Категорія рівня усвідомлення показує, наскільки людина усвідомлює свій страх смерті, наскільки цей страх є пережитим, інтегрованим у структуру загального життєвого досвіду, завдяки чому людина бере відповідальність за своє життя, а не «пливе за течією»: «я усвідомлюю, що одного дня я теж помру і це лише вкотре нагадує мені, що не потрібно витрачати дорогоцінний час на дрібниці», «я розумію, що одного дня мене не стане, що це може статися будь-коли, тому моє завдання полягає в тому, щоб максимально встигнути все у житті спробувати, якомога більше побачити, поподорожувати», «коли помер Герцог (пес), я вперше задумався над тим, що таке смерть і усвідомив всю її трагедію». Виміром цього параметру став різний рівень такого розуміння проблеми:
тереотизування,
усвідомлення,
осмислення.
Поглиблюючи питання актуалізації тих чи інших потреб на фоні зіткнення з ситуацією смерті, в процесі аналізу інформації в текстах про призначення і ролі страху смерті у життєвому досвіді особистості нами виділено категорію функціональності страху смерті, який розкривається через такі функції (під категорії):
збереження цілісності (потреба у цілісності, рівновазі, контролі),
стабілізація життєвого простору (потреба у стабільності, постійності, прогнозованості майбутнього),
забезпечення безпеки,
активація (потреби змінюватися, потреби у самопізнанні, потреби самореалізації).
Наступним кроком узагальнення стало застосування заключної процедури контент-аналізу: укрупнення класифікаційної схеми шляхом об'єднання близьких за змістом пунктів.
Таким чином, ми наповнюємо нашу теоретичну модель (її структурні елементи) емпіричним змістом, розширюємо її і доповнюємо новими елементами. До елементу виділеної моделі «Ситуація зіткнення зі смертю» (СЗС) увійшли такі категорії:
контекстуальність (виміри зіткнення з ситуацією смерті) та (С1)
характер зіткнення зі смертю (безпосередній/опосередкований досвід) (С2)
часова локалізація (С3) ситуації зіткнення зі смертю та
міра прогнозованості (С4) події смерті.
Достарыңызбен бөлісу: |