Міністерство аграрної політики України
жүктеу/скачать 1.89 Mb.
|
- Бұл бет үшін навигация:
- Місце в сівозміні
- Удобрення та обробіток ґрунту
- Вирощування розсади
| Біологічні особливості
Тютюн – теплолюбна рослина: оптимальна температура проростання насіння – близько 30ºС, оптимальна температура росту – 22–30ºС, восени дорослі рослини витримують приморозки до мінус 2–3ºС. Дуже вимогливий до інтенсивності освітлення, навіть найменше затінення значно затримує розвиток рослин і зменшує урожай. Рослина довгого світлового дня. Рослини вимогливі до вологості ґрунту, найбільше – під час садіння розсади, добре ростуть при вологості ґрунту 70% НВ, під час достигання листя вологість повинна становити 50–60% НВ. Тютюн вимогливий до умов ґрунтового живлення, кращий урожай дає на родючих, легких супіщаних ґрунтах з достатнім вмістом кальцію. Внесення високих доз азоту збільшує вміст нікотину і білків у листках, знижуючи якість тютюну. Надлишок фосфору знижує горючість тютюну, хлор, який міститься в деяких калійних добривах, негативно впливає на якість листків, викликаючи їхню плямистість та почорніння попелу при згорянні тютюну. Місце в сівозміні Тютюн вирощують у спеціальних сівозмінах, кращими попередниками для нього є зернові культури, посіяні по пласту багаторічних трав, та однорічні трави. Удобрення та обробіток ґрунту Як і під інші просапні культури, під тютюн запроваджується напівпаровий обробіток ґрунту: лущення стерні, зяблева оранка, 3 культивації зябу. Практикують три системи удобрення: органічну, мінеральну та органо-мінеральну. У першому випадку під зяблеву оранку вносять по 25–30 т/га напівперепрілого гною; у другому – 30–60 кг/га азоту, 90–120 кг фосфору та 75–120 кг/га калію у діючій речовині; у третьому випадку – половинні дози органічних та мінеральних добрив. Всі органічні добрива та 50% мінеральних вносять під зяб, 25% – з поливною водою при садінні розсади та 25% – через 20–25 днів після висадження розсади – у міжряддя культиватором-рослинопідживлювачем. Вирощування розсади Тютюн вирощують виключно розсадним способом, оскільки одержати задовільну густоту рослин при посіві надзвичайно дрібного насіння в ґрунт неможливо. В Криму розсада вирощується у закритому ґрунті (парниках і теплицях) та в холодних розсадниках (на грядках), в решті районів вирощування – тільки у закритому ґрунті. Вік розсади з культиваційних споруд – 40–45 днів, з розсадників – 35 днів. Культиваційні споруди готують так, як і під розсаду помідорів. У Криму вони повинні бути готові до сівби (температура ґрунту – понад 20ºС) на початок березня, в інших регіонах – на початок квітня. Насіння перед сівбою протягом 10 хвилин протруюють у 4–5%-у розчині формаліну, промивають чистою водою, вміщують на 2–4 дні у термостат для пророщування при температурі 25–30ºС. При появі зародкових корінців насіння рівномірно висівають на поверхню ґрунту парника з розрахунку 1,0–1,1 г/раму, мульчують 0,5 см шаром просіяного перегною, який злегка ущільнюють дошкою і поливають 5 л підігрітого до 25ºС розчину фундазолу (концентрація – 0,2%) проти чорної кореневої гнилі розсади. Після сівби у парнику підтримують температуру на рівні 27–30ºС, при появі масових сходів температуру ґрунту знижують до 15–17ºС, а температуру повітря – до 10ºС. Такий рівень температур підтримують протягом 5 діб, а далі температуру ґрунту підвищують до 20ºС, нічна температура повітря – без змін, денна – 17–22ºС. Розсаду поливають нечасто, раз на 5–6 днів, виливаючи 8–12 літрів підігрітої води на парникову раму. Проріджень не проводять, при потребі видаляють бур’яни. Розсаду в парнику двічі підживлюють: вперше – при появі другого справжнього листка, вносячи з поливною водою на 1 раму по 25 г азотних, 50–60 г фосфорних та 20–25 г калійних безхлорних добрив; вдруге – близько 10 квітня, вносячи по 10г азотних та по 60–70 г фосфорних і калійних добрив. Розсаду загартовують протягом 1–1,5 декади. Розсада готова до висаджування у віці 45–50 днів, коли вона має 4–5 справжніх листків та висоту 12–14 см. Під рамою вирощується від 2,5 до 3 тис. штук розсади. Холодні розсадники для вирощування розсади тютюну готують з осені. Вибирають ділянки, чисті від бур’янів, з легкими супіщаними ґрунтами. Для забезпечення розсадою 1 га плантації необхідно 70–75м2 розсадника. На 100м2 розсадника вносять 500–600 кг перегною, 3 кг азотних, 6–7 кг фосфорних та 4 кг калійних добрив під зяблеву оранку. Восени ґрунт обробляють за типом напівпару. Навесні проводять ранньовесняне боронування, з появою сходів бур’янів – неглибоку (4–6 см) культивацію, перед сівбою – шлейфування. Насіння готують так, як і для парників. Пророщене насіння висівають на поверхню вирівняної грядки 10–15 квітня з нормою 1 г/м2, мульчують просіяним перегноєм шаром 0,5 см, злегка ущільнюють дошкою і поливають. Швидкість появи сходів залежить від температури ґрунту, як правило, вони з’являються на 5–8-й день. У фазі сім’ядолей розсаду поливають 0,2%-м розчином фундазолу проти чорної кореневої гнилі. Догляд полягає у своєчасних поливаннях, видаленні бур’янів, одному підживленні та одному обприскуванні 0,4%-м розчином золону проти трипсів та інших шкідників. Розсада з холодних розсадників у віці 35 днів має 4–5 справжніх листків, висоту близько 12 см. Вихід розсади – близько 1000–1200 рослин з 1м2. жүктеу/скачать 1.89 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|