О. А. Маліновський

При застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному, обвинуваченому роз’яснюються його обов’язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов’язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов’язків.

У разі внесення застави згідно з ухвалою слідчого судді, суду щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, передбачені цією частиною роз’яснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув’язнення.

Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов’язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Розмір застави визначається у таких межах:

- щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, - від одного до двадцяти розмірів мінімальної заробітної плати;

- щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів мінімальної заробітної плати;

- щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів мінімальної заробітної плати.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов’язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів мінімальної заробітної плати відповідно.

Підозрюваний, обвинувачений, який не тримається під вартою, не пізніше п’яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов’язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п’яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов’язані виконувати покладені на них обов’язки, пов’язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

У випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Приклади:

22 травня 2013 року в провадження слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва надійшло клопотання слідчого СВ Оболонського РУ ГУМВС України в місті Києві про застосування запобіжного заходу у вигляді застави відносно підозрюваного Гасіліна І.О. (справа №756\7112\13-к).

24 травня 2013 року ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва клопотання було задоволено та застосовано до підозрюваного Гасіліна І.О. запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 5 мінімальних заробітних плат. Крім того, на підозрюваного Гасіліна І.О. покладено обов’язки, передбачені п.п.1,2,3 ч.5 ст.194 КПК.

29.05.2013 року підозрюваним Гасіліним І.О. було внесено визначений ухвалою слідчого судді розмір застави на депозитний рахунок Оболонського районного суду міста Києва.

Задовольняючи вказане клопотання, слідчий суддя взяв до уваги дані про особу підозрюваного, доведеність слідчим ризиків, передбачених ст.177 КПК та прокурором наявність обставин, передбачених ст.194 КПК.

- розгляд клопотань слідчими суддями про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту:

Домашній арешт є новелою чинного КПК України.

Стаття 181 КПК передбачає, що домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу внутрішніх справ за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого.

Орган внутрішніх справ повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це слідчому або суду, якщо запобіжний захід застосовано під час судового провадження.

Працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з’являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов’язаних із виконанням покладених на неї зобов’язань, використовувати електронні засоби контролю.

Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.

Таким чином, домашній арешт є альтернативою триманню під вартою. Виходячи з ідеї нового Кодексу та переліку запобіжних заходів, домашній арешт застосовується у тих випадках, коли застава є занадто м'яким запобіжним заходом, а тримання під вартою - занадто суворим.

Будь-яких проблемних питань під час розгляду даного виду клопотань у суддів не виникало, а те, що більшість з них була задоволена свідчить про те, що органи досудового слідства виважено підходять до застосування цього виду запобіжного заходу.

Мала місце низка випадків, коли домашній арешт застосовувався слідчими суддями після відмови в задоволенні клопотань слідчих про взяття під варту.

Так, клопотання слідчого № 1-кс/760/2388/13 Солом’янського районного суду м. Києва про необхідність обрання підозрюваному К. найбільш суворого запобіжного заходу, слідчим суддею було визнано таких, що не вмотивовано належним чином. Слідчий суддя зазначила, що з матеріалів клопотання вбачається, що підозрюваний, хоча і раніше судимий, має постійне місце проживання, працює, хоча і неофіційно, одружений, має на утриманні малолітню дитину. Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до середньої тяжкості, суд визнав що наявність лице цієї умови, є недостатнім обґрунтуванням необхідності обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, оскільки тяжкість кримінального правопорушення має бути врахована лише в сукупності з іншими ризиками.

З урахуванням положень ст. ст. 148, 150 КПК України, п. З ст. 5 Європейської конвенції про захист прав і основоположних свобод людини та практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя прийшов до висновку про можливість поміщення підозрюваного К. під домашній арешт.

Особливих проблемних питань, при розгляді клопотань вказаної категорії, як зазначають слідчі судді, в них не виникало.

Приклади:

10 травня 2013 року в провадження слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчого СВ Оболонського РУ ГУМВС України в місті Києві про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно Павлічева О.І. (справа №756\6448\13-к).

Ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 10 травня 2013 року застосовано до підозрюваного Павлічева О.І. запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому залишати місце свого проживання у певний час, крім випадків явки за вимогою до слідчого.

26 червня 2013 року в провадження слідчого судді Оболнського районного суду м. Киэва надійшло клопотання старшого слідчого СВ Оболонського РУ ГУМВС України в місті Києві про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно Бурко М.В. (справа №756\8958\13-к).

Ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 26 червня 2013 року застосовано до підозрюваного Бурко М.В. запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому залишати місце свого проживання у певний час. Також, на підозрюваного покладено обов’язки на строк 1 місяць 29 днів, передбачені п.п.1,2 ч.5 ст.194 КПК.

Ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 24 липня 2013 року застосовано до підозрюваного Шевчука В.С. запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому залишати місце свого проживання цілодобово, окрім явки до слідчого, прокурора або суду.

Задовольняючи вказане клопотання, слідчий суддя взяв до уваги дані про особу підозрюваного, доведеність слідчим ризиків, передбачених ст.177 КПК та прокурором наявність обставин, передбачених ст.194 КПК.

- розгляд клопотань слідчими суддями про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою:

Відповідно до ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як:

- до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений не виконав обов’язки, покладені на нього при застосуванні іншого, раніше обраного запобіжного заходу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує;

- до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину;

- до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п’яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину;

- до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років;

- до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки;

- до особи, яку розшукують компетентні органи іноземної держави за кримінальне правопорушення, у зв’язку з яким може бути вирішено питання про видачу особи (екстрадицію) такій державі для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку, в порядку і на підставах, передбачених розділом ІХ цього Кодексу або міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

При цьому, відповідно до ст. 194 КПК, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Крім того, важливою особливістю при застосуванні до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є вимога ч. 3 ст. 183 КПК, відповідно до якої слідчий суддя, суд постановляючи ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов’язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов’язків, передбачених КПК.

Виняток з наведеного вище правила щодо обов’язкового визначення розміру застави, становить положення ч. 4 ст. 183 КПК. Зокрема, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:

1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;

2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;

3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов’язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов’язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов’язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Також, слід пам’ятати про вимоги ст. 197 КПК щодо строку дії ухвали про тримання під вартою, який не може перевищувати шістдесяти днів і обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. Слідчими суддями допускаються випадки не зазначення в ухвалах строку дії ухвали застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, інколи завершення строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою вказується погодинно, що не відповідає вимогам закону.

В ході проведення узагальнення встановлено, що особливих складнощів у слідчих суддів при розгляді клопотань вказаної категорії не виникало, тим більше, що цей запобіжний захід не є новелою кримінального судочинства.

Приклади:

17 червня 2013 року в провадження слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчого СВ Оболонського РУ ГУМВС України в місті Києві про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного Андрієвського І.І. (справа №756\8533\13-к).

Ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 17 червня 2013 року зазначене клопотання задоволено та застосовано до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Ухвала слідчого судді була оскаржена підозрюваним в апеляційному порядку та 02 липня 2013 року залишена без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва.

04 серпня 2013 року в провадження слідчого судді надійшло клопотання старшого слідчого СВ Оболонського РУ ГУМВС України в місті Києві про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного Іванченко І.В. (справа №756\10952\13-к).

Ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 04 серпня 2013 року зазначене клопотання задоволено та застосовано до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Цією ж ухвалою, визначено розмір застави достатню для забезпечення підозрюваним виконання обов’язків, передбачених ст.194 КПК.

Слідчий суддя задовольняючи клопотання послався на те, що в судовому засіданні слідчим та прокурором було доведено, що жоден з більш м’яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного, з урахуванням даних про його особу.

Також, на розгляді слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва знаходилося клопотання слідчого провадження № 1-кс/759/176/13 про продовження строку тримання під вартою Абрамейцева Д.Д.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 19.02.2013 року клопотання задоволено - продовжено Абрамейцеву Д.Д. строк тримання під вартою на 30 діб.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 19.03.2013 року ухвалу суду першої інстанції від 19.02.2013 року залишено без змін, а апеляційну скаргу Абрамейцева Д.Д. з доповненнями - без задоволення.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні Абрамейцевим Д.Д. інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КПК України, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами. Згідно ухвали Святошинського районного суду м. Києва вбачається, що закінчити досудове розслідування у встановлений законом строк неможливо у зв'язку з необхідністю завершення проведення вже призначеної судово-медичної експертизи трупу, а також необхідністю відкриття матеріалів в кримінальному провадженні відповідно до ст. 290 КПК України. Крім того, також враховано, що Абрамейцев Д.Д. підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, а менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання існуючим в кримінальному провадженні ризикам. А тому суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а вимоги закону слідчим суддею дотримані в повному обсязі.

При розгляді клопотань зазначених категорій в цілому проблемних питань не виникало. Клопотання були розглянуті з дотриманням вимог ст.ст.108, 178, 193,194, 196 КПК, про що також свідчить скасування апеляційною інстанцією лише 1 ухвали слідчого судді про відмову в застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Проте, даним узагальненням встановлено і випадки порушення слідчими суддями норм кримінального процесуального закону, якими визначені особливості застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, інколи рішення про його застосування ґрунтуються лише на тяжкості вчиненого правопорушення, без наведення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

4. Аналіз причин відмови у задоволення клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження та їх співвідношення з вимогами закону

В переважній більшості випадків слідчі судді задовольняють клопотання органів досудового слідства про застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Разом з тим, стабільно суттєвою залишається кількість клопотань, які подані з порушеннями приписів діючого кримінального процесуального закону. Причинами відмови слідчим и задоволенні клопотань були і залишаються наступні чинники:

- ненадання будь-яких доказів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;

- ненадання матеріалів кримінального провадження;

- відсутність у матеріалах, доданих до клопотання витягу з Єдиного реестру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якою подається клопотання;

- слідчими при зверненні до суду не виконуються вимоги, передбачені ст.ст. 132. 160, 163 КПК України і не доводиться обґрунтованість клопотання при його безпосередньому розгляді.

Основними причинами відмови в задоволенні клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження є недотримання слідчими та прокурорами вимог, які зазначені у нормах КПК.

Так, при зверненні до суду з клопотаннями про привід свідка чи підозрюваного, органом досудового розслідування належним чином не виконуються вимоги ч.8 ст.135 КПК, відповідно до якої особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом не пізніше ніж за три дні до дня, коли вона зобов’язана прибути за викликом. Як правило слідчий повідомлє особу, якій необхідно з’явитись за викликом пізніше ніж за три дні. Крім того, слідчим не дотримуюся вимоги ч. 3 ст.140 КПК, а саме до клопотання про привід свідка не додаються документи, які б підтверджували наприклад відсутність у нього інвалідності або документів, що свідчили про можливість його допиту в якості свідка по певному провадженню.

Так, 11 липня 2013 року ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва відмовлено в задоволенні клопотання слідчого про здійснення приводу свідка Тимощука М.О. (справа №756\9890\13-к). Підставою для відмови в задоволенні клопотання стало встановлення слідчим суддею недотримання вимог слідчим положень ч.8 ст.135 КПК, а також відсутність у клопотанні та доданих до нього матеріалах відомостей щодо наявності у Тимощука М.О. певної групи інвалідності.

14 серпня 2013 року ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про здійснення приводу підозрюваного Ковляха Є.А. (справа №756\11433\13-к). Підставою для відмови в задоволенні клопотання стало встановлення слідчим суддею недотримання вимог слідчим положень ч.8 ст.135 КПК.

21 серпня 2013 року ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва відмовлено в задоволенні клопотання слідчого про здійснення приводу свідка Дмитрука С.М. (справа №756\11863\13-к). Підставою для відмови в задоволенні клопотання стало встановлення слідчим суддею недотримання вимог слідчим положень ч.8 ст.135 КПК, відсутності у клопотанні прізвища посадової особи, до якої необхідно супроводити свідка, а також дати та часу, на які необхідно супроводити особу. Крім того, слідчим суддею звернуто увагу органу досудового розслідування на положення п.6 ч.2 ст.87 КПК України отримання показань від свідка, який надалі буде визнаний підозрюваним у даному кримінальному провадженні, суд зобов’язаний визнати істотним порушенням прав людини і основоположних свобод.

Слідчі всупереч вимогам ч. 1 ст. 141 КПК України, нехтують зазначенням процесуального статусу особи, про здійснення приводу якої заявлено клопотання (справа № 1-кс/760/9/13 Солом’янського районного суду м. Києва).

Мають місце випадки, коли слідчі просто не зазначають в клопотанні конкретної дати та часу, на яку необхідно застосувати привід (справи №№ 1-кс/760/164/13, 1-кс/760/165/13 І-кс/760/1259/13).

За змістом ч. З ст. 142 КПК України слідчий суддя або суд, встановивши, що особа, яка зобов'язана з'явитися на виклик слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, була викликана у встановленому цим Кодексом порядку (зокрема, наявне підтвердження отримання нею повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом), та не з'явилася без поважних причин або не повідомила про причини свого неприбуття, постановляє ухвалу про здійснення приводу такої особи.

Так, слідчі судді відмовляли у задоволенні тих клопотань про привід, з якого вбачалось, що особа, яку було належним чином повідомлено про виклик, отримала цей виклик, повідомила орган досудового розслідування про поважність причини через яку, вона не може прибути за викликом (справи №№ 1-кс/760/1945/13,1-кс/760/1946/13).