Міністерство аграрної політики України
жүктеу/скачать 1.89 Mb.
|
- Бұл бет үшін навигация:
- 4.3. Ріпак ярий
- Господарське значення
| Контрольні питання
1. Використання озимого ріпаку. 2. Регіони вирощування. 3. Біологічні особливості. 4. Обробіток ґрунту. 5. Удобрення. 6. Організація посіву. 7. Догляд за посівами. 8. Збирання. 4.3. Ріпак ярий У державах Центральної Європи у більшості випадків вирощують озимий ріпак, в північних країнах з холодними зимами та невеликим сніговим покривом більше значення мають ярі олійні культури. В Данії та Центральній Швеції більш розповсюджений ярий ріпак, в Канаді майже виключно вирощуються ярі форми ріпаку та свіріпи. За нової системи регулювання ринкових відносин, невисоких затрат на виробництво та за наявності високопродуктивних сортів ярий ріпак набуває особливого значення. Господарське значення Ярий ріпак вирощують на насіння, яке містить від 35 до 45 % слабовисихаючої олії (йодне число – 101), 21–30 % протеїну і до 17–18 % вуглеводів. Олію ярого ріпаку використовують для технічних цілей (у миловарній, текстильній, лакофарбовій, металургійній та інших галузях промисловості). Через високий вміст у ній ерукової (до 35–40 %) і лінолевої (близько 10–13 %) кислот харчові якості олії дуже низькі. Олія безерукових сортів має високі смакові якості, широко використовується на харчові потреби та в різних галузях харчової промисловості. З кожним роком у світі зростає використання ріпакової олії на харчові потреби. Ця олія висококалорійна, має велику енергетичну віддачу. При згорянні грама ріпакової олії виділяється 9,5 тис. калорій у той час, як при згоранні цієї кількості білка – 5,5 тис., вуглеводів – 4 тис., сала – 9,5 тис., вершкового масла 7,8 тис. калорій. Олія з ріпаку надзвичайно корисна для здоров'я. Порівняно з оліями інших культур та жирами тваринного походження ріпакова олія якісно переважає їх не тільки тим, що в своєму складі має найменше насичених жирних кислот, а й тим, що містить найбільше лінолевої й ліноленової кислот, які відіграють важливу роль у життєдіяльності людського організму. Останнім часом розширюється використання ріпакової олії для технічних цілей. Практичне втілення це знайшло у Німеччині, Великобританії, Франції. Ріпаковою олією заміняють мінеральні мастила і масла, в системах з високим ризиком екологічної шкоди з неї виготовляється біопальне. Макуха ріпаку містить багато білка (до 38–40 %), добре збалансованого за олійнокислотним складом. Кількість лізину в ній досягає 6,1 %. Проте кормова цінність макухи низька внаслідок високого (до 6 %) вмісту шкідливих глюкозинолатів, які зумовлюють її гіркий смак і негативно впливають на роботу щитоподібної залози тварин (особливо свиней і птиці). Тому згодовувати її можна невеликими дозами після спеціальної обробки. Макуха безерукових і низько-глюкозинолатних сортів негативного впливу на організм тварин не справляє. Зелена маса ярого ріпаку широко використовується для кормових цілей. У ній міститься 4,9–5,1 % білка, тобто удвічі більше, ніж у зеленій масі кукурудзи та соняшника. Ярий ріпак – добрий медонос. Батьківщина ярого ріпаку – Європа. Нині він дуже поширений у Канаді, Китаї, Індії, Пакистані, де займає площу, більшу, ніж озимий ріпак. В Україні ярий ріпак найбільше сіють у Сумській, Київській, Чернігівській та Житомирській областях. Урожайність насіння його нижча, ніж озимого ріпаку, і становить у середньому 12–18 ц/га, зеленої маси – 250–400 ц/га. жүктеу/скачать 1.89 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|