Міністерство освіти і науки України Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара



бет7/23
Дата18.07.2016
өлшемі4.69 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   23

2. 4. Проблеми педикулеза та корости

При виявленні головної, платтяної або лобкової видів вош необхідна ізоляція людини з виконанням цілого коїплекса заходів.

Головна воша вражає волосяний покрив голови, відкладаючи яєчка (гниди) до стрижня волосся, внаслідок чого останні часто між собою склеюються. Платтяні воші, що викликають ураження шкірних покривів тулуба, виявляються найчастіше в складках білизни (уздовж внутрішніх швів). Лобкова воша (площица) паразитує на волосистих поверхнях лобкової області, іноді вражаючи вуса, бороду, брови, вії, волосяний покрив пахвових западин.

Воші (платтяні) є переносниками висипного та вшиного поворотного тифу, збудники яких проникають через пошкоджену шкіру при розчавлюванні вош і подальших расчесах. Розповсюдження педикульозу спостерігається за несприятливих санітарно-гігієнічних умов і свідчить насамперед про погану постановку банно-пральної справи.

При виявленні вошивості проводять санітарну обробку, яка може бути повною (миття хворого з милом і мочалкою у ванні або під душем, камерне знищення мікроорганізмів і комах в білизні, одязі, взутті, постільному приладді та житлових приміщеннях, тобто дезінфекція та дезінсекція) або частковою, такою, що має на увазі тільки миття людей і дезінфекцію (дезінсекцію) білизни, одягу та взуття в спеціальних дезінфекційних камерах.

Для боротьби з педикульозом в даний час є безліч специальних засобів, які не токсичні, і не вимагають стрижки волосся. Засіб накладають на волосяний покрив голови та покривають вощеним папером або полієтиленом, зверху на голову пов'язують косинку або надягають шапочку, або просто миють голову спеціальним шампунем. Для видалення гнид протягом декількох днів повторно розчісують волосся частим гребенем з ватою, змоченою гарячим 10% розчином столового оцту або гарячим 0,5% розчином нашатирного спирта.

Для знищення лобкових вош збривають уражене волосся, після чого змащують шкіру будь-яким тугоплавким жиром, вазеліном. Потім через 1 годину необхідно механічним шляхом прибрати смазаний жирами або вазеліном шар за допомогою бавовняної тканини або використовуючи паперові серветки з подальшим ретельним миттям тіла гарячою водою з милом або шампунем. Білизна та одяг хворих знезаражуються в камерах дезінсекцій (пароповітряних, горячеповітряних і т. д.). Медичний персонал, що здійснює обробку хворих з педикульозом, повинен користуватися спеціальним довгим одягом з прогумованої тканини або щільного полотна. Профілактика вошивості полягає в регулярному митті тіла, своєчасній зміні натільної та постільної білизни.

При виявленні корости для якої характерні свербіння шкіри з екскоріаціями коростявих ходів з парними вузликовими елементами в типових місцях шкіри (у міжпальцевих і зап'ястних шкірних складках, на розгинальних поверхнях шкіри, на сідницях і області промежини, на бічних і передній поверхні живота, а у маленьких дітей на всій поверхні шкіри), хворого ізолюємо і проводимо обробку шкіри застосовуючи один із способів, наприклад 20% емульсією бензіл-бензоата, способом по Демьяновічу ( двічі 60% гіпосульфітом натрію потім одноразово 6 % солянной кислотою), 30% сірчаною маззю втираємо в шкіру щодня в течії 5 днів, або маззю Вількинсона з подальшим ретельним помиттям під душем з камерною обробкою білизни, одяг, предметів особистого користування і переодяганням у все чисте.



2.5. Порушення нервово-психічної системи людини
2.5.1. Алкоголізм хронічний

Психічне захворювання, викликане тривалою інтоксикацією організму алкоголем і, як наслідок, токсичним ураженням головного мозку та внутрішніх органів. Розвивається з побутового пияцтва. Алкогольне сп'яніння характеризується психічними, неврологічними та соматичними порушеннями різної глибини.

Виділяють три стадії алкогольного сп'яніння. Перша стадія легке сп'яніння: піднесений настрій, розв'язна поведінка, балакучість, гіперемія особи, блиск очей, тахікардія, тремор пальців рук, порушення координації точних рухів. Суб'єктивне відчуття полегшення розумових процесів. Зникнення відчуття невпевненості в собі. Об'єктивно – зниження продуктивності мислення та критики. Друга стадія: ейфорія, балакучість, розгальмування потягів, грубість, гнівливість, втрата контролю своїх вчинків. Поява хиткості ходи. Посилення гіперемії, поява синюшності. Третя стадія (важке сп'яніння): різке утруднення психічних процесів, сонливість, порушення координації рухів, звуження зіниць.

Алкоголізм характеризується появою залежності психічного та соматичного стану від споживання алкоголю, тобто прагненням полегшити стан повторними прийомами алкоголю. У результаті втрачається самоконтроль за його споживанням, підвищується толерантність до алкоголю в перших стадіях алкоголізму та знижується в третій стадії. Припинення прийомів алкоголю веде до розвитку синдрому стриманості з нестримним прагненням похмелитися. У хворих знижується настрій аж до пригніченого стану з тривогою, страхом, порушенням сну, слуховими та зоровими галюцинаціями частіше в нічний час. Спостерігається слабкість, пітливість, тахікардія, запаморочення, шлунково-кишкові, а у важких випадках серцеві порушення та розлади функції печінки. Виникають важкі форми сп'яніння (сопорозні та коматозні) з подальшою амнезією (втрата пам'яті), запоями та деградацією особи.

Виділяють три стадії хронічного алкоголізму. Перша: підвищення толерантності, втрата контролю вживання алкоголю, поява важких форм сп'яніння з амнезією, патологічний потяг до алкоголю. Астенія з підвищеною стомлюваністю, дратівливістю, коливанням настрою у бік пониження, невпевненістю в собі, зниженням працездатності. Друга стадія: подальше підвищення толерантності до алкоголю, повний розвиток синдрому залежності та поява абстиненції з нестримним безконтрольним потягом до алкоголю, багатоденне безперервне пияцтво. Працездатність дуже низька. У хворих змінюється характер: з'являються непостійність, брехливість, грубість, егоїзм. Знижується інтелект і критика, погіршується пам'ять. Характерна нестриманість, схильність до істеричних реакцій. У третій стадії з'являються дійсні запої. Унаслідок непереносимості алкоголю хворий через тиждень припиняє пити, а потім починає пити знов. Сп'яніння часто носить сопорозний характер з подальшою амнезією. Виявляється алкогольна деградація особи. Можуть виникати епілептиформні припадки, алкогольні психози, соматичні порушення: алкогольна кардіопатія, гіпертонія, ураження печінки та нирок, хронічний гастрит. При неврологічному обстеженні виявляються нерівномірність сухожильних рефлексів, вегетативна дистонія, іноді поліневрит.

Діагноз хронічного алкоголізму ставлять на підставі синдрому залежності від алкоголю з втратою самоконтролю за характером пияцтва, наявністю синдрому абстиненції, а також на підставі алкогольних змін особі. Анамнез, із слів хворого, необхідно доповнити відомостями від рідних, а також з місця роботи та місця проживання.

Лікування хронічного алкоголізму проводять в наркологічному стаціонарі або амбулаторно в наркологічному кабінеті. Лікарську терапію починають з купірування інтоксикацій або абстиненції. Проводять дезінтоксикаційную та загальнозміцнюючу терапію у поєднанні з серцевими засобами. Для купірування тривоги, неспокою, порушення сну після дезинтоксикації призначають нейролептіки.

Після ліквідації явищ абстинентів і поліпшення соматичного стану проводять антиалкогольну терапію. Антиалкогольна терапія найбільш ефективна в першій стадії хронічного алкоголізму та менш ефективна в третій стадії, для якої характерна деградація особи з формуванням органічних змін в головному мозку (алкогольна енцефалопатія). У боротьбі з хронічним алкоголізмом важливу роль грають профілактичні заходи – активне виявлення хворих алкоголізмом і осіб, що непомірно вживають спиртні напої, їх облік і диспансерне спостереження для запобігання розвитку синдрому алкогольної залежності або для своєчасного лікування.

Алкогольне марення ревнощів. Хворі підозрюють дружину в зраді, стежать за нею, вимагають визнання в подружній невірності. В стані алкогольного сп'яніння стають агресивними, можуть зробити соціально-небезпечні дії. Підлягають госпіталізації в психіатричну лікарню. Лікування – нейролептичні засоби: аміназін, тріфтазін, галоперидол. Алкогольний галюциноз розвивається на тлі абстиненції, переважають слухові галюцинації без затьмарення свідомості. Хворий чує голоси (два або декілька), які або лають, або захищають хворого. Він прислухається до голосів, відноситься до них перший час некритично, сприймаючи їх як реальні. Нерідко хворі бувають збуджені, випробовують страх і під впливом галюцинацій здійснюють різні, іноді небезпечні, дії.

Хворі з гострим алкогольним галюцинозом в терміновому порядку поміщають в психіатричну лікарню, де повинні знаходитися під цілодобовим наглядом. Лікування дезінтоксикаційни засоби: унітіол, глюкоза, льовомепромазін (тізерцин), по 50–75 мг/доб в/м з одночасною ін'єкцією 2 мл кордіаміну. Після купірування збудження вказаними препаратами призначають нейтролептіки антігаллюцинаторної дії: галоперидол, тріфтазін, одночасно призначають вітаміни групи В і вливання в/в 20 мл 40% розчину глюкози. Нейролептіки вводять внутрішньом'язове до зникнення галюцинацій, а потім застосовують внутрішне з поступовим зниженням доз. Далі проводять антиалкогольну терапію.

У ряді випадків перебіг галюцинозу приймає хронічний характер, галюцинації можуть триматися роками. У хворих з'являється критичніше до них відношення. Необхідна госпіталізація. Лікування – нейролептичні препарати: всередину галоперидол 30 мг/доб, тріфлуперідол 0,25 мг/доб з поступовим підвищенням добової дози до 2–8 міліграм, тріфтазін 60 мг/доб, вітаміни.

Алкогольний делірій (біла лихоманка) розвивається при тривалому запої або абстиненції за наявності додаткових вредностей (соматичні захворювання, травми мозку, психогенія, післяопераційний період). Характеризується порушенням сну, деліриозним затьмаренням свідомості, афектом тривоги, страху та руховим збудженням. Спостерігаються соматичні розлади, тахікардія, падіння артеріального тиску, пітливість, диспепсія, підвищення температури. Біла лихоманка починається із зорових галюцинацій в нічний час. У міру розвитку психозу галюцинації стають страхітливими та фантастичними. Наступає затьмарення свідомості у формі делірію з дезорієнтацією в тому, що оточує при збереженні свідомості власної особи, із зоровими галюцинаціями яскраво сценічного, іноді страхітливого характеру. Супроводиться відчуттям страху, іноді уривчатими маревними ідеями. Хворі збуджені, підвищено говіркі, захищаються від своїх «бачень». При важкому ступені делірію спостерігаються некоординовані рухи.

Часто зустрічаються мікропсії: хворі бачать дрібних звірів, маленьких черв'яків і чоловічків. Перебіг захворювання гострий, продовжується декілька днів і закінчується або виходом з хворобливого стану з неповними спогадами, або летально за наявності вираженої серцево-судинної недостатності. Хворі підлягають терміновій госпіталізації в психіатричну лікарню та повинні знаходитися на постільному режимі під цілодобовим спостереженням.

Лікування: купірування білої лихоманки проводять розчином 0,3–0,4 грама фенобарбіталу в 20 мл етилового спирту та 150 мл води; розчин дають одноразово, одночасно вводять 2 мл кордіаміну п/шкірно. Далі застосовують дезінтоксикаційни засоби: унітіол 5 мл 5% розчину в/м, глюкозу 20 мл 40% в/в, великі дози вітамінів В1 і В6, нікотинову кислоту, серцеві засоби. Наступного дня призначають льовомепромазін (тізерцин) 50 мг/доб в/м (під контролем артеріального тиску) або галоперидол 30 мг/доб в/м.

Корсаковський психоз характеризується розладами пам'яті та поліневритом. Виникає найчастіше після білої лихоманки. Наголошується глибока астенія з різкою виснажуваністю, слабкістю. Запам'ятовування різко порушене при збереженні в пам'яті минулого. Хворі не орієнтуються в часі і в тому, що оточує, не можуть вдень повідомити про події, які були вранці. Критика до хвороби відсутня. Перебіг психозу тривалий. Лікування – великі дози нікотинової кислоти, ноотропіл (пірацетам) по 0,4 грама 3 рази на добу, вітаміни В1 і В6, загальнозміцнююча терапія, фізіотерапія, лікувальна фізкультура.

Патологічне опьянення – психічний стан, що виникає при прийомі алкоголю в особливому стані, пов'язаному із зміною обстановки, тривалим безсонням, перевтомою, емоційним перенапруженням, перенесеним захворюванням. Може розвинутися при польоті в літаку або переїзді в поїзді. Характерне затьмарення свідомості типу смеркового: сприйняття що оточує раптово змінюється, з'являються маревні ідеї переслідування, галюцинації, страх. У хворих виникає збудження з гнівом, люттю, агресією. Характерна ознака – відсутність розладу координації рухів (хворі не хитаються, хода у них упевнена). Починається патологічне сп'яніння раптово, протікає короткочасно та також раптово закінчується дуже глибоким сном, супроводиться амнезією (втратою пам'яті).



2.5.2. Маніакально-депресивний психоз

Захворювання характеризується періодичними афектними нападами (депресіями або маніями) з подальшим повним відновленням здоров'я (світлий проміжок). Етіологія захворювання недостатньо ясна, надається значення спадкової обтяженої, в основі якої лежить конституціональна аномалія. До привертаючих моментів відносяться психічні травми та соматичні захворювання. Хвороба виникає зазвичай в зрілому віці, частіше хворіють жінки.

У клінічній картині депресивної фази провідне місце займає розлад настрою у вигляді туги, а також інші зміни психічній діяльності. Розгорнений синдром характеризується афектним, ідеаторним і руховим гальмуванням. Тоська носить вітальний характер, супроводиться болями в області серця. Хворі безрадісні, не випробовують інтересу до життя, своє майбутнє представляють безнадійним, що оточує сприймають похмуро. Мислення сповільнено, відрізняється одноманітним депресивним змістом, всяка розумова напруга здається важкою. Хворі скаржаться на зниження пам'яті. Багато лежать, спонука до діяльності понижена, вираз обличчя скорботний, мова тиха, односкладова. Хворі висловлюють марення самозвинувачення, вважають себе за злочинців. У деяких хворих виникають суїциїдальні думки та тенденції, знижується апетит, порушується сон, зменшується маса тіла. Наголошуються тахікардія, підвищення артеріального тиску, широкі зіниці. Спостерігаються добові коливання стану: вранці депресія виражена сильніше, ніж увечері. Хворих, у яких наголошуються суїциїдальні думки та тенденції поміщають в наглядове психіатричне відділення. Вони повинні знаходитися під строгим цілодобовим наглядом, про їх стан має бути повідомлений весь персонал відділення. Їх речі необхідно щодня переглядати. Ліки хворі повинні вживати під спостереженням персоналу.

Депресивні фази можуть бути менш глибокими, їх клінічна картина у ряді випадків виявляється тривогою, руховим неспокоєм.

Можливе амбулаторне лікування під постійним лікарським контролем і наглядом з боку рідних, які стежать за прийомом хворим ліків, за можливим різким погіршенням стану.

Маніакальна фаза – невмотивовано підвищений веселий настрій, що супроводиться прискоренням інтелектуальних процесів, мовним і руховим збудженням. Хворі переживають почуття незвичайної бадьорості, прилив сил. У них виражено прагнення до діяльності, але жодну справу вони не доводять до кінця. Вони непосидючі, часом збуджені, багатомовні. Ідеї величі, що виникають при маніакальному стані, носять зазвичай конкретний характер і полягають в перебільшенні власних достоїнств або займаного положення. Спостерігається розгальмування інстинктів: хворі ненажерливі, сексуальні, у них відсутній контроль своєї поведінки. Сон зазвичай засмучений. Не дивлячись на ненажерливість, хворі худнуть. Тахікардія, підвищення артеріального тиску в маніакальній фазі виражені менше, ніж в депресивній. Хворі в маніакальному стані госпіталізуються в психіатричну лікарню у зв'язку з неправильною поведінкою. Фази маніакально-депресивного психозу закінчуються повним відновленням здоров'я із збереженням індивідуальних особливостей особи. Іноді в світлих проміжках можуть виникати легкі коливання настрою без істотної зміни працездатності. Виділяють депресивний тип течії, при якій маніакальних фаз не виникає маніакальний тип без депресивних фаз і циркулярний тип з чергуванням маніакальних і депресивних фаз. Легкі форми цього захворювання називаються циклотімієй. Лікування депресивної фази проводять антидепресантами. Призначають меліпрамін в першу половину дня перорально або в/м; на ніч при порушенні сну рекомендується льовомепромазін (тізерцин) або нітразепам (еуноктін), або феназепам. Амітріптілін призначають в дозі 200–400 мг/доб. Досягши терапевтичного ефекту дози поступово знижують.

При ажітірованной або іпохондричній депресії з антидепресантів може застосовуватися піразидол. При різко вираженому руховому збудженні, страху, сенестопатіях рекомендується застосовувати нейролептіки широкого спектру дії аміназін або льовомепромазін; поступово дози нейролептіков знижують, а дози антидепресантів збільшують. Необхідний контроль артеріального тиску, картини крові, протромбінового індексу, функції печінки та нирок.

Лікування маніакальної фази проводять нейролептікамі широкого спектру дії аміназіном або тізерцином. Одночасно призначають коректори циклодол, при безсонні неулептіл.



2.5.3. Наркоманія та токсикоманія

Наркоманія звикання до наркотиків, що викликають стан ейфорії, безпечності, що міняє психічний стан наркомана. Токсикоманія – пристрасть до деяких лікарських речовин, що міняють психічний стан. Наркоманія викликається наркотиками, токсикоманія – снодійними засобами, транквілізаторами, психостимуляторами. Наркоманії та токсикоманії характерне формування тріади синдромів: синдрому лікарської залежності (залежність психічного та фізичного комфорту від прийому препарату); зміна толерантності з підвищенням доз і зміною форми сп'яніння наркотиком або снодійним; наявність абстиненції та неприборкного потягу до наркотика, оскільки життєдіяльність організму наркомана нормалізується лише при певному рівні наркотизації.

Зловживання наркотиками та снодійними веде до деградації особи: наркомани та токсикомани йдуть на протизаконних хитруванні для добування необхідного ним препарату. У них падає активність, втрачаються інтереси до життя, наступає фізичне виснаження із загальною слабкістю та безсиллям.

Знижується опірність до зовнішніх несприятливих дій. Смертність наркоманів та токсикоманів наступає раніше середньої тривалості життя людини.

Клінічна картина та перебіг кожної форми наркоманії або токсикоманії мають свої особливості, що пов'язане з фармакологічною активністю препарату, його здатністю наркогену.

Морфінізм – одна з форм наркоманії. Захворюванню характерне швидке звикання і формування синдрому залежності, підвищення толерантності, поява абстиненції відбувається протягом 2 місяців. Клінічна картина морфінного сп'яніння виявляється в швидкому настанні ейфорії, яка змінялася добросердям, спокоєм, розслабленням, відчуттям тяжкості в кінцівках, грезоподобнимі фантазіями при відчуженості від того, що оточує. Приблизно через 4 години цей стан переходить в сон, який триває до 3 годин. Морфінне сп'яніння супроводиться вегетативними порушеннями: звуженням зіниць, блідістю та сухістю шкіри, брадикардією, гіпотонією.

Лікування морфінізму проводять в умовах наркологичного відділення. Спочатку лікувальні заходи направлені на купірування абстиненції. Далі проводиться лікування атропіном. Рекомендується лікувальна гімнастика, працетерапія. Проводять сеанси психотерапії. Потяг до наркотика у хворих поступово пригнічується. Щоб уникнути рецидиву наркоманії хворі повинні тривалий час знаходитися в стаціонарі. Приклад токсикоманії – зловживання снодійним (барбітурати). Гостра інтоксикація барбітуратами викликає ейфорію, балакучість, метушливість, швидку зміну настрою, агресивність. Знижується частота пульсу та виникає гіпотонія, наголошується дизартрія, порушення ходи та координації рухів. Через 3 години наступає сон, після якого хворий повільний, випробовує слабкість, головний біль, нудоту. Через 5–6 місяців після початку зловживання снодійними утворюється синдром залежності, підвищується толерантність, з'являється абстиненція, яка виникає протягом доби після останнього прийому снодійного. Її клінічна картина характеризується злісністю хворого, дисфорією, пригніченим настроєм, безсонням, відсутністю апетиту. На висоті абстиненції іноді виникають судорожні припадки та розвивається делірій, алкогольний, що нагадує. Наголошуються озноб, пітливість, розширення зіниць, судорожне зведення м'язів гомілок, тремор кінцівок, пронос, блювота, прискорене серцебиття та підйом артеріального тиску. Тривалість абстиненції до 1 місяця.

При тривалому зловживанні снодійними розвивається енцефалопатія інтоксикації з органічними змінами в неврологічному стані хворого і його психіці: сповільненість психічних процесів, падіння працездатності, виснаження, порушення пам'яті, збіднення мислення та мови, зниження інтересів. Зовнішній вигляд барбітуромана також свідчить про інтоксикацію: бліде одутле обличчя із землистим відтінком, каламутні очі, тьмяне («неживі») волосся, рани, що довго не гояться, при пониженій опірності до гнійничкової інфекції. Барбітуроманія погано піддається лікуванню, не дивлячись на тривале перебування хворих в наркологічних стаціонарах, рецидиви наступають швидко та часто. Для купірування абстиненції призначають дезінтоксикаційну терапію, піроксан. Далі застосовують препарати з групи ноотропов. Важливе раннє виявлення наркоманії та токсикоманії, госпіталізація хворих і активне лікування в стаціонарі.



2.5.4. Неврози

Сюди входить група захворювань, в основі яких лежать тимчасові оборотні порушення психіки функціонального характеру, обумовлені перенапруженням основних нервових процесів: збудження та гальмування. Неврози виникають в умовах тривалої травмуючої ситуації та відносяться до психогеніїв.



Істеричний невроз характеризується підвищеною афектною лабільністю та навіюваністю, тенденцією до наслідування, схильністю до фантазування, поведінкою з елементами театральності. Хворі реагують на неприємності істеричними припадками з істеричним звуженням свідомості, риданнями, патетичністю. Істеричні припадки не супроводяться різким раптовим падінням з ударами та пошкодженнями, не виникають, коли хворий знаходиться один. Рухові розлади носять виразний характер і відповідають змісту переживань хворого. Іноді характер бурхливих проявів афекту міняється. Хворий падає, безладно розмахує руками та ногами, б'є ними об підлогу, вигинається дугою, викрикує окремі слова. Тривалість істеричного припадку складає від декількох хвилин до декількох годин. Істеричний припадок не супроводиться вираженим порушенням м'язового тонусу, спазмами сфінктерів з подальшим їх розслабленням і нетриманням сечі та калу, у хворих зберігається реакція зіниць на світло можуть бути викликані сухожильні рефлекси, а також реакція на больове роздратування, хворі сприймають звернення до них і реагують на нього. Після припадку у хворих залишається смутний спогад.

Розлад свідомості – один з проявів істерії, що також виникає під впливом психічної травми. Сприйняття того, що оточує порушене, спотворене. Обстановка здається похмурою, загрозливою, вона відображає ту, що травмує хворого ситуацію. Афектні порушення характеризуються тривогою, страхом. У поведінці з'являються риси дитячості, безпорадності, елементи помилкового недоумства. У деяких хворих розвиваються неврологічні порушення: зниження чутливості за типом панчох і рукавичок, тремтіння рук і ніг, істерична глухота, афонія. З'являються вегетативні розлади – серцебиття, задишка, виражені судинні реакції. Істеричний невроз закінчується після зникнення психічно травмуючої ситуації.



Неврастенія виникає в результаті виснаження нервової системи. Характеризується астенією, дратівливістю, слабкістю, зниженням працездатності, порушенням сну. Є суб'єктивне відчуття розладу пам'яті. Розвиваються вегетативні порушення: підвищена пітливість, серцебиття, задишка.

Невроз нав'язливих станів характеризується нав'язливими страхами, сумнівами і діями, схильністю до самоаналізу, невпевненістю в собі, нерішучістю, підвищеною чутливістю і ранимою. У хворих можуть розвиватися нав'язливі страхи іпохондричного змісту. Іноді розвивається страх висоти, страх потрапити під транспорт. Нерідко нав'язливі страхи поєднуються з нав'язливими діями.

Хворі критично відносяться до цих явищ, намагаються їх подолати. Перебіг цього неврозу триваліший, ніж при неврастенії та істеричному неврозі.



Невротична депресія виявляється пригніченим настроєм з деякою сповільненістю психомоторних реакцій і мислення, одноманітними депресивними спогадами, песимізмом, фіксованістю на травмуючій ситуації. Супроводиться схильністю до сліз, дратівливістю, зниженням апетиту та порушенням сну. Маревних ідей самозвинувачення, вітальних порушень, вираженої психомоторної загальмованості або ажітациі, а також добових коливань стану не наголошується. Невротична депресія не досягає глибини психозу, носить оборотний характер, проходить при дозволі травмуючій ситуації або під впливом лікування.

Іпохондричний невроз характеризується підвищеною увагою до свого здоров'я, своїх відчуттів, побоюванням в наявності невиліковної недуги. Іноді виникає унаслідок необережного зауваження лікаря або медичного персоналу з приводу стану здоров'я пацієнта. Супроводиться тривогою, порушенням сну та вегетативними проявами, серцебиттям, почастішанням дихання, дисфункцією кишечника. Носить оборотний характер, як і всі неврози.

При лікуванні неврозів важливо усунути по можливості психотравмуючі ситуації або пом'якшити реакції пацієнта на ці ситуації. Показана госпіталізація хворих в санаторні відділення психоневрологічних лікарень. Виключення пацієнта з травмуючої ситуації (сімейні неприємності, конфлікт на роботі) надає сприятливу дію. Лікувальний режим, загальнозміцнююче лікування також сприятливо впливають на хворого. Показано застосування транквілізаторів і психотерапії. Транквілізатори знімають афект тривоги, зменшують чутливість до зовнішніх подразників, викликають заспокоєння та м'язове розслаблення, покращують сон. Призначаються як курсове лікування, з часом один транквілізатор замінюють іншим щоб уникнути звикання.

Для пом'якшення невротичної симптоматики проводять психотерапію: вироблення у хворого правильної реакції на ситуацію, виховання у нього певних поглядів на свою поведінку в травмуючій ситуації, зміна способу реагування на цю ситуацію; аутогенне тренування; групову психотерапію хворих з різними формами неврозів; гіпнотерапію.


Каталог: metodi -> fsocgum
metodi -> Методические рекомендации о порядке оформления и представления документов
metodi -> Занятие №17 Тема занятия: Расчеты по термохимическим уравнениям Тип занятия: урок изучения нового материала
metodi -> Гоу прогимназия №1723 зао г. Москвы Методическое объединение учителей английского языка
metodi -> Определение экономического ущерба, наносимого болезнями животных и расчет величин базовых коэффициентов. Ветеринария в рыночной экономике. Лицензирование ветеринарной деятельности
metodi -> Сабақтың тақырыбы: Қазақстанның пайдалы қазбалары Сабақтың мақсаты: Білімділігі
metodi -> 2007 ж. 14 маусымдағы №6 нх
fsocgum -> 2 орієнтований перелік питань, які визначаються як питання поточного та семестрового контролю


Достарыңызбен бөлісу:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   23


©dereksiz.org 2019
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет