Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
розвитку матерії , а суспільство — її найвища ступінь
жүктеу/скачать 7 Mb. Pdf көрінісі
|
- Бұл бет үшін навигация:
- Природа і суспільство перебувають в органічному звязку і єдності
| розвитку матерії , а суспільство — її найвища ступінь.
Суспільство — це частина матеріального світу, що відокремилась від природи і являє собою форму життєдіяльності людей, яка історично розвивається. Але, ставши особливою формою руху матерії, суспільство не пориває своїх відносин з природним середовищем. Природа і суспільство перебувають в органічному зв'язку і єдності Це виявляється, по-перше, в тому, що суспільство виникло як продукт природи внаслідок тривалої еволюції. Єдність природи та суспільства міститься в самому генезисі суспільства. Фактично це доводиться принциповою спільністю устрою багатьох органів людини і тварини, спільністю їх біологічних та фізіологічних функцій (дихання, травлення, розмноження, асиміляції, дисиміляції та ін.); по-друге, суспільство не може існувати окремо й незалежно від природи. Людина живе природою, вона її частина. З нею людина, щоб не вмерти, повинна залишатись в процесі постійного спілкування; по-третє, єдність природи й суспільства полягає в їх матеріальності. Матеріальність знаходить своє вираження в загальному зв'язку процесів і предметів; всі форми руху матерії розвиваються в просторі і часі. Природа й суспільство існують об'єктивно, поза свідомістю і незалежно від неї; по-четверте, єдність між суспільством і природою підтверджується і тим, що в суспільстві, як і в природі, діють єдині загальні закони діалектики. Таким чином, між природою й суспільством існує діалектична єдність. Але між ними є і глибока якісна різниця. Вона проявляється в тому, що суспільство, не зважаючи на генетичний зв'язок з природою, являє собою якісно вищу форму організації матерії. Через це закони природи і закони суспільства, попри об'єктивний характер і тих і інших, суттєво різняться між собою: а) в той час, коли закони природи діють як «сліпа» необхідність — закони суспільного розвитку реалізуються через свідому, ціле спрямовану діяльність людей; б) якщо закони природи вічні, то закони суспільства обмежені часом існування людського суспільства, а деякі — рамками однієї чи кількох суспільно- економічних формацій; в) якщо в природі діють і динамічні, і статичні закономірності, то суспільні закони мають тільки статистичний характер і являють собою закони-тенденції, де історична необхідність пробиває собі шлях через велику кількість випадковостей; г) суспільні закони пізнавати складніше, ніж закони природи, оскільки вони діють більш приховано, через людей, зовнішньо, випадково. Найважливіша різниця між суспільством і природою знаходить своє вираження у принциповій відмінності між людською працею і діяльністю тварин. Першою й головною відмінністю є те, що людина активно впливає на природу, а не просто пристосовується до неї, як це роблять тварини. Людська праця передбачає системне використання знарядь праці і, найголовніше, має місце виробництво для задоволен- ня потреб. Наступна відмінність людської праці полягає в її цілеспрямованості. Тварина будує так, як генетично спонукає її природа. Людина ж спочатку моделює майбутній результат творіння в голові, а потім завдяки праці переносить його в реальність. Окрім того, людська праця має суспільний характер і неможлива поза суспільством. Всю історію взаємодії суспільства і природи поділяють на чотири ПерІОДИ: 1) привласнення; 2) аграрний період; 3) індустріальний період; 4) ноосферний період. Перший період — привласнення — ґрунтується на способах здобування засобів існування. Другий і третій відповідають домінуючому виду виробництва — сільськогосподарському чи промисловому. Четвертий пов'язується з виникненням ноосфери. Що ж таке ноосфера ? Ми з'ясували, що біосфера є сферою життя, тобто частиною Землі, наповненою життям або продуктами життєдіяльності. З появою людини й суспільства виникає своєрідне прискорення еволюційних процесів. Розум людини вносить якісні зміни в характер земної еволюції. Людина створює нові технології, залучає до життєдіяльності нові ресурси планети і одночасно вилучає із кругообігу хімічних елементів у природі все більшу кількість речовин. Таким чином, людина постає як могутній фактор подальшого розвитку планети. З появою людини і її розумово- технологічної діяльності біосфера набуває нової якості — ноосфери, де життєві процеси відбуваються як розумні, технологічно обґрунтовані, морально вивірені. Отже: жүктеу/скачать 7 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|