Технологія вирощування
Місце в сівозміні
Серед агротехнічних заходів, які зумовлюють впровадження енергоресурсозберігаючої технології та сприяють підвищенню врожайності картоплі, важливе місце належить сівозміні. Сівозміна сприяє підвищенню врожайності картоплі на 10–15%, добрива – на 30–40%, обробіток ґрунту і догляд за посівами – на 20–30%, впровадження нових сортів і якісний насіннєвий матеріал – на 15–20%.
Доведено, що вирощування картоплі на одній і тій же площі рекомендують проводити через 3–4 роки, проте відомо також, що вона досить добре переносить повторні посіви.
Карантинними заходами обумовлено, що в зонах поширення раку картоплі її беззмінне вирощування не допускається. При поширенні картопляної нематоди вона повторно може повертатися на поле не раніше як через 4–5 років.
Правильне чергування культур в сівозміні є найбільш економічним і екологічно чистим засобом боротьби з бур'янами, шкідниками і хворобами.
В умовах Полісся картоплю слід розміщувати після озимих і зернобобових культур. Після озимих культур поле звільняється порівняно рано, що дає можливість знищити бур'яни, використати сидеральні культури, внести органо-мінеральні добрива. Високу ефективність забезпечує використання на зелене добриво озимого жита, багаторічного люпину, культур родини Капустяних. Найкраще розміщувати картоплю після озимих по пласту конюшини червоної та зайнятому пару.
Обробіток ґрунту
Для формування бульб нового врожаю картопля вимагає рихлих ґрунтів. Ущільнення ґрунту негативно впливає на врожайність картоплі і її якість, і ніякими іншими агротехнічними прийомами, крім обробітку ґрунту, неможливо компенсувати ці біологічні особливості.
Використання сучасних машин забезпечує не тільки якісний обробіток, але і скорочує строки проведення робіт. Але колеса тракторів надмірно ущільнюють ґрунт. За існуючою технологією трактори проходять по полю до 12 разів, ущільнюючи 35 % ґрунту, в тому числі 75 % в рядках, де розташовані бульби.
Таким чином, система обробітку ґрунту повинна бути направлена не тільки на створення рихлого шару, але і на зниження шкідливої дії ущільнення ґрунту. Ця задача може бути вирішена за рахунок зменшення кількості проходів сільськогосподарських машин шляхом поєднання операцій із застосуванням комбінованих агрегатів.
Основний обробіток ґрунту. Бульби картоплі формуються в ґрунті, і цим визначаються їхні вимоги щодо основного обробітку ґрунту і глибокого розпушеного орного шару.
Послідовність прийомів основного обробітку ґрунту визначається попередником та станом забур'яненості поля. При малорічному типі забур'яненості основний обробіток ґрунту частіше всього включає два агротехнічних прийоми – лущення та оранку.
На полях, де переважають кореневищні бур'яни, з яких найбільш розповсюдженим є пирій, ефективним буде впровадити поліпшений обробіток ґрунту, який включає в себе дворазове різноглибинне лущення, культурну оранку. Перший раз лущать на глибину 6–8 см дисковими лущильниками, другий – у період появи паростків цих бур'янів на 10–12 см полицевими лущильниками. Після появи сходів бур'янів проводять оранку плугами з передплужниками. При коренепаростковому типі забур'яненості порядок прийомів змінюється. Спочатку виконують глибоку оранку, а потім різноглибинний поверхневий обробіток ґрунту по мірі того, як проростають бур'яни.
При змішаному типі забур'яненості використовують комбінований обробіток ґрунту, який включає наступну послідовність прийомів: лущення, оранку та різноглибинні культивації.
Науковою і виробничою практикою господарств доведена висока ефективність нарізання гребенів з осені. Це сприяє поліпшенню фізичного стану ґрунту. Гребені нарізають культиваторами КРН-4,2, КРН-5,6, КОН-2,8 ПМ, обладнаними лапами-підгортачами, висотою 18–20 см.
Обробіток ґрунту навесні. Ранньою весною, як тільки настане фізична стиглість ґрунту, для збереження вологи ґрунт розпушують на глибину 3–4 см. На легких ґрунтах Полісся цю операцію виконують боронами або культиваторами з пружинними боронами.
Краще закривати вологу широкорядними агрегатами з важкими боронами впоперек зяблевої оранки або по діагоналі до основного обробітку при підвищеній швидкості. Цю операцію виконують за 2–3 дні, щоб не допустити втрати вологи з ґрунту.
Органічні добрива, які були внесені весною по мерзлому талому ґрунту, заробляють дисковими боронами. Якщо добрива вносили восени під оранку, навесні проводять пошаровий обробіток, який полягає в рихленні ґрунту на глибину 6–8 см з наступною глибокою культивацією на 12–14 см.
Багаторічні спостереження, проведені в господарствах, показали, що переорювання зябу з боронуванням проводяться лише тоді, коли весною під картоплю вносять гній.
На сильно ущільнених ґрунтах доцільно проводити глибоке розпушування зябу на 27–30 см безполицевими плугами або чизель-культиваторами. Це дає змогу підвищити врожайність картоплі на 30–35 ц/га. У разі переорювання зябу або проведення веснооранки після осіннього глибокого дискування передпосівний обробіток ґрунту складається з вирівнювання поверхні поля шлейфами і боронування важкими боронами, а потім відбувається нарізання гребенів поперек оранки з локальним внесенням мінеральних добрив.
Попереднє формування гребенів і їх удобрення прискорює фізичне достигання ґрунту і відповідно строки садіння картоплі на 5–10 днів, а також підвищує продуктивність картоплесаджалок, ефективність використання добрив. Дає змогу створити рихлий шар ґрунту під висадженими бульбами і над ними. Це позитивно впливає на швидкість появи сходів, ріст і розвиток рослин.
Достарыңызбен бөлісу: |