КОНЦЕПТУАЛЬНАЯ МЕТАФОРА В ГАЗЕТНОМ ЗАГОЛОВКЕ

Современная когнитивистика рассматривает метафору как основную ментальную операцию, как способ познания, структурирования, оценки и объяснения мира. Человек не только выражает свои мысли при помощи метафор, но мыслит метафорами, познает при помощи метафор тот мир, в котором он живет, а также стремится в процессе коммуникативной деятельности преобразовать существующую в сознании адресата языковую картину мира.

Интенсивное развитие информационных технологий, возрастающая роль средств массовой информации способствуют повышению внимания общества к политическому дискурсу, яркой приметой которого в последние десятилетия стала все возрастающая метафоричность. Теория метафоры в последнее десятилетие стала едва ли не ведущим направлением когнитивистики, психолингвистики и лингвокультурологии. Особенно перспективно сопоставительное исследование метафорических картин мира, характерных для различных национальных лингвокультурных сообществ.

Важность лингвистического изучения газетных текстов связана с тем, что, несмотря на мощное развитие таких средств массовой коммуникации, как радио и телевидение, газета продолжает занимать важное место в жизни современного общества. Заголовок – это наиболее сильная позиция газетного текста, а поэтому он обладает максимальным прагматическим потенциалом. Эффективность газетного текста во многом определяется его заглавием, ибо известно, что с помощью умело составленного заголовка часто легче убедить читателя, чем с помощью резкого памфлета. Кроме того, "исследования психологов показывают, что около восьмидесяти процентов читателей уделяют внимание только заголовкам". С одной стороны цель СМИ – сообщать о новых фактах и событиях. Но ТВ и газеты созданы не только для этого. Они всегда стремятся влиять на деятельность людей, изменять их поступки и отношение к миру. Это другая цель, или функция, языка средств МК – функция воздействия. В этой связи представляется актуальным выявить специфику метафорической организации газетных заголовков российской и американской прессы, т.к. исследование метафоры и описание конкретных метафорических моделей в рамках различных дискурсов (бытового, политического, экономического, религиозного и др.) – одно из наиболее перспективных направлений в современной когнитивной лингвистике. Кроме того, сопоставительное изучение метафорических моделей позволит лучше понять специфику национальной картины мира.

Как известно, в современной теории метафорического моделирования не существует какой-либо единой классификации метафорических моделей или какого-либо закрытого перечня таких моделей. А.Н. Баранов и Ю.Н. Караулов в качестве основного принципа построения тезауруса выделяют иерархически-координативный, использование этого принципа позволяет добиваться логико-понятийной упорядоченности [Баранов и др.1991]. Однако конкретные приемы построения иерархии моделей пока не выработаны. Если сопоставить существующие описания метафорических моделей (А.Н. Баранов, Ю.Н. Караулов; А.Н. Баранов, Ю.Н. Караулов; Ю.Б. Феденева; А.П. Чудинов), то легко можно заметить, что, с одной стороны, во всех из них представлена характеристика наиболее частотных моделей (с исходными сферами «родство», «физиология», «война», «театр», «спорт», «флора», «фауна» и др.), но вместе с тем, в каждом перечне есть модели, не затронутые в работах других авторов [9].

При выборе моделей для исследования учитывалась, прежде всего, целесообразность характеристики моделей с различными свойствами, относящихся к различным семантическим сферам. В монографии А. П. Чудинова [9] выделено четыре основных разряда моделей русской политической метафоры:

Антропоморфная метафора. Соответствующие этому разряду концепты относятся к таким исходным понятийным сферам, как «Анатомия и физиология» (физиологическая метафора), «Болезнь» (морбиальная метафора), «Семья» (метафора родства). В данном случае человек моделирует политическую реальность исключительно по своему подобию.

Метафора природы. Источниками метафорической экспансии в данном случае служат понятийные сферы «Животный мир» (зооморфная метафора), «Мир растений» (фитоморфная метафора), то есть реалии осознаются в концептах мира окружающей человека живой и неживой природы.

Социальная метафора. Соответствующие этому разряду концепты относятся к понятийным сферам «Преступность» (криминальная метафора), «Война» (милитарная метафора), «Игра и спорт» (спортивная и игровая метафоры), «Театр (зрелищные искусства)» (театральная метафора).

Артефактная метафора. К этому разряду отнесены такие понятийные сферы, как «Дом (здание)» (метафора дома), «Механизм» (метафора механизма). В данном случае реалии представляются как предметы, созданные трудом человека.

Создаваемая человеком метафорическая картина мира в значительной степени антропоцентрична: как Бог создал человека по своему образу, так и человек метафорически создает (концептуализирует) действительность в виде некоего подобия своего тела и составляющих его органов, своих физиологических и иных действий потребностей, своих генетических и иных связей с собственными родственниками [Чудинов 2003а: 77].

Физиологическая метафора – одна из наиболее традиционных и детально структурированных в русских газетных заголовках. В последнее десятилетие XX и начале XXI века физиологическая метафора, как и в прежние времена, активно используется [9].

На основе рассматриваемой метафорической модели, человек наделяет субъекты деятельности наиболее близкими и понятными ему свойствами и характеристиками, в результате чего действительность предстает в виде человеческого тела, с его физиологией и анатомией. Подобно живому организму, субъекты деятельности выступают как существа, обладающие эмоционально-волевой сферой, способные испытывать и проявлять чувства. Подобно живому организму, субъекты деятельности обладают когнитивными способностями, могут совершать операции, связанные с мышлением, анализом, делать выводы и т.д. Например: Саммит без головы. Физиологическая метафора широко представлена в заголовках американской прессы: India’s One-Legged Legacy Where Karadzic Drank ‘Blood’

В соответствии с морбиальной метафорой образно используется лексика, обозначающая болезни, которые необходимо лечить, симптомы и признаки заболеваний, их последствия. Как известно, в общественном сознании здоровье человека представляется как величайшая ценность, которую необходимо беречь, поскольку в противном случае оно будет растрачено, а физические и душевные болезни могут принести много страданий [9]. При анализе газетных заголовков обращает на себя внимание встречаемость словоупотреблений рассматриваемой метафоры. При метафорическом переосмыслении лексика со значением биологического здоровья или болезни характеризует особенности развития и состояния отдельных субъектов деятельности [9]. Например: ГОСУДАРСТВО – ИНВАЛИД Сайтэпидемстанция. Морбиальная метафора давно существует в английском языке. Исследователи отмечают ее значительную активизацию в прессе в последнее время: My Guest Tonight Is that Blind, Idiot Umpire.

Отношения, описываемые с помощью метафоры родства, могут концептуально представляться как отношения в семье, члены которой ощущают кровную связь между собой и душевную привязанность друг к другу. Вместе с тем едва ли не в любой семье могут возникать противоречия, появляться взаимные обиды и непонимание. Отношения в семье регулируются не столько законам, сколько традиционными представлениями о том, как должны поступать родственники в тех или иных ситуациях. Все члены семьи – это «свои», и при необходимости они должны вместе противостоять «чужим»; в соответствии с семейной этикой на защиту «своего» надо становиться вне зависимости от того, прав он или нет. [9]. Рассмотрим примеры метафоры родства в русских заголовках: С дитями на выход. Данный материал показывает, что метафора родства активно используется в заголовках российских газет. Концепт «семья» все чаще предстает как объединение, вовсе не обязательно связанное родственными отношениями. Также метафору родства можно обнаружить и в американском издании. Например: Win Nine Golds, Kid, and Then We’ll Talk.

Подводя итоги рассмотрения антропоморфной метафоры в заголовках российских и американских газет, нужно отметить, что наибольшее развитие получили модели с концептуальными векторами тревожности, агрессивности, отклонения от естественного порядка вещей (болезнь и т.д.). Наиболее продуктивной и востребованной оказалась морбиальная метафора. Увеличилось количество образов, связанных с метафорическим использованием наименований частей человеческого тела, его органов и физиологических действий. С другой стороны, сократилось использование метафоры родства.

1. 
   Арнольд И. В. Стилистика современного английского язика : учеб. пособие / И.В. Арнольд. – Л. : Просвещение, 1981. – 295 с.
   
2. 
   Арутюнова Н. Д. Метафора и дискурс / Н.Д. Арутюнова // Теория метафоры. – М. : Наука, 1990. – С. 5–32.
   
3. 
   Воркачев С.Г. Лингвокультурология, языковая личность, концепт: становление антропоцентрической парадигмы в языкознании / С. Г. Воркачев // Филол. науки. – 2001. – № 1. – С. 64–72
   
4. 
   Демьянков В.З. Когнитивная лингвистика как разновидность интерпретирующего подхода / В. З. Демьянков // Вопр. языкознания. – 1994. – № 4. – С. 17–33.
   
5. 
   Караулов Ю. Н. Русский язык и языковая личность / Ю. Н. Караулов. – М. : Наука, 1987. – 263 с.
   
6. 
   Павлович Н. В. Язык образов. Парадигмы образов в русском поэтическом языке / Н. В. Павлович. – М., 1995. – 182 с.
   
7. 
   Постовалова В. И. Судьба как ключевое слово культуры и ее понимание А.Ф. Лосевым / В. И. Постовалова // Идея судьбы в контексте разных культур. – М., 1994. – 191 с.
   
8. 
   Симашко Т.В. Как образуется метафора (деривационный аспект) / Т.. Симашко, М.Н. Литвинова. – Пермь : Изд-во Перм. ун-та, 1993. – 218 с.
   
9. 
   Чудинов А.П. Метафорическая мозаика в современной политической коммуникации / А.П.Чудинов. – Екатеринбург, 2003. – 248 с.
   

УДК 811.111’373.46(043) Пустовалова Ксенія Сергіївна

Таким чином, це дослідження є дуже актуальним для сьогодення. Метою та завданням дослідження є визначення необхідного мінімального обсягу фонових знань та базових понять, необхідних для роботи з економічними текстами, а також їх застосування при власне перекладі в галузі ділової кореспонденції.

Об'єктом дослідження є лексико-стилістичний аналіз економічної лексики, аналіз способів перекладу лексичних одиниць та використання перекладацьких лексичних трансформацій в текстах економічного характеру. У дослідженні проводиться також аналіз фонових знань та базових понять, потрібних перекладачеві під час роботи з текстами економічної тематики [1, 35].

Матеріалами, використаними для дослідження були оригінальні тексти економічного характеру. Ці тексти наочно демонструють усі лексичні, граматичні та синтаксичні особливості текстів даної галузі. Ці тексти містять достатній об'єм лексики за даною тематикою і допоможуть отримати чітке уявлення про цю галузь сучасного людського життя.

Перекладачеві треба володіти необхідним мінімумом фонових знань та термінів в галузі економіки при перекладі текстів економічного характеру. Сюди можна віднести знання різних видів кредитів, фінансування, назв відсоткових ставок, процедури здійснення ділової операції, ознайомленість з юридичними нормами, також необхідно знати назви міжнародних фінансових установ, угод, домовленостей для того, щоб підібрати вірний еквівалент[2, 64].

З точки зору практики перекладу всі елементи денотативної системи вихідної мови (лексичні та фразеологічні одиниці) поділяються на дві групи: 1) ті, що вже мають відповідники ("перекладні еквіваленти") в цільовій мові; 2) ті, що не мають відповідників в цільовій мові.

Перші називаються одиницями, що мають перекладні еквіваленти у мові перекладу, а другі - безеквівалентними одиницями.

Варіантні відповідники - це найпоширеніший вид перекладних відповідників, оскільки більшість слів (в тому числі значна кількість термінів) с неоднозначними, отже потребують при перекладі вибору або утворення відповідника лексико-семантичного варіанту слова (терміна).

З точки зору практики доцільно розрізняти випадки, коли варіантні відповідники слова подано в словнику та коли вони в словниках відсутні частково або повністю. У першому випадку перекладач вирішує завдання вибору одного адекватного в даному контексті варіантного відповідника слова оригінала і кількох, поданих в словнику. Для цього перекладач повинен точно визначити ЛСВ слова (тобто в якому значенні вжито дане слово), після чого підібрати належний варіантний відповідник з тих. що наведені в словнику.

Наприклад, потрібно перекласти термін currency в наступному реченні: In such cases debtors are solvent in the sense that they make payment or are in a position to make payment in the local currency.

Цей термін має такі словникові варіантні відповідники: 1) грошовий обіг; 2) гроші, валюта; 3) розповсюдженість.

Транскодування це такий засіб перекладу, коли звукова і/чи графічна форма слова мови оригіналу передасться засобами алфавіту мови перекладу.

При перекладі неологізмів транскодування звичайно супроводжується описовим перекладом, що подається в дужках: Dow Jones - індекс Доу Джонса (індекс Доу-Джонса для акцій промислових компаній): marketing-маркетинг (комплекс заходів з вивчення попиту та оптимального збиту продукції) [4, 56].

Калькування - це дослівний (буквальний) переклад, тобто такий засіб перекладу нових слів, коли відповідником простого або складного слова мови оригіналу в мові перекладу вибирається, як правило, перший по порядку відповідник у словнику, наприклад, loafing debt - поточний борг, shock therapy - шокова терапія.

Контекстуальна заміна - це така лексична перекладацька трансформація, внаслідок якої перекладним відповідником стає слово або словосполучення, що не є словниковим відповідником і що підібрано із врахуванням контекстуального значення слова, яке перекладається, контексту його вживання та мовленнєвих норм і традицій мови перекладу: may also be the case that as a result of diplomatic tension, a country decides to take certain measures against imports or exports to a particular country.

Описовий переклад - це такий прийом перекладу нових лексичних елементів вихідної мови, коли слово, словосполучення, термін чи фразеологізм замінюється в мові перекладу словосполученням (або більшим за кількістю компонентів словосполученням), яке адекватно передати зміст цього слова або словосполучення (терміна), наприклад: The Chancellor of Exchequer's had his finger in rail pay-pie. Вираз to have a finger in the pie означає приймати участь в якійсь справі, прикласти до чогось руку.

До описового перекладу висуваються такі вимоги: 1) переклад повинний точно відбивати основний зміст позначеного неологізмом поняття; 2) опис не повинний бути надто докладним; 3) синтаксичні структури словосполученні повинна бути складною.

Перекладацькі лексичні трансформації - це різного роду зміни лексичних елементів мови оригіналу з метою адекватної передачі їх семантичних, стилістичних і прагматичних характеристик із врахуванням норм мови перекладу та мовленнєвих традицій культури мови перекладу. Лексичні трансформації застосовуються тоді, коли словникові відповідники того чи іншого слова мови оригіналу не можуть бути використані у перекладі з причин невідповідності з точки зору значення і контексту.

Одним з найдавніших, найуніверсальніших та найрозповсюджуваних способів словотворення в англійській мові є словоскладення, який не втратив своєї активності і в наш час: більше одної третини всіх словотворень в сучасній англійській мові складні слова.

Процес словоскладення представляє собою зіставлення двох основ, як правило, омонімічних словоформ. Наприклад, carryback - "переніс збитків на вранішній період", citiplus - "інструмент хеджирування, який пропонується клієнтам банком "Сітібенк" (США)" тощо [5, 47].

Метод транслітерації полягає в тому, щоб за допомогою українських літер передати літери, які складають англійське слово, наприклад, put "пут" (опціон), Nikkei - "Ніккей" (індекс курсів цінних паперів на Токійській фондовій біржі) и т.д. Транслітерація широко використовувалася перекладачами до кінця ХІХ століття. Для цього перекладачеві необов'язково було знати вимовляння англійського слова, й він міг обмежитися його зоровим усвідомленням.

Значно більше розповсюдження в перекладацькій практиці нашого часу має прийом транскрибування, який полягає в передачі не орфографічної форми слова, а фонетичної. У силу значної різниці фонетичних систем української та англійської мови, така передача завжди є умовною та відтворює тільки деяку подібність англійського звучання.

Серед саме способів перекладу в окрему гілку відокремлюється калькування, яке займає проміжну позицію між повністю перекладними та безперекладними способами передачі неологізмів.

Калькування як прийом винайдення еквіваленту схоже на буквальний переклад - еквівалент цілого винаходиться шляхом простого складання еквівалентів його складних частин. З цього слідує, шо під впливом калькування є тільки неологізми складного слова. Наприклад, слово multicurrency складається з multi та currency, обидва окремо можуть перекладатися як "багато-" (суфікс. який означає множину) та "валюта", при їх складанні виходить "багатовалютні" (напр. кредит)": або interbank /market) = inter - ("між-") + ("банківський") - "міжбанківський (ринок)".

Таким чином, при перекладі текстів економічної тематики ми бачимо, що використовуються різноманітні перекладацькі прийоми (вибір варіантного відповідника, додавання, вилучання, субституція, пермутація тощо), але найпоширенішим виступає транскодування. Причому, з усіх його підвидів (транслітерація, транскрибування, адаптивне транскодування) найчастіше застосовується транслітерація та адаптивне транскодування.
Література

1. Алексеева И. С. Введение в переводоведение : учеб. пособие для студентов филол. и лингв. фак. вузов / И.С. Алексеева. – СПб. : Филол. фак. СПбГУ ; К. : Академія, 2004. – 352 с.

2. Алимов В. В. Теория перевода. Перевод в сфере профессиональной коммуникации : учеб. пособие / В. В. Алимов. – 3-е изд., стереотип. – М. : Едиториал УРСС, 2005. – 160 с.

3. Арнольд И. В. Стилистика современного английского языка : учеб. пособие / И. В. Арнольд. – Л. : Просвещение, 1981. – 295 с.

4. Басе Е. М. Научная и деловая корреспонденция / Е. М. Басе. – М. : Наука, 1991. – 174 с.

5. Бодко Н. В. Пособие по корреспонденции / Н. В. Бодко. – М. : Высш. шк., 1990. – 309 с.

Актуальність дослідження зумовлена необхідністю вивчення специфіки перекладу сленгових одиниць американського молодіжного сленгу українською мовою.

Дослідження сленгу, проводяться вітчизняними та зарубіжними лінгвістами давно. Передумовою до вивчення сленгу стали фундаментальні дослідження вченими таких явищ, як просторіччя соціальні діалекти, міське просторіччя.

Сленг молоді найбільш жваво реагує на всі події в житті. Він підхоплює і відображає нові явища і сам змінюється в процесі їх перетворень. Різні аспекти сленгу вивчалися в працях Е. Патріджа, В. Вілюмана, Г. Менкена.

Сленг - це суспільна, часто вживана лексична одиниця як в англійській, так і в українській мовах. Тож аналіз цієї лексичної одиниці допоможе перекладачеві припустити помилок щодо перекладу сленгу.

Об'єктом виступає розмовна лексика, а саме американські сленгізми та їх еквіваленти в українській мові.

Предмет становлять особливості та засоби перекладу сленгових одиниць з англійської мови на українську.

Метою є визначення місця сленгу в системі лексики, зіставлення та розгляд особливостей формування та функціонування американського та українського молодіжного сленгу, визначення особливостей перекладу американського молодіжного сленгу українською мовою.

Проблематика сленгу є предметом постійного наукового пошуку. Поняття сленгу здобуває все більше уваги сучасної філології. Різні аспекти сленгу вивчалися в працях Е. Патріджа, В. Вілюмана, Г. Менкена.

Вагомий внесок у дослідження американського сленгу зробив Г. Менкен [48]., досліджуючи еволюцію сленгу, визначив закономірності, згідно з якими «тривалість життя» одних сленгових одиниць визначається століттями, інші ж «безславно» гинуть, ледь з'явившись на світ.

Суттєвим кроком у вивченні питання ненормативної лексики став доробок британського лексикографа Е. Патріджа. Він простежив культурно-історичні передумови динамічного розвитку неформального мовлення та популярності сленгу на північноамериканському континенті.

Наявність опозиції між сленгом і стандартною літературною мовою не викликає сумнівів як у вітчизняних, так і в закордонних лінгвістів.

Дослідники сленгу наголошують, що сленг частіше використовується у колі друзів, близьких чи знайомих.

Слід також зазначити, що зі сленгом часто асоціюються такі близькі до нього поняття, як жаргонізми, професіоналізми, арго, вульгаризми, колоквіалізми та кент, між якими важко встановити чіткі межі.

Як зауважив В.М.Жирмунський, «арго» - «свого роду пароль», за яким впізнають один одного декласовані шари, і могутній засіб професійної організації в умовах гострої соціальної боротьби.

Звертає на себе увагу те, що термін сленг частіше уживається в англійській лінгвістиці, хоча останнім часом він активно використовується і відносно української мови.

Отже, між сленгом та іншою лексикою нема непрохідних границь, навпаки, сленгізми часто виникають як переосмислення слів і виразів загальнолітературної лексики чи як нові утворення від них, а потім повертаються в літературну мову у своїх нових значеннях, як це відбулося зі словами: above-board (чесний), hairdo (зачіска), joke (жарт), make-up, (косметика), to live up (бути здатним), tub (метро), vac (канікули), zoo (зоосад).

В.Г. Вілюман, довгі роки займаючись проблемою сленгу, в стислих тезах сформулював деякі його особливості, зокрема автор запропонував розрізнювати два види сленгу: загальний сленг (bed-sitter (bed-sitting room - вітальня),bob (shilling - шилінг),booze (a drink, to drink liquor - пиячити)) та спеціальний сленг (finals - випускні іспити, Fannie May - сертифікат «Фенні Мей», preemie - недоношена дитина,).

Дуже близьким до арго по своєму змісту таємного коду є - rhyming slang. «Римований сленг» не має спеціальної «професійної» замкнутості, він розчинений в лондонському просторіччі та виступає на правах жартівливих, образних висловлювань у повсякденній мові, займаючи начебто проміжне місце між загальним сленгом та арго.

Більш складним різновидом таємного сленгу є по термінології Е.Партріджа centre slang (medial slang). Слово утворюється не простим перевертанням, а «розсіченням» слова навпіл та постановкою першої частини після другої, інколи з деякими доповненими викривленнями :centre/medial slang: person - nosper; sweet - eetswee.

Під поняттям «молодіжний сленг» розуміють сукупність мовних засобів високої експресивної сили, які постійно трансформуються, і які використовуються у спілкуванні молоддю, що знаходиться у дружніх, фамільярних стосунках.

Частковий сленгізм dude може слугувати ще одним прикладом вищезгаданих процесів. Висока частотність вживання цього просторічного американізму сприяла послабленню його негативного аксіологічного значення аж до повної нейтралізації у загальному слензі, слензі підлітків та афроамериканців, де dude тепер позначає будь-якого чоловіка чи хлопця.

Розглянемо мовні особливості як американського, так і українського молодіжних сленгів, а зокрема різноманітні засоби утворення лексичних одиниць: air head - порожня голова; балда, вавка в голові; clam - помилка; глюк, прокол; have a belfry - бути розумним; бути грамотним;

В українському сленгу більша частина іноземних запозичень - це запозичення з англійської мови. Такі лексичні одиниці не становлять великих складнощів для перекладу. Даний спосіб словотвору органічно поєднується з афіксацією, і таким чином слово набуває українського «варіанту»: дрінк - напій; трабл - проблема; перенси – батьки.

1. 
   Вилюман В.Г. О способах образования слов сленга в современном английском языке // Учен. зап. ЛГПИ им. А.И.Герцена. - Л.: ЛГПИ им. А.И.Герцена, 1955. - т.3. - С.47-50.
   
2. 
   Mencken H.L. The American Language. - N.Y.: A.A.Knopf, 1992. - 334 p.
   
3. 
   Partridge E. Slang Today and Yesterday. - N.Y.: The Macmillian, 1934. - 476 p.
   

УДК 811.111’37 Солодягіна Олеся Андріївна

Робота присвячена вивченню фразеологічних одиниць, які формують концепт МОРЕ в англійській мові.

Фразеологізація – це процес творення стійких сполучень слів, поступове набуття синтаксичними структурами категоріальних ознак фразеологізмів. Це мовно-історичне явище, оскільки будь-який фразеологізм сучасної мови виник унаслідок тривалого семантичного розвитку, стабілізації та закріплення в мовленнєвій практиці народу.

Мова як суспільне явище, що розвивається нерозривно від того чи іншого суспільства, здатна виконувати, крім своєї основної комунікативної функції – бути засобом спілкування, ще й кумулятивну, сутність якої полягає в тому, що вона здатна виступати сховищем накопиченого колективного досвіду. Завдяки саме цій функції в мові, в її одиницях знаходять своє відображення матеріальні умови життєдіяльності етнічного колективу, його морально-етичні та естетичні принципи, звичаї та традиції, вірування. Все це часто називається таким терміном як "етнокультура" або "національна культура", які, як відомо, в кожного народу мають свої специфічні особливості, що обумовлює наявність в різних мовах значної кількості національно-культурно маркованих мовних одиниць, тобто одиниць, семантика яких пов'язана з інформацією культурологічного характеру.

Проте ця інформація по-різному і неоднаково відображається в різних одиницях мови. Найбільш яскраво вона фіксується у фразеологізмах. Як зазначає Олійник С. В.,одиниці фразеологічної системи в більшій мірі, ніж одиниці будь-якого іншого структурного рівня мови, наділені національним колоритом [1]. Завдяки кумулятивній функції національно-культурна специфіка проявляється в області фразеології дуже чітко, в ній знаходять відбиток своєрідність побуту та життя того чи іншого народу. Вона конденсує в собі весь складний комплекс культури і психології даного народу, неповторний спосіб його образного мислення. Це означає, що фразеологізми формують у мовній картині світу, зокрема англомовній, так звані етнокультурні маркери.

БєссоноваО. Л. вважає, що аналіз таких національно-маркованих фразеологічних одиниць тісно пов'язаний з питанням співвідношення та взаємозв'язку між мовою та культурою того чи іншого народу, такі співвідношення та взаємозв’язок між зазначеними поняттями є багатосторонніми та різноплановими [2].

Так, з одного боку, мова може розглядатися як складова частина, як компонент або як специфічна форма існування культури. А оскільки кожна мова культури має свої особливості, вона, як правило, адекватно не перекладається ні на яку іншу мову.

Однак мова, в той же час, є автономною стосовно культури в цілому, і вона може розглядатися як незалежна, автономна семіотична система. І оскільки кожен носій мови одночасно є носієм культури, то мовні знаки здобувають здатність виконувати функцію знаків культури або своєрідних етнокультурних маркерів, і тим самим слугують засобом представлення основних понять культури у мовній картині світу. Саме тому мова здатна виражати в своїх одиницях специфічні риси національної культури того чи іншого етносу, його національно-культурну ментальність.

Найбільш логічним і адекватним з цього приводу є твердження Ю. Д. Апресяна, який зазначає, що "погляд на світ є частково універсальним, частково національно специфічним, тому носії різних мов можуть бачити світ дещо по-різному, крізь призму своїх мов" [3]. Саме це твердження знайшло широке визнання серед сучасних дослідників.

Саме цей національно-культурний фон і призводить до того, що кожна мова до певної міри утворює свою семантичну систему, свою мовну картину світу, інакше кажучи мова задає носіям певну картину світу, при чому кожна мова свою.

Мовна картина світу є суб'єктивним образом об'єктивної реальності, оскільки кожна людина по-своєму неповторно відтворює світ. Саме цим пояснюється той факт, що кожна національна мова – це універсальна філософська система, в якій по-своєму своєрідно живе світ і людство в цілому.

Таким чином, поняття "мовної картини світу" пов'язано з поняттями народ, етнос, нація, розумінням національного характеру особистості. Кожна мова відображає певний спосіб сприйняття й організації, або концептуалізації світу. Значення, що виражаються в ньому, складаються в деяку єдину систему поглядів, свого роду колективну філософію, притаманну всім носіям мови. З цієї сторони "мовна картина світу – це комплекс мовних засобів, у яких відбиті особливості етнічного сприйняття світу", "це сукупність уявлень народу про дійсність, зафіксованих в одиницях мови на певному етапі розвитку народу" [4].

Кожна національна мова у свій неповторний спосіб інтерпретує різні явища, традиції, звичаї, обряди, спосіб життя, кодує досвід колективно-історичної групи. Вирішальний вплив на розвиток та специфіку національної мови має культура певної етнічної спільноти. Кожна з таких культур відносно автономна, хоча зазнає впливу і сама впливає на сусідні. Етнокультура виступає найважливішим показником національної свідомості, створює специфічне етнічне поле, яке формує національну ментальність. Виходячи із цього, мовна картина світу – це спосіб відбиття реальності у свідомості людини, що полягає у сприйнятті цієї реальності крізь призму мовних та культурно-національних особливостей, притаманних певному мовному колективу; інтерпретація навколишнього світу за національними концептуально-структурними канонами. Саме це зумовлює наявність у мовній картині світу практично кожної мови значну кількість одиниць, в тому числі і фразеологічних, які виступають у ній своєрідними етнокультурними маркерами, і які є об’єктом дослідження лінгвокультурології.

Таким чином, фразеологічні одиниці нерозривно пов'язані з розвитком культури та побуту народу, вони – дзеркало національної історії, яке відобразило в собі багатий та складний світ людських почуттів, етичні погляди, смаки, уподобання, соціальну оцінку дійсності тощо.

1. 
   Олійник С. В. Оцінні фразеологічні одиниці в англійській та українській мовах: лінгвокогнітивний аспект : aвтореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.17 “Порівняльно-історичне і типологічне мовознавство” / Сергій Валерійович Олійник. – Донецьк, 2008. – 22 с.
   
2. 
   Бєссонова О. Л.Оцінний тезаурус англійської мови: когнітивний і гендерний аспекти : дис. ... д-ра філол.наук :10.02.04 / Ольга Леонідівна Бєссонова.–К., 2003. – 463 с.
   
3. 
   Апресян Ю.Д., Лексическая семантика (синонимические средства языка). / Второе дополненное издание: Ю.Д. Апресян. – М.: Наука, 1974. 367 с.
   
4. 
   Пефтієва О.Ф. Образність як семантичний компонент лексичного значення слова: лінгвокогнітивний аспект:дис…канд.. філол. наук / О.Ф. Пефтієва; Донец. нац. ун-т. – Донецьк, 2011. – 277 с.
   

УДК 811.11.37(043) Ткачук Ольга Анатоліївна

Згідно новим концепціям основна функція мови полягає не стільки в передачі інформації і здійсненні відзиву до незалежної від нього реальності, скільки в орієнтації особи в її власній когнітивній галузі, тобто мова розглядається як система орієнтуючої поведінки, де прагматична функція грає вирішальну роль. Названі факти говорять про актуальність теми дослідження, яка багато в чому визначається якісним зсувом парадигми лінгвістики у бік ментальної семантики. Крім того, сучасній науці властивий антропоцентрізм. Значущість індивідуальних параметрів суб'єкта, що говорить, у зв'язку з цим істотно зростає. Стать людини - одна з важливих характеристик особи, що багато в чому визначає її соціальну, культурну і когнітивну орієнтацію в світі, у тому числі за допомогою мови.

Останнім часом особливої значущості набуває вивчення суті і мовної репрезентації концепту “жіночність”. У цьому відношенні особливо сприятливим для аналізу стереотипів, що існують в суспільстві, пов'язаних з даними концептами, виявляється художній текст оскільки за його допомогою здійснюється відображення картини світу зі всіма ритуалами, традиціями, тобто всієї структури знань, придбаних людством в процесі свого існування. Крім того, текст може впливати на модель світу в свідомості реципієнта, змінювати її.

Виходячи з викладеного, метою дослідження є опис концепту «жіночність» за допомогою аналізу мовних одиниць різних рівнів з урахуванням особливостей їх функціонування в художньому тексті. Відповідно до поставленої мети вирішуються наступні завдання: 1) виділити когнітивні компоненти фрейму “ жіночність”, визначити поняття “жіночність” у лінгвістиці; 2) виділити облігаторні і не облігаторні компоненти; 3) виділити ядро і периферію фрейма “ жіночність”; 4) розглянути ядерні номінації і компоненти фрейма “жіночність” і периферійні номінації і компоненти фрейма “жіночність”, а також його емоционально-оціночні і концептуальні номінації; 5) виділити семантичні особливості репрезентації фрейма методом фреймової семантики; 6) провести семантичний аналіз лексичних одиниць, що складають периферію фрейма “жіночність”.

Об'єктом дослідження є процес концептуалізації понять “жіночність” у сучасній англійській мові.

Людська мова, будучи гнучким засобом віддзеркалення миру, рясніє засобами для передачі існуючих гендерних стереотипів і вербалізації концептів фемінінності.

Проблема цілісності концепту, що належить до будь-якого рівня абстракції, розглядається в двох існуючих у когнітивній лінгвістиці взаємопов’язаних ракурсах концептуального аналізу. Видається можливим визначити ці ракурси як логічний та ідентичний.

Подання концепту „Жіночність” у вигляді фреймової структури дозволяє виділити ядерні номінації концепту, які репрезентують абстрактні іменники зі значенням „жіночність” та „жіноцтво”, а також периферійні елементи, до яких належать іменники-номінації жінки та прикметники зі значенням „жіночий”, „жіночний”, „притаманний жінці”. Всього було проаналізовано 27 лексичних одиниць.

Концептуальне ядро представлене іменниками womanhood, womankind, girlhood, maidenliness, womanliness, girlishness, maidenhood, які у певних контекстах є безпосередніми номінантами концепту (womanhood, womanliness) або мають абстрактне, узагальнююче значення. В якості ядерного елемента концепту „Жіночність” розглядається також іменник woman, який у певних контекстах має ознаки абстрактного іменника та передає значення „втілення жіночих якостей”.

Контекстуальний аналіз ядерних номінацій концепту „Жіночність” дозволив виділити синонімічні пари womanhood – womankind, girlhood -maidenhood, girlishness – maidenliness, та антонімічні опозиції womanhood – girlhood, в яких лексеми протиставляються за семою „вік”.

Вивчення контекстуального оточення ядерних номінацій концепту, зокрема їх сполучуванності з оцінними прикметниками, дозволяє говорити про експліцитні позитивні конотації зазначених номінацій (напр., сполучуванність з прикметниками lovely, fair, childish, luxuriant, handsome, а також вживання у метафоричних виразах “[…]awakens the clinging deprecating womanhood”, “momentary threshold of womanhood”.

До периферійних елементів концепту „Жіночність” відносимо фрейм „Жінка”, який складають номінації, що здійснюють референцію до осіб жіночої статі. Номінації woman, lady, girl є ядерними елементами фрейму, оскільки характеризуються найбільшою частотністю. Зазначені номінації утворюють антонімічні пари woman- lady ( за ознакою „ родинне походження” ) та woman - girl (за ознакою „вік”). Номінація woman реалізує такі асоціативні смисли „розвинена фігура”, „життєвий досвід”, „материнський досвід”. З номінацією lady асоціюються як позитивні („увага до інших, приємний характер, охайність”), так і негативні ознаки (зарозумілість, егоїзм, бездушність, байдужість, бездіяльність). Крім того, у творах жінок героїні асоціюють леді з такими ознаками як приваблива зовнішність, дорогий одяг. Асоціативними смислами girl є „свіжий вигляд”, „недосвідченість, наївність”, „інфантильність”.

До периферійних номінацій фрейму „Жінка” належать: а) регулярні номінації (maid(en), lass, gentlewoman, female); б) емотивні номінації (wench, minx, vixen, hussy); в) контекстуальні номінації (creature, thing).

Номінації maid(en), lass, gentlewoman становлять особливий інтерес, оскільки не є характерними для сучасного мовлення та містять оцінні (передають ставлення мовця до референта жіночої статі) та соціальні конотації (maid(en) та lass характеризують мовлення простих людей, номінація gentlewoman виступає в якості синоніму lady, проте у ній відсутня сема „родинне походження”). У жіночих творах номінація female є відносно нейтральною, в той час як у чоловічих вона має іронічне забарвлення. Історичний аналіз частотності номінацій maid(en), lass, gentlewoman свідчить про зменшення частотності номінацій lass та female, з одного боку, та збільшення частотності номінації maid(en). Крім того, для творів пізніх вікторіанців не характерне вживання gentlewoman.

Емотивно-оцінні номінації характеризують здебільшого не авторське, а персонажне мовлення. При цьому ці номінації мають переважно негативні конотації (крім номінації wench).

Лексеми feminine та femalе є найбільш частотними, а отже, розглядаються в якості ядерних елементів фрейму „Жіночий”. Зазначені номінації у певних контекстах є синонімами та вказують на стать референта. Але зазначена функція більш характерна для female, в той час як feminine частіше вказує на приналежність референту жіночої статі предмету, явища або якості. Крім того, саме ця номінація вживається у значенні „жіночний” та має оцінні конотації. Це значення feminine експлікується у творах пізніх вікторіанців, де спостерігається збільшення його частотності, а також вживання у функції предикатива та набуття feminine ознак, характерних для якісних прикметників.

Як видно з фреймової моделі, що відображає сполучуваність периферійних компонентів фрейму „Жіночий” з іменниками, прикметники зі значенням „жіночий” здебільшого здійснюють референцію до позитивних жіночих якостей. Антонімічні лексеми unwomanly, unfeminine дають уявлення прo нетипові жіночі якості.

Більшість лексем, що утворюють лексичну структуру концепту „Жіночість”, функціонують у сучасному дискурсі. Проте конотації, які реалізують ці лексеми у творах вікторіанських письменників, не завжди відповідають конотаціям, характерним для сучасного мовлення. Деякі номінації, зокрема, gentlewoman та lass сьогодні вважаються застарілими, деякі – такі як lady, втратили сьогодні більшість конотацій, притаманних вікторіанському періоду та є відносно нейтральними, деякі, зокрема maid, навпаки, мають сьогодні не нейтральні, а піднесені конотації.

1. 
   Васюк В.В. Концепт «женщина» в статике и динамике фразеологии английского языка: дис. …канд. филол. наук: 10.02.04 / В.В. Васюк. – М.: РГБ, 2002.
   
2. 
   Жаботинская С.А. Концептуальный анализ языка: Фреймовые сети / С.А. Жаботинская // Проблеми прикладної лінгвістики. - Сер. „Мова”. – № 9. – О.: Вид-во Одес. нац. ун-ту ім. І.І. Мечнікова, 2004. – С. 81-92.
   
3. 
   Кубрякова Е.С. Образы мира в сознании человека и словообразовательные категории как их составляющие / Е.С. Кубрякова // Изв. РАН. - Сер. лит. и яз. – 2006. – Т. 65, № 2. – С. 3-11.
   
4. 
   Проскурнин Б. Почему Джордж Элиот недооценена в современной России, или о пользе зарубежного взгляда на англистику / Б. Проскурнин // Вопр. лит. – 2005. – № 2. – С. 261-273.
   
5. 
   Шиліна А.Г. Лінгвогендерна інтерпретація лексичного і граматичного потенціалу наукового стилю сучасної російської мови: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 «Російська мова» / А.Г. Шиліна. – Сімферополь, 2002. – 19 с.
   

Позитивна конотація досягається за допомогою асоціативного ряду, тому потрібно вдаватися до допомоги екстралінгвістичних знань. Наприклад, метафора highbrow(умник, интеллектуал) формується за рахунок асоціацій з притаманним розумній людині високим чолом. Саме таким чином значення метафори a chess master (стратег) зрозуміле завдяки асоціативному ряду: гравець у шахи повинен мати добрі здібності до стратегічного розрахунку.

Варто відзначити, що метафори цієї категорії формуються здебільшого на порівнянні з тваринами або відсиланні до частин тіла. Наприклад, такі метафори як to have a heart of oak (удалец), to be of good heart (отзывчивый) або to be all ears (жадно слушать) відсилають до тих частин тіла, які асоціативно відповідають за той чи інший ментальний процес референта, характеризуючи його загальний стан через одну частину тіла.

Умовно їх можна розділити на дві категорії: метафори з орієнтиром на екстралінгвістичні знання і метафори асоціативного характеру.

До першої категорії можна віднести такі метафори, як, наприклад, a fifth columnist (предатель внутри страны или организации). Вона бере свій початок в 1936 році, коли в ході Іспанської громадянської війни Еміліо Мола, генерал-націоналіст, розповів журналісту про чотири військові колони, що наближаються до Мадриду щоб вчинити повстання. «П'ята колона» повинна була забезпечити підтримку з самого міста, зруйнувавши систему уряду республіканців. Популяризував цю метафору Е. Хемінгуей за допомогою своєї книги “The Fifth Columnand the first Forty-Nine Stories”.

До другої категорії можна віднести такі метафори як a bull in the china shop (слон в посудной лавке), to be a broken reed (ненадежный человек) або a mother hen (наседка). Іменники, які будують ці метафори, визивають яскраві асоціації, тому їх оцінне значення цілком зрозуміле.

1. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека / Н.Д. Арутюнова – М., 1999. – C. 51-67.

2. Гридасов, Л. Н. Оценочная функция метафоры / Л.Н. Гридасов. М.: Прогресс, 1985. – 362 с.

3. Renton N.E. Metaphorically Speaking: A Dictionary of 3,800 Picturesque Idiomatic Expressions / N.E. Renton. Warner Books, 1992. – 528 с.