На правах рукопису
Рис. 11. Розподіл респондентів за «психологічним ефектом» від участі у дослідженні страху смерті
жүктеу/скачать 1.46 Mb.
|
| Рис. 11. Розподіл респондентів за «психологічним ефектом» від участі у дослідженні страху смерті
Аналіз отриманих відповідей у зворотньому зв’язку дозволив виокремити типи респондентів за загальним психологічним ефектом, який вони отримали від участі у дослідженні страху смерті як способу організації життєвого досвіду. Запропоновану типологію здійснено шляхом аналізу даних за такими критеріями як самопочуття (нейтральне, позитивне, негативне, амбівалентне) та загальне враження (зацікавленість, конфліктність, заперечення та уникнення). Результати перевершили очікування. Майже половина учасників увійшла до групи позитивно-зацікавлених. Пройшовши дослідження від початку до кінця, вони відмітили, що така практика виявилася для них більш ніж корисною та інформативною (48%). Дехто помічав, що важко і незвично було роздумувати про смерть лише на початку, а вже з кожним наступним завданням ставало простіше, легше, подекуди цікавіше, а іноді і захопливо. Для цієї групи досліджуваних були характерні такі відповіді: «Було цікаво виявити те, що смерть вже й не така страшна як її малюють», «безперечно корисна справа, що дозволяє заглибитися в себе», «не думала, що сподобається, але було цікаво», «є над чим подумати», «Ніколи не думала про смерть з такого боку. Так що, дякую за нові думки!», «Ніколи не задумувався над тим, що у смерті є хорошого і чи є взагалі. А виявилося, що плюсів не так то і мало», «точно є над чим задуматися і є вже думки, що змінювати». Друга за чисельністю група амбівалентно-конфліктних (29%) респондентів говорили про змішані, подвійні, неоднозначні, суперечливі почуття. Традиційна важкість і неприємність тематики смерті не залишилась безслідною, особливо це стосувалося моментів, пов’язаних з безпосереднім досвідом зіткнення зі смертю, досвідом реальної втрати когось із рідних чи близьких: «важко було згадувати минуле, але це життя», «хоч я і не люблю про це говорити, але ваші питання дуже корисні і важливі. Мені стало навіть трохи легше, що я поділилася цим з Вами», додаючи, що пройдений шлях «виявився легшим, ніж очікувалося», «двояким: і страшно, і цікаво», «суперечливим: спочатку подумав а ну його.. якась дурниця.. не хотів нічого писати і думати. Але після завдання зі сценаріями стало цікаво і навіть пізнавально», «раніше я про це ніколи не думала, а зараз розумію, що смерть – це не далеке майбутнє, а потенційно будь-яка мить». Для цієї групи досліджуваних був характерний певний внутрішній конфлікт, який проявлявся у незначному супротиві і небажанні думати про ймовірність власної смерті. На етапі завершення дослідження респонденти цієї групи відмічали полегшення, що завдання закінчилися і водночас радість і піднесеність, що вони пройшли увесь дослідницький шлях до кінця, що «це було варте затраченого часу», «безперечно важливо і необхідно для більш глибоко аналізу не так смерті, як життя». Частина вибірки, яка увійшла до групи негативно-заперечувальних (14 %), у зворотньому зв’язку відмітила, що було «неприємно, важко, сумно, депресивно, меланхолічно, безрадісно, жалібно», а подеколи «страшно і навіть жахливо». І лише 9% респондентів, які склали групу нейтрально-уникаючих, сказали, що їм було «байдуже, як завжди, нічого особливого, так собі». Такі поширені форми психологічного захисту як заперечення та уникання, контролюють, а інколи і повністю перекривають доступ до інформації, яка так чи інакше стосується смерті. Звуження уваги і обізнаності стосовно проблематики смерті значно спотворює сприйняття людиною травматичної ситуації, породжує в неї внутрішні конфлікти, обростає товстим непроникним шаром різнорідних пояснень та виправдань, що дозволяють успішно уникати цієї теми. Однак у ситуації наближення до теми смерті (як, наприклад, проходження дослідження) на поверхню свідомості піднімаються витіснені страхи та переживання. Можна припустити, що психологічна гнучкість і варіабельність реакцій на ситуацію зіткнення зі смертю у такому дослідницькому варіанті пов’язана з розширення досвіду практикування усвідомлення смертності, що дозволяє людині розширити межі своєї повсякденності через введення в її контекст нових змінних. У моменти послаблення звичних психологічних захистів людина набуває нового досвіду, який дозволяє їй досягати більш високої якості життя. Ситуація зіткнення зі смертю часто руйнує стереотипи як на соціально-культурному, так і на міжособистісному чи індивідуальному рівні. На руїнах старих смислових конструкцій починають вибудовуватися нові блоки смислів, які в перспективі можуть вивести особистість на новий рівень саморегуляції і самоусвідомлення. У цьому і полягає психологічний ресурс страху смерті – у потенціалі перетворення: через трансформацію страху в особистісний ресурс, який інтегрується у життєвий досвід. Наближення до смерті через різноманітні запропоновані у дослідженні практики її усвідомлення сприяє більш конструктивному переживанню ситуації зіткнення із смертю у реальному житті, суттєво зменшуючи руйнівний вплив. Навіть часткове усвідомлення факту своєї скінченності запускає механізм консолідації внутрішніх ресурсів особистості, формуючи нові стратегії виживання, організовує життєвий досвід відповідно до оновлених цінностей. Зважаючи на те, що більша частина респондентів отримала позитивний психологічний ефект від дослідження, правомірно буде говорити про доцільність залучення молоді до такого виду практикування як усвідомлення власної смертності для підвищення загальної танатологічної компетентності, яка дозволяє розширити обізнаність в питаннях смерті, осмислити власний танатологічний досвід, зустрітися з власними тривогами, опредметнити їх та віднайти внутрішні особистісні ресурси для роботи із ними. Виходячи з цього, можна говорити про подальші перспективи дослідження та використання отриманих результатів у формі розробки програми навчальних занять для підвищення танатологічної компетентності. Подібні форми роботи практикуються на Заході вже давно, зокрема лише у Великобритації існує близько 70 навчальних курсів і програм, що спеціалізуються на темі смерті та вмирання. В Україні поки що жодної комплексної навчальної програми ще не створено, і тематика смерті розглядається лише частково, коли йдеться про психологічну підтримку тяжкохворих та їхніх родичів. жүктеу/скачать 1.46 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|