии проложат к сердцу путь.

В руке охотника, и лакомым куском

Во мне живущий зверь, играя, насладится,

Когда я в грязь ему швырну кровавый ком.»

Уже свой видит трон близ Бога самого.

В нём, точно молнии, сверкают озаренья,

Глумливый смех толпы скрывая от него.

Но в них лекарство дал для очищенья нам,

Чтоб сильных приобщил к небесным сладострастьям

Страданий временных божественный бальзам.

В святое воинство его Ты пригласил.

Ты позовёшь его на вечный праздник света,

Как собеседника Властей, Начал и Сил.

И даже Ада месть величью не страшна,

Когда в его венце, в короне первородства,

Потомство узнаёт миры и времена.

Весь жемчуг собери, который в море скрыт.

Из глубины земной хоть все алмазы вырой, -

Венец Поэта всё сиянием затмит.

Из тех перволучей, чья сила так светла,

Что, чудо Божие, пред ней глаза людские

Темны, как тусклые от пыли зеркала.

(основними тезами такого повідомлення мають бути:

• 
  тема поета і поезії – одна із провідних у творчості Ш. Бодлера;
  
• 
  програмні вірші, в яких він розкриває цю тему – «До читача», «Благословення», «Альбатрос», «Лебідь», «Могила окаянного поета», «Сліпці», «Спустошення», «Смерть митців»;
  
• 
  підтекстова наявність проблеми співвідношення поета: суспільства майже у всіх творах Бодлера.
  

На контрастній основі у вірші «Благословення» розкриваються основні концепти Бодлерового бачення призначення Поета посісти трон біля самого Бога, який сам запросив його до свого Святого Воїнства на вічне свято світла як співбесідника Влади, Першопочатків і Сил, але це є можливим тільки після невимовних страджань і випробувань у світі людей. Наділений Божественним талантом, Поет приходить у світ, щоб радіти усьому сущому, щоб любити людей, за що «гіркої трути возлюблені йому щедротно подають». Світ, у який приходить Поет, жорстокий і підлий; люди «до хліба і вина, призначених йому, домішують плювки з гидотною золою і посміхаються, згубивши геть страму».

Найстрашніше, що має пережити Поет, це зречення найближчих людей – матері, жони. Мати шле Богові прокляття, вважаючи, що, породивши Поета, вчинила страшний гріх. «Блазень, покруч, поглум, каліка, хирляве дерево, гидке живло» – страшні слова матері про своє дитя жахають читача; не розуміючи «накреслень Божества», мати сама накликає страшних страждань на голову свого дитяти. В цьому відразу проявляє себе конфлікт духовності, моральності й тупої, заземленої, обмеженої посередності, невігластва. Чим більше пізнає юний Поет оточуючий світ, «хмеліючи» од сонця і весни, зірок і квітів, усвідомлюючи божественну сутність речей предметного світу («і в хлібі чує він амброзію й нектар»). Світ для нього єдиний і радісний, сповнений «вітру» (символ свободи, висоти), в якому Поет почувається як птах. «Гра» з життям не завжди прихильна до Поета.

«Дух, що йде за ним, тривожиться і плаче,

Бо знає наперед його шляхи в житті».

Шляхи Поета дедалі тяжчі, але Бодлер на цю проблему дивиться по-новаторському, як модерніст. Поет стає справжнім митцем тільки подолавши страждання, пізнавши муки Пекла. Він їх сприймає як божественний бальзам, що здатен піднести його до небесних тронів. Але у світі людей його душа є заложницею страждань, мук, образ. Тільки зберігаючи твердість духу, він здатен оспівувати Красу, яку обрав собі за Кумира.

Основний навчальний час уроку (30-35 хвилин) має бути використаний для аналітико-інтерпретаційного дослідження вірша Ш. Бодлера «Альбатрос», яке організується за чотирирівневим принципом:

Перший рівень – рівень передрозуміння і з’ясування перших емоційно-чуттєвих вражень, рівень первинної інтерпретації тексту (йому передує читання вірша двома-трьома учнями).

Вчитель пропонує учням висловити свої враження-розуміння (Що ви думаєте з приводу даного тексту? Що вражає? Що дивує? Що потребує пояснень? Про що саме хотіли б поговорити більш детально в просторі смислу вірша Бодлера «Альбатрос»? Про що цей вірш?)

• 
  З чого, по-вашому варто розпочати аналітичне дослідження тексту вірша? Що саме в структурі тексту підказує, яким шляхом йти до смислорозуміння? (Контраст, художні світи та художні опозиції.)
  
• 
  Спробуйте визначити, які художні світи представлені у вірші «Альбатрос», у якому співвідношенні вони знаходяться? (Світ альбатроса – світ гурту моряків, світ Поета – світ юрби, світ небес, світ моря, світ людей і світ природи, світ духовний – світ матеріальний, світ творчості й світ бездарності, світ свободи й світ насильства тощо. Художні світи виступають як опозиції відносно одне до одного. Але в цілому вони представляють загальну картину мікромоделі світу. Бодлерівське світорозуміння як системи відповідностей, як єдності протилежностей є новаторським, модерністським).
  
• 
  Спробуйте визначити основні образи-символи та їхню приналежність до художніх світів вірша. (Альбатрос, гурт матросів, палуба, крила, небеса).
  
• 
  Спираючись на текст, визначте основні характеристики альбатроса та гурту матросів (самостійно у зошитах учні будують схеми-характеристики, використовуючи прийом «Сонечко»).
  

- Що, на вашу думку, символізують собою небеса та палуба, море? Чому альбатрос «проводжає» кораблі?

- Доведіть, що в основі композиції вірша лежить антитеза.

- Чому, по-вашому, Бодлер робить символом Поета саме Альбатроса? Як з цим рішенням, пов’язаний вислів самого митця: «Я не такий, як ви. Я бачу непомітне для філістерського ока, я відчуваю те, що ніколи не зможе відчути лицемірний буржуа»? Визначте роль крил.

- В яких рядках вірша міститься головна думка? Визначте її та запишіть у робочі зошити. (Остання строфа вірша містить у собі головну думку твору про трагізм долі митця у буржуазному суспільстві. Читач задається питанням: де ж місце поета? В чому трагізм його долі? В чому його призначення?)

Бодлерове бачення трагедії та призначення Поета

Поет народжений Поет змушений

для неба, але «вигнаний з небес» залишатися на землі

(«у юрбі несамовитій»)

Трагедія:

«… на падолі земному крилатий велетень не має змоги йти» (пер. Д. Павличка)

«мов у тюрмі, в юрбі несамовитій Він крила велетня волочить по землі»

(пер. М. Терещенка)

«… під шал образ перешкоджають крила

Тобі, вигнанцеві, ступати по землі» (пер. І. Драча)
«Простёртый на земле, освистанный шутами,

Ты исполинских крыл своих не развернёшь!» (пер. Елліса)

В толпе ему ходить мешают по земле». (пер. Д. Мережковського)

Исполинские крылья мешают тебе» (пер. В. Левіка)

Которых на земле смешат его крыла» (пер. В. Микушевича)

• 
  Сформулюйте висновок, чому доля Поета у суспільстві є трагічною.
  
• 
  Чому обивателям недоступне розумінні прекрасного?
  
• 
  Чи може бути іншою доля Поета у світі людей? Чи можна проблему «поет і натовп» вважати невирішуваною? Чому?
  
• 
  Чим близькі вірші «Альбатрос» та «Благословення» Ш. Бодлера у трактуванні проблеми «поет і натовп»?
  
• 
  В чому ви бачите автобіографічність образу Поета у віршах Бодлера? Обґрунтуйте.
  

• 
  Порівняйте бачення проблеми «поет і натовп» Бодлером та іншими відомими вам митцями, починаючи з античності (Горацій, Овідій, Данте, Шекспір, Гете, Гайне, Пушкін та ін..). В чому погляд Бодлера різниться від бачення ролі поета його попередниками.
  
• 
  Як співвідносяться слова Бодлера: «коли я викличу у всього світу огиду, тоді я досягну самотності» з долею митця, зображеною у віршах «Благословення» та «Альбатрос»? Аргументуйте.
  
• 
  Які переклади найкраще, по-вашому, розкривають проблему «поет і натовп»?
  
• 
  Які образи-символи, крім альбатроса, ще розкривають трагедію Поета у суспільстві? (Лебідь, сліпці та ін..)
  
• 
  Які із висловлювань Бодлера та думок інших митців і дослідників про нього відображають сутність проблеми (поет і натовп)? (Див. підбірки цитат «Бодлер про себе, про свою творчість, про життєві пріоритети та ідеали», «Діячі культури про Бодлера»).
  
• 
  Напишіть твір-мініатюру за однім із висловлювань та базуючись на змісті віршів «Благословення», «До читача» та «Альбатрос»:
  

б) Чому людство не розуміє митця? (за віршами Ш.Бодлера)

в) «Великі крила» поета – це його благо, чи його прокляття (за віршами Шарля Бодлера).
Завершується ІІІ урок підведенням підсумків, аргументацією й виставленням оцінок та визначенням домашнього завдання до наступного уроку.

Домашнє завдання:

1. 
   Закінчити творчу роботу (твір-мініатюра за обсягом має бути не більше 1,5 – 2 сторінок), розпочату на уроці.
   
2. 
   Всім прочитати вірш Ш. Бодлера «Падло». Усно підготувати враження-розуміння про твір.
   
3. 
   Пригадати основні вимоги до написання есе. (Група учнів (3-4 учні) може підготувати опорну таблицю «Вимоги до написання есе» під керівництвом вчителя.
   

Даний урок має не тільки узагальнити та поглибити учнівські уявлення про художнє відтворення теми життя і смерті у творчому доробку Ш. Бодлера (впродовж усього розвитку світової літератури співвідношення життя і смерті було предметом роздумів і художнього зображення митців різних країн та різних епох, Бодлер підходить до цього питання вже з позицій модернізму, й саме це має бути усвідомленим старшокласниками), а й розвивати навички творчого сприйняття художніх текстів на основі їх цілісного аналітичного осмислення, що трансформується у бажання учнів висловити свої враження-розуміння у різних формах (від усного обміну думками до написання творчої роботи на основі літературного тексту). Робота на уроці організується так, щоб поглибити (чи надати) чітке уявлення про написання есе саме на основі літературного твору, навчити старшокласників вільно орієнтуватися у жанрі есе, розвивати їх творчі здібності та інтереси, вміння аргументовано й образно висловлювати свої думки щодо творів художньої літератури. Такі уроки сприяють ще й вихованню загальної мовної культури учнів.

Урок проводиться покроково, від теоретичної частини до практично-дослідницької і, власне, індивідуально-творчої.

Запропоновані рекомендації, сподіваємось, полегшать роботу вчителя у підготовці старшокласників до написання есе й збагатять учнів, які розкриють перед собою нові грані творчості Шарля Бодлера.

Емоційним стимулом до плідної й активної діяльності впродовж усього уроку може бути виразне читання вчителем вірша Ш. Бодлера «Епіграф до засудженої книги» з циклу «Нові Квіти Зла» (надаємо вірш у російськомовному перекладі Адріана Ламбле)