Ботанічна характеристика
Перший ботанічний опис картоплі зробив англійський ботанік Джеральд у 1597 р. Потім швейцарський ботанік Каспер Бахен дав не тільки опис рослини, але й її латинську ботанічну назву – Solanum tuberosum, що означає „паслін бульбоплідний”.
Картопля – багаторічна трав’яниста рослина, але в культурі використовується як однорічна, тому що весь життєвий цикл, починаючи від проростання і до розвитку нових бульб, проходить за один вегетаційний період. Розмножують картоплю вегетативно – бульбами, ростками, черенками. Насіння використовують у селекційній роботі для виведення нових сортів.
За сучасною класифікацією А. Тахтаджана, картопля займає таке положення в систематиці: відділ – Квіткові, або Покритонасінні рослини, клас – Дводольні, або Магноліопсиди, підклас – Розиди, порядок – Норичникові, родина – Пасльонові, рід – Паслін, вид – Solanum Tuberosum L. Його ботанічне і генетичне походження донині не можна вважати встановленим. Досить поширеними у культурі, особливо на американському континенті, є види Solanum andigenum i Solanum phurefa. Останнім часом при створенні нових сортів картоплі широко використовується гібридизація між культурними та дикоростучими видами, а також генна інженерія. Якраз за допомогою останньої американською фірмою „Монсанато” створені генетично модифіковані сорти, які не пошкоджуються колорадським жуком. Слід відзначити, що у зовнішньому вигляді більшості культурованих сортів домінують ознаки Solanum tuberosum.
Основні органи рослини картоплі характеризуються наступними ознаками:
1. Стебло – прямостояче, висотою 30–150 см, зеленого кольору, ребристе, трьох- чи чотирьохгранне, опушене. Кущ складається з 4–8 стебел. В підземній частині розгалуженого стебла, з пазушних бруньок формуються столони, з яких утворюються потовщення – місце накопичення запасних елементів живлення (бульби). Бульба – це видозміна підземного стебла , на якому розташовані бруньки – „вічка”.
2. Листки – складні, непарнопірчасторозсічені, складаються з черешка, стрижня, кінцевої, бокових і проміжних частин, частинок, часточок і прилистків. Поверхня листка гладенька, пірчаста по краях, завжди вкрита волосками. На стеблах листки розміщуються по спіралі.
3. Квітки – правильні, п’ятірного типу, зібрані в суцвіття – вилоподібний завиток, розміщені на квітконосі різної довжини. За формою суцвіття може бути скупчене, розлоге, напіврозлоге. Квітконіжка має нижню і верхню частини. Квітка складається з чашечки, віночка, маточки, пиляків. Чашечка квітки зелена спайноп’ятилисткова, чашолистики зрослися біля основи. Віночок складається з 5 зрослих пелюсток. Переважаюче забарвлення віночка – біле, червоно-фіолетове, синьо-фіолетове і синє. Колір віночка – сортова ознака. Квітка має п’ять пиляків на коротких ніжках, зібраних у колонку. Маточка складається з приймочки, стовпчика та зав’язі. Картопля належить до самозапильних рослин.
Плід – двогніздна, соковита зелена, багатонасінна ягода округлої або сплюснутої кулястої форми. Насіння дрібне, плескате, із зігнутим зародком. Маса 1000 шт. насінин коливається в межах 0,5–1,0 г. 4. Коренева система. При вирощуванні картоплі з бульб утворюється мичкувата, а з насіння – стрижнева коренева система. Коріння проникає в ґрунт на глибину понад 1 м (Бацанов, 1970), але основна його маса розміщена в шарі до
40 см. Коренева система характеризується високою засвоювальною здатністю, разом з тим вона розвинена відносно слабо. Її маса складає в середньому біля 7% загальної маси рослини.
Для нормального розвитку рослинам картоплі потрібні: світло, тепло, вода, поживні речовини. Відсутність одного з цих факторів не можна замінити іншим. Високі врожаї можна виростити лише при певних кількісних і якісних співвідношеннях згаданих факторів.
У розвитку рослин картоплі розрізняють чотири основних періоди:
сходи – від проростання бульб до появи перших сходів;
бутонізація – формування 10% бутонів;
цвітіння – 10% квіток від загальної кількості бутонів;
відмирання надземної фітомаси – від початку відмирання до його повного висихання (рис. 2.1).
Залежно від фази росту і розвитку рослина потребує неоднакової кількості світла, тепла, вологи і поживних речовин.
Відношення до температури повітря. Багаточисельними дослідженнями (Лорх, 1948; Букасов, 1956) встановлено, що картопля є рослиною помірного клімату, завдяки своїй пластичності вона за певних умов може вирощуватися як на крайньому півдні, так і далеко на півночі. Найбільш стійкі її врожаї одержують в середній смузі, де середньодобова температура повітря в період вегетації становить 15–17 оС. На ріст і розвиток негативно впливає висока і низька температури та сухе повітря. Надземна фітомаса гине при температурі
–1–2 оС.
Особливо нестійкими до понижених температур є молоді сіянці. Поступове зниження температури веде до накопичення в рослині цукрів, підвищення стійкості до невеликих заморозків. Такі рослини можуть витримувати заморозки до 2–3 оС, а в окремих випадках – до –4 оС.
Мінімальною температурою для проростання картоплі є
7–8 оС тепла. На картоплю до появи сходів сильніше впливають нічні, а після їх появи – денні температури. Найбільш швидко бульби проростають при середньодобовій температурі ґрунту 16–18 оС. Ріст і розвиток картоплі, цвітіння інтенсивно проходить при температурі 21 оС. Утворення бульб починається в період бутонізації, а в ранніх сортів – раніше. В цей час найбільш сприятлива температура ґрунту – 16–19 оС, що відповідає температурі повітря 21–25 оС.
Для бульбоутворення найбільш сприятлива денна (+18 оС) і нічна (12–14 оС) температура.
Температурні умови також мають суттєвий вплив на надходження в рослини поживних речовин з ґрунту.
Найсприятливіші умови для кореневого живлення картоплі створюються при температурі ґрунтового розчину 18–19 оС. Підвищення температури ґрунту і нестача вологи знижують ефективність добрив.
Відношення до світла. Картопля – світлолюбна рослина. При недостатньому освітленні в ній утворюються довгі і тонкі стебла, жовтіє картоплиння, запізнюється цвітіння (або взагалі цвіте слабо), продуктивність фотосинтезу уповільнюється. Зниження врожаю бульб і їх якості при нестачі світла пов’язано перш за все з послабленням процесу фотосинтезу.
Дослідами доведено, що процес фотосинтезу інтенсивно відбувається при температурі повітря 22 оС, а формування бульб – при 16–18 оС.
Значний вплив на пророщування бульб має світло. Бульби, пророщені в темряві, утворюють довгі етіольовані паростки, які легко обламуються під час садіння. На світлі утворюються короткі міцні і товсті паростки, які мають більше вузлів.
Для бульбоутворення оптимальною є 12–15-годинна тривалість дня, при якій за вегетаційний період картопля одержує 1500–2000 світлових годин.
Волога – фактор, від якого залежить доля урожаю картоплі. Для створення 1 кг сухої речовини бульб потрібно близько
400 л води. Для нормального росту і розвитку картопля потребує постійного забезпечення вологою і поживними речовинами. Найвищий врожай отримують при вологості ґрунту протягом вегетаційного періоду 60–80%. А найбільше вологи картопля використовує в період бутонізації та масового цвітіння.
Елементи живлення. Для інтенсивного росту і розвитку картопля потребує добре забезпечених елементами живлення ґрунтів зі слабокислою реакцією ґрунтового розчину
(рН – 5,7–5,9). За нормальних умов вирощування картопля з урожаєм 10 т виносить з ґрунту в середньому 40–60 кг азоту, 15–20 кг фосфору, 60–80 кг калію, 25 кг кальцію, 12 – магнію,
3 – заліза, 300 г цинку, 1 г бору.
Таблиця 2.1
Абіотичні фактори і біологічні особливості картоплі
Фактори, показники
|
Фактичні дані
|
|
Достарыңызбен бөлісу: |
