На правах рукопису
Таблиця 10. Порівняння особливостей організації життєвого досвіду українця та китайця в типовій ситуації зіткнення зі смертю
жүктеу/скачать 1.46 Mb.
|
- Бұл бет үшін навигация:
- Ситуація зіткнення зі смертю – «відвідування похорону» (смерть Іншого)
- Смерть була
| Таблиця 10.
Порівняння особливостей організації життєвого досвіду українця та китайця в типовій ситуації зіткнення зі смертю
Слід зазначити, що тексти китайських респондентів, на відміну від українських досліджуваних, відрізняються лаконічністю, емоційною стриманістю та сконцетрованістю на самій події зустрічі зі смертю, яку вони обрали для опису. Сам опис більше стосується події і її контексту, а не самого переживання. За умови додаткового уточнення та прояснення у процесі інтерв’ю стану, особливостей переживання ситуації зіткнення зі смертю китайських досліджуваних, відповіді надавалися неохоче, фрагментарно, переводячи контекст оповіді у інше русло, на іншу тему. Емоційний компонент містив переважно однорідні емоції: страх, тривога, сум, горе. Серед дотичних емоційних переживань також можна відмітити окремо відчуття поваги, обов’язку, відчуття вини поняття яких часто можна зустріти у текстах і у розмові китайських респондентів. Тексти ж українців більш розгорнутіші, емоційно насичені та можуть торкатися паралельно інших значущих тем, які провокує ситуація зіткнення зі смертю. Так, не рідкістю серед українських текстів, опис ситуації зіткнення зі смертю не обмежувався однією подією, а містив одразу декілька подій, пов’язаних із переживанням страху смерті. Як можемо бачити у наведеному вище прикладі: ситуація зустрічі зі смертю «похорон бабусі» зачепила побіжно ще декілька тем, які торкаються смерті і викликають страх, тривогу, занепокоєння – тема війни та тема загибелі молодих людей. На цьому прикладі, що містить різний досвід переживання страху смерті (безпосередній та опосередкований), можемо побачити динаміку внутрішньої трансформації ставлення людини до смерті та процес формування певного нового концептуального значення цього феномену, не такого однозначного, диференційованого: від жаху, горя переживання смерті бабусі до трактування її смерті як норми. Проте попередній концептуальний зміст (горе, жах, страждання) події смерті не зникнув, а був витіснений більш «переконливішими» аргументами і подіями: на фоні раптової, часом жорстокої, насильницької смерті молодої людини на війні смерть людини похилого віку, яка прожила досить довге, насичене подіями і переживаннями життя, здається нормою, природнім закінченням життя. Таким чином, поєднання двох різних досвідів зустрічі зі смертю сформували своєрідну концептуальну модель, яка об’єктивізувала у житті респондентки ряд важливих тем: швидкоплинність життя, наповненість життя змістом, усвідомлення раптовості смерті, диференціація смерті на «хорошу і погану» та активізувала у ній потребу змінюватися. А зараз розглянемо нетипові, яскраві приклади зустрічі зі смерю українського респондента та китаянки. Сергій – українець, киянин, 29 років, іт-спеціаліст – наративний опис ситуації зіткнення зі смертю «суїцидальна спроба»3: С: «Вперше я серйозно задумався про смерть[КК: статус події], коли лікарі поставили мені [безпосередній досвід] невтішний діагноз [контекст] і сказали, що я більше ніколи не зможу ходити на власних двох… Я і досі пам’ятаю того лікаря, він був схожий більше на суддю, який виголосив мені смертний вирок [КК]. Це було просто жахливо [ЕК]. 10 клас – життя тільки починається… а мені здавалося, що життя вже закінчилося. Було страшно, просто жахливо, важко [ЕК]. Як згадую той період, то здається, що все це було не зі мною, а у якомусь паралельному житті [КК: міра наближення]. Я злився [ЕК] на себе, на Бога, на цілий світ. Чому Я? Тоді я почав думати, щоб щось зробити з собою [ПК]. Майбутнє каліки мене жахало більше ніж смерть [ЕК]. Я не думав про смерть у класичному розумінні (як повне зникнення чи типу того) …[КК], не думав про батьків і що з ними буде, я взагалі ні про що не міг думати окрім того, щоб швидше з усім цим покінчити [ПК]. Смерть була для мене тоді хоч якимось виходом, рішенням, можливістю…[КК]. Чим більше мені говорили, що все буде добре, що може бути шанс, тим більше я злився [ЕК]. Я просто не хотів прокидатися і знову проживати кожен день, усвідомлюючи свій вирок. ….Я все ж таки спробував[ПК]. Соромно згадувати [ЕК]. Але це правда. Було страшне отруєння ліками, швидка, лікарня. І от тоді мені по-справжньому стало страшно, страшно, що я накоїв, що міг реально померти [ЕК, КК]. Чув крізь сон як медсестри називали мене «та это тот суицидальник, видете ли жизнь ему не мила.. малолетний дурак еще»… жүктеу/скачать 1.46 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||