Міністерство аграрної політики України
жүктеу/скачать 1.89 Mb.
|
| Ботанічна характеристика
Ріпак озимий (нім., рос. – рапс; фр. – кольза) (Brassica napus oleifera bienis D. C.) – однорічна трав'яниста рослина з родини Капустяних (Brassicaceae). Вид napus поділяють на два підвиди: oleifera, до якого відносять олійні форми (в тому числі й озимий ріпак), та rapifera, до якого належать форми, що мають на коренях потовщення (бруква). В озимого ріпаку виділяють такі фази розвитку: бубнявіння насіння й формування сім'ядольних листків; утворення справжніх листків, розетки, стебла; бутонізація, цвітіння рослин і утворення стручків; фази стиглості насіння (зелена, технічна й повна). Перші три фази рослина проходить до зимівлі, а останні – після перезимівлі, у весняно-літній період. Температурну стадію розвитку в польових умовах в осінньо-зимовий період ріпак проходить протягом 45–60 днів при середньодобовій температурі нижче 8 °С. За весняної сівби озимий ріпак, як правило, не проходить температурну стадію і не дає квітконосних пагонів, але розвиває розетку з великим листям, яка досягає висоти 60–80 см. Це дає змогу використовувати його на корм худобі в різних зонах України як у чистому вигляді, так і в сумішах упродовж всього літньо-осіннього періоду. Ріпак – рослина довгого світлового дня. Сходи озимого ріпаку з'являються на 5–7-й день після сівби. Сім'ядолі виносяться на поверхню ґрунту. Через 5–10 днів утворюються справжні листки. Зимує ріпак у фазі розетки з 5–7 листків. Навесні рано відростає. Через 10–20 днів після початку весняної вегетації настає фаза бутонізації. Від початку бутонізації до цвітіння минає 20–25 днів. Цвітіння рослин триває 25–30 днів. Ріпак є факультативним перехраснозапильником. Зерно достигає через 25–30 днів після цвітіння. Достигання, як і цвітіння, в межах суцвіття поширюється знизу вгору. Вегетаційний період культури (осінній і весняно-літній) триває 200–220 днів. Озимий ріпак – рослина холодостійка, однак його зимостійкість слабка і залежить від сорту, температурних умов та загартування рослин. Ріпак легко витримує постійні зниження температури за нормальної вологості ґрунту і зовсім не витримує її коливань від –10 до +10°С тепла. Особливо негативно діє на рослини коливання температури навесні при підвищенні вологості ґрунту. За цих умов корені сильно уражуються бактеріальною гниллю, від якої іноді спостерігається масова загибель посівів. Загартування ріпаку краще відбувається у фазі розвиненої розетки листя при температурі 5°С тепла протягом 10 днів і мінус 3 °С протягом наступних 5 днів. Рослини, що не пройшли загартування (при пізніх строках сівби), гинуть при зниженні температури до мінус 6–8 °С. Добре загартовані рослини витримують зниження температури на глибині 1,5–2 см до мінус 12–14 °С. При сніговому покриві 5–6 см завтовшки і більше озимий ріпак витримує морози до – 23–25 °С. Насіння ріпаку за весняної сівби починає проростати при 1–2 °С, при висіванні восени – при температурі 15–18 °С. Навесні озимий ріпак починає відростати при температурі ґрунту 3–4 °С. Найсприятливіша температура для росту вегетативної маси – 18–20 °С. У період цвітіння і достигання насіння потреба в теплі підвищується, кращою температурою в цій фазі є 22–23 °С. За високих температур пригнічується ріст рослин, знижується врожай насіння. Озимий ріпак вибагливий до вологи протягом усієї вегетації. Його транспіраційний коефіцієнт становить у середньому 750. Негативно впливає на ріст і розвиток нестача вологи в перші півтора-два місяці життя, коли інтенсивно розвивається коренева система. Тому восени ріпак погано витримує посуху, навесні досить стійкий до неї. Краще росте в умовах помірно вологого клімату, а в посушливому Степу України – в умовах зрошення. Найбільша потреба у воді спостерігається в період бутонізації – цвітіння – наливання насіння. Ріпак досить вибагливий до родючості ґрунту. При врожаї насіння 25 ц/га він виносить з ґрунту 132–138 кг азоту, 54–58 кг фосфору і 162–169 кг калію. Кращі ґрунти для нього – чорноземи, каштанові, сірі лісові та опідзолені суглинки (при вапнуванні) з нейтральною чи слабкою лужною реакцією ґрунтового розчину (рН 6,5–7,4). Непридатні – важкі глинисті, заболочені, засолені й кислі, а також легкі піщані ґрунти. Ріпак не витримує близького залягання ґрунтових вод. Сорти озимого ріпаку, які в Україні занесено до реєстру для використання на зерно і корм (з низьким вмістом ерукової кислоти і глюкозинолатів), – Атлант, Поділля, Надія, Алігатор, Оділа, Чорний велетень та ін. жүктеу/скачать 1.89 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|