Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

Логічний позитивізм розвивається в руслі головного 
ідейно-теоретичного спрямування перших двох етапів 
позитивізму. Він також заперечує за філософією право 
бути самостійним вченням, відкидає як матеріалізм, так 
і ідеалізм. Проте логічний позитивізм
Схема 34- Етапи розвитку позитивізму 
привертає увагу не до систематизації спеціально-наукових 
знань у філософії, як це робив класичний позитивізм 
XIX століття, а до діяльності з аналізу мовних форм 
знання. Філософія не є теорія, а суть, аналітична 
діяльність з прояснення мови, усунення неточностей у 
позначеннях, які породжують «метафізичні» речення. 
Філософ не стільки дає знання, скільки займається 
терапевтичною діяльністю, усуває уявне знання.
Очищенню філософії, на думку неопозитивістів, сприяє 
розроблена ними процедура верифікації (від лат. 
регі/ісаге — доводити істину). Суть принципу полягає в 
тому, що кожне твердження необхідно зіставити з 
фактами. Якщо при цьому виявиться принципова 
неможливість 
зіставлення 
якогось 
твердження 
з 
фактичними даними, то воно вважається позбавленим 
сенсу «псевдотвердженням» і від нього слід звільнитися. 
Таким чином, функція філософії полягає в поясненні 
діяльності людини в мовному світі. Згідно з такою логікою 
безглуздо говорити: «є матерія», «нема матерії», «матерія 
первинна», «свідомість первинна» чи запитувати: «Є Бог?» 
тощо.
Отже, 
принцип 
верифікації 
передусім 
був 
спрямований проти світоглядних принципів філософії. 
Однак вилучення світоглядних питань із філософії і 
наукового знання не виправдало надій. Класичні 
метафізичні проблеми були значними не лише для 
осмислення людської життєдіяльності, природи людини, а 
й для аналізу гносеологічних питань. Крім цього, 

виявилося неможливим формалі-
зувати мову науки до кінця. Адже у структурі наукових теорій існу-
ють метафізичні висловлювання, які не можна перевірити за допо-
могою принципу верифікації. Все це спричинило крах принципу 
«верифікації».
2. Головна особливістьлоггчкого негативізму, другої різновид 
ності неопозитивізму, полягає в переході від принципу верифікації 
до принципу фальсифікації. Основним його представником є анг 
лійський філософ і соціолог Карл Поппер (1902-1994). Ось окремі 
положення логічного негативізму:
якщо чуттєві факти досвіду збігаються з твердженнями (вираза-
ми) теорії, то ці твердження — істинні;
якщо чуттєві факти досвіду суперечать твердженням (виразам) 
теорії, то ці твердження — хибні. В цих положеннях — позиції ве-
рифікації, які логічний позитивізм не заперечує, але до них додає 
третю позицію;
якщо чуттєві факти досвіду, які підтверджують чи заперечують 
дані твердження, відсутні, то такі твердження можна назвати не 
істинними і не хибними, а виправданими. Це — позиція «принципу 
фальсифікації». Принцип фальсифікації (від. лат./аізірсаге — 
підробляти) — це визнання відсутності фактів чуттєвого досвіду, які б 
спростовували дане твердження, за виправдання даного тверджен-
ня, тобто «звільнення» його як від істинності, так і від хибності. 
Відсутність даних того чи іншого чуттєвого досвіду ще не є ні дока-
зом, ні спростуванням твердження, виразу, теорії;
заключним висновком «принципу фальсифікації», який надає 
право твердженню бути тільки «виправданим», є вказівка на мож-
ливість появи фактів чуттєвого досвіду, які зможуть це твердження 
або підтвердити, або спростувати — надати статус істинного або 
хибного. «Виправдане» твердження — як «виконуюче обов'язки 
істинного» — може бути науковим терміном, але тільки тимчасово, 
до появи факту, який зможе «підняти» його на вищий (до істини) 
або «опустити» на нижчий (до хиби) рівень.
3. Третьою різновидністю неопозитивізму є семантичний пози 

жүктеу/скачать 7 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: