Фактори ризику, що впливають на здоров'я

2.1.1. Фактори ризику, що впливають на здоров'я

Здоров'я – найбільший дар природи. Людина має від природи надзвичайно досконалий організм чудової форми з універсальною стійкістю до труднощів життя – холоду та спеки, ран і отрут, страхів і нервових потрясінь, голоду та захворювань. На жаль, не всі однаково наділені здоров'ям. З роками його стан погіршується, що зумовлено хворобами. Кожна людина – це єдність двох протилежностей – здоров'я і захворювання. Абсолютно здорових людей дуже мало, більшість із них перебуває в так званому 3-му стані – проміжному між здоров'ям та захворюванням. Організм бореться із захворюваннями, наслідки цієї боротьби залежать від резервів здоров'я.

Науку про здоров'я визначає термін «санологія» (від лат. sano – лікувати, оздоровлювати). Санологія – це наука про здоров'я практично здорових людей, теорію та практику охорони, поліпшення і відтворення здоров'я населення.

Здоров'я не можна розглядати лише як нормальну структуру та функцію організму за відсутності проявів захворювання. Це категорія не лише біологічна, але й соціальна. Важливим показником здоров'я є здатність людини найбільш ефективно використовувати свої біологічні можливості для реалізації соціальних функцій. Це означає, що підвищені вимоги до людини під час її професійної діяльності (пілоти, космонавти, моряки, металурги та ін.) потребують від організму швидкого й адекватного перелаштовування, а також швидкого відновлювання звичайного, нормального рівня функціонування. Наприклад, хірург і операційна сестра мають бути готовими до багатогодинної напруженої роботи в статичній позі, вдихання повітря, насиченого парами лікарських речовин, і при цьому зберігати здатність до точних координованих маніпуляцій, а також поновлювати свою працездатність до наступного робочого циклу. Таким чином, здоров'я визначають запасом життєвих сил і резервами функцій організму, здатними компенсувати вплив шкідливих факторів і навіть протидіяти цим факторам.

За визначенням ВООЗ під здоров'ям розуміють стан повного фізичного, психологічного та соціального благополуччя, а не лише відсутність захворювань або фізичних дефектів. Однак це визначення є дуже загальне і ґрунтується на відносному понятті «благополуччя». Для практичної діяльності необхідні більш визначені та конкретні категорії, бажано навіть з кількісною характеристикою, проте, на жаль, такого єдиного модельного показника здоров'я у природі не існує.

Суспільне здоров'я – це здоров'я індивідів, які формують суспільство. Але це не просто сумарний показник, що відображає статистичну картину розподілу населення на різні групи здоров'я, і навіть не просто медичне поняття. Суспільне здоров'я значною мірою є соціально-політичною та економічною категорією, об'єктом соціальної політики. Для нього характерні певні показники, які є загальноприйнятими. Показники суспільного здоров'я можуть характеризувати не тільки країну, але й окремі її регіони, їх можна розділити на кілька груп. Демографічні показники – народжуваність, смертність, дитяча смертність, середня тривалість життя і т. ін.

Показник народжуваності – це співвідношення кількості народжень за рік на 1000 чол. до середньорічної кількості населення на певній території.

Коефіцієнт смертності – це співвідношення кількості померлих за рік на 1000 чол. до середньорічної кількості населення на певній території.

Показник дитячої смертності – це співвідношення кількості померлих на 1-му році життя дітей на 1000 чол. до 2/3 дітей, що народилися живими у цьому році, та 1/3 дітей, що народилися живими у попередньому році.

Народжуваність вважають високою якщо показник становить понад 25⁰/₀₀, низькою, якщо показник нижчий 15⁰/₀₀. Смертність вважають високою, якщо показник більший 15⁰/₀₀, низькою – менший 9⁰/₀₀. Показник дитячої смертності понад 50⁰/₀₀ вважають високим, менший 30⁰/₀₀ – низьким.

До другої групи показників суспільного здоров'я належать показники фізичного розвитку населення, про які мова йтиме далі.

До показників суспільного здоров'я належать також медико-санітарні показники – захворюваність, поширеність захворювань, непрацездатність через хвороби та нещасні випадки тощо. Під захворюваністю (первинною) розуміють сукупність нових захворювань, що раніше не виникали та вперше в даному році виявлені серед населення. Хворобливість (поширеність захворювань) – сукупність усіх наявних серед населення хвороб, уперше зареєстрованих у даному році, але виявлених у попередні роки. Обидва показники розраховують на 1000 осіб.

Захворюваність є більш чутливим показником, що реагує на умови зовнішнього середовища. Вивчаючи цей показник, за декілька років можна створити найбільш правильне уявлення про частоту виникнення захворювань і динаміку захворюваності, ефективність комплексу соціально-гігієнічних і лікувальних заходів, спрямованих на її зниження.

Показник хворобливості більш стійкий до різних впливів середовища та його зростання не призводить до негативних зрушень у стані здоров'я населення. Зростання цього показника може відбуватися за рахунок продовження життя у зв'язку з досягненнями медицини та збільшення в результаті цього кількості хворих, що знаходяться на диспансерному обліку.

До факторів, що визначають здоров'я населення, належать такі: відтворення здоров'я, його формування, витрата та відновлення. Відтворення здоров'я або охорона та реалізація генофонду, народження здорового потомства визначається багатьма біологічними, соціально-економічними та санітарно-гігієнічними умовами – здоров'я батьків, рівень їх загальної та санітарної культури, умови перебігу вагітності та пологів, збереження резерву фізіологічних функцій організму майбутньої матері, стан пологодопоміжної служби та мережі медико-генетичних консультацій тощо. Багато природжених захворювань та вад розвитку дитини зумовлені не генетичними аномаліями, а токсичними, інфекційними й іншими шкідливими впливами на плід під час вагітності. У цьому аспекті величезну роль відіграє стан навколишнього середовища та морально-етичні характеристики майбутніх батьків. Своєчасна порада медпрацівників може змінити рішення молодої сім'ї про народження дитини у психічно неповноцінних батьків, хронічних алкоголіків, наркоманів, тяжкохворих тощо.

Формування здоров'я визначають спосіб життя людини та стан навколишнього середовища. У генотипі індивіда закодовані всі його спадкові ознаки. Однак для того, щоб вони виявлялися у вигляді певних якостей організму й особистості, придатних для біологічних та соціальних функцій, необхідні певні умови, визначені власне способом життя та зовнішнім середовищем. Медпрацівник може істотно вплинути на спосіб життя індивіда.

Процес витрати здоров'я відбувається здебільшого у виробничій сфері, тому особливе значення має характер, організація та умови праці. У виробничій діяльності велику увагу слід приділяти оптимізації умов праці на основі санітарно-гігієнічних норм з допустимими рівнями та концентраціями різних фізичних і хімічних факторів (температура, шум, вібрація, освітлення, домішки газу і т. ін.).

Процес відновлення здоров'я складається із рекреації (відпочинок), лікування та медико-соціальної реабілітації (відновне лікування), тобто відновлення соціального статусу хворих та інвалідів.

Рівням особистості (соматичному, психічному та соціальному) відповідають 3 аспекти здоров'я: фізичний (соматичний), психічний і соціальний. Вирішення практичних проблем в системі охорони здоров'я пов'язано передусім з діагностикою рівня соматичного здоров'я людини. Головні умови існування усього живого на Землі — це можливість поглинати енергію із зовнішнього середовища, акумулювати її та використовувати для процесів життєдіяльності. Чим більші доступні для використання резерви біоенергїї, тим більш життєздатний організм, оскільки життя підтримується тратою енергії на всіх рівнях. Здатність мобілізувати енергетичні ресурси органів і систем є основною умовою термінового пристосування організму до дії екстремальних факторів. Енерговідтворення людини відбувається головним чином аеробним шляхом, за участі кисню. Отже, максимальне використання кисню може служити інтегральним показником сили процесів енергоутворення, тобто рівня соматичного здоров'я людини. Особи з високим потенціалом аеробного енергоутворення мають високу стійкість до широкого спектра патологій – від гіпоксії та втрат крові до зрушень у кислотно-основному стані внутрішнього середовища. У них великі коронарний, респіраторний, ендокринний та інші резерви.

Міжнародна програма «Здоров'я для всіх» та сучасна державна реформа з охорони здоров'я – це однакова можливість для будь-якої людини зміцнювати та підтримувати своє здоров'я, а також користуватися медичними послугами як у межах однієї держави, так і на міжнародному рівні.

Основу досягнення стратегії «здоров'я для всіх» становить первинна медико-санітарна допомога (ПМСД). Концепція ПМСД розширює традиційний зміст медичного обслуговування, яке раніше практично було зведено до боротьби з хворобами та радикального втручання в критичних ситуаціях. Головну увагу приділяють профілактиці захворювань і зміцненню здоров'я. ПМСД передбачає задоволення потреб кожної особи, сім'ї чи колективу шляхом надання відповідних послуг в установах, розташованих неподалік від місця проживання та роботи. Вона являє собою перший етап безперервного процесу охорони здоров'я населення. ПМСД не може обмежуватися лише організацією лікувальної медичної допомоги, це має бути комплекс медико-санітарних, лікувальних, профілактичних і гігієнічних заходів. Серед них виокремимо такі: сприяння забезпеченню населення продуктами харчування та раціональному харчуванню, достатнє постачання очищеної питної води, охорона материнства та дитинства, планування сім'ї, імунізація проти основних інфекційних захворювань, профілактика та боротьба з ендемічними захворюваннями, належне лікування інших захворювань і травм, достатнє забезпечення населення необхідними ліками, санітарно-просвітня робота. Доведено, що розвиток багатьох соматичних захворювань пов'язаний з негативним впливом низки внутрішніх (спадкових, генетичних) і зовнішних (соціально-культурних) факторів. Ці фактори називають факторами ризику. Зокрема, гіперхолестеринемія збільшує ризик розвитку коронарної недостатності у людей віком 35–64 років у 5,5 разу, підвищений артеріальний тиск – у 6 разу, куріння – у 6,5 разів, малорухливий спосіб життя – у 4,4 разу, надмірна вага – у 3,4 разу. У разі поєднання кількох факторів ризику імовірність розвитку коронарної недостатності збільшується в 11 разів. Особи, які не мають симптомів захворювання, але в них виявлено фактори ризику, вважаються здоровими людьми, але у них збільшується імовірність розвитку ішемічної хвороби серця в найближчі 5–10 років.

Навколишнє середовище – цілісна система взаємопов'язаних компонентів: повітря, води, кліматичних явищ, флори та фауни, рельєфу, техногенного та соціального середовища. Бурхливий розвиток промисловості руйнує недоторканість природи, ламає екологічну рівновагу, поступово замінюючи природні умови життя штучними, до яких людина не встигає пристосуватися. Найбільш негативно позначається на здоров'ї людей забруднення повітря хімічними та радіоактивними речовинами, що, потрапляючи в органи та тканини організму і накопичуючись у них, породжують патологічні процеси. Проблема охорони навколишнього середовища дуже актуальна в наш час, що зумовлює розвиток екологічної науки. Однак застосування наукових рекомендацій у місцевих масштабах часто малоефективне. Необхідно вирішувати питання щодо порятунку людства на глобальному рівні. З'явилися нові поняття – «екологічне мислення», «екологічна поведінка», «екологічна політика» тощо.

Особливе місце займають емоційні стресові ситуації (гостроконфліктні ситуації), що їх небезпідставно вважають патогенним фактором різних захворювань. Часті емоційні стресові впливи можуть призвести до виснаження функціональних можливостей наднирників, що різко послабить адаптаційну здатність організму.

У виникненні проявів адаптаційного синдрому крім гормонів гіпофіза та наднирників певну роль відіграють інші органи ендокринної системи, а також нервова система. Психоемоційні переживання є найбільш значимими у виникненні гіпертонічної хвороби, цукрового діабету, бронхіальної астми, ряду захворювань шкіри, обміну речовин тощо, не говорячи вже про неврози, неврозоподібні стани, психічні розлади.

Результатом цього стала гіподинамія – недостатня м'язова діяльність, згубний вплив якої настільки великий, що багато спеціалістів розглядають її як хворобу. Через зниження фізичної активності спочатку зменшується витрата енергії, далі знижується кровопостачання тканин, а потім виникає кисневе голодування головного мозку, серця та багатьох інших органів, зменшується їх живлення. Порушується стан регуляторних систем організму, зокрема гормональної та нервової. У разі гіподинамії знижується тонізуюча сигналізація, що йде від м'язів до центральної нервової системи. Це несприятливо впливає на головний мозок, з'являється швидка втомлюваність, емоційна нестійкість, схильність до конфліктів. Розвивається також атрофія м'язів (зменшується їх об'єм і сила скорочення), змінюється структура кісток. Суттєво порушуються процеси обміну, стан серцево-судинної системи, венозний кровообіг. Клінічні спостереження свідчать, що атеросклероз, ураження судин серця та гіпертонічна хвороба значно частіше і в більш ранньому віці виникають у людей, професійна діяльність яких пов'язана з незначною фізичною активністю.

Особливо небезпечна гіподинамія в ранньому дитячому та шкільному віці. Вона різко затримує формування організму, негативно впливає на розвиток опорно-рухового апарату, серцево-судинної, ендокринної та інших систем організму. Фактором ризику, роль якого все більше зростає, є нераціональне, незбалансоване харчування. Неповноцінне харчування негативно впливає на зростання та розвиток організму, розумову та фізичну працездатність людини, знижує її стійкість до дії несприятливих факторів, призводить до передчасного старіння.

Раціон сучасної людини часто не відповідає біологічним потребам організму. Основні недоліки сучасного харчування – уживання надмірної кількості жирів, цукру, солі, приправ, що подразнюють смакові рецептори. Застосування високотемпературної обробки харчових продуктів позбавляє їжу вітамінів та інших біологічно цінних речовин. Справжнім лихом для сучасної людини стало переїдання, унаслідок якого багато людей мають зайву вагу. При цьому організм починає «забруднюватися» шлаками (незасвоюваними речовинами), виникає небезпека гострого чи поступового отруєння, що призводить до порушення обміну речовин. Про негативний вплив на організм шкідливих звичок йдеться в наступному розділі. Важливим завданням медичних працівників є участь у пропаганді санітарно-гігієнічних знань серед населення.

Спадкове захворювання найчастіше є наслідком випадку, коли двоє практично здорових батьків несуть у прихованому стані однаковий дефект генетичного матеріалу, про який вони не знають. Випадковістю є й те, що ці генетичні порушення об'єднуються в заплідненій яйцеклітині (зиготі), з якої розвивається організм дитини.

Якщо поєднання генетичного матеріалу, що має дефект, відбулося, а це виявиться під час народження дитини зі спадково зумовленим захворюванням, необхідно звернутися за допомогою до лікаря медико-генетичної консультації, щоб уникнути в майбутньому народження хворих дітей. Медична генетика нині володіє методами пренатальної діагностики близько 70 спадкових захворювань, що дає змогу задовго до пологів попередити батьків, що очікувана дитина буде хворою, і переконати їх у доцільності переривання даної вагітності.

Серед спадкових захворювань розрізняють хромосомні хвороби, спадкові захворювання обміну речовин, порушення імунітету, захворювання з переважним ураженням ендокринної та нервової систем, хвороби крові тощо.