О. І. Цибульська Юридичні терміни. Тлумачний словник
жүктеу/скачать 1.67 Mb.
|
- Бұл бет үшін навигация:
- КОЛІЗІЙНЕ ПРАВО
- КОМІСІЙНА ТОРГІВЛЯ
- КОМІТЕТИ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ
- КОМПЛЕКТНІСТЬ ПРОДУКЦІЇ
- КОНВЕНЦІЯ ПРО ЗАХИСТ ПРАВ
- КОНТРАГЕНТ
- КОРЕСПОНДЕНТСЬКИЙ РАХУНОК
- КОРИСТУВАННЯ
- КОШТОРИС доходів і видатків
КВАЛІФІКАЦІЯ (лат. яиаііз — який, якої якості і Гасіо — роблю) — в трудовому праві розглядається 5 5-558 ==== 1 29 55===  КВАЛІФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНУ
КОЛІЗІЙНА НОРМА  К. праці і К. окремих працівників. К. праці — це характеристика певного виду праці залежно від її складності, точності, відповідальності тощо. К. праці має значення для визначення розрядів, тарифних виплат і посадових зарплат. К. працівника— це ступінь і вид професійної освіти, що необхідні для виконання конкретної роботи. Визначається адміністрацією за згодою з профкомом у формі присвоєння працівникові розряду чи категорії на основі тарифно-кваліфікаційного довідника.
КВАЛІФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНУ — кримінально-правова оцінка суспільно небезпечного діяння, встановлення точної відповідності між фактичними обставинами й зафіксованими в кримінальному законі ознаками складу злочину. К. з. є результатом діяльності органу дізнання, органу досудового слідства й суду, на основі якого приймається ряд найважливіших кримінально-процесуальних рішень (про обрання запобіжного заходу, про винність, про визначення покарання тощо). К. з. виражається в точному посиланні на норму кримінального закону із зазначенням частини, статті і в необхідному разі редакції. КВОРУМ (лат. яиоштп, букв. — з яких) — найменша кількість членів зібрання, за якої воно вважається законним і може приймати правомочні рішення. Визначається або кількістю, або відсотковим відношенням до загального числа членів. При розв'язанні особливо важливих питань звичайний К. може бути збільшений. КЛІРИНГ (англ. сіеагіщ») — система безготівкових розрахунків за товари, надані послуги, цінні папери шляхом заліку взаємних вимог. У платіжній практиці застосовується внутрішній — міжбанківський К. та міжнародний — валютний К. Міжбанківський К. — це система безготівкових розрахунків між банками, побудована на заліку взаємних грошових вимог юридичних осіб однієї країни. Валютний К. — система безготівкових міжнародних розрахунків, яка застосовується країнами у зовнішній торгівлі. КЛОПОТАННЯ — 1) офіційне прохання або подання, адресоване державним органам чи вищестоящій громадській організації; 2) офіційне прохання про здійснення процесуальних дій чи прийняття рішень, звернене до ор- ганів дізнання, слідчого, прокурора чи суду. В цивільному процесі право на заяву К. мають позивач, відповідач, треті особи та інші учасники процесу, їхні представники, прокурор, уповноважений органів державного управління, організацій, профспілок, інших громадських організацій, громадяни, що звернулися до суду з метою захисту прав інших осіб; у кримінальному процесі — підозрюваний, обвинувачений, їхні законні представники, захисник, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, їхні представники, прокурор. КОДЕКС — (від лат. сосіех — навоскована дошечха для письма, книга) — систематизований законодавчий акт, у якому містяться норми певної галузі права (напр., Цивільний К., Кримінальний К.). Правові норми в К. викладаються в порядку, який відображає систему даної галузі права.
КОЛІЗІЙНА НОРМА — норма, що встановлює, право якої держави має застосовуватись до правовідносин міжнародного характеру, а саме: якщо їх учасником є іноземний громадянин або іноземна юридична особа; якщо їх об'єктом є річ, що знаходиться за кордоном; якщо юридичні фак-  колізійне право
КОМІСІЙНА ЕКСПЕРТИЗА  ти, з якими пов'язані виникнення, зміна або припинення правовідносин, мали місце за кордоном. Одним із ефективних засобів застосування К. н. є договори України з іноземними державами про правову допомогу.
КОЛІЗІЙНЕ ПРАВО — сукупність норм, шо вирішують колізії між законами різних держав. К. п. є складовою міжнародного приватного права. КОЛІЗІЯ ЗАКОНІВ (лат. соїіізіо, від соїіісіо - стикаюсь) — розбіжність між змістом (зіткнення) двох або більше формально чинних нормативних актів., які прийнято з одного й того самого питання. Якщо є розбіжності між актами, прийнятими одним і тим самим правотвор-чим органом, застосовується акт, прийнятий пізніше (мається на увазі, що наступні акти повинні скасовувати застарілі акти з цього ж питання). У разі розходження між загальним і спеціальним актами застосовується спеціальний. Якщо розходяться акти, прийняті різними органами, то застосовується прийнятий вищим органом. Нарешті, якщо не можна скористатись жодним із зазначених правил, слід ініціювати прийняття відповідним органом нової норми, яка б усунула К. з. КОМАНДЙТНЕ ТОВАРИСТВО (фр. соттапсіііе -товариство на вірі) — це товариство, в якому разом з учасниками, що здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і відповідають за зобов'язаннями товариства усім своїм майном (повними учасниками), є один чи кілька учасників (вкладників), які несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах сум зроблених ними вкладів та не беруть участі в діяльності товариства. К. т. створюється і діє на підставі засновницького договору, зміст якого має бути визначений законодавством, підписаний усіма повними учасниками. Особа може бути повним учасником тільки одного К. т. Учасник повного товариства не може бути повним учасником К. т. Сукупний розмір часток вкладників не повинен перевищувати 50 % майна К. т., зазначеного у засновницькому договорі. Вкладники зобов'язані внести вклад до складеного капіталу. Вкладник К. т. має право: одержувати частину прибутку товариства, відповідну його вкладові; діяти від імені К. т. тільки за його довіреністю; вимагати першочергового повернення вкладу в разі ліквідації товариства; ознайомлюватися з балансами К. т.; після закінчення фінансового року вийти з товариства й одержати свій вклад у порядку, передбаченому засновницьким договором; передати свою частку у майні чи її частину іншому вкладникові чи третій особі зі сповіщенням про це товариства. К. т. ліквідується при вибутті усіх вкладників. Однак повні вкладники можуть перетворити К. т. у повне товариство замість ліквідації. КОМЕРЦІЙНИЙ АКТ — документ, який при перевезенні вантажів усіма видами транспорту може служити підставою для відповідальності транспортних органів вантажовідправників і вантажоодержувачів та пасажирів. К. а. складається в місці відправлення вантажу, в місці його призначення або під час перевезення для посвідчення невідповідності документів на вантаж самому вантажу (вантаж без документів, невідповідність ваги або кількості місць тощо). Правила перевезень на кожному виді транспорту передбачають різний порядок складання К. а. Цей документ обов'язково додається до претензії або позову про недостачу, пошкодження вантажу, багажу. Відмова у складанні К. а. може бути оскаржена, а до пре-тензі''' або позову повинні додатися докази оскарження відмови у складанні К. а. КОМЕРЦІЙНИЙ КРЕДИТ - кредит, шо надається у товарній формі, визначає відносини з приводу перерозподілу матеріальних фондів і характеризує угоду між суб'єктами господарської діяльності. Об'єктом К. к. виступають реалізовані товари, виконані роботи, надані послуги, щодо яких продавцем надається відстрочка платежу. К. к. оформляється векселем. КОМІСІЙНА ЕКСПЕРТИЗА - експертне дослідження, здійснюване кількома спеціалістами для проведення повторних або особливо складних експертиз. Кожен з експертів має однакові процесуальні права і несе персональну відповідальність за обгрунтованість висновків. Якщо для вирішення поставлених питань потрібні знання з різних галузей науки-чи техніки, мистецтвознавства чи ремесла, призначається комплексна експертиза, яка може бути одночасно комісійною. Якщо в такому разі експерт КОМІСІЙНА ТОРГІВЛЯ КОНВЕНЦІЯ  володіє знаннями у кількох галузях, то комплексна експертиза може здійснюватись одноособово, напр. медико-психологічне дослідження.
КОМІСІЙНА ТОРГІВЛЯ - здійснення торговельними організаціями продажу товарів за дорученням і за рахунок комітента за певну винагороду (комісійні). КОМІСІОНЕР (фр. сотті58іоппаіге, від лат. сотті-88Іо — доручення) — посередник у правочинах — фізична або юридична особа, яка від свого імені за певну винагороду здійснює правочин на користь і за рахунок комітента. КОМІСІЯ (лат. соттіззіо — доручення) — 1) група уповноважених осіб для виконання певного завдання (напр. виборча), а також спеціалізований орган (напр., у міжнародних організаціях); 2) здійснення правочинів особою {комісіонером) від свого імені, але за рахунок другої особи (комітента); платіж за здійснення такого правочину. КОМІТЕНТ (лат. соттіиепх — доручитель) — сторона в договорі комісії, яка дає доручення іншій стороні (комісіонеру) вчинити одну або кілька угод від її імені, але за свій рахунок. КОМІТЕТИ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ - постійні допоміжні органи, створювані Верховною Радою України. К. В. Р. У. здійснюють законопроекту роботу, готують і попередньо розглядають питання, що належать до повноважень Верховної Ради. Порядок організації діяльності К. В. Р. У. визначається Законом "Про комітети Верховної Ради України'1 (в ред. 1998 р.) та Регламентом Верховної Ради України, що має силу закону. КОМПЕНСАЦІЙНІ ВИПЛАТИ - в трудовому праві -суми для відшкодування працівникам додаткових витрат, пов'язаних з виконанням трудових зобов'язань (напр., під час відряджень — виплата добових) або в разі переведення на роботу в іншу місцевість (напр., одноразова допомога). КОМПЕНСАЦІЯ (лат. сотрешаїіо — винагорода) — 1) відшкодування за будь-що; 2) спосіб припинення зобов'язань взаємним зарахуванням зустрічних вимог кредитора і боржника у цивільному праві; 3) за законодавством про працю — виплати працівникам у визначених законом випадках. КОМПЕТЕНЦІЯ (лат. сотреіепііа — узгодженість, поєднання) — сукупність предметів відання, завдань, повноважень, прав та обов'язків посадової особи або державного чи громадського органу, що визначаються Конституцією. К. залежить від завдань, які покладені на посадову особу або державний чи громадський орган, виду органу в механізмі держави, а також від взаємовідносин з іншими органами. КОМПЕТЕНЦІЯ СУДОВА - встановлені законом повноваження суду з розгляду справ. В Україні компетенція судових органів встановлюється Конституцією України, КПК, ЦПК, ГПК та іншими законами. Місцеві суди діють лише як суди першої інстанції. Вони розглядають усі підвідомчі суду цивільні справи, більшість кримінальних справ. Апеляційні суди розглядають як перша інстанція: цивільні і кримінальні справи, віднесені законом до їх відання; справи за скаргами і поданнями на рішення, вироки місцевих судів, які не набрали законної сили, — в апеляційному порядку й за нововиявленими обставинами. Верховний Суд України як перша інстанція розглядає: цивільні справи виняткового значення; є касаційною інстанцією для апеляційних та прирівняних до них судів, розглядає справи за винятковими обставинами. КОМПЛЕКТНІСТЬ ПРОДУКЦІЇ - сукупність деталей та вузлів, що становлять закінчений виріб. К. п. визначається стандартами, технічними умовами, прейскурантами або договором. Постачальник зобов'язаний передати продукцію в деталях і вузлах згідно з договором. Порушення вимог щодо К. п. тягне за собою сплату штрафу постачальником, що не звільняє його від доукомплектування продукції. КОНВЕНЦІЯ (від лат. сопуспііо — договір) — міжнародний багатосторонній договір зі спеціального питання (напр., консульська К., патентна К., митна К.). Найчастіше К. підписуються під час укладання угод економічного, юридичного та гуманітарного характеру. КОНВЕНЦІЯ ПРО ЗАХИСТ ПРАВ ЛЮДИНИ КОНТРАКТАЦІЯ  КОНВЕНЦІЯ ПРО ЗАХИСТ ПРАВ ЛЮДИНИ ТА ОСНОВНИХ СВОБОД — багатостороння регіональна міжнародна угода, яка визначає основні громадянські права людини і встановлює судовий механізм їх захисту. Чинна для громадян і мешканців країн-членів Ради Європи, в тому числі України. Конвенція відкрита для підписання у 1950 р. Набрала чинності в 1953 р. Україна ратифікувала Конвенцію 17 липня 1997 р.
КОНКЛЮДЕНТШ ДІЇ (лат. сопсіиао - роблю висновок) — у цивільному праві ті особи, що виявляють її волю встановити правовідношення, але не у формі усного чи письмового волевиявлення, а своєю поведінкою, щодо якої можна зробити певний висновок про конкретний намір. До К. д. належить використання автоматів, придбання через касира розфасованих товарів тощо. У деяких прямо передбачених законом випадках мовчання особи породжує юридичні наслідки. КОНОСАМЕНТ (фр. соппаі55етеігі — розписка) — розписка, яка видається капітаном судна вантажовідправникові й засвідчує прийняття вантажу до перевезення; попередня розписка про одержання товарів називається рецеписою. . КОНСЕНСУС (лат. сопзепвш — згода, спільна думка) — прийняття рішення чи тексту договору на міжнародних конференціях, нарадах та в міжнародних організаціях на основі згоди учасників без проведення голосування, якщо проти не виступає жоден учасник форуму. Термін К. вживається в загальному значенні, а також як термін політичний чи юридичний. КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО - провідна галузь системи права держави. Норми К. п. регулюють основні принципи соціально-економічного, політичного й територіального устрою держави, порядку її відносин з інститутами громадянського суспільства, змісту і здійснення основних прав і свобод людини, визначають систему органів державної влади. Основні джерела К. п. в Україні — Конституція України, закони та інші нормативні акти, що регулюють державно-правові відносини. Норми К. п. (його ще називають державним) є основоположними для всіх інших галузей права. КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ - Основний Закон країни, який закріплює основи суспільного ладу, права та обов'язки громадян, державний устрій, виборчу систему та основні засади організації й діяльності державних органів і місцевого самоврядування України. Чинна К. У. прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28.06.1996 р. КОНСУЛЬСЬКЕ ПРАВО - сукупність принципів і норм, які регулюють правове становище консульських установ, а також порядок призначення, функції, привілеї та імунітети консульських посадових осіб. Міжнародний договір, міжнародно-правовий звичай і законодавства держав є джерелами К. п. У 1963 р. на конференції ООН у Відні було прийнято Конвенцію про консульські відносини. Функції консульських установ України деталізовані Консульським статутом України, що затверджений Указом Президента України від 2 квітня 1994 р. КОНТРАБАНДА (італ. сопігаЬапдо, від сопіга — проти і оапао — урядовий указ) — за законодавством України — переміщення товарів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, вчинене у великих розмірах (тисяча і більше неоподаткованих мінімумів доходів громадян), а також незаконне переміщення історичних та культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, радіоактивних або вибухових речовин, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї), а так само переправляння важливих сировинних товарів, щодо яких законодавством установлено відповідні правила вивезення за межі України. КОНТРАГЕНТ (лат. сопігааеш — той, що домовляється) — кожна з сторін у договорі стосовно одна одної. КОНТРАКТАЦІЯ (лат. сопігасі — договір) — укладення контракту {договору) між виробником сільськогосподарської продукції та заготівельником, який закуповує таку продукцію для перероблення і продажу. Якщо інше не передбачається договором, заготівельник приймає сільськогосподарську продукцію у виробника за місцем її знаходження і забезпечує її вивіз. У разі прийняття сільськогосподарської продукції за місцем перебування заготівельника останній не має права відмовитись від прийняття якісної і своєчасно доставленої виробником КОНТРАФАКЦІЯ КРАДІЖКА
сільськогосподарської продукції. У договорі К. може бути обумовлено про передання відходів сільськогосподарської продукції заготівельником її виробникові. Виробник зобов'язаний поставити заготівельнику сільськогосподарську продукцію в асортименті і кількості, обумовлених в контракті, і несе відповідальність за неналежне виконання зобов'язання. КОНТРАФАКЦІЯ (лат. сопігаїасііо — підробка) — 1) порушення авторського права шляхом відтворення й поширення чужого твору; 2) неправомірне відтворення (імітація) й використання об'єкта, що належить іншій особі, для одержання прибутку. КОНФІСКАЦІЯ МАЙНА (лат. сопп$каііо, від сопнзсо -вилучаю у власність держави) — примусове безоплатне вилучення у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. В українському кримінальному праві — різновид додаткового покарання, яке призначається обов'язково чи факультативно за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини. Не підлягають К. м. за судовим вироком деякі види майна та предмети, що належать засудженому на правах особистої власності чи є його часткою у спільній власності, необхідні для засудженого та осіб, які перебувають на його утриманні. Від К. м. як міри покарання слід відрізняти конфіскацію об'єктів, які були предметом чи засобом вчинення злочину або адміністративного правопорушення; конфіскацію предметів, які не можуть перебувати в цивільному обігу. КОПІЯ (лат. соріа — багато) — у праві точне відтворення тексту будь-якого документа. В Україні К., засвідчена в установленому законом порядку, має таку саму і юридичну силу, що й оригінал. КОРЕСПОНДЕНТСЬКИЙ РАХУНОК - рахунок для обміну розрахунків, що їх виконує одна кредитна устано- І ва за дорученням і на кошти іншої кредитної установи на підставі укладеного кореспондентського договору. КОРИСТУВАННЯ — закріплена нормами права можливість вилучення корисних властивостей речі для задо- І волення потреб та інтересів власника або інших осіб. КОРУПЦІЯ (лат. согшрііо — підкуп) — зловживання І службових осіб владою з метою особистої наживи. КОСМІЧНЕ ПРАВО — сукупність міжнародних принципів і норм, що регулюють правовий режим космічного простору і небесних тіл, права та обов'язки суб'єктів К. п. Джерелами К. п. є ряд міжнародних договорів та конвенцій, зокрема: Конвенція про міжнародну відповідальність за шкоду, заподіяну космічними об'єктами (1972), Конвенція про реєстрацію об'єктів, що запускаються в космічний простір (1975), Угода про діяльність держав на Місяці та інших небесних тілах (1979) та ін. У 1992 р. Указом Президента України створено Національне космічне агентство. КОШТОРИС доходів і видатків — основний документ, який визначає загальний обсяг, цільове надходження, використання і поквартальний розподіл коштів установи. К. складається з двох частин: загального фонду, який поновлюється за рахунок надходжень із загального фонду відповідного бюджету і розподіляє видатки за повною економічною класифікацією на виконання бюджетною установою покладених на неї функцій; спеціального Аонду — надходження зі спеціального фонду бюджету на фінансування видатків спеціального призначення. К. бувають індивідуальні (для кожної бюджетної установи) та зведені (зведення показників індивідуальних К. розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня за функціональною бюджетною класифікацією). К. затверджуються керівниками відповідних вищестоящих установ, але К. центральних виконавчих органів та установ і організацій, які фінансуються за окремими рядками, затверджуються самими керівниками за узгодженням з відповідними фінансовими органами. Зміни до затвердженого К. вносяться лише з дозволу органу, який затверджував К. КРАДІЖКА — за законодавством України — таємне викрадення чужого майна. Саме таємність викрадення відрізняє К. від інших видів розкрадання {грабіж, розбій тощо). Підвищена відповідальність установлена за К. з проникненням до приміщення, іншого сховища чи житла. До інших кваліфікаційних ознак К. належать: повторність або вчинення за попередньою змовою групою осіб, вчинення К. у великих розмірах або організованою групою. ===== 139 ======  крайня необхідність
КРИМІНАЛІСТИКА  КРАЙНЯ НЕОБХІДНІСТЬ - за законодавством України правомірне (незлочинне) заподіяння шкоди охоро-нюваним законом інтересам з метою усунення небезпеки, яка загрожує особі чи її правам, суспільним інтересам чи інтересам держави. Правомірність завдання шкоди у стані К. н. визначається двома факторами: а) небезпеку, що загрожувала, не можна було усунути іншим способом, ніж вчиненням шкідливого діяння; б) шкода, що заподіяна, менша від тієї, що відвернена. Діяння, скоєні у стані К. н.; хоча формально й містять ознаки злочину, але таким не вважаються і визнаються суспільно корисними.
КРЕДИТ (лат. сгесіішт — позичка, від сгесіо — вірю, довіряю) — позичковий капітал банку у грошовій формі, що надається в тимчасове користування на засадах зво-ротності, строковості, платності, забезпеченості та цільового характеру використання. К. поділяється на фінансовий, товарний та під цінні папери. К. надається позичальнику після укладення кредитного договору. За цим договором банк-кредитор зобов'язується надати кошти у розмірі й на умовах, визначених у договорі, а позичальник зобов'язується повернути позичені кошти у встановлений строк і сплатити за них відсотки. Кредитний договір є консенсуальним і вважається укладеним з моменту, коли між його сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитором виступає кредитно-фінансова установа, якій законодавством дозволено надавати кошти в К. (здебільшого — банки, в деяких випадках — кредитні спілки, ломбарди тошо). Позичальниками можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Кредитор має право примусово повернути наданий К. зі стягненням підвищеної плати, а позичальник може лише відмовитися від укладення договору. Надання К., як правило, потребує застави. До кредитного договору застосовуються загальні норми зобов'язального права. жүктеу/скачать 1.67 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|