Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
жүктеу/скачать 7 Mb. Pdf көрінісі
|
| франкфуртська школа (Ю. Хабермас, А. Шмідт, Т.
Адорно, Г. Маркузе та ін.), школа нових філософів (Ж. М. Бе-нуа, Г. Лардро, М. Гарен та ін.), які з'явилися в 70-і роки у Франції, та ін. Одним із сучасних різновидів екзистенціальної філософії є герменевтика (від грец. bermeneutike — мистецтво тлумачення) — теорія і практика тлумачення текстів. Етимологію слова «герменевтика» пов'язують з іменем бога Гермеса — у давньогрецькій міфології посланця богів і того, що тлумачив їхню волю. Розробка філософії герменевтики як напрямку сучасної філософії була започаткована німецьким філософом Гансом Георгом Гадамером (1900-1991)- Він трактував Схема 33- Ідейні джерела та еволюція екзистенціалізму герменевтику не просто як метод гуманітарних наук, а як вчення про буття. Предметом філософського знання, на думку Га- • дамера, є світ людини, трактований як сфера людського спіл куван- ня. Філософська герменевтика — це філософія розуміння, яка ви-к ступає універсальним способом буття людини у світі. Однією з найвпливовіших ідейних течій XX століття став психо- анадіз, або фрейдизм. Засновником психоаналізу в його класичній формі був австрійський психолог, невропатолог, психіатр Зигмунд Фрейд (1856-1939). Основні погляди Фрейда викладені в його пра- цях: «Три нариси з теорії сексуальності» (1905), «По той бік принци- пузадоволення» (1920), «Я і Воно» (1923), «Тотем ітабу» (1913), «Май- бутнє однієї ілюзії» (1927), «Незадоволеність у культурі» (1930) та ін. У названих працях яскраво проявляється перехід 3. Фрейда від раціоналізму до ірраціоналізму. Відомо, що впродовж тривалого часу в європейській філософській думці домінували раціоналі- стичні концепції. Феномен свідомості був тим центром, навколо якого виникали філософські суперечки, пов'язані з осмисленням відносин між людиною і навколишнім світом. Фрейд ввів нове вимірювання у філософію. Він звернувся до аналізу психіки в цілому. На цій підставі у Фрейда формуються уявлення про суб'єктивну реальність людини. У праці «Я і Воно» він розгортає структурну концепцію психіки, зазначаючи в ній такі сфери: а) несвідоме («Воно») — це визначальний глибинний план людської психіки. Він функціонує на основі природжених, природ них, генетично первинних потягів; б) свідоме («Я») — це розум людини, або «его». Воно виступає посередником між несвідомим та зовнішнім світом «Я», прагне зро бити «Воно» прийнятним для світу і привести світ у відповідність з бажаннями «Воно»; в) підсвідоме («Над — Я») — це внутрішня особиста совість. Вона утворюється під впливом системи суспільних заборон. Якщо «Воно» зумовлене генетично, «Я» — індивідуальним досвідом, то «Над-Я» є результатом впливу інших людей. Важливим складовим елементом фрейдистського вчення було уявлення про існування в надрах «Воно», одвічних несвідомих інстинктів сексуальної насолоди (лібідо). Вони вступають у конфлікт зі свідомістю, орієнтованою на принцип реальності, тобто на соціально прийнятні форми поведінки та способи задоволення ба- жань. Свідоме «Я» і підсвідоме «Над — Я» прагнуть підкорити сферу несвідомого «Воно». При цьому відбувається лише уявне розв'язання конфлікту, оскільки витіснені в несвідоме сексуальні бажання в будь-який-час можуть вирватись на поверхню і стати причиною нових конфліктів. Пошук їх реального розв'язання досягається шляхом свідомого оволодіння бажаннями, їх безпосе- реднім задоволенням або сублімацією (від лат. виЬіітаге — високо піднімаю, підношу). Сублімація — це особливий вид відхилення інстинктів (лібідо) від притаманної їм спрямованості і переключення їхньої енергії на досягнення соціальних і культурних цілей. Сублімацією пояснює Фрейд виникнення релігії, мистецтва, суспільних інституцій. Сублімація, за Фрейдом, проявляється у творчості. З позиції сексуальних поглядів Фрейд аналізує творчість Леонардо да Вінчі, Іете, Шек-спіра, Достоєвського. Найвідомішими послідовниками 3. Фрейда були засновники аналітичноїпсихології швейцарський психолог, філософ і культуролог Карл Густав Юнг (1875-1961), засновник індивідуальної психології австрійський психолог АльфредАдлер (1870-1937), засновник сек- суально-економічної теорії австро-американський лікар Вільгельм Рейх (1879-1957), німецький філософ, психолог та соціолог Еріх Фромм (1900-1980), ідеолог «нових лівих» Герберт Маркузе (1898-1979) та ін. Ці філософи уточнили вихідні положення психоаналізу, оновили їх, і тому їх концепція дістала назву жүктеу/скачать 7 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|